Сьогодні в Україні починається новий етап податкової реальності — набув чинності закон про рекордне підвищення податків, який вже став гарячою темою для обговорень у суспільстві. З одного боку, це неминуча міра у контексті війни, коли країна потребує кожної гривні для оборони та відновлення. З іншого боку, в умовах глибокого економічного занепаду, коли підприємці балансують на межі виживання, а українці щодня зводять кінці з кінцями, такий крок сприймається як додатковий удар по й без того виснаженій нації.
Українська податкова система завжди була предметом суперечок, уособленням складнощів і неефективності. Але тепер, із запровадженням нових правил, перед країною постає фундаментальне питання: чи здатна економіка і українці витримати ці нові виклики? Чи стане новий закон рятівним кругом для державного бюджету, чи навпаки, черговим тягарем, який зупинить рух країни вперед?
Що передбачає новий закон про податки
29 листопада 2024 року набув чинності Закон №4015-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану”. Цей документ, який уже встиг стати предметом палких дискусій у суспільстві, вносить революційні зміни до системи оподаткування. Його прихильники стверджують, що це необхідний крок для наповнення бюджету країни, яка перебуває у стані війни. Критики ж вважають, що додаткове податкове навантаження може стати непосильним для бізнесу і громадян, які й без того знаходяться на межі фінансового виживання.
Основною новацією закону є підвищення ставки військового збору з 1,5% до 5%, вона діятиме на процентні доходи фізичних осіб за депозитами. При цьому для військовослужбовців він залишається на рівні 1,5%. Слід зазначити, що ставка 1,5% застосовується до доходів, нарахованих до набрання чинності новою. Тобто, наприклад, на аванс у першій половині жовтня діє ще нинішній військовий збір. Це стосується не лише заробітних плат, а й інших доходів фізичних осіб, включаючи процентні надходження від депозитів. Такі новації викликають занепокоєння серед підприємців, адже навіть мінімальне підвищення може стати критичним у нинішніх економічних умовах. Роботодавці, які й без того працюють на межі виживання, змушені будуть сплачувати додаткові 3,5% податків із зарплат своїх працівників. Якщо раніше з офіційної зарплати вилучали 195 гривень з кожної тисячі, то тепер це буде 230 гривень. І це лише одна із численних змін, які торкнуться не лише великих компаній, але й кожного українця, включно з найдрібнішими підприємцями.
Особливі нововведення стосуються фізичних осіб-підприємців. Вони відчують ці нововведення як удар по своїх і так виснажених доходах. Для першої, другої та четвертої груп запроваджується обов’язковий військовий збір у розмірі 10% від мінімальної заробітної плати. Наразі мінімальна зарплата становить 8000 гривень, отже, підприємці цих категорій мають сплачувати додатково 800 гривень щомісяця. Для ФОПів третьої групи на спрощеній системі оподаткування встановлюється військовий збір у розмірі 1% від доходу. Раніше вони платили 5% від доходів, але тепер додатковий відсоток означає, що, наприклад, із кожної тисячі гривень доходу вони платитимуть вже 60 гривень замість 50.
І це ще не все. Закон також вводить обов’язкову щомісячну звітність для всіх податкових агентів, починаючи з 2025 року. ФОПи, які вже починають відчувати нові зобов’язання, тепер змушені будуть подавати звітність щодо сплати військового збору за підсумками 2024 року. Однак одна з найбільш обговорюваних норм про стягнення податків “заднім числом” була виключена. Напередодні прийняття закону парламентський комітет прибрав норму про підвищення оподаткування для ФОПів “заднім числом” з 1 жовтня і переніс його на 1 січня 2025 року. Міністр фінансів Сергій Марченко запевнив, що ретроактивного оподаткування не буде, хоча на початкових етапах саме така ідея активно обговорювалася.
Крім того, згідно нового закону з 1 січня 2025 року для всіх податкових агентів в Україні запроваджується щомісячна звітність щодо єдиного соціального внеску (ЄСВ), податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військового збору. Це є суттєвою зміною порівняно з поточною практикою, за якою такі звіти подаються щоквартально. Нововведення спрямоване на посилення контролю за сплатою податків та забезпечення своєчасного наповнення державного бюджету, що є критично важливим у період воєнного стану.
