Офіційно придбати криптовалюту в Україні цілком реально: як українцям правильно купувати цифрові активи та підготуватися до перевірок у ЄС
Згідно з офіційним звітом Global Crypto Adoption Index від компанії Chainalysis, у загальному заліку глобального прийняття криптовалют Україна посідає 8-ме місце в світі, тобто не входить до першої п’ятірки. Проте країна потрапляє в ТОП-5 за окремими субіндексами та специфічними критеріями оцінки ринку. Зокрема, якщо скоригувати загальну криптоактивність на кількість населення країни, Україна виходить на 1-ше місце у світі за інтенсивністю використання цифрових активів на душу населення. Крім того, держава утримує 4-те місце за обсягом роздрібних транзакцій звичайних громадян на централізованих криптобіржах (CEX), а також посідає 4-ту позицію у світі за кількістю біткоїнів у власності державних структур, які були накопичені переважно внаслідок судових конфіскацій.
Законний алгоритм купівлі: паперовий ланцюг доказів
Стрімкий розвиток індустрії віртуальних активів створив у суспільстві стійку ілюзію прозорості та доступності цифрових інструментів. Сьогодні тисячі українців переконані: якщо вони мають повністю офіційні доходи, вчасно декларують прибутки та сплачують всі передбачені законом податки, то процес інвестування у стейблкоїни чи біткоїн має бути автоматичним і безперешкодним. Проте сувора фінансова реальність доводить протилежне. Навіть маючи бездоганну податкову історію та абсолютно «білі» гроші на рахунках, громадяни дедалі частіше стикаються з жорсткими адміністративними блокуваннями, тотальними відмовами банківських установ та неможливістю легально оперувати великими сумами.
Головна пастка полягає в тому, що суспільство плутає технічну спроможність здійснити транзакцію з її юридичною легітимністю. Справжня проблема криється не в тому, чи можна фізично натиснути кнопку на платформі та обміняти фіат на криптоактив. Ключовий виклик — це здатність інвестора згодом витримати тиск фінансового моніторингу, пройти прискіпливий комплаєнс іноземної біржі або довести чистоту капіталу європейському банку чи нотаріусу під час купівлі активів за кордоном. При цьому ситуація суттєво ускладнюється безкомпромісними валютними обмеженнями Національного банку України, запровадженими на період воєнного стану, а також тривалим законодавчим вакуумом, адже повноцінне правове поле для віртуальних активів у нашій державі досі не запрацювало на повну силу.
Наявність легального доходу, сплачених податків і зрозумілого походження грошей в Україні сьогодні ще не гарантує громадянам простого способу купівлі великої суми USDT, USDC або Bitcoin. На цьому наголошує CEO Jurisprudential consulting group, експерт з міжнародного оподаткування та легалізації капіталу Ярослав Мерецький.
За його словами, головна причина криється не лише в жорсткому банківському контролі, а й у суворих валютних обмеженнях Нацбанку, що діють під час воєнного стану, а також у тому, що профільне законодавство про віртуальні активи в країні досі повноцінно не запрацювало. Експерт зазначає, що в нинішніх реаліях ключовим є не саме технічне виконання операції, а спроможність інвестора згодом чітко пояснити цю купівлю фінансовому моніторингу, європейській біржі чи нотаріусу.
Ярослав Мерецький застерігає українців від поширеної ілюзії, нібито переведення коштів у блокчейн автоматично створює нову фінансову історію чи очищує капітал. Він підкреслює, що криптовалюта в жодному разі не створює походження грошей, а лише змінює форму самого активу. Якщо Bitcoin купується за дохід від бізнесу, то першоджерелом для контролюючих органів усе одно залишається бізнес. У разі, якщо USDT придбано за кошти від продажу майна, інвестору доведеться продемонструвати європейським комплаєнс-офіцерам факт продажу цього майна, офіційний платіж та податкову логіку операції.
Фахівець акцентує на тому, що в Україні наразі немає єдиного державного документа, який можна було б назвати «свідоцтвом про купівлю криптовалюти». Тому офіційність та легальність придбання активу, за переконанням Ярослава Мерецького, завжди складається з безперервного ланцюга доказів. Найбільш зрозуміла та безпечна для інвестора історія має містити законний дохід, сплачені з нього податки, використання власного особистого банківського рахунку, верифікований акаунт на централізованій біржі, ордер на купівлю, чітку банківську виписку, а також виведення активу на особистий гаманець із повним збереженням історії транзакцій.
«Саме це в Європі часто називають source of funds, тобто підтвердження джерела походження коштів. Важливо показати, за які гроші криптовалюта була придбана, як вона рухалась і чому саме ви контролюєте цей актив. Українець не може вільно і без обмежень купувати криптовалюту з будь-якого українського рахунку на будьякій іноземній біржі. Географія біржі не скасовує правила банку, з якого йде платіж», – зазначає експерт.
