У канадському Банффі міністр фінансів Франсуа-Філіп Шампань заявив про можливість допомогти Україні створити пенсійну систему, подібну до канадської. Під час зустрічі G7 він обговорив це питання з українським колегою Сергієм Марченком та представниками великих пенсійних фондів, включно з Fairfax. За словами Шампаня, Канада готова поділитися досвідом і надалі підтримуватиме Україну.
Україна бере участь у зустрічі G7 як гість. Шампань наголосив, що це символ солідарності та спільної відповідальності за повоєнну відбудову. Очікується, що серед тем саміту буде також залучення приватних інвестицій до відновлення України, на що, за оцінками, потрібно понад 500 мільярдів доларів.
Канадська формула пенсійної безпеки: користь для України
Згідно Canada Pension Plan, обов’язкові внески від працівника і роботодавця, накопичення в незалежному фонді CPPIB. В результаті це досі одна з найбільших інвестиційних структур у світі, що володіє понад C$646 млрд активів. Для України це означає необхідність створення інституту із прозорим, непідконтрольним політичним впливам керуванням.
Інша частина канадської пенсійної системи — Old Age Security — гарантує щомісячну допомогу для всіх пенсіонерів (65+), незалежно від стажу. Це базова “соціальна підлога”, без якої не варто будувати систему тільки на накопиченнях.
Це є RRSP та приватні пенсійні фонди — індивідуальні накопичення зі значними податковими пільгами. Спираючись на цей досвід, Україна могла б стимулювати довгострокові накопичення через податкові стимулювання, давши зелене світло ринку недержавних фондів.
Уявімо собі, що українські пенсійні фонди могли б інвестувати у будівництво мостів або лікарень у містах-сусідах, розвиток IT-кластерів у регіонах, агровиробництво або енергетику, користуючись довгостроковими контрактами й прогнозованими доходами.
Саме так діє CPPIB — кошти накопичень працюють на економіку, а не лежать у сейфах.
Канада вже має приклад: Fairfax та інші вагомі інвестори готові обговорювати участь у таких проєктах ще нині в Банффі.
Втім, реконструкція потребує понад $500 млрд протягом 10 років — і Канада готова допомогти з моделюванням фінансової стратегії. Солідарна модель з державою, обов’язковим накопиченням і добровільними внесками створює баланс між соціальною справедливістю та ринковою ефективністю.
Для України це означає, що над проєктом потрібно працювати вже зараз: на G7 обговорюють найкращі практики і технічну допомогу. Україна має підготувати законодавство і незалежні інституції, щоб професійно навчитися управляти пенсійними активами. Додати податкові стимули, щоб RRSP-подібні моделі витіснили тіньову економіку.
Застосування тристовпової системи — від базового OAS до CPP і RRSP — дозволить убезпечити старість і підтримати економічне зростання.
Отже, Україна отримає від Канади дорожню карту: як виписати закон, який зробить пенсійні кошти недоторканими для чиновників, хто має перевіряти фонди, хто — відповідати за їхню прозорість. Протягом трьох років Канада виділить $14,5 млн на розвиток цифрових і управлінських систем.
Канада відправить експертів, які допомагатимуть Україні налаштувати адміністративну систему, інвестиційну політику та ризик-менеджмент. І це не консультанти-теоретики, а ті, хто щодня управляє грошима канадців. Тобто, умовно, у кабінеті українського міністра поруч із радником сидітиме канадець із досвідом роботи в CPPIB і казатиме: “Ні, це не працює. Отак працює. Бачили в Торонто”.
Канадський уряд говорить про партнерство з інвестфондами на кшталт Fairfax Financial чи сам CPP Investment Board. Йдеться не про “візит ввічливості”, а про реальні інвестиції у дороги, лікарні, енергетичні системи. Саме пенсійні фонди можуть інвестувати “довгі гроші” в українську економіку. Для прикладу: CPPIB щороку вкладає мільярди у відновлення північноамериканської інфраструктури. Вони можуть стати співфінансистами українських відбудовчих проєктів.
У Канаді частина пенсійних коштів іде у великі інфраструктурні проєкти: дороги, “зелену” енергетику та цифрові сервіси. І Шампань сказав: “Ми хочемо, щоб пенсійна система України була не лише соціальним захистом, а й джерелом розвитку”.
Уявімо, що кожен українець, відкладаючи на пенсію, стане таким чином співвласником моста, збудованого після війни. Це не фантастика, а реальність канадської моделі, яку Україна може перейняти.
Не просити, а будувати: пенсійна реформа як ключ до економічної незалежності України
Пенсійні гроші — це не просто про старість, а про довгі інвестиції, про розвиток інфраструктури, про шанс будувати країну не на грантах, а на власних ресурсах.
Так, у Канаді пенсійний фонд CPP інвестує у все: від автомагістралей у США до офісних хмарочосів у Лондоні. І його активи вже перевищили 600 мільярдів доларів.
Це означає: якщо створити прозору та професійну систему, гроші громадян працюватимуть у містах і селах, на дорогах і в лікарнях, а не лежатимуть мертвим вантажем.
Суспільство виснажене. І щоб після перемоги не впасти в соціальну яму, держава має дати відповідь на одне запитання мільйонів: що буде зі мною далі? Стабільна пенсійна система — соціальний якір, що дає спокій і людям у віці, і молодим, які планують залишатися тут.
