Небезпечні знахідки на вулицях: вибухотехнік пояснив, як росіяни маскують вибухівку для цивільних

Мінна небезпека під час війни давно вийшла за межі полів, лісосмуг і територій після бойових дій, оскільки вибухові пристрої можуть з’являтися там, де люди найменше очікують загрози. Для цивільних людей особливий ризик становлять предмети, які мають звичний вигляд і здатні викликати природну цікавість, адже людина може захотіти підняти їх, відкрити, увімкнути або забрати із собою.

Людина може оминути уламки, вирву чи пошкоджену техніку, проте залишений ліхтарик, сумка, павербанк або дитяча іграшка здатні викликати іншу реакцію, бо такі речі асоціюються з користю, випадковою втратою або дитячою цікавістю. У цьому полягає одна з найнебезпечніших форм мінування цивільного простору.

Віцепрезидент Всеукраїнської асоціації вибухотехніків і викладач Національної академії внутрішніх справ Юрій Приходько розповів, що саморобний вибуховий пристрій може бути захований майже в будь-якому предметі, якщо його форма дозволяє приховати вибухову речовину та механізм спрацювання. Росіяни використовують для цього речі, які не виглядають підозріло для людини без спеціальної підготовки: коробки, сумки, валізи, мобільні телефони, ноутбуки, павербанки, ліхтарики та навіть дитячі іграшки.

Такий спосіб маскування розрахований не на технічну помилку жертви, а на природну людську поведінку. Дорослий може підняти павербанк, бо він здається корисним, дитина може взяти іграшку, бо сприймає її як знахідку, а перехожий може торкнутися сумки чи коробки, щоб перевірити, кому вона належить. Приходько фактично попереджає, що звичність предмета в умовах війни не може бути ознакою безпеки, оскільки пастка створюється так, щоб людина сама скоротила дистанцію до небезпеки.

Окремий приклад, який наводить фахівець, стосується Харківщини, де вибухівку закладали у звичайні ліхтарики. Всередині таких пристроїв могло бути приблизно 20–30 грамів пластиду, а спрацювання відбувалося під час увімкнення. Для цивільної людини ліхтарик може виглядати як корисна річ, особливо в умовах пошкодженої інфраструктури, перебоїв зі світлом або пересування у темну пору доби, проте вмонтований заряд перетворює просту дію на момент ураження.

Юрій Приходько звертає увагу на важливу закономірність: чим більший предмет, тим більше вибухової речовини можна в нього помістити, а отже, наслідки можуть бути важчими. Водночас навіть невеликий предмет не можна недооцінювати, бо компактний заряд здатен травмувати людину, яка тримає його в руках або перебуває поруч. Для порівняння фахівець згадує бойові гранати: у Ф-1 міститься близько 60 грамів вибухової речовини, а уламки можуть розлітатися на значну відстань; у РГД-5 вибухової речовини більше, а зона ураження також небезпечна для людей довкола.

Особливо тривожним у поясненні Приходька є те, що пастки можуть з’являтися в місцях, які цивільні сприймають як простір відпочинку або щоденного пересування. Парки, дитячі майданчики, двори, зони відпочинку та узбіччя стають небезпечними тоді, коли в них залишають речі, здатні привернути увагу. У таких місцях ризик посилюється через присутність дітей, які швидше реагують на яскраві або знайомі предмети й не мають досвіду, щоб оцінити загрозу.

За словами Юрія Приходька, цивільна людина не може надійно визначити вибухову пастку за зовнішнім виглядом, вагою, станом корпусу чи місцем, де її знайшли. Предмет може бути чистим, цілим, дорогим на вигляд або залишеним так, ніби його випадково загубили, однак жодна з цих ознак не гарантує безпеки. Спроба перевірити знахідку руками, увімкнути пристрій, відкрити сумку чи пересунути коробку може бути саме тією дією, на яку розрахований механізм.

“Чим більший предмет, тим більше вибухівки в нього можна закласти — і тим серйозніші наслідки. Такі пристрої можуть бути замасковані під будь-що: коробки, сумки, валізи, павербанки, мобільні телефони, ноутбуки чи навіть дитячі іграшки.

Особливо це небезпечно у місцях скупчення людей — у парках, на дитячих майданчиках або в зонах відпочинку. Саме тому будь-який незрозумілий предмет потрібно розглядати як потенційно небезпечний. Окупанти не нехтують жодними способами маскування — використовують предмети, які можуть викликати інтерес у людини і спонукати її взяти їх у руки або використати. І саме в цьому головна небезпека”, — підсумував Юрій Приходько.

Тому головне правило, яке випливає з пояснень вибухотехніка, полягає в повній відмові від контакту з будь-якою підозрілою або незрозумілою річчю. Людині потрібно відійти на безпечну відстань, попередити інших, особливо дітей, не наближатися до предмета та повідомити відповідні служби. У такій ситуації обережність не є перебільшенням, бо в умовах війни знайома форма речі може приховувати заряд, а звичайний рух рукою — запуск небезпечного механізму.