Особливі випадки розірвання шлюбу у воєнний час: правові механізми пояснюють юристи

Під час війни розірвання шлюбу часто виходить за межі звичної процедури. У сімейному праві виникають ситуації, які ще кілька років тому здавалися майже неймовірними. Подружжя може бути розділене фронтом, окупацією, евакуацією чи навіть перебуванням одного з партнерів у полоні. Через це процес розірвання шлюбу набуває особливих обставин: від складнощів з особистою присутністю у суді до проблем з доступом до документів та ідентифікацією майнових прав. Такі справи часто супроводжуються не лише емоційним, а й правовим тягарем, який вимагає окремого, адаптованого під воєнні умови підходу.

Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», з якими поспілкувалася наша редакція, пояснили, як у правовому полі вирішуються подібні нестандартні ситуації. Вони розповіли, які норми діють зараз, чи можна оформити розлучення дистанційно, як впливають на процес відсутність відповідача та його перебування на службі.

Якщо казати відверто, то одружитися набагато легше ніж розлучитися. При розлученні мають значення дуже багато чинників, наприклад, наявність неповнолітніх дітей, чи згоден другий з подружжя на розлучення, де мешкають чоловік та жінка, а зараз навіть активність ТЦК та СП, адже чоловік банально боїться виходити на вулицю, не кажу про те, щоб поїхати до відділу РАЦС чи до суду.

Воєнний стан в Україні не обмежує права громадян на укладення чи розірвання шлюбу та не запроваджує суттєвих обмежень у цих процедурах. Якщо подружжя взаємно погоджується на розлучення, не має спільних неповнолітніх дітей і не висуває вимог щодо поділу спільно набутого майна, розірвання шлюбу здійснюється через орган ДРАЦС. Для цього обидва з подружжя повинні подати заяву особисто або через представника, наприклад, адвоката, або в електронній формі за допомогою порталу «Дія», маючи кваліфіковані електронні підписи (КЕП/ЕЦП). Для цього необхідно зареєструватися в системі на сайті «Електронний суд», активувати електронний кабінет за допомогою електронного підпису або через засоби ідентифікації в «Дії», після чого заповнити позовну заяву безпосередньо на порталі державної системи електронної ідентифікації.

Якщо з розірванням шлюбу звертається лише один з подружжя або існує спір щодо дітей чи майна, справа розглядається в судовому порядку. У воєнний час це особливо актуально, коли один з партнерів проходить військову службу, перебуває на тимчасово окупованій території чи взагалі не виходить на зв’язок, що створює додаткові труднощі для ініціатора процесу.

У випадках, коли йдеться про розірвання шлюбу з військовослужбовцем, який має об’єктивні причини не бути присутнім на судовому засіданні, розгляд справи може бути перенесений або відбутися на підставі його письмової заяви з участю уповноваженого представника. Якщо між сторонами немає суперечок, процедура розлучення зазвичай триває близько трьох місяців. За наявності спільних дітей чи майнових спорів судовий розгляд може затягнутися до пів року. Стежити за перебігом процесу можна через систему «Електронний суд», де відображаються ухвали, дати засідань, вхідна кореспонденція та рішення — вони стають доступними для перегляду в день внесення до бази.

Як і в інших судових справах, рішення про розірвання шлюбу набирає чинності через місяць після його ухвалення. Отримати його можна особисто або у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Багато питань виникає відносно розірвання шлюбу у випадку, якщо один з подружжя перебуває у полоні або є безвісно відсутньою особою. Зауважимо, оскільки на службі у лавах ЗСУ перебувають як чоловіки, так і жінки, то питання про розірвання шлюбу в таких випадках розглядається незалежно від статі громадянина.

Є такий варіант, яким часто користуються громадяни, залежно від ситуації. З урахуванням всіх вимог подати позовну заяву про розірвання шлюбу до суду, зазначивши, що місце перебування відповідача наразі невідомо – давно не живемо разом, не підтримуємо стосунки, не спілкуємося, змінились номери телефонів все інше у такому ж дусі. Тобто, де наразі знаходиться відповідач вам ніби не відомо.

Це трохи затягне розгляд справи (на шість місяців мінімум залежно від завантаженості судді), адже суду потрібно мінімум два рази призначити справу до слухання та направити про це повідомлення відповідачеві та отримати зворотній зв’язок з поштового відділення, що адресат кореспонденцію не забирає. Такий варіант певним чином зніме багато питань та дозволить іноді все одно діяти на випередження. Якщо ви є законослухняним та сумлінним громадянином, то ми розглянемо другий варіант.