Водночас продовжуються пільгові умови для певних категорій громадян. Зокрема, ті, хто отримує благодійну допомогу, у тому числі з-за кордону, звільняються від обов’язку подавати податкову декларацію про майновий стан та доходи. Ця норма залишається чинною для внутрішньо переміщених осіб та українських біженців, які отримують виплати за кордоном, дозволяючи їм уникнути додаткового податкового тягаря.
Для фізичних осіб-підприємців (ФОПів) також запроваджуються нові вимоги до звітності. Вперше вони повинні будуть подати звітність щодо сплати військового збору за підсумками 2024 року. Новий звітний обов’язок охоплює період, починаючи з 1 жовтня 2024 року. Це означає, що підприємцям доведеться адаптуватися до нових правил, що, ймовірно, вимагатиме додаткового часу і ресурсів на ведення фінансового обліку.
Корпоративний сектор також не залишився поза увагою. Податок на прибуток для небанківських фінансових установ підвищується з 18% до 25%. Автозаправні станції тепер змушені сплачувати авансові платежі, розмір яких залежить від асортименту товарів. Наприклад, автозаправки, що продають кілька видів палива, сплачуватимуть від 30 до 80 тисяч гривень, залежно від асортименту та наявності алкогольних і тютюнових виробів у продажу. Крім того, на пункти обміну валют накладаються фіксовані авансові платежі, розмір яких залежить від населеного пункту і коливається від 200 до 700 євро у гривневому еквіваленті. При цьому слід зазначити, що невиплачена сума авансу з податку на прибуток загрожує штрафом.
Не оминули зміни і аграріїв. Мінімальне податкове зобов’язання для сільгоспвиробників зросло до 700 гривень за гектар, а для земель із понад 50% орної частки — до 1400 гривень. Водночас підвищується рентна плата за видобуток корисних копалин, таких як пісок, щебінь та каолін. Банки тепер повинні сплачувати податок на прибуток у розмірі 50% за підсумками 2024 року.
Підвищення ставок торкнеться й інших сфер. Так, рентна плата за видобуток корисних копалин, таких як щебінь, пісок та каолін, зростає. Банки зобов’язані сплатити 50% податку на прибуток за результатами 2024 року. Для сільгоспвиробників підвищується мінімальне податкове зобов’язання: тепер воно становитиме не менше 700 гривень за гектар, а для ділянок із більш ніж 50% орних земель — 1400 гривень за гектар.
Очікується, що цей закон дозволить державі отримати додаткові 8 мільярдів гривень до кінця 2024 року і понад 130 мільярдів у 2025 році. Але якою ціною? Чи витримає економіка, де підприємства й так ледве тримаються на плаву, а українці щодня борються за фінансове виживання? Це питання залишається відкритим.
Тіньова економіка: українські реалії ухилення від податків
Оновлений Меморандум з МВФ і Нацстратегія доходів до 2030 року чітко фіксують фіскальний підхід: відповіддю на нові бюджетні виклики є підвищення податків. Отже, цей принцип уже реалізовано в Законі №4015-IX. Однак високі податки є не лише тягарем, вони іноді є вироком для бізнесу. Особливо це стосується малого та середнього підприємництва, яке через податковий прес змушене шукати шляхи для виживання. За перші 10 місяців 2024 року до держбюджету вже надійшло 916,2 млрд гривень — на 29,4% більше, ніж у минулому році. Та чи виправдовує себе політика прямого зростання податкового тиску? Коли податкове навантаження стає непідйомним, бізнес або закривається, або занурюється в тіньову економіку.
Поки уряд посилює фіскальний контроль і вводить нові податки, бізнес і громадяни, опинившись під неймовірним фінансовим тиском, змушені шукати способи виживання. У країні, де податкова система часто виглядає радше каральною, ніж стимулюючою, уникнення оподаткування стає не лише способом мінімізації витрат, а й природною реакцією на системні недоліки. Різноманітні схеми, що дозволяють знизити податкові зобов’язання, давно стали невід’ємною частиною економічної реальності, відображаючи не лише хитрощі підприємців, але й слабкості державного контролю. Саме тому є всі передумови вважати, що з прийняттям нового закону це явище тільки посилиться.
