У світі, де відео в TikTok чи Instagram можуть зробити з будь-кого зірку за одну ніч, прагнення підлітків до самовираження та слави стало чимось на зразок цифрової лихоманки. Вони ростуть з камерою в руках і сприйняттям популярності не як бонусу, а норми. Але в цьому яскравому та нібито веселому онлайн-світі є й темні закутки — платформи, де межа між “проявити себе” і “викласти занадто багато” стирається надто легко. OnlyFans, спершу створена як майданчик для монетизації креативу, сьогодні стала притягальним і водночас небезпечним простором, у який підлітки можуть потрапити в гонитві за увагою та грошима. Те, що починається як спроба заявити про себе, може обернутися втратою контролю над особистими межами.
Гола правда: OnlyFans більше не гра в хованки
OnlyFans — це платформа, яка стала синонімом легкого заробітку через підписки, проте за формулою “гроші за контент” ховається набагато більше. Все починалося як сервіс для монетизації креативу (тренувань, кулінарії, музики), але згодом платформа стала магнітом для еротичного контенту. Саме ця відвертість і гнучка модель заробітку зробили її надзвичайно привабливою, у тому числі й для українців.
В Україні OnlyFans не заборонена, ця платформа працює легально, не блокується і активно використовується креаторами з усіх куточків країни. Але є нюанси: хоча майданчик сам по собі не порушує закон, окремі види контенту можуть. Згідно з українським кримінальним кодексом, виробництво чи розповсюдження порнографії являється кримінальним правопорушенням. І хоча більшість авторів працюють у зоні “еротики, а не порнографії”, межа між цими двома речами може бути тонкою й суб’єктивною. До того ж, як і на будь-якій іншій платформі, в Україні доходи від OnlyFans підлягають оподаткуванню. Якщо творець регулярно отримує прибуток, варто подбати про відкриття ФОП, вести облік доходів та сплачувати податки. Інакше є ризик потрапити в неприємності з податковою службою.
Так, лише у період із 2020 по 2022 роки українські творці OnlyFans заробили понад 100 мільйонів доларів. Ця сума вражаюча навіть за світовими мірками, але за кожним доларом криється податкова історія, яка стає дедалі гучнішою. Україна впевнено входить до клубу країн, де інтернет-контент все більше перетворюється із розваги на об’єкт фіскального контролю. Поки хтось вів ефіри й набирав підписників, Державна податкова служба готувала запити, аналізувала звіти з Великої Британії і вийшла на цифри, які вже не сховаєш за нікнеймом. За офіційними даними, 5435 українців мали профілі на OnlyFans, сумарно створивши понад 7000 акаунтів (платформа дозволяє вести декілька профілів одночасно). З них лише 748 осіб вирішили не грати в хованки з державою та задекларували 356 млн грн доходу добровільно. Решта все ще лишається під пильним оком ДПС: 606 перевірок тривають, ще 346 заплановано. Загальна сума донарахованих податків становить 14,7 млн грн, більшість з яких користувачі намагаються оскаржити. Але справа вже пішла, і назад дороги немає.
Почалося все з того, що у вересні 2024 року Україна отримала офіційну інформацію про доходи своїх громадян на платформі завдяки міжнародному обміну з Британією, де зареєстрована компанія-власник OnlyFans Fenix International Ltd. У відповідь українська податкова розіслала понад 5 тисяч запитів “зіркам” інтернету з вимогою подати декларацію або приготуватись до неприємностей. І тут почалося найцікавіше. Публічно податкова відмовляється коментувати, чи може діяльність на OnlyFans бути визнана злочинною.
Причина криється у тому факті, що виготовлення порнографії в Україні карається статтею 301 ККУ. Але поки що жодних досудових дій не вжито, адже ДПС не має таких повноважень. Вони лише донараховують податки і чекають, що інші органи зроблять висновки. Схеми ухилення, як завжди, не нові. Хтось відкрив ФОП і платить єдиний податок, хтось декларує доходи як фізична особа і віддає 18% ПДФО плюс військовий збір, який до речі з 2025 року зріс до 5%. Але є й ті, хто співпрацює з агентствами й отримує 20% від загального доходу, і для них податок фактично з’їдає все, що залишилось після “долі продюсера”.
