Наразі сумно відомий російський газопровід “Північний потік-2” не працює. Триває розслідування, щоб з’ясувати причини та винуватців інциденту, а також вирішити, що робити з газопроводом далі.
Тим часом у ЗМІ з’явилася інформація, що американський інвестор Стівен Лінч планує купити “Північний потік-2”, якщо його виставлять на продаж через банкрутство. Інвестор з Маямі, який має більш ніж 20-річний досвід роботи купівлі проблемних активів в Росії і здобув репутацію експерта з російських економічних і політичних реалій, вважає, що це може допомогти США впливати на переговори з Росією та посилити енергетичну безпеку Європи.
На його думку, після завершення війни Росія та європейські держави захочуть відновити експлуатацію газопроводу, незалежно від його власника.
Що сталося з “Північними потоками”
Відомо, що у вересні 2022 року на газопроводах “Північний потік-1” та “Північний потік-2” у Балтійському морі сталися вибухи. Для слідства очевидні ознаки цілеспрямованих диверсійних дій, хоча конкретних винуватців офіційно не встановлено. Деякі країни натякають на геополітичний інтерес країни-агресора, інші ж припускають причетність сторонніх акторів, що прагнули дестабілізувати ситуацію на енергоринку.
Пошкодження зробило газопроводи непридатними для транспортування газу. Відновлення потребує значних зусиль і фінансових ресурсів. Ця аварія позбавила Європу важливого маршруту постачання “блакитного палива” та додатково загострила проблеми з енергоресурсами, особливо взимку 2022-2023 років.
Після аварії ЄС доклав зусиль щодо зменшення залежності від російського газу, зокрема через диверсифікацію джерел постачання. Європа збільшила імпорт зрідженого природного газу з США, Катару та інших країн, активно розвиваючи інфраструктуру ЗПГ-терміналів у Німеччині, Польщі, Нідерландах. На хвилі цих трансформацій енергоринку Норвегія стала ключовим постачальником газу, Алжир також активізував поставки енергоносіїв.
Паралельно з цим країни єврозони інвестували у зелену енергетику, зокрема вітрові та сонячні станції, а також розвивали технології зеленого водню як альтернативу викопному паливу. Було впроваджено програми енергозбереження, спрямовані на модернізацію житлових і промислових об’єктів.
Вибухи на газопроводах зміцнили позиції країн-антагоністів проєкту. Польща довгий час вважала “Північний потік-2” загрозою для енергетичної безпеки Європи та зміцнила свої позиції завдяки запуску газопроводу Baltic Pipe і розширенню ЗПГ-терміналу в Свіноуйсьці. Свої застереження щодо ненадійності Росії як постачальника підтвердили країни Балтії, розвиваючи єдині енергетичні мережі із Західною Європою.
Пошкодження “Північного потоку” стало символом краху стратегії Росії використовувати енергоресурси як важіль впливу. ЄС отримав сигнал до єдності, зменшив залежність від одного постачальника, посилив енергетичну безпеку та зміцнив позиції країн, які підтримують антиросійські санкції. Цей випадок став уроком для регіону, підкресливши важливість диверсифікації, інновацій і колективної безпеки.
Аварія на стратегічних газопроводах нагадала Європі про вразливість її критичної інфраструктури. Це призвело до посилення охорони енергетичних об’єктів енергетики, морських трубопроводів у тому числі. З одного боку, ця катастрофа негативно вплинула на європейську економіку через зростання цін на енергоносії, але водночас простимулювала розвиток альтернативних джерел енергії та інфраструктури для ЗПГ. У певному сенсі ця аварія стала символом енергетичної війни між Росією та Заходом.
Реакція медіа та експертів щодо наміру американця придбати кремлівський газогін
Деякі аналітики налаштовані позитивно, вважаючи, що придбання газопроводу американським інвестором може надати США додаткові важелі впливу в майбутніх переговорах з Росією та сприяти енергетичній безпеці єврозони.
Інші експерти зазначають, що відновлення роботи “Північного потоку-2” під контролем західних інвесторів може забезпечити стабільність постачання газу до Європи після завершення конфлікту.