Розірвання шлюбу з полоненою особою можливо виключно через відповідний місцевий суд. За загальним правилом підсудності позов подається за місцем реєстрації (або фактичного проживання як що особа не має реєстрації місця проживання)  відповідача тобто особи з якою мають бажання розірвати шлюб. Проте в законі існує виключення з даного правила. За місцем реєстрації позивача  заяву про розлучення можна подати у наступних випадках:

• на утримання позивача знаходиться неповнолітня дитина/діти;
• стан здоров’я чи інші поважні причини унеможливлюють поїздку до місця проживання відповідача.

Аби реалізувати дану опцію позивачеві потрібно мати та надати суду копії наступних документів:

• свідоцтво про народження неповнолітньої дитини/дітей, навіть як що відповідач не є їх біологічним батьком;
• довідка про склад родини яка доводить, що неповнолітня дитина/діти зареєстровані разом з позивачем;
• як що дитина мешкає без реєстрації місця проживання потрібен акт місцевого депутата про фактичне проживання дитини за даною адресою разом з батьком/матір’ю;
• медична довідка про стан здоров’я, перенесену операцію;
• довідка про інвалідність;
• інший документ, який підтверджує неможливість позивача їздити до суду в інший район міста, місто або область.

Сам по собі факт реєстрації позивача та відповідача в різних областях, а також скрутне матеріальне становище не є підставами для порушення загальних правил підсудності. Як варіанти розв’язання проблеми існують наступні способи:

• реєстрацію кабінету та подання документів через електронний суд;
• відправляння документів до суду будь-яким поштовим оператором.

Під час електронного суду можливо брати участь у засіданнях в режимі відео конференції, а в варіанті поштового спілкування до суду можна відправити заяву від імені позивача про те, що особа не заперечує про розгляд справи за її відсутності, просить позов розглянути та повністю його задовольнити. Зазвичай суди приймають такі заяви, як й позовні заяви, без проблем.

До суду необхідно подати наступний перелік документів у двох екземплярах, крім того, що зазначений раніше:

• позовну заяву складену за відповідною формою (тиждень тому суд залишив позов знайомої без руху, бо в ньому не було вказано про наявність чи відсутність кабінету в електронному суді. В такому випадку як що за спливом встановленого терміну недоліки не були усунуті – позовна заява повертається позивачеві та вважається не поданою);
• квитанцію про сплату судового збору;
• копію паспорта позивача;
• копію ідентифікаційного податкового номера позивача;
• копію витягу з реєстру територіальної громади про місце реєстрації позивача;
• копію паспорта позивача (за наявності);
• копію ідентифікаційного податкового номера позивача (за наявності);
• копію витяг з реєстру територіальної громади про місце реєстрації позивача (за наявності);
• копію свідоцтва про народження дитини/дітей;
• свідоцтво про шлюб в оригіналі. Хочемо звернути вашу увагу, що деякі суди приймають з ксерокопією, але загальна практика йде тим шляхом, що свідоцтво повинно бути надане в оригіналі. Отримати його можна в будь-якому відділу РАЦС, а не тільки в тому де відбувалась реєстрація шлюбу. Як що з певних причин отримати дублікат свідоцтва про шлюб ну ніяк не можливо – потрібно виписати в позовній заяві у чому перешкоди в отриманні та мати надію, що суд все ж таки прийме позов без оригіналу свідоцтва;
• копію довідки про перебування особи в полоні (за наявності)
• будь-які інші копії документів, які вважаєте, що мають відношення до справи (рішення про стягнення аліментів на дитини, нотаріальний договір про розподіл майна подружжя тощо).

В результаті документом, який посвідчує факт розірвання шлюбу буде рішення суду.

Розірвання шлюбу з особою зниклою безвісти є набагато складнішим, адже хоча в цьому випадку цей процес відбувається через відділ РАЦС, але до цього потрібно пройти судову процедуру про визнання особи зниклою безвісти. Саме тому перший крок для розірвання шлюбу в такій ситуації це визнання особи безвісно відсутньою або оголошення такої особи померлою.

Зазначимо, що особою, яка зникла безвісти, вважається фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук. Водночас особа, яка зникла безвісти за особливих обставин – це людина, яка зникла безвісти у зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Суд визнає особу безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про її місцеперебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць – перше січня наступного року.

