У сучасному українському суспільстві, де медична система перевантажена, а психоемоційний стан населення перебуває в постійній зоні турбулентності після травм, втрат і фронтового досвіду, на допомогу приходять нетрадиційні, але практично ефективні форми підтримки — зокрема каністерапія. Йдеться про цілеспрямовану роботу підготовлених собак разом з фахівцями у сфері психології, педагогіки або реабілітації. В умовах, коли пацієнти з тяжкими посттравматичними розладами, аутизмом, інвалідністю чи нейропсихологічними ушкодженнями втрачають контакт зі словесним і раціональним, саме проста тілесна взаємодія з твариною здатна відновлювати базові реакції — дотик, зосередженість, увагу, емоційний зв’язок.
І хоча в низці країн каністерапія вже включена до державних протоколів допомоги — в Україні вона поки що розвивається лише завдяки окремим фаховим командам. Це створює ситуацію, коли ефективна практика не має ані законодавчого визнання, ані стійкої підтримки, хоча її потреба є очевидною в умовах війни, збільшення кількості пацієнтів із ПТСР і браку кваліфікованого персоналу в системі охорони психічного здоров’я.
Від тотемів до терапії: як собаки стали помічниками у зціленні
Каністерапія (лат. “сanis” – собака і грецьк. Θεραπεία [therapeia] – лікування, оздоровлення – ред.) – це метод лікування та реабілітації, що використовує собак для покращення емоційного та фізичного стану пацієнтів під наглядом спеціалістів. І хоча на перший погляд може здатися, що це лише модна новинка, насправді корені цього підходу сягають глибоко в історію. У первісних суспільствах тварини не тільки служили тотемами, а й активно впливали на психічний стан людей через ритуали та символіку, знімаючи стрес і даруючи внутрішній спокій. Вже тоді людські стосунки з тваринами ставали своєрідною терапією, що підтримувала психологічне здоров’я.
У сучасному світі каністерапія набула популярності після того, як в 1792 році в Англії собаки почали використовуватися в лікарнях для душевнохворих. Так, У своїй новій клініці для психічно хворих Уільям Т’юк радикально змінив підхід до лікування. Замість застосування традиційних методів, таких як гамівні сорочки та медикаменти, він почав використовувати принципи християнської доброти у проявах співчуття, любові, розуміння і довіри. Саме тоді й з’явився перший досвід використання собак у терапії. Лікарі одразу помітили значне покращення стану пацієнтів. Агресія знижувалась, а приступи ставали рідшими.
Це був початок використання каністерапії як методу реабілітації, спрямованого на подолання обмежень, пов’язаних із порушеннями психічного здоров’я. Хоча термін “каністерапія” з’явився значно пізніше, першим, хто його застосував, став американський психотерапевт Борис Левінсон у 1961 році. Він відзначав, що його пацієнти краще йшли на контакт під час сеансів, коли в кабінеті був його золотистий ретривер. Також лікар випадково помітив, як взаємодія з собакою допомогла дитині з аутизмом.
Це відкриття стало основою для подальших досліджень та впровадження методу в лікування дітей і дорослих з різними психічними та фізичними розладами. Всі спостереження сприяли розвитку цієї практики, а з часом її почали застосовувати не лише в медичних закладах, а й у військових госпіталях. Легендарний йоркширський тер’єр Смокі, герой Другої світової війни, став першим відомим терапевтичним собакою, який допомагав пораненим солдатам швидше одужати.
Чотирилапі лікарі: як каністерапія змінює життя українців
Реабілітація зі застосуванням каністерапії набуває популярності в Україні з кожним днем. Так, Київський центр каністерапії INNIKOS, який відкрився наприкінці 2023 року за підтримки Royal Canin Foundation, став першим в Україні закладом, що надає безкоштовну психоемоційну підтримку через спеціально навчених собак. Лише за перший рік свого існування центр вражає своїми результатами: з жовтня 2023 по вересень 2024 року було проведено 1799 безкоштовних сеансів каністерапії, серед яких 301 групова та 1498 індивідуальних сесій.
Зростаюча популярність каністерапії в Україні відображає її ефективність як методу психоемоційної допомоги, що поєднує користь від взаємодії з тваринами і кваліфіковану роботу терапевтів. В умовах війни, коли стрес і психологічні травми стали частиною повсякденного життя, до центру звертаються не лише військові та ветерани, а й внутрішньо переміщені особи, зокрема діти, що постраждали від конфлікту. Протягом року допомогу отримали понад 1660 осіб, серед яких 306 — діти. Зараз Центр каністерапії активно взаємодіє з такими організаціями, як “ЯМаріуполь”, “Ветеран Хаб” і “База 4.5.0”.
