Сенсацією вчорашнього дня стала масштабна міжнародна поліцейська операція в Німеччині проти мережі, що займалася нелегальним переправленням мігрантів до Великої Британії через Францію. Рано вранці сотні правоохоронців провели обшуки та затримання в землях Північний Рейн-Вестфалія та Баден-Вюртемберг.
Організована мережа протягом років переправляла нелегальних шукачів притулку з Близького Сходу та Східної Африки на ненадійних гумових човнах, наражаючи їх на смертельну небезпеку. Сприяючи розслідуванню, до викриття цієї схеми долучилися не лише німецькі, а й французькі правоохоронці, спільно з Європолом і Євроюстом.
Результати були вражаючими. Було видано понад десять європейських ордерів на арешт – і для організаторів схеми, і для виконавців. Локацією найактивніших дій стала Рурська область, де працювали понад півтисячі поліцейських.
Як країна толерантності та гуманізму протидіє нелегальній міграції
Але ця операція – лише окремий кейс у ширшій стратегії Німеччини щодо боротьби з нелегальною міграцією, що передбачає посилення прикордонного контролю. У цьому контексті Міністерка внутрішніх справ Німеччини, Ненсі Фезер, ухвалила рішення про запровадження тимчасового контролю на всіх сухопутних кордонах країни. Це нововведення спрямоване на стримування потоку “незваних гостей”, які намагаються перетнути кордон без візи.
ІА”ФАКТ” вже повідомляло про те, що уряд Німеччини посилив прикордонний контроль не лише для боротьби з нелегальною міграцією, а й задля зміцнення внутрішньої безпеки, намагаючись протистояти ісламістському тероризму та транскордонній злочинності. Ці заходи викликали критику з боку Польщі та Австрії, занепокоєних щодо можливого збільшення кількості шукачів притулку на їхніх територіях.
З жовтня минулого року, коли на кордонах із Францією, Люксембургом, Бельгією, Нідерландами, Данією, Польщею, Чехією, Швейцарією та Австрією відновили контроль, було зупинено понад 30 тисяч нелегальних “сталкерів”. Ці заходи стали відповіддю на посилення напруженості після теракту в Золінгені, де 23 серпня, під час святкування 650-річчя міста, стався напад із ножем, унаслідок якого троє людей загинули, а вісім отримали поранення. Напад здійснив 26-річний сирієць, підозрюваний у зв’язках з “Ісламською державою”. Терористичне угруповання заявило про відповідальність за напад.
Уряд також розробив “модель ефективного примусового повернення”, яка передбачає депортацію нелегальних мігрантів відповідно до європейських стандартів. Деталі цього плану наразі не розголошуються, однак уже зараз депортація може здійснюватися протягом кількох тижнів. Особам, які ухиляються від висилки, буде організовано примусове повернення до країн походження через спеціалізовані центри.
Категоричності ситуації додає й зміна соціальної політики. З наступного року значно скоротяться виплати для біженців, аби зменшити привабливість Німеччини для тих, хто шукає легкого життя, прагнучи жити лише за рахунок державної допомоги. Люди, які раніше отримували фінансову підтримку, достатню для покриття базових потреб, тепер можуть розраховувати на мінімальні суми виплат. Це рішення залишається дискусійним, але уряд пояснює його необхідністю зменшити навантаження на бюджет і стимулювати інтеграцію тих, хто дійсно має намір працювати, а не бути утриманцем довічно.
Попри жорсткі заходи, Німеччина не закриває двері для тих, хто дійсно потребує допомоги. Уряд підписав угоди про легальну міграцію кваліфікованих працівників з Кенії, Марокко, Нігерії та Індії. Це не лише створює законні шляхи для переїзду, а й допомагає Німеччині втамувати кадровий голод.
Модель примусового повернення мігрантів: переваги та недоліки
Очевидно, що ця модель допомагає країні краще контролювати міграцію. Осіб, які в’їхали нелегально або отримали відмову в притулку, можна повернути додому. Це зменшує витрати на житло, харчування та медичну допомогу для таких людей. Скажімо, у центрі для біженців є 100 людей без права залишатися. Якщо їх повернути, можна допомогти тим, хто дійсно потребує притулку, родинам, які втекли від війни.
Такі повернення демонструють, що закони працюють, і люди поважають правила. Якщо мігранти намагаються перетнути кордон нелегально, чітка політика повернення може цьому запобігти.
