За останні сім років кількість пенсіонерів в Україні скоротилася на один мільйон осіб. Якщо наприкінці 2018 року їх налічувалося понад 11,3 млн, то станом на літо 2025 року – близько 10,3 млн. Ця тенденція виглядає суперечливою: з одного боку, це може бути свідченням демографічної катастрофи, з іншого – результатом природних процесів, міграції та війни.
Водночас соціально-економічні проблеми літніх людей залишаються надзвичайно гострими. Попри регулярні індексації, значна частина пенсіонерів живе за межею бідності.
Динаміка скорочення: війна як каталізатор
У грудні 2018 року в Україні налічувалося понад 11 мільйонів 352 тисячі пенсіонерів. Вже за рік їх стало менше – 11 мільйонів 299 тисяч. До 2020-го цифра скоротилася ще відчутніше, до 11 мільйонів 146 тисяч.
Різкий злам почався з 2021 року: наприкінці року Пенсійний фонд зафіксував 10 мільйонів 881 тисячу людей похилого віку. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022-му кількість пенсіонерів знизилася до 10 мільйонів 718 тисяч. Тож тренд виявився невідворотним.
Далі падіння стало системним. У 2023 році – 10 мільйонів 552 тисячі, у 2024-му – вже 10 мільйонів 348 тисяч. На початку 2025-го показник ще тримався на рівні 10 мільйонів 347 тисяч, але вже у червні знизився до 10 мільйонів 333 тисяч. За сім років – мінус один мільйон пенсіонерів. Це зникле з карти статистики ціле велике місто – умовний Хмельницький чи Черкаси.
Причини відомі й трагічні. Війна забрала десятки тисяч життів і паралізувала систему охорони здоров’я. Чимало літніх українців виїхали за кордон разом із родинами. Інші втратили документи чи не змогли підтвердити свій статус через вимушене переселення.
Так суха статистика обертається людськими долями і стає портретом країни, яка стрімко старіє та водночас втрачає своїх найстарших громадян.
Пенсійні доходи: цифри й реальність
У березні 2025 року відбулася чергова індексація: пенсії зросли на 11,5% для понад 10 млн українців. Середній розмір пенсії після перерахунку склав 6345 грн.
Проте за цими цифрами криється значна нерівність. За даними аналітичної платформи Опендатабот, 25% пенсіонерів отримують менше 3000 грн на місяць. Це сума, яка ледь покриває витрати на комунальні послуги й базові продукти.
Уряд обіцяє продовжити політику індексації: з 1 березня 2026 року мінімальна пенсія зросте ще на 234 грн – до 2564 грн. Проте навіть після підвищення цей рівень буде далеким від прожиткового мінімуму для людей похилого віку, який фактично становить понад 4000 грн.
Соціальна нерівність і працюючі пенсіонери
У 2024 році було здійснено окреме підвищення пенсій для працюючих пенсіонерів. За даними ПФУ, це стосується близько 2 млн осіб. Багато людей літнього віку змушені залишатися на роботі через низькі виплати.
Це створює парадокс: ті, хто працює, мають хоч якийсь додатковий дохід, а найбільш вразливі – непрацюючі самотні пенсіонери – залишаються на межі виживання.
Демографічна пастка
Скорочення кількості пенсіонерів не означає автоматично зниження видатків Пенсійного фонду. Навпаки, через відтік працездатного населення та тінізацію економіки зменшується кількість тих, хто сплачує внески. Це створює дефіцит Пенсійного фонду, який роками покривається з держбюджету.
За даними Міністерства фінансів, у 2024 році дотації з бюджету до ПФУ перевищили 230 млрд грн. Економісти прогнозують, що без структурної пенсійної реформи ця цифра зростатиме.
Пенсія у 2025 році: що означають 37 років стажу
Українська пенсійна система ґрунтується на формулі, де ключову роль відіграють три показники: заробітна плата людини, тривалість трудового стажу та середня зарплата в країні за останні роки. У 2025 році для розрахунку беруть середню зарплату за 2022–2024 роки – це 15 057 грн.
Кожен рік трудового стажу додає 1% до коефіцієнта, що множиться на індивідуальний заробіток. Тобто 37 років роботи дорівнюють коефіцієнту 0,37. Якщо людина протягом життя отримувала близько 8 тис. грн, пенсія становитиме приблизно 2 960 грн. Якщо ж заробіток був вищим, наприклад 12 тис. грн, виплата зросте до 4 440 грн.