Він звертає увагу на те, що НБУ відніс купівлю криптовалюти до операцій квазі-кеш, які є подібними до отримання готівки. Для фізичних осіб такі транзакції жорстко обмежені встановленими лімітами. Більше того, Ярослав Мерецький зазначає, що платежі не завжди проходять навіть у межах цих лімітів, оскільки фінансові установи застосовують власну оцінку ризику. З гривневого рахунку така операція сьогодні може не пройти взагалі, а з валютного вона залишається можливою лише тоді, коли банк і платформа її приймають. При цьому аналітик попереджає: навіть успішне проведення платежу все одно не гарантує, що історію активу беззастережно приймуть у Європі.
Корпоративне табу: чому пропонує не змішувати ФОП і крипту
Окрему увагу Ярослав Мерецький приділяє помилкам підприємців, зазначаючи, що рахунок ФОП категорично не варто використовувати для особистої купівлі криптовалюти. Він описує практично зрозумілий і законний маршрут інакше: ФОП отримує дохід, сплачує передбачені податки, переказує чисті кошти на свій рахунок фізичної особи, і вже після цього купує актив у межах чинних лімітів. Спроби здійснювати інвестиції напряму з бізнес-рахунку експерт вважає критичною помилкою, яка миттєво генерує проблеми в кількох контролюючих площинах одночасно.
«Якщо криптовалюта купується нібито для підприємницької діяльності, виникають окремі питання: чи відповідає це видам діяльності, як актив обліковується, яка ділова мета операції, як потім оформлюється продаж і чи не порушуються правила спрощеної системи. Особисті інвестиції і підприємницький рахунок краще не змішувати. Інакше одна операція може створити одразу податкове, банківське і бухгалтерське питання», – наголошує аналітик.
Стосовно популярних операцій через P2P-платформи або купівлі за готівку, Ярослав Мерецький вважає їх технічно можливими, але наголошує, що для майбутнього європейського банку це найслабша та найменш переконлива історія. При переказі гривні іншій людині інвестор змушений збирати купу супутніх даних — ордери, дані контрагента, квитанції та хеші транзакцій. У випадку з готівкою ситуація ще складніша, адже потрібен письмовий договір, розписка та підтвердження походження самих паперових грошей. Проте, як підкреслює експерт, навіть ідеальний договір між двома людьми не відповідає на головне питання: звідки криптовалюта з’явилася у самого продавця? Якщо той не має власної прозорої історії, ваш документ не очищує минуле цього активу.
Пастки нетрадиційних схем: погляд експерта на боргові зобов’язання
Ярослав Мерецький аналізує й популярну схему, коли інвестор дає легальні гроші в борг власнику криптовалюти, а повернення боргу отримує в USDT, USDC або Bitcoin. На папері це виглядає зручно, проте експерт зазначає, що класична грошова позика юридично передбачає повернення саме грошей. Якщо замість них повертається криптоактив, виникає потреба окремо оформлювати, що саме передається, за якою вартістю, у якій кількості, на який гаманець і чому після цього зобов’язання вважається виконаним.
«Навіть правильно оформлена угода пояснює лише те, чому ви отримали криптовалюту від конкретної людини. Вона не пояснює, звідки ця криптовалюта з’явилася у боржника. Така модель може бути частиною доказової історії лише за кількох умов: позика була реальною, передання грошей підтверджене, у вас є документи про походження цих грошей, у боржника є документи про походження криптовалюти, транзакція проходить між ідентифікованими гаманцями, а податкові наслідки оцінені для обох сторін. Якщо ж з самого початку сторони домовились не про позику, а фактично про купівлю криптовалюти, банк може дивитися на економічний зміст операції, а не на її назву», – вважає експерт.
На думку Ярослава Мерецького, якщо кінцева мета українця полягає у використанні капіталу в Європі, будувати маршрут потрібно не під швидкість купівлі, а під майбутню сувору перевірку. При цьому найкраще працює проста логіка: власні легальні кошти, власний рахунок, власна біржа, власний гаманець і повністю збережена історія. Чим більше в ланцюгу з’являється чужих карток, третіх осіб, готівки та позик, тим більше запитань виникне у закордонних комплаєнс-офіцерів.
Керівник Jurisprudential consulting group закликає збирати документи (виписки, ордери, декларації) одразу в момент операцій і в жодному разі не намагатися створювати їх заднім числом чи штучно дробити платежі для обходу контролю.
Резюмуючи свою позицію, Ярослав Мерецький наголошує, що придбати криптовалюту так, щоб її походження можна було легко пояснити — цілком реально, але для цього потрібно думати про майбутній вивід у євро та податкові питання ще до моменту натискання кнопки «купити». Криптовалюта може суттєво змінити маршрут капіталу, але вона ніколи не спроможна скасувати його фінансову біографію.
