Один — про дітей і загиблих, інший — про мерію і магазин дружини: перші реакції Лисака і Філатова на удар по Дніпру

Ніч з 16 на 17 квітня 2025 року стала для Дніпра черговою точкою болю – близько 23-ї години російські ударні безпілотники атакували місто. Загинули люди, серед постраждалих — діти, зруйновано житлові будинки, пошкоджено освітні та культурні установи. Кількість жертв зростала, але крім трагедії самої атаки, ця ніч стала ще й маркером того, якою була перша реакція на неї з боку очільників області та міста.

Перша реакція Сергія Лисака

На атаку по Дніпру відразу публічно відреагував голова Дніпропетровської обласної військової адміністрації Сергій Лисак. Його перше повідомлення з’явилося вже о 22:53:

“У Дніпрі через атаку БпЛА сталося кілька пожеж. Пошкоджені житлові будинки. За попередньою інформацією, постраждали двоє дітей. Всі дані уточнюємо”.

Потім він повідомив про смерть дівчини, літньої жінки та сімох поранених, серед яких — 9-місячна дитина. Протягом часу після атаки він також додав:

“Постраждалих на цю хвилину 16. Серед них троє дітей. Окрім 9-місячної дівчинки, хлопці 6 та 11 років. Вони у задовільному стані. До лікарень доставили п’ятьох людей, їм надають меддопомогу”.

Крім цього, Сергій Лисак повідомив про руйнування житлових будинків, освітніх та культурних об’єктів, понівечення авто, а також висловив слова вдячності тим, хто працює на місці трагедії: рятувальникам, комунальникам, волонтерам і правоохоронцям.

Ця реакція була офіційною, але людяною. Без зайвих емоцій, але з чітким відчуттям обов’язку й відповідальності.

Перша реакція Бориса Філатова

Натомість мер Дніпра Борис Філатов висловився зовсім інакше. Його перше публічне повідомлення, опубліковане о 23:32, не містило жодної інформації про поранених, руйнування чи загиблих. Замість цього — традиційна для нього емоційна тирада, написана лайливою, грубою мовою, з елементами чорного гумору та особистих образ:

“Жиза. Під@ри знову завтра зроблять заяву, що вбили купу “нацистів”. Дідусь, що обіцяв “закінчити війну за 24 години” та зробити в секторі Газа гольф-клуб буде сидіти та мовчати, як обісраний.

А насправді вони знову розвалили кучу цивільних будівель та вьеб@ли шахедом по мерії. Так, так. По мерії. Але не попали. Приліт в 100 метрах. Як раз поруч з памʼятником Полю:(( Але він в нас потужний.
Стоїть, як хер на моск@ля.
…
Ну і також розвалили моїй дружині магазин.
Заявляю відповідально, що окрім жіночого одягу там не було жодного солдата НАТО.
…
Ненавиджу вас. Ненавиджу. Щоб ви повиздихали. Всі”.

Жодного слова про загиблих, постраждалих, дітей, руйнування в місті, рятувальні служби. Натомість — про приліт біля мерії та магазин його дружини. Важко не помітити, що саме в цю першу, найчутливішу годину після атаки, мер зосередився саме на цьому.

Тільки через дві години після атаки міста — вже близько першої ночі — Філатов опублікував повідомлення, яке містило факти:

«Пошкоджено щонайменше 15 будинків. Серед них студентські гуртожитки, будівлі навчального закладу та харчового підприємства. Обстеження триватимуть до ранку. Надто у приватній забудові.
У лікарнях міста допомагають пораненим. Загалом кількість постраждалих збільшилася вже до 28 — четверо з них діти.

Дякую всім, хто в цю важку ніч поруч із людьми. Щирі співчуття родинам загиблих”.

Проте ця інформація стала запізнілим доповненням до емоційної, хаотичної реакції, в центрі якої опинилися не містяни, а мерія, пам’ятник і крамниця його дружини.

Отже, в ніч, коли місто здригалося від вибухів і лікарі рятували дитячі життя, Дніпро побачив дві абсолютно різні моделі поведінки та першої реакції на атаку з боку перших осіб владних органів. Лисак — стриманий, конкретний та з думкою про людей і місто. А також Філатов — емоційний, суб’єктивний, з фокусом на особисте, нецензурне, театралізоване. І, на жаль, в місті, яке часто потерпає від ворожих атак, це не дрібниця, а показник.