Зараз каністерапія активно використовується для допомоги дітям з обмеженими можливостями, пацієнтам з аутизмом, депресією, а також для реабілітації людей, що пережили травмуючі події – війну чи катастрофи. Звісно, це не панацея, але вона допомагає знизити стрес, поліпшити соціалізацію та навіть полегшити фізичні симптоми. Каністерапія виявилася неймовірно ефективною не тільки для дітей, але й для літніх людей, допомагаючи їм боротися з самотністю та емоційною ізоляцією.
Варто зазначити, що каністерапія, серед інших нетрадиційних методів лікування, займає свою унікальну нішу завдяки своїй доступності та універсальності. Відмінно поєднуючи приручених тварин із соціальною реабілітацією, цей метод використовує звичайних собак, які, на відміну від більш складних та дорогих видів терапії, не потребують спеціальних умов для утримання. Собаки вже давно звикли до життя поруч з людьми, легко адаптуються до їхніх помешкань і комфортно себе там почувають. Крім того, різноманіття порід дозволяє підібрати тварин з необхідними характеристиками, здатними до дресури та ефективної роботи у терапії. Ось чому каністерапія не обмежується лише певними породами. Навпаки, навіть безпородні собаки можуть стати прекрасними терапевтами, якщо вони відповідають певним вимогам.
Ключовим аспектом каністерапії є те, що вона не потребує значних фінансових витрат, як інші види терапії, наприклад, дельфінотерапія чи іпотерапія (терапія за допомогою верхової їзди – ред.), які часто доступні лише для заможних верств населення в великих містах. Собаки, як терапевти, можуть працювати в будь-якому населеному пункті, а методи каністерапії успішно застосовуються навіть в умовах соціальних служб чи лікарень з обмеженим фінансуванням. Це робить каністерапію доступною та універсальною, що значно розширює коло людей, які можуть отримати таку допомогу.
Зараз каністерапія має наукове підґрунтя і широко застосовується для реабілітації різних категорій пацієнтів: дітей, літніх людей, осіб з інвалідністю, залежних людей та навіть онкохворих. Зокрема, цей метод застосовується для зниження рівня тривоги, напруги, гармонізації психічного стану, стимулювання емоційної сфери та розвитку комунікативних навичок. Крім того, каністерапія допомагає зменшити аутизацію, підтримує психомоторний розвиток та позитивно впливає на нормалізацію вегетативних функцій організму.
Однією з найбільш поширених форм каністерапії є так звана “зустріч-спілкування з собакою”. Головною метою цієї практики є створення позитивного контакту між пацієнтом і собакою, допомога в подоланні страхів і стресу, а також надання емоційного комфорту через гру та спілкування. Така форма терапії стимулює розвиток органів відчуттів і дозволяє людям зняти напругу, тим самим відволікаючи їх від повсякденних проблем.
Іншим напрямком є “навчання з собакою”, що найкраще підходить для роботи з дітьми. У цьому випадку собака стає мотиватором для розвитку інтелектуальних та пізнавальних здібностей дитини. Навчання проводиться через інтерактивні вправи, де собака може допомагати дитині запам’ятовувати нові слова, виконувати завдання або просто надавати емоційну підтримку. Такий формат активно використовують у багатьох країнах на заході, а в Україні також успішно застосовуються проєкти, де діти читають вголос собакам, адже ці “слухачі” не сміються з помилок, а лише уважно спостерігають, створюючи атмосферу підтримки та довіри.
Однак найскладнішою і найбільш ефективною формою є системна терапія, яка включає комплекс вправ, спеціально розроблених для досягнення конкретних реабілітаційних цілей. У цьому випадку терапевт разом із лікарем або реабілітологом розробляє програму, яка враховує індивідуальні потреби пацієнта. Кожна сесія ретельно фіксується, і прогрес оцінюється на основі виконаних завдань. Це дозволяє з часом підвищувати складність вправ і працювати над конкретними аспектами відновлення, такими як психічне чи фізичне відновлення, розвиток комунікаційних навичок, а також подолання соціальної ізоляції.
Не менш важливою частиною каністерапії є подолання так званої канофобії (страху перед собаками – ред.). Це перший етап, з якого починається реабілітація. Якщо пацієнт має цей страх, перед початком терапії проводяться спеціальні заходи для його подолання, що є необхідною умовою для подальшої роботи.