Однією з найпоширеніших практик є порушення митних правил і контрабанда. Маніпуляції з митною вартістю товарів, які дозволяють занижувати платежі, вже стали класикою українських митниць. “Поштова” схема, коли великі обсяги товарів розбивають на дрібні партії, і “транзитна” схема, що симулює переміщення товарів через територію країни без їх реалізації, дозволяють ухилятися від значних сум. Не менш популярним є так званий “мурашиний” метод, за якого товари перевозяться у невеликих кількостях численними кур’єрами, уникнувши офіційного оформлення на кордоні.
Ще одним значним джерелом втрат для бюджету є зловживання податком на додану вартість. Схеми “скруток” дозволяють отримувати податковий кредит за неіснуючими операціями. Наприклад, у сфері сільського господарства, особливо щодо зерна, нелегальні оборудки набули величезного розмаху. Ці практики не просто руйнують довіру до податкової системи, а й створюють нерівні умови для добросовісних учасників ринку.
Крім того, великі компанії давно освоїли ще один шлях ухилення — переміщення прибутків у податкові гавані. Використовуючи міжнародні угоди та практику treaty shopping, вони мінімізують свої зобов’язання, створюючи враження, що доходи отримано в юрисдикціях із низьким оподаткуванням. Цей метод часто залишається поза досяжністю контролюючих органів через складність доведення порушень.
Тіньовий ринок нерухомості та оренди також є величезною чорною дірою для бюджету. Орендодавці, уникаючи реєстрації угод, отримують доходи, які залишаються невидимими для податкових органів. Подібна ситуація і з контрафактним ринком підакцизних товарів: нелегальне виробництво та продаж алкоголю, тютюну та пального не лише шкодять легальному бізнесу, але й значно скорочують державні надходження.
Давня практика виплати зарплат “у конвертах” стала ще одним болючим місцем податкової системи. Бізнес, який прагне уникнути сплати податків і єдиного соціального внеску, виплачує працівникам неофіційні зарплати, що значно знижує рівень пенсійних та соціальних гарантій. У той час, як уряд намагається запроваджувати нові податкові режими, підприємці використовують лазівки, наприклад, структурування бізнесу через псевдо-ФОПи. Такі схеми не є унікальними для України, але масштаби їх використання зростають саме в період війни, коли податкове навантаження стає критичним.
Тіньова економіка в цифрах
Українська економіка давно живе в режимі паралельної реальності: одна частина — це офіційний сектор, який героїчно тягне на собі податковий тягар, а інша — глибока тінь, де крутяться мільярди, обминаючи бюджет. Кожна гривня, яка не доходить до державної скарбниці, — це діра у фінансуванні армії, інфраструктури чи медицини. Але масштаби цих схем вражають навіть найскептичніших. Їхній сукупний оборот сягає 1,3 трильйона гривень на рік, або 17,4% офіційного ВВП країни. Тобто майже п’ята частина економіки функціонує поза законом.
Як це виглядає у цифрах. На вершині хіт-параду податкових схем є контрабанда і зарплати в конвертах. Перша категорія, яка охоплює махінації з митною вартістю, “транзитні” схеми й “мурашині” кордони, коштує державі від 120 до 167 мільярдів гривень щороку. Зарплати в конвертах, які залишаються улюбленою грою малого та середнього бізнесу, забирають із бюджету ще від 115 до 230 мільярдів гривень. Разом ці дві категорії — це дві третини втрат від податкових схем. У воєнний час вони ще більше закріпили свої позиції, адже валютні обмеження та складність виводу капіталів за кордон зробили внутрішні махінації більш привабливими.
Ще одним антагоністом бюджету є “ренесанс” транзитно-конвертаційних центрів, які в 2024 році досягли обсягів у 200–250 мільярдів гривень на рік. Схеми з використанням “дропів” і “мулів” дозволяють обертати гроші без жодного “білого” доходу, виводячи їх у тіньовий обіг. І поки банківські рахунки українців піддаються масовим перевіркам, ці центри процвітають, залишаючись майже невразливими для контролюючих органів.
