Перевзування у стрибку: як західні медіа сприйняли привітання Лукашенка з Днем Незалежності України 

Президент Білорусі Олександр Лукашенко, який підтримує Росію у війні з Україною, привітав українців з Днем Незалежності. Назвав працьовитою і сердечною нацією, висловив найкращі побажання. 

У цей складний для нашої країни час подібні заяви з боку Лукашенка викликають не стільки подив, скільки обурення, оскільки дії його режиму сприяють загрозі суверенітету країни, з яким він публічно вітає українців. Західні медіа сприйняли це як вкрай цинічний жест, що намагається приховати справжню роль Білорусі у конфлікті та відволікти увагу від співучасті у військовій агресії.

Польське видання “Do Rzeczy” нагадало, що Лукашенко підтримує президента Росії Володимира Путіна у війні з Україною і що Білорусь також є країною-агресоркою, яка зробила свою територію доступною для нападу – 24 лютого 2022 року росіяни увійшли в Україну з півночі.

Білоруські сили не беруть участі в прямих бойових діях на фронті, але Путін давно тисне на Лукашенка, щоб його країна активно вступила у війну.

Слабкий сателіт Кремля?

Глава білоруської держави Олександр Лукашенко стоїть за плечима господаря Кремля Володимира Путіна – і вітає Україну з незалежністю. Що це означає? – задається питанням німецьке видання Berliner Zeitung.

Видання підкреслює, що хоча Лукашенко часто створює враження, ніби він підкоряється волі Путіна, насправді він зберігає певний рівень незалежності, зокрема в питаннях державного суверенітету і власної валюти. Лукашенко також прагне співпрацювати з Китаєм як потенційним посередником у війні в Україні, що свідчить про його прагнення підтримувати певний баланс у зовнішній політиці. Путін, хоч і прагне зменшити суверенітет Білорусі, не має достатнього впливу на білоруське суспільство та державний апарат, який повністю контролюється Лукашенком. Поширене в західному світі кліше про Лукашенка як “слабкого сателіта” Росії є хибним, оскільки не враховує всієї складності ситуації. Один із доказів цього — те, що Білорусь досі не відправила своїх солдатів на війну в Україну, попри очікування Кремля.

Ще зовