ІА “ФАКТ” вже писало, що Польща стрімко переходить із категорії “новачків ЄС” до клубу найбагатших країн завдяки стійкому економічному зростанню, розвитку промисловості, ІТ-сектору та активному залученню єврофондів і приватних інвестицій. Вона скорочує відставання від Західної Європи, розширює експорт, модернізує інфраструктуру і зміцнює внутрішній попит, водночас вирішуючи демографічні виклики через повернення мігрантів і залучення українських працівників.
Ключем до успіху стало ефективне використання понад 245 млрд євро допомоги ЄС, інвестиційні стимули для бізнесу та послідовна індустріальна політика. Якщо тенденція збережеться, Польща вже незабаром стане новим економічним орієнтиром для Центральної Європи.
Польща на шляху до лідерів: цифровий прорив чи виклик для великого стрибка?
Сучасна Польща — не лише країна нових доріг та дешевої робочої сили. Це держава, яка будує “інтелектуальну економіку” — з цифровими документами, атомними амбіціями, стартапами й хайтеком. Але чи достатньо цього, щоб дійсно конкурувати з Францією, Німеччиною чи Південною Кореєю?
Коли торік польський уряд представив стратегію “Цифрова Польща 2035”, багато хто здивувався масштабом: 100 мільярдів злотих інвестицій, цифрова ідентифікація, ШІ і кібербезпека — усе це вже не на словах, а в бюджеті. Мета програми — зробити так, щоб 5% ВВП країни приносив цифровий сектор.
Польський застосунок mObywatel — яскравий аналог української Дії. Як і Дія, він переносить основні державні послуги та документи в смартфон, дозволяючи громадянам без паперової тяганини користуватися цифровою ID-карткою, водійським посвідченням, реєстрацією авто, перевіркою штрафів і доступом до інших послуг.
Так само, як українці можуть подорожувати всередині країни лише з Дією, відкривати рахунки в банках і підтверджувати особу без фізичного паспорта, польські громадяни через mObywatel мають змогу повноцінно ідентифікувати себе й вирішувати адміністративні питання онлайн. Обидва проєкти є прикладами успішної цифровізації державних сервісів і модернізації бюрократичної системи.
Польща давно стала “будівельним майданчиком ЄС”. Автостради, об’їзні дороги, тунелі — все це будувалось і будується за гроші з єврофондів. Але залізниця досі відстає. Польські вантажні потяги рухаються вдвічі повільніше, ніж середній по ЄС. А інтермодальні термінали, де поєднується залізничний і автомобільний транспорт, — справжній дефіцит. Експерти це визнають та закликають до модернізації.
Польща прагне зменшити залежність від вугілля. Для цього готує запуск першої атомної електростанції за підтримки США. Паралельно активно розвиває вітрову й сонячну енергетику. Проте проблема у старих мережах, що не витримують навантаження. Очевидно, що без оновлення енергетичної інфраструктури “зелений прорив” може зупинитися.
У Глобальному індексі інновацій-2024 Польща посіла 40-е місце серед 133 країн. Для порівняння: Чехія та Литва — 34-е, Україна — 55-е. Польща має сильні позиції в цифрових комунікаціях та креативних індустріях, але інвестиції в науку та розробки поки що не на рівні Швейцарії чи Скандинавії.
Національні акселератори підтримують стартапи, а в Польщі з’являються нові “єдинороги” (технологічні компанії з оцінкою понад $1 млрд). Проте для справжнього прориву потрібні більші гроші, ризиковані інвестиції та довгострокова політика.
Польська економіка: ракета на зльоті чи кулька на вітрі?
Польща сьогодні — це економічна ракета на зльоті. Але будь-яка ракета має турбулентність. За блиском зростання — серйозні ризики: борг, війна, залежність від німецького мотора. І якщо про це мовчати, можна втратити момент, коли ракета перетворюється на кульку з гелієм.
Цьогоріч борг польського держсектора сягне 59,8% ВВП. Це найвищий показник за останнє десятиліття. Гроші йдуть не лише на дороги чи школи, але й на оборону, яка зростає до рекордних 4,7% ВВП.
Уряд запевняє: ситуація контрольована, адже в середньому по ЄС борг ще вищий — понад 81% ВВП. Але як зазначає Poland Insight, зростаючі видатки й ризик інфляції можуть у майбутньому стримати зниження відсоткових ставок і збільшити навантаження на економіку.
Польща — найближчий тил України. І це водночас перевага і ризик. Якщо війна загостриться, Польща може опинитися під тиском одразу з кількох боків. Можливо, зростуть витрати на оборону та біженців, постраждає торгівля з країнами Східної Європи, інвестори можуть остерігатися вкладати кошти поруч із зоною бойових дій.
Аналітики свідчать: війна в сусідній країні вже має “вторинні ефекти” на логістику, ціни, ринок праці. А експерти додають, що навіть невеликі загострення можуть “відлякати” стратегічних інвесторів, які шукають передусім стабільність.
Понад чверть усього польського експорту йде в Німеччину. Це прекрасно, коли остання зростає. Але коли вона буксує, страждає і Польща. Так, падіння німецького виробництва, особливо в автосекторі, вже б’є по польських постачальниках.
Ця “економічна прив’язаність” — ризик, про який рідко говорять. Польща виграє, коли Німеччина в формі, але не має достатньо альтернативних ринків. А спроби розвернути експорт у бік США, Кореї чи Близького Сходу — лише на старті.
За цифрами успіху Польщі — напруга, яку не варто недооцінювати. Борг зростає. Геополітика небезпечна. А залежність від однієї економіки — завжди вразливість. Польща має всі інструменти, аби діяти на випередження. Але діяти треба зараз..
Економіка не любить емоцій. Вона як машина: працює, коли не стрибає на кожному повороті
У Польщі змінюється влада — і з нею стиль керування економікою. Але разом із новими обличчями у Варшаві прийшли й старі запитання: чи вдасться втримати стабільність? Чи не затягне нова політична епоха в чергову хвилю популізму? І як реагують на це бізнес, інвестори й самі поляки?
У 2023 році Польща обрала новий парламент. Колишній прем’єр Дональд Туск знову очолив уряд. Але попри перемогу проєвропейської коаліції, в країні зберігається політичний “подвійний центр”. У президента Анджея Дуди, представника консервативної PiS, залишається право вето, яке вже неодноразово зупиняло або гальмувало реформи уряду. Політична нестабільність у Польщі підвищує ризики для економіки, зокрема, у сфері фіскальної політики.
Навіть у статусі опозиції, партія “Право і справедливість” зберігає великий вплив. Її меседжі емоційні, гучні, спрямовані на електорат із менших міст і сіл. Популістські заклики “захистити поляків від диктату Брюсселя”, “зупинити розпродаж держави” знову набирають популярності, особливо серед виборців старшого віку. Якщо уряд Туска не буде діяти впевнено, праві радикали можуть знову повернутися до влади — і вже не з реформами, а з реваншем.
Нова влада обіцяє спростити податкову систему. Обговорюється зниження податкового навантаження на малий бізнес, спрощення медичних внесків та зменшення бюрократії. Але поки це радше декларації. Підприємці чекають на конкретні проєкти, адже досі не зрозуміло, як саме уряд зменшить фіскальний тиск, не втративши бюджетні надходження.
Цьогоріч в Польщі підвищили мінімальну зарплату до 4 666 злотих, розширили відпустки й посилили контроль за трудовими контрактами. Це і є реформа з людським обличчям. Але бізнес не в захваті: роботодавці скаржаться на зростання витрат і труднощі з адаптацією нових норм. Очевидно: без діалогу між державою та бізнесом напруга на ринку праці лише посилюватиметься.
Для інвесторів головне передбачуваність. Якщо в країні міняються правила, політика та кадри або гальмують інвестиції, або йдуть в обхід. І Польща, попри амбіції, тут не виняток. Невизначеність у стосунках між урядом і президентом, загроза ультраправого реваншу, постійні заяви про “зміни у всьому” — усе це бентежить капітал.
Польща сьогодні має всі можливості стати лідером у регіоні. Але щоб цей шанс не перетворився на втрачену можливість, потрібна не просто нова політика, а стабільна й прогнозована. Це стосується передусім правил гри для бізнесу, податків, прав людей і гарантій для інвесторів.
Польща стає багатшою, але чи стають багатшими поляки?
Під глянцевим фасадом економічного зростання ховається складна реальність: не всі відчувають це зростання однаково. Для когось з’явились нові можливості. Для інших черги в лікарні, кредити на житло й ціни, що випереджають зарплати.
Цьогоріч польський ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності становить приблизно $55 000 — це більше, ніж в Угорщини чи Португалії. Але чи відображає ця цифра реальне життя більшості громадян?
Формально країна посідає 21-е місце у світі за цим показником. Проте розрив між столичним Варшавським воєводством і східними регіонами на кшталт Підкарпатського чи Люблінського, залишається вражаючим. У Варшаві — коворкінги, стартапи, середній дохід понад 10 000 злотих. У містечках — мінімалка і сподівання на соціальні виплати.
У Польщі одна з найнижчих у Європі нерівностей доходів за індексом Джині (27.0), але це не означає, що всі живуть однаково добре. Споживчі витрати домогосподарств зросли за останні 3 роки майже на 20%. Але зарплати — далеко не в усіх. Іпотека для молодої сім’ї в Кракові чи Познані — це 30 років виплат. А щомісячна оренда “однушки” в центрі Варшави — вже 3 000 злотих.
Польща досі витрачає на охорону здоров’я менше 7% ВВП — це набагато менше, ніж у Франції чи Німеччині. До пандемії було ще гірше: лише 6,5%. Уряд обіцяє довести до 9% до 2027 року, але поки що польські лікарі звільняються або їдуть до Норвегії, а пацієнти шукають відповіді в Google. Система медичної допомоги “перевантажена, недофінансована і зростає занадто повільно”.
Польські діти добре складають PISA-тести. Але доступ до якісної освіти не скрізь однаковий. У сільських школах нестача вчителів, низька мотивація, застарілі комп’ютери. А в топових гімназіях Варшави вже готують до MIT і Оксфорду. Вища освіта безкоштовна — формально. Але насправді — репетитори, гуртожитки, платні курси. Хто має заможних батьків, той має шанс на успіх.
Ціни на нерухомість у Польщі зросли майже вдвічі з 2019 року. Сьогодні польський ринок житла один із найдорожчих у Центральній та Східній Європі. Особливо в містах, де зростання зарплат не встигає за цінами на квадратні метри. Молоді сім’ї або залишаються з батьками, або змушені знімати, часто в кредит.
Польща дійсно багатіє. Але питання не в тому, чи зростає економіка, а в тому, хто встигає з нею. Бо економічні індекси абстрактні. А реальність — це медична картка, квитанція за оренду і мрія про власне житло. І поки польський уряд мріє про цифру $60 000 ВВП на душу, частина громадян мріє просто звести баланс до зарплати.
Польща на фінішній прямій: прорив, стабільність чи пастка середнього доходу?
Отже, Польща вже не пасе задніх, але й до лідерів ще не дісталась. 2030 рік виглядає як фінальна пряма: або прорив, або зупинка на півдорозі. І ось що кажуть аналітики, які не вірять у пафос, а читають цифри.
У новому прогнозі OECD Польщі обіцяють стабільне, але не вибухове зростання: 3,4% у 2025 році, трохи менше — у 2026-му. Основні рушії — внутрішнє споживання і гроші з Брюсселя. Але організація попереджає: без структурних реформ і зелених інвестицій темп швидко здується. Це як машина без масла: їде, але довго не витягне.
За даними World Bank, зростання може сягнути 3,7% уже в 2025 році. Але це за умови, що Польща інвестуватиме не лише в бетон, а й у “мізки”: освіту, цифрові навички, інновації. Якщо ні, темп сповільниться до 2% уже до 2028 року. Усе впирається в модернізацію економіки. Без неї жодна євро — фінансова ін’єкція не подіє. Експерти вважають ймовірними три сценарії розвитку.
Перший – стабільне зростання, або так звана “шведська дорога”. Польща поступово скорочує відставання, інвестує в інфраструктуру та людський капітал, ефективно використовує єврофонди. До 2030 року ВВП на душу перевищує $60 000 за ПКС. Але без проривів. Це сценарій помірного, зате стабільного росту на 3–4% щороку.
Другий – прорив, або “корейський варіант”. Польща масово залучає інвесторів у технопарки, заводи мікрочипів, стартапи. Використовує зелену енергетику не як зобов’язання, а як шанс. Стає центром інновацій у Центральній та Східній Європі. Зростання прискорюється до 5% на рік. Це вже не Польща “наздоганяє”, а Польща, яку наслідують.
Нарешті, третій варіант розвитку подій — гальмування, або “золоте болото”. Якщо реформи буксують, політика залишається популістською, а фондовий ринок не розвивається, Польща потрапляє в пастку середнього доходу. Грошей із ЄС менше, мігранти виїжджають, економіка росте на 1,5–2%. Країна наче й не бідна, але й не перспективна.
Серед викликів, які можуть все змінити, — демографія, кліматичні зобов’язання, невизначеність у ЄС і НАТО. Польща старіє. Якщо не інтегрує мігрантів і не стимулює народжуваність, ринку праці не вистачить людей. Країна навряд чи встигне скоротити викиди на 55% до 2030 року. Це означає штрафи, репутаційні втрати, втрату інвесторів. Геополітика завжди поруч. Зміна курсу в США чи Німеччині — і польська стратегія має адаптуватись миттєво.
…Польща вже показала, що здатна будувати швидко, цифровізуватися якісно й мислити стратегічно. Але чи вистачить їй сил не просто рухатися вперед, а бігти швидше за інших і не збавляти темпу? Сценарії відомі, прогнози обнадійливі. Та чи стане оптимізм реальністю? Чи вистачить країні рішучості ухвалювати складні, часом непопулярні рішення? Польща має шанс на прорив, але чи зуміє вона скористатися ним? 2030 рік дасть відповідь: чи стане Польща справжнім лідером, чи залишиться лише країною, що обіцяла ним стати.
Тетяна Вікторова