Податок на додану вартість, або точніше “скрутки” ПДВ, — це інша больова точка. Державна податкова служба звітує про певний прогрес у боротьбі зі схемами, але факт залишається фактом: ПДВ, який мав би бути ключовим наповнювачем бюджету, залишається дірою. Недосконалість адміністрування і зловживання механізмом податкового кредиту створюють постійний потік втрачених мільярдів. Не відстає і тіньовий ринок підакцизних товарів. Алкоголь, тютюн і пальне, які завжди були лідерами нелегальної економіки, продовжують підточувати бюджет. Держава робить спроби відновити контроль: зростання акцизів і кампанії боротьби з контрафактом уже дали результати — наприклад, зменшення тіньового сегмента ринку пального до 13% у 2023 році. Проте, як свідчить досвід ЄС, занадто швидке підвищення ставок акцизів без ефективного контролю лише збільшує масштаби тіньового ринку.
Офшори, які колись були чемпіонами серед схем ухилення, втрачають популярність. Війна, валютні обмеження і міжнародні стандарти податкової прозорості (BEPS, FATCA та інші) зробили їх менш доступними для масового бізнесу. Тепер це прерогатива великих компаній і заможних українців. Але навіть у такому форматі офшори залишаються символом системної втрати довіри до податкової політики.
Загальні втрати бюджету від найпоширеніших схем сягають 340–530 мільярдів гривень на рік. Це суми, які могли б стати частиною рішення для фінансування оборони чи відновлення економіки. Якби ці гроші потрапляли до бюджету, потреба у постійному підвищенні податків, запланованих на 2025–2027 роки, могла б зникнути. Проте це потребує не лише політичної волі, а й радикального перегляду всієї системи контролю, цифровізації податкових процесів до прозорої податкової політики. Проте для цього потрібен системний підхід: від Наразі ж державна політика здебільшого зосереджена на посиленні тиску, не усуваючи першопричин тінізації.
Тіньова економіка в Україні є не просто реакцією на податковий тиск, а системним явищем, що загрожує фінансовій стабільності держави. Уряд намагається латати дірки шляхом посилення контролю, але це лише збільшує кількість схем ухилення. Ухилення від оподаткування стало свідченням того, що система потребує не стільки каральних заходів, скільки реформ, які б забезпечили рівні умови гри, справедливе оподаткування і прозорість. Поки цього не буде, боротьба між державою та тіньовою економікою триватиме, а бізнес шукатиме нові способи обійти систему, що його душить.
Запровадження нового закону про податки в умовах війни є балансуванням на лезі ножа між необхідністю наповнити бюджет і ризиком добити бізнес, що вже бореться за виживання. Уряд очікує отримати мільярди, які допоможуть тримати фронт і фінансувати критичні потреби країни, але якою ціною? В умовах, коли підприємці зіштовхуються з дефіцитом ресурсів, кадровими втратами та відсутністю стабільності, додатковий податковий прес може стати тим останнім ударом, який змусить бізнес або піти в тінь, або закрити двері назавжди.
Підвищення податків без реальних реформ загрожує не лише економічному зростанню, а й довірі суспільства до державної політики. Замість стимулювання розвитку бізнесу, уряд штовхає підприємців до пошуку нових лазівок і схем уникнення. Тіньова економіка в таких умовах не лише виживе, а й отримає додатковий поштовх до розквіту. Люди працюватимуть у “конвертах”, а великі компанії знайдуть нові способи оптимізації через офшори чи транзитні схеми.
Державний бюджет дійсно потребує додаткових надходжень, але якщо ці кошти здобуваються шляхом задушення бізнесу і зростання соціальної напруги, це може обернутися довгостроковими втратами. Економіка, позбавлена динаміки й інвестицій, ризикує перетворитися на замкнене коло виживання, а не розвитку. Новий податковий закон міг би стати шансом для реформ і детінізації, але в нинішніх умовах він ризикує стати черговою сторінкою в історії про втрачені можливості.
Оксана Іщенко
