Війна в Україні понад три роки поспіль безжально калічить дитячі долі. РФ принесла на українську землю страждання, які неможливо виміряти жодними цифрами чи звітами. Українські діти народжуються і ростуть під звуки сирен, вчаться виживати під обстрілами, дорослішають у холодних підвалах та евакуаційних автобусах, прощаються з батьками не в аеропортах, а на могилах. Вони змушені долати випробування, які не під силу навіть дорослим. Розлука з родинами, втрати, травми, руйнування домівок та шкіл стали для них суворим сьогоденням. Для багатьох з цих дітей війна — єдина реальність, яку вони пам’ятають. Саме про них — дітей війни — йдеться у новій доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини.
У цьому документі констатуються глибокі й масштабні наслідки повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну для мільйонів українських дітей. Як наголосив Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк, воєнні дії, які тривають на території України, а також російська окупація частини українських земель, призвели до безпрецедентних порушень прав людини й завдали величезних страждань дітям. Вони втратили можливість жити в безпеці, навчатися, бачити поруч своїх рідних. Порушення прав торкнулися всіх сфер дитячого життя, залишивши глибокі, часто невиліковні фізичні й психологічні рани.
Згідно з підтвердженими даними ООН, у період із 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2024 року внаслідок війни в Україні загинули 669 дітей, ще 1 833 отримали поранення. Більшість постраждалих — жертви застосування вибухової зброї в населених пунктах. На підконтрольній Україні території загинула 521 дитина, ще 1 529 були поранені. Водночас на тимчасово окупованих Росією землях загинули 148 дітей, а 304 дістали поранення. Автори доповіді підкреслюють — реальна кількість загиблих і поранених значно більша.
Війна залишила після себе смертельно небезпечну спадщину — міни та нерозірвані боєприпаси. Величезні площі України нині заміновані, створюючи постійну загрозу для життя й здоров’я дітей.
Окрему увагу в доповіді приділили дітям, які через війну втратили домівку. Станом на грудень 2024 року внутрішньо переміщеними особами стали близько 737 тисяч українських дітей. Ще 1,7 мільйона — стали біженцями за межами країни, більшість з них втратили зв’язок з одним із батьків, переважно з батьком, який залишився боронити Україну.
Особливо небезпечною, за оцінкою ООН, залишається ситуація на тимчасово окупованих територіях. З перших місяців вторгнення російські війська застосовували силу проти цивільного населення, включно з дітьми. Фіксувалися випадки насильства та жорстокого поводження.
Упродовж першого року війни ООН підтвердила — щонайменше 200 українських дітей, значна частина з яких виховувалася в інтернатних закладах, примусово перемістили до окупованих територій або вглиб Російської Федерації. Ці дії можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини. Водночас через відсутність доступу до окупованих територій і Росії оцінити справжній масштаб примусових переміщень неможливо.
Російська окупація чотирьох українських областей, яка відбулася наприкінці 2022 року, принесла з собою не лише прямі загрози, а й системну спробу знищення української ідентичності дітей. Росія грубо порушила міжнародне право, запровадивши на окупованих землях свої закони та адміністративну систему, які безпосередньо впливають на дітей. Українських дітей змушують приймати російське громадянство, їх навчають за російськими програмами, майже повністю обмежено доступ до української мови та культури. Російська влада зробила пріоритетом так зване військово-патріотичне виховання, яке насправді є нічим іншим, як державною пропагандою війни.
За даними доповіді, за час війни щонайменше 1 614 навчальних закладів в Україні зазнали руйнувань або серйозних пошкоджень внаслідок обстрілів і атак. В умовах постійної загрози уряд України змушений був ухвалити безпрецедентні заходи — навчання в очній формі дозволяється лише в тих школах, де є захисні укриття. Значна частина українських дітей навчається дистанційно. Але навіть онлайн-навчання постійно переривається — через тривоги, бомбардування чи вимкнення електроенергії, спричинені ударами Росії по енергетичній інфраструктурі. Часто це призводить до повного припинення навчального процесу на невизначений час.
ООН констатує — три роки війни завдали відчутного удару по системі освіти, що вже зараз негативно позначається на рівні знань українських дітей. Це матиме довготривалі наслідки — зниження шансів отримати якісну освіту, професію та реалізувати себе в дорослому житті.
Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк наголосив: усі українські діти — чи то ті, хто став біженцем у Європі, чи ті, хто залишився в Україні й живе під постійною загрозою бомбардувань, або ж ті, хто опинився під примусовими законами окупантів, — стали жертвами війни. І кожна дитяча історія — це наслідок злочинної агресії.
Він підкреслив, що світ зобов’язаний визнати масштаб порушень, усунути їхні причини та забезпечити майбутнє, у якому кожна українська дитина зможе відновити свої права, зберегти ідентичність і жити в безпеці — без страху, без війни, без окупації.