У світі, де контакт із природою дедалі більше зводиться до шпалер на екрані смартфона, каністерапія не просто актуальна, а життєво необхідна. Люди все частіше відчувають брак живого спілкування, і тварини стають тим містком, що з’єднує людину з природним, тілесним і щирим. Особливо це стосується дітей, які в моменти стресу інтуїтивно тягнуться до собак, які можуть дати їм тепло, що не вимагає слів, та спокій. Дотик до м’якої шерсті, спокійне дихання поруч, гра чи проста присутність здатні запустити в організмі низку фізіологічних змін:зменшується рівень тривожності, стабілізується емоційний стан, з’являється відчуття безпеки. Такі ефекти вже давно підтверджено десятками наукових досліджень. Зокрема, американський Інститут дослідження взаємодії людини і тварини (HABRI) довів, що регулярний контакт із терапевтичними тваринами помітно знижує прояви ментальних розладів, покращує сон і підвищує психологічну стійкість.
Науковці з центру Mars Petcare встановили цікаву річ: собаки позитивно впливають на дітей не лише у моменти тривоги чи стресу. Їхня користь виявляється і в звичайному повсякденному житті. Раніше вже було відомо, що чотирилапі друзі допомагають дітям розвивати соціальні навички, легше адаптуватися в новому середовищі та долати психологічні труднощі. Але нові дослідження йдуть ще далі. В експерименті взяли участь 55 дітей віком 8–10 років та 54 собаки. Учасники просто проводили час разом, граючись та спілкуючись. Під час трьох окремих візитів дослідники перевіряли рівень кортизолу, відомого як гормон стресу, у дітей і тварин до, під час і після взаємодії. Результати виявилися однозначними: рівень кортизолу знижувався як у дітей, так і у собак, навіть за відсутності стресової ситуації. Це означає, що саме спілкування приносить обом сторонам психологічне полегшення і позитивно впливає на загальний емоційний стан.
У дослідницькому центрі говорять про явище соціальної буферизації, коли присутність “друга поруч” пом’якшує фізіологічні наслідки стресу. Цікаво, що це працює не лише для людей. Собаки теж реагують на підтримку подібним чином. Фактично, дослідження підтверджує двосторонню емоційну прив’язаність між людиною та твариною. Науковці підкреслюють, що собаки не тільки допомагають дітям краще справлятися зі стресом, але й формують відчуття безпеки, впевненості, вчать піклуватися й бути відповідальними. А ще нагадують нам, що турбота має бути взаємною. Вони теж відчувають, переживають і потребують нашої уваги.
Терапія довіри: роль собак у реабілітації українських захисників
Позиція каністерапії також зміцнюється у реабілітаційних програмах для військових в Україні. Собаки тут стають не просто “ліками”, а своєрідним містком між замкненим внутрішнім світом бійця та зовнішнім середовищем. Як розповідає одна з фахівчинь, пілотні заняття показали вражаючий ефект: військові, які повністю відмовлялися від спілкування з психологами, охоче йшли на контакт з чотирилапими. Заняття не були терапією в класичному розумінні, а перетворилися на простір, де захисники, які уникали розмов, починали відкриватися. Собака не ставив запитань, не аналізував і не тиснув. Просто був поряд. І цього було достатньо, аби зняти перший шар внутрішнього захисту. Собака не зрадить, не обдурить і не підставить, що особливо резонує з людьми, які пройшли війну. Саме тому емоційний зв’язок із твариною часто формує довіру, яку складно встановити навіть із фаховим психологом. Після кількох сеансів військові починали говорити про себе, про пережите, про біль. І це була терапія в її найживішій формі.
Каністерапія нині активно використовується серед пацієнтів із черепно-мозковими травмами, порушеннями адаптації, ПТСР, ампутаціями, акубаротравмами та іншими фізичними і “невидимими” наслідками війни. Часто після поранень військові стикаються зі зниженням концентрації, проблемами з пам’яттю чи комунікацією. У відповідь на це розробляють вправи за участі собак, що активізують когнітивні функції: пам’ять, увагу, здатність до логічного мислення. Але головне , створюється безпечне середовище, де дозволено сміятися, помилятися, мовчати або говорити без страху бути не так зрозумілим.
Для тих, хто не почувається комфортно в групі, впроваджено індивідуальні заняття, де каністерапія працює в тандемі з тактильним спокоєм. Гладячи собаку, пацієнт ніби переноситься в іншу реальність, яка для нього менш загрозлива. Цей контакт не просто відволікає, а допомагає відтворювати спогади без важкого емоційного навантаження. У сучасних умовах війни й посттравматичного досвіду каністерапія стає інструментом довіри та зцілення, який допомагає бійцям не лише говорити, а й починати відчувати знову.