Законодавство водночас гарантує так званий «пороговий захист». Для людей із повним стажем (30 років для жінок і 35 для чоловіків) та віком від 65 років пенсія не може бути меншою за 40% від мінімальної зарплати. За умов 2025 року це 3 200 грн. Для різних вікових і соціальних груп також передбачені фіксовані мінімальні виплати – від 2 725 грн для всіх непрацюючих пенсіонерів до 3 370 грн для літніх людей 65–70 років із повним стажем.
Додатковим стимулом є надбавка за «зайві» роки роботи: кожен рік понад мінімально необхідний додає 1% до пенсії. У випадку 37 років стажу це означає плюс приблизно 47 грн.
Найважливіше, що у 2025 році право на вихід на пенсію у 60 років матимуть ті, хто накопичив щонайменше 35 років стажу. Отже, 37 років роботи забезпечують людині не лише право на пенсію без відстрочки, а й невелику надбавку.
Аналітики наголошують: навіть із тривалим стажем розмір виплат напряму залежить від заробітків упродовж життя. Для тих, хто отримував середні зарплати, пенсія ледь перевищує прожитковий мінімум. А отже, ключова проблема системи – не стільки стаж, скільки низькі доходи більшості українців у трудовому віці.
Україна та Європа: пенсії крізь призму купівельної спроможності
Середня пенсія в Україні після індексації 2025 року становить близько 6,3 тис. грн (≈ $150). Це у десять разів менше, ніж середній розмір пенсійних виплат у країнах ЄС, де він сягає 1,2–1,3 тис. євро на місяць. Втім, пряме порівняння у доларовому чи євровому еквіваленті не дає повної картини, адже вартість життя у різних країнах суттєво різниться.
Якщо врахувати паритет купівельної спроможності (PPP), то картина виглядає трохи менш контрастно, але дисбаланс все одно колосальний. За оцінками Світового банку та OECD, ціни на базові продукти й послуги в Україні приблизно вдвічі нижчі, ніж у Німеччині чи Польщі. Це означає, що умовні 6 тис. грн в Україні дають змогу купити трохи більше, ніж $150 у Західній Європі. Однак навіть з урахуванням цього фактора середній український пенсіонер має у 3–4 рази менше ресурсів для життя, ніж його європейський ровесник.
У Німеччині середня пенсія перевищує 1,6 тис. євро. Навіть після корекції на високі ціни вона забезпечує не лише базові потреби, а й доступ до якісної медицини, подорожей, культурного життя. Польща, яка ближча до України за рівнем цін, пропонує пенсіонерам близько 2,5 тис. злотих (≈ 15 тис. грн). Навіть якщо польські товари й послуги дорожчі за українські, реальна купівельна спроможність польських пенсій вдвічі-втричі вища.
Грузія — приклад країни з нижчим рівнем розвитку, ніж ЄС, але навіть там держава виплачує мінімальні пенсії на рівні 315–415 ларі (≈ 3,5–4,5 тис. грн). З огляду на вартість життя в Тбілісі чи регіонах, це порівнювано або навіть вигідніше, ніж українські виплати.
Що далі?
Ключова проблема української пенсійної системи – дисбаланс між внесками та виплатами. На одного пенсіонера припадає менше ніж 1 працюючий громадянин, тоді як для стійкості системи потрібно принаймні 3 – 4.
Можливі шляхи вирішення:
- розвиток накопичувальної системи, яка кілька разів відкладалася;
- стимулювання детінізації ринку праці;
- підтримка довшої зайнятості людей похилого віку на легальних умовах.
Проте всі ці рішення вимагають довгострокових стратегій, політичної волі та відновлення економіки після війни.
Отже, за сім років Україна втратила мільйон пенсіонерів, але це не знизило соціальних ризиків. Бідність серед літніх людей залишається масовим явищем: кожен четвертий отримує пенсію нижчу за 3000 грн, а мінімальна виплата у 2026 році становитиме лише 2564 грн.
Демографічний спад, війна та економічна нестабільність роблять пенсійну систему однією з найвразливіших сфер соціальної політики. І без глибокої реформи вона ризикує стати фінансово неспроможною вже у найближчі роки.