Розпочати необхідно з подання заяви про розшук особи, зниклої безвісно за особливих обставин. Стаття 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», передбачає права близьких родичів та членів сім’ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Так близькі родичі та члени сім’ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України.

Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов’язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім’ї таких осіб.

Отже перше, що потрібно зробити – подати заяву до поліції про розшук особи, яка зникла безвісти через війну, окупацію, стихійне лихо чи інші обставини, а потім відповідну заяву до реєстру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Зауважимо, що це досить непроста категорія справ. Суду не достатньо принести якусь довідку. Інформація збирається звідусіль – акти та довідки ДСНС про пожежу, приліт ракети тощо, витяг з ЄРДР  та довідки з поліції, інформація з міністерства не зареєстрована чи часом вчора особа десь як ВПО, управління прикордонної служби на предмет перетинання державного кордону, безліч військових довідок та рапортів тощо. Таким чином тільки зібрання доказів по справі до складання  самої заяви до суду займе пару місяців так точно.

Заява подається до місцевого суду на вибір:

• за місцем проживання заявника.
• за останнім відомим місцем проживання зниклої особи.
• за місцезнаходженням майна зниклої особи.

У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинно бути зазначено:

• для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою;
• обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Дана справа розглядається не суддею одноособово як зазвичай, а за участю двох присяжних. За умови ухвалення рішення на вашу користь (а бувають випадки коли суд й відмовляє у задоволені заяви з різних підстав: неналежно зібрані документи, недоведеність обставин зникнення тощо) та набрання їм чинності через 30 днів,  можливо звернутися до відділу РАЦС з заявою про розірвання шлюбу.

Крім того, до заяви необхідно подати наступні документи:

• свідоцтво про шлюб;
• рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою яке набрало чинності;
• свідоцтва про народження дітей (за наявності);
• паспорт, ідентифікаційний код заявника;
• інші документи за потреби.

Залежно від конкретної ситуації, може виникнути потреба надати документи, що підтверджують проходження військової служби, довідки про встановлену інвалідність, відомості про майновий стан і отримані доходи, а також правовстановлюючі документи на спірне майно та інші підтвердження.

Процедура розірвання шлюбу в Україні супроводжується обов’язковою сплатою судового збору, тож під час подання заяви слід мати при собі роздруковану квитанцію про оплату. Розмір цього збору визначається відповідно до чинних норм законодавства. Документом, який посвідчує розірвання шлюбу в такому випадку буде свідоцтво про розірвання шлюбу.

Отже, загалом процес розлучення з чоловіком, який пропав безвісти, може тривати досить довго, орієнтовно від 1 до 5 років, залежно від конкретних обставин. Саме тому необхідно пам’ятати про перший варіант з якого й розпочалася розповідь в даній статті.

Якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з’явилася, і відповідне рішення суду скасоване (про визнання особи безвісно відсутньою), її шлюб з іншою особою може бути поновлений за їхньою заявою, за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі. У такому випадку орган державної реєстрації актів цивільного стану скасовує актовий запис про розірвання шлюбу та відповідне свідоцтво, видане на його підставі.

Що стосується розлучення, якщо чоловік або жінка перебувають за межами країни. В Україні обов’язок реєстрації актів цивільного стану за кордоном покладений на консульські установи. Тож, якщо подружжя або один з його членів перебуває за межами країни й має право розірвати шлюб без судового рішення, заяву про намір припинити офіційні стосунки слід подавати саме до консульства.

Незалежно від місця подання заяви, за чинним законодавством і за умови, що жодна зі сторін її не відкличе, державний реєстратор актів цивільного стану внесе запис про розірвання шлюбу до реєстру через 30 календарних днів. Після цього кожен з колишнього подружжя отримує свідоцтво про розірвання шлюбу. Ці 30 днів вважаються строком на примирення, протягом якого будь-хто з подружжя може відкликати заяву. У цей же період вони можуть змінити намір і вирішити продовжувати процедуру вже у судовому порядку.

Якщо розлучення ініціює лише один з подружжя (відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України) або між сторонами існують майнові спори, а також є спільні неповнолітні діти чи діти з інвалідністю, розірвання шлюбу здійснюється виключно через суд. Судовий порядок також є обов’язковим, якщо з об’єктивних причин неможливо подати спільну заяву до органів ДРАЦС, наприклад, коли один із подружжя перебуває на тимчасово окупованій території. У таких випадках підставою для відмови в прийнятті заяви може стати вагітність дружини, або наявність у неї дитини віком до одного року.