Як бачимо, український OnlyFans вже давно вийшов за межі платформи, що надає можливість для самовираження. І це вже навіть не просто бібліотека цифрової еротики, а справжній ринок з мільйонами доларів обігу, податками, перевірками й юридичними ризиками. І якщо ще вчора це здавалося “сірою зоною”, то сьогодні платформа стала офіційним сектором економіки, з усіма наслідками. Як свідчить статистика, українські автори обирають OnlyFans не лише заради грошей. Це спосіб вийти на аудиторію далеко за межами країни, зберігаючи контроль над тим, що саме ти показуєш і кому. Платформа пропонує певні інструменти безпеки, на кшталт обмеження перегляд контенту в окремих країнах, фільтрування аудиторії, блокування скріншотів та завантаження. Але це не гарантує абсолютного захисту, бо інтернет пам’ятає все, і це також слід враховувати.
Неповнолітні на OnlyFans: прогалина між законом, моральністю і реальністю
Та особливо тривожним є той факт, що інтерес до платформи дедалі частіше виявляють підлітки, які, сприймаючи її як інструмент для самовираження, насправді можуть опинитися в ситуаціях, до яких не готові ні морально, ні юридично. Платформа перевіряє вік, але в обхід систем завжди знайдеться лазівка. І це вже не питання технологій, а відповідальності суспільства.
Документальний фільм BBC “Nudes4Sale” дослідив тривожне зростання кількості неповнолітніх, які займаються продажем відвертого контенту в інтернеті. У стрічці наводяться дані, згідно з якими близько третини акаунтів у Twitter, що просувають еротичні зображення, належать особам молодшим за 18 років. Також фільм звертає увагу на те, що багато підлітків використовують соціальні мережі як майданчик для торгівлі своїми оголеними фото в обмін на гроші, подарунки чи цифрові переваги.
Проблема полягає в тому, що у цифровому пейзажі ХХІ століття зникли чіткі кордони між публічним і приватним, а монетизація особистості стала новим правилом гри. Платформи, що дозволяють заробляти на контенті, де глядач платить творцю напряму, вже давно не новинка. Але поява OnlyFans, як явища, вивела цей тренд на інший рівень. Вперше тіло й сексуальність стали настільки безпосереднім інструментом заробітку у масовій цифровій культурі, без потреби в посередниках, продюсерах чи агентствах. І саме ця “прямота” виявилася ідеальною для покоління TikTok, яке не встигає дорослішати, але вже має смартфон, Wi-Fi і потребу у визнанні.
Формула платформи проста й диявольськи приваблива: зніми відео — отримай гроші. Але за цим “легким” фасадом ховається комплексна соціальна динаміка. З одного боку, ми маємо гіперсексуалізоване середовище соцмереж, що формує уявлення про тіло як головний капітал. З іншого — нестабільна економіка, де традиційні кар’єрні шляхи здаються повільними, втомливими й часто недосяжними. Бачачи яскраві приклади, як батьки працюють на декількох роботах та ледве зводять кінці з кінцями, в той час як зірки інтернету демонструють своє насичене життя, підлітки губляться у реальних цінностях і притягуються до такого “легкого заробітку”, немов метелики до світла.
Тінейджери, які ще вчора публікували танці у TikTok, сьогодні починають вести Patreon, продавати “ексклюзив” у Telegram або заводити OnlyFans. Підліткова психіка, яка ще не сформувала уявлення про довготривалі наслідки, легко піддається цій спокусі. Контент, що потрапив в інтернет, ніколи не зникає остаточно. Це аксіома, яку ігнорують або не сприймають серйозно ті, хто захоплено обирає шлях “тілесного підприємництва”.
Причини участі неповнолітніх у таких платформах не завжди легко зрозуміти. Часто підлітки мають непереборну потребу у визнанні, намагаються втекти від суворої і жорстокої реальності. Не варто ігнорувати і вплив можливих травми або банальний тиск середовища. Тут не працює логіка дорослого світу: зважити ризики, обговорити наслідки, подумати наперед. Громадська організація Stop Sexting, що працює з такими випадками, фіксує реальні історії. І за кожною знаходиться історія дитини, яка не змогла впоратися сама. Важливо не засуджувати, а допомогти. І краще зробити це раніше, ніж чекати, поки ситуація вийде з-під контролю.
Експерти радять батькам не уникати розмов, а спілкуватися з дітьми відверто. Пояснити не наслідки “взагалі”, а конкретно, що контент залишиться назавжди, що існує ризик шантажу, що це може вплинути на вступ до вишу, роботу, репутацію. Разом з дитиною, якщо вже виникла така потреба, закрити акаунт, видалити всі фото та відео, пройти процедуру повного очищення цифрового сліду. В нагоді може стати сервіс Take It Down — платформа, що сканує інтернет на наявність злитих фото/відео і допомагає їх видалити. Не варто гербувати допомогою психолога. І найважливіше, нагадати, що самоцінність не зводиться до тіла, до переглядів, до грошей. Дитина має знати, що вона важлива сама по собі.