Дехто з оглядачів налаштований скептично, висловлюючи сумніви щодо реалістичності цього проєкту через правову й політичну неоднозначність майнових прав на “Північний потік-2”, а також через можливі санкції та обмеження.
Критики також звертають увагу на моральні аспекти угоди, з урахуванням поточної ситуації в Україні та роль Росії в конфлікті.
Загалом, ініціатива Лінча стала предметом активних дискусій, підкреслюючи складність та багатогранність питання власності та управління стратегічними енергетичними об’єктами в сучасному світі.
Можливі геополітичні наслідки придбання “Північного потоку-2”
Придбання газопроводу “Північний потік-2” може змінити баланс сил у європейській енергетичній сфері. Якщо Сполучені Штати отримають контроль над газопроводом, це, ймовірно, послабить позиції Росії на європейському енергетичному ринку. Після завершення війни єврозона зможе диверсифікувати джерела енергії та забезпечити стабільніше постачання газу. Але думки у світі розділилися: одні бачать у цьому стратегічну перевагу, інші ставлять питання про етичність використання російського інфраструктурного проєкту в умовах війни.
Щодо плюсів для американської економіки, то придбання такого активу може допомогти США зміцнити свої позиції на глобальному енергетичному ринку та поліпшити економічні зв’язки з Європою. Водночас це може викликати додаткові витрати: від юридичних суперечок через санкції до необхідності вкладень у модернізацію газопроводу.
Придбання газопроводу американським інвестором може мати значні політичні та економічні наслідки. Цей крок відкриває перспективи для США використовувати цей актив як важливий інструмент глобального впливу. Контроль над цим стратегічним об’єктом може надати Сполученими Штатами додаткові важелі впливу у відносинах з Росією та зміцнить американські позиції у питаннях санкцій, енергетичної політики чи геополітичних конфліктів.
Американський контроль над газопроводом може гарантувати Старому Світу енергетичну стабільність завдяки запобіганню використанню газопроводу для політичного тиску на країни ЄС, розширенню поставок зрідженого природного газу з США, що зменшить залежність Європи від російських енергоресурсів, прозорій та стабільної роботи газопроводу під контролем нейтральної сторони.
У довгостроковій перспективі контроль над “ПП-2” може стати прибутковим для американських інвесторів за умов створення політичної ситуації, за якої газопровід знову зможе функціонувати, та формуванню нових енергетичних маршрутів та політики в Європі.
Майбутні інвестори сподіваються, що придбання ними газопроводу буде розцінене Європою як зміцнення трансатлантичного партнерства в енергетиці. Це сприятиме підсиленню позицій країн ЄС, які прагнуть уникнути залежності від російського газу, та поглибити співпрацю з США у сфері енергетичної безпеки.
Однак, реалізація такого сценарію супроводжується певними ризиками. Адже Кремль може розглядати придбання як провокацію, і це ускладнить дипломатичні відносини. Наразі невідомо, чи здатен газопровід працювати після пошкоджень і чи буде він прибутковим у нових умовах. Деякі члени ЄС можуть насторожено поставитися до збільшення впливу США на європейську енергетику.
Це придбання співзвучне прагненню американської політичної еліти зменшити залежність Європи від російських енергоносіїв, що надасть визнаному “світовому поліцейському” більше важелів у міжнародних переговорах. Однак всередині країни це може викликати суперечки. Дехто вважатиме, що приватний сектор не повинен втручатися у такі чутливі питання, особливо якщо йдеться про інфраструктуру, яка раніше слугувала інструментом російського впливу.
Отже, ідея Лінча щодо придбання російського газопроводу “ПП-2” – одночасно великий шанс і надзвичайна відповідальність. Для світу вона може стати інструментом протистояння російському тиску, для економіки США – можливістю укріпити свої позиції в енергетиці, а для американської влади – ще одним важелем впливу. Але реалізація цього плану потребує ретельного підходу через численні ризики та виклики.
Тетяна Вікторова