Пенсійна реформа — не “окрема історія”, а органічний елемент євроінтеграції. Прозорість, професійне управління, незалежність інституцій — усе це відповідає нормам ЄС і євроатлантичного простору.
Участь України у саміті G7 у Канаді — не випадковість. Це сигнал: Захід бачить Україну не як “постраждалу”, а як партнера, який здатен реформуватись і працювати на рівних. Україна вже звикла отримувати допомогу: гранти, кредити, підтримку від США, ЄС та МВФ. Але це тимчасово. Якщо ми хочемо економічної незалежності, треба будувати систему, яка акумулює власні ресурси.
І пенсійна модель тут — ідеальний інструмент. Коли мільйони українців щомісяця вкладають у свій майбутній дохід, ці кошти можна інвестувати в українську економіку. Не просити, а створювати капітал.
Що заважає Україні скопіювати “канадський рецепт”
Втім після декількох хвиль криз українці скептично ставляться до пенсійних реформ. Пригадати хоча б “Оптима-фонд”, який 10 років тому збанкрутував і залишив вкладників ні з чим. Такий досвід залишає гіркий осад, навіть коли нові реформи обіцяють більше, люди бояться напряму пускати держустанови до своїх грошей.
До того ж, дослідження показують: успіх накопичувальної системи напряму залежить від прозорості, зрозумілих правил та доказової ефективності управління пенсійними активами.
А хто контролює? Здебільшого уряд, оскільки має інтереси в бюджеті. Втім без незалежного органу, який управляв б пенсійним портфелем, важко побудувати довіру. У Канаді CPPIB — інституція, позбавлена політичного впливу. Україна ж досі не має аналогічної структури.
Уявіть інвестора: пишете “інфраструктурні облігації”, а в країні йде війна. Хто купить? Хто гарантує, що він отримає свій прибуток? Наразі Україна — зона ризику через інфляцію, руйнування інфраструктури та волатильність гривні. Все це унеможливлює довгострокові інвестиції без страхових інструментів чи держгарантій.
Першу ставку пенсійної системи (pay‑as‑you‑go) утримують ті, хто платить внески. Та проблема в тому, що до 30–40 % економіки в Україні — тіньові доходи: зарплати в конвертах, приховані бізнеси. Без офіційної роботи та внесків нема накопичень. Як побудувати систему, якщо в ній вилучена суттєва частина суспільства?
Ще у 2004-у Україна хотіла запустити накопичувальний рівень пенсій. Обіцянки переносилися десятки разів, а на виході багато хто втрачав гроші або отримував мізерні виплати. Тому навіть нові слова про реформу сприймаються дуже стримано: “знову обіцяні зміни, але я вже пережив 2–3 схожі”. Неможливо надихнути людей, якщо не показати приклад успішної роботи вже зараз.
Що треба питати, коли будуєш пенсійну модель “не з нуля”
Перед тим як перетворити українську пенсійну систему на сучасну та ефективну, потрібно поставити правильні питання — і отримати чіткі, практичні відповіді.
Чи можлива незалежна структура за зразком канадського CPPIB? Канада має Canada Pension Plan Investment Board — непідконтрольну політикам інституцію, яка управляє сотнями мільярдів доларів. Чи в Україні можна створити подібний орган? Хто призначатиме його керівництво — уряд, парламент чи комітет незалежних експертів? Як гарантувати політичну нейтральність та стабільність? Які запобіжники захистять гроші від зловживань?
Наш досвід — десятиліття скандалів із вкладниками недержавних фондів, непрозорими схемами й “зниклими” активами. Які жорсткі механізми аудиту, кримінальної відповідальності, інвесторського контролю й міжнародного нагляду потрібні, аби пенсійні кошти були справді недоторканими?
Як залучити бізнес та громадян працювати “вбілу”? Адже від внесків залежить, чи система взагалі запрацює. А в Україні майже третина економіки в тіні. Звідси закономірно виникає питання: які податкові пільги чи соціальні бонуси можуть спонукати оформляти офіційні зарплати? Можливо, система знижених ставок за кожну “білу” гривню, або дотації для компаній, які повністю офіційно ведуть бухгалтерію?
Чи можуть пенсійні фонди інвестувати в боргові інструменти і в інфраструктуру?
Кошти пенсійних фондів — не просто накопичення, а ресурс для розвитку. Запитання: чи дозволятиме закон інвестувати в облігації відновлення країни? Чи зможуть гроші спрямовуватись на дороги, лікарні, “зелену” енергетику та ІТ? Наскільки це відповідає фіскальним і монетарним обмеженням? Чи потрібно створити спеціальний “паспортизований” інфраструктурний пай?
Яка структура податкового стимулу спрацює в реальності? В Канаді є система RRSP — учасник відраховує: і податок менший, і держава “присмачила” схему пільгами. Натомість що працюватиме в Україні? Чи зменшення податку на доходи фізосіб мотивує прикладні внески? Чи будуть пільги тільки для малозабезпечених або для всіх? І як це поєднати з бюджетною політикою?
Ці питання і відповіді на них потрібні, щоби не повторити помилки 2000-х із недержавними фондами, закласти справжню прозорість і контроль у систему та забезпечити дві мети одночасно: стабільні пенсії для людей і довгострокові інвестиції для країни.
…Канадська пенсійна модель — не лише гроші на старість. Це інструмент, який може захистити українських пенсіонерів, диверсифікувати економіку, надати капітал на довгострокові проєкти, та показати західним інвесторам: тут є управління, прозорість і політична стабільність.
Тетяна Вікторова