OnlyFans за кордоном: свобода для дорослих і червоні лінії для неповнолітніх
За межами України платформа OnlyFans давно вийшла за рамки табу. У США, Великій Британії, Канаді чи Австралії її не ховають під килим цю тему, а говорять відверто, сприймаючи її як бізнес, феномен чи, навіть, культурне явище. Тут зірки шоу-бізнесу публічно ведуть акаунти, а деякі блогери перетворили платформу на повноцінну кар’єру. Але разом із цим існує чітке розуміння, що OnlyFans має бути територією лише для дорослих. Не тому, що “так заведено”, а тому що інакше це вже кримінал. У країнах, де цифрова культура на кілька кроків попереду, ведеться серйозний фронт роботи у питаннях захисту неповнолітніх на подібних платформах. Ситуація, коли підлітки створюють обліковки, видаючи себе за старших, знайома і там. Проте на подібні витівки є і відповідна реакція, а не лише зітхання та спогади про те, що“ми були зовсім іншими у їх віці”. Давайте визнаємо той факт, що в часи нашого дитинства не було таких платформ.
Більшість платформ, зокрема й OnlyFans, у США й Великій Британії, інтегрували спеціальні системи верифікації. Це вже не просто завантаження скану паспорта, а обробка фото в реальному часі за допомогою штучного інтелекту, що аналізує збіг обличчя з документом та ліміти доступу за IP-адресою чи банківськими даними. Простими словами: зробити фейковий профіль підлітку стає дедалі важче. Виявлення контенту з неповнолітніми веде до розслідувань і арештів. І мова не лише про самих підлітків, а й про дорослих, які їм “допомагають” здійснювати неповноправні дії. У низці штатів США створення чи володіння таким контентом прирівнюється до зберігання дитячої порнографії і карається як серйозний злочин.
Крім того, в багатьох країнах діє державна і незалежна просвітницька робота. У школах проводяться лекції з цифрової безпеки, де відверто обговорюють ризики таких платформ. Діти не дізнаються про OnlyFans з TikTok, а чують про нього з вуст фахівців, у контексті критичного мислення і самоповаги. Держави також започаткували ряд урядових ініціатив, які допомагають жертвам цифрової експлуатації видалити контент і почати процес відновлення. У Великій Британії, наприклад, діє система Report Remove, де підлітки можуть анонімно подати скаргу на власні оголені фото, що опинилися в мережі, і домогтися їх видалення.
Ну і найголовніше, це менталітет. Суспільна розмова не зводиться до осуду чи моралізаторства. Батьки, педагоги, юристи розуміють, якщо підліток вдається до такої форми самовираження чи заробітку, значить, десь не спрацювала підтримка. І мета не в тому, щоб покарати, а в тому, щоб витягти з ситуації з мінімальними втратами. Платформи на кшталт OnlyFans діють за принципами дорослої логіки. Країни, які зуміли вибудувати дієву систему стримувань і противаг, показують, що ризик можна зменшити, якщо не закривати очі, не замовчувати проблему і не відмахуватись від цифрової реальності, в якій живуть наші діти.
Феномен OnlyFans став маркером суспільної трансформації, де інтимність перетворилася на ринкову одиницю, а приватність сприймається як застаріле поняття. У цій екосистемі стрімко зникає межа між самовираженням і самопродажем. Залежність від лайків і донатів швидко перетворюється на залежність психологічну. Алгоритми винагороджують ризикованість, відвертість, провокацію. Та варто розуміти, що винагорода тут миттєва, а от наслідки дещо відстрочені. Репутаційні ризики, втрата самоповаги, втручання родини, шантаж, фішинг, витік контенту, неможливість повернутися до “звичайного життя” прийдуть пізніше, коли вже буде занадто пізно.
Але проблема навіть не в самій платформі. OnlyFans віддзеркалює суспільство, яке втратило інструменти розмови про цінність тіла, межі приватного, межі дозрівання. Школа не встигає за швидкістю TikTok, а батьки не здатні контролювати обсяги впливу соцмереж. Законодавство досі не може визначитися з межами дозволеного та забороненого, закриваючи очі на прояви цифрової експлуатації. Доки юні користувачі вірять, що тіло може бути ключем до фінансової свободи, доки алгоритми підкидають в стрічку нових героїнь еротичних відео з розкішними інтер’єрами, доти світ буде спостерігати, як цінність гідності поступається місцем кліковій привабливості.