Але такий підхід має і недоліки. І головний з них – ризик порушення прав людини. Наприклад, якщо людину повертають у країну, в якій відбуваються бойові дії чи є загроза переслідувань, її наражають на небезпеку. Звичайно, правозахисники критикують такі дії.
Ще одна проблема – це високі витрати на організацію перельоту, супровід та оформлення документів для депортованих. Особливо, якщо останні знову намагаються повернутися нелегально.
Іноді країни, куди повертають мігрантів, не готові їх прийняти. Уряд може відмовитися видати документи або не мати ресурсів для їхньої інтеграції. Очевидно, щоб система працювала краще, треба не лише забезпечувати безпеку, але й створювати умови для добровільного повернення додому. Наприклад, запропонувати фінансову підтримку чи програми працевлаштування після повернення. Також важливо співпрацювати з іншими країнами, щоб депортація була справедливою і гуманною.
Як Німеччина стала “меккою” для нелегальних мігрантів
Це явище має глибокі економічні, соціальні, політичні та географічні причини. У серці Європи, з багатою історією гуманітарної допомоги та потужною економікою, Німеччина здавна приваблювала з усього світу шукачів безпеки, стабільності та кращого життя. Але як саме країна опинилася у центрі глобального міграційного потоку?
По-перше, одним із ключових чинників є економічна привабливість Німеччини. Це перша економіка Європи та одна з найбільших економік світу з високим рівнем життя та соціальними гарантіями. Тут навіть найменш оплачувана робота часто пропонує кращі умови, ніж у країнах походження мігрантів. Німеччина має постійний попит на робочу силу в секторах, які не заповнюються місцевими працівниками – у будівництві, сільському господарстві та догляді за літніми людьми. Багато знедолених, особливо з Африки, Близького Сходу та Південної Азії, вбачають у Німеччині можливість реалізувати свої мрії про фінансову стабільність і гідне життя.
Вирішальну роль відіграє ліберальна міграційна політика. Під час міграційної кризи 2015 року Німеччина під керівництвом Ангели Меркель здивувала світ своєю політикою “відкритих дверей”, дозволивши в’їзд понад мільйону біженців. Цей жест викликав як міжнародне визнання, так і внутрішню критику, і створив імідж Німеччини як країни, готової допомагати. Навіть після зміни політичної риторики тривалі процедури розгляду заяв на притулок дозволяють багатьом мігрантам залишатися в країні роками, навіть якщо їхні заявки зрештою відхиляють.
Це один вагомий фактор – соціальні програми для мігрантів. Німеччина надає притулок, фінансову допомогу, доступ до безкоштовної медицини, житла та освітніх програм. Це створює умови, за яких мігранти можуть адаптуватися до нового середовища. Крім того, існує розвинена мережа правозахисних організацій, які допомагають захищати права мігрантів і сприяють їхній інтеграції.
Доступною для мігрантів Німеччину робить її географічне положення. В Німеччині є великі діаспори з Туреччини, Сирії, Афганістану та інших країн. Вони допомагають новоприбулим адаптуватися, надаючи підтримку, інформацію та навіть житло. Ці спільноти створюють своєрідні “підземні” мережі, які допомагають уникнути депортації або знайти нелегальну роботу.
Як не дивно, але складність депортаційних процедур також сприяє залишенню мігрантів у Німеччині. Багато країн походження відмовляються приймати своїх громадян назад, а судові процеси та апеляції часто затягуються на роки. Крім того, часто унеможливлюють повернення мігрантів додому гуманітарні міркування – передусім, ризик переслідування чи війна в країні походження.
Репутація Німеччини як країни толерантності та гуманізму лише посилює цей процес. У медіа та через соціальні мережі країну часто зображують як місце, де кожен може знайти підтримку та шанс на краще майбутнє. Для багатьох людей, які опинилися у скрутному становищі, це стає останньою надією.
Очевидно, що така гостинність першої економіки Європи має й негативні наслідки. Зростання нелегальної міграції створює соціальну напругу, посилює ксенофобські настрої та активізує ультраправі політичні сили. Німеччині доводиться інтегрувати сотні тисяч людей, багато з яких не володіють мовою, не мають належної освіти чи професійних навичок та вимагають значних ресурсів для свого утримання.
…І ось, Німеччина, мов магніт, притягує нелегальних мігрантів, поєднуючи в собі економічні перспективи, розвинуті соціальні програми, вигідне географічне положення та ліберальну політику. Але цей потужний потік, що обіцяє країні нові можливості, водночас приносить складні виклики, що вимагають виважених та іноді непопулярних рішень.
Тетяна Вікторова