Як бачимо, каністерапія здатна не тільки допомогти знизити гострі психологічні симптоми, а й сприяє поверненню до активного життя. Люди, які втратили мотивацію через травму чи хворобу, через контакт із терапевтичними собаками починають поступово відновлювати побутові навички, повертаються до роботи або навчання. Крім того, у деяких випадках така терапія підштовхує пацієнтів до фізичної активності, яка є важливою частиною реабілітації. Хоча каністерапія здебільшого доповнює основне лікування, іноді вона стає повноцінною альтернативою класичній фізіотерапії, особливо там, де інші методи виявляються надто травматичними або просто не працюють.
Як світ інтегрує собак у системи охорони здоров’я
У багатьох країнах світу каністерапія вже давно вийшла за рамки експерименту й набула статусу цілком визнаного напрямку реабілітації. У США, Канаді, Великій Британії, Німеччині, Франції, Швейцарії, Польщі та Нідерландах робота терапевтичних собак є частиною системної допомоги в медичних, освітніх і соціальних установах. Тут тварина виступає повноправним учасником терапевтичного процесу.
У Сполучених Штатах терапевтичні собаки регулярно відвідують лікарні, будинки для людей похилого віку, реабілітаційні центри, школи та навіть місця стихійних лих. Спілкування з собакою розглядається як підтримка, що допомагає зменшити симптоми тривоги, депресії, посттравматичного стресу. У багатьох госпіталях для ветеранів собаки працюють на постійній основі, адже реакція організму на контакт із твариною часто виявляється ефективнішою, ніж стандартна медикаментозна терапія. Терапія із собаками також включена до програм післяопераційного відновлення, де завданням є зниження рівня стресу й підтримка мотивації пацієнта до рухової активності.
У Європі підхід більш структурований. Наприклад, у Німеччині каністерапія проводиться лише сертифікованими фахівцями, які працюють у команді з ветеринарами, психологами, логопедами, педагогами. Тварини проходять серйозний відбір, навчання та регулярні перевірки здоров’я. Програми за участі собак застосовуються у спеціалізованих школах, центрах підтримки дітей з аутизмом, будинках для людей з деменцією. Важливо, що у цих країнах існують чіткі протоколи безпеки та юридичні механізми захисту як пацієнтів, так і самих тварин.
У Франції та Швейцарії каністерапія інтегрується у програми паліативної допомоги. У хоспісах присутність собаки допомагає пацієнтам справлятися зі страхом, зменшує відчуття ізоляції, а іноді, навіть, біль. Тут тварина не лікує в класичному сенсі, але допомагає людині залишатися емоційно включеною до останнього.
У Польщі цей метод активно застосовується у навчальних закладах, зокрема у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Проєкти “Читання з собакою” стали звичною практикою для дитячих бібліотек. Діти з труднощами мовлення або сором’язливістю навчаються читати вголос не вчителю, а собаці, який уважно слухає й не критикує. Такі заняття дають ефект не гірший за логопедичну сесію, але сприймаються набагато легше.
У Великій Британії каністерапію офіційно використовують у сфері ментального здоров’я. Собаки присутні в установах для людей з порушеннями емоційного розвитку, депресією, залежністю. Спеціальні благодійні організації готують собак-волонтерів, які за графіком відвідують такі установи разом зі своїми провідниками.
Цікаво, що все це зовсім не про милі фото з собаками в лікарняних халатах, а про методику, яка чітко вбудована в систему медичних і соціальних послуг. Там, де терапевт не може дотягнутися словами, де фармакологія не дає бажаного результату, до справи підключається собака. І, як свідчить багаторічний досвід, часто саме він допомагає зробити найперший крок до відновлення.
Загалом каністерапія відкриває перед соціальними працівниками величезний потенціал. Вона допомагає не лише в лікуванні фізичних і психічних недуг, але й у вирішенні соціальних проблем: зниженні тривожності, покращенні психоемоційного стану та розвитку позитивних соціальних навичок. Враховуючи все це, каністерапія стає важливим інструментом соціальної роботи, допомагаючи людям з різними порушеннями адаптуватися до нормального життя.
Так що ж є в цих собаках, що робить їх такими цілющими? Можливо, це просто їхня відданість та здатність створювати атмосферу безпеки, в якій людина може відновлюватися від душевних ран і від болю. Англійський письменник і поет Редьярд Кіплінг не дарма казав: “Купіть цуценя — і ви отримаєте найвірнішу любов у світі”. Ці слова виражають не просто сентимент, а глибоке спостереження. У взаємодії людини з собакою щось постійно немов “вмикається”: спокійніше б’ється серце, м’якшають думки, зникає тривога. Це не магія, а закономірність, перевірена історією, наукою і досвідом сотень людей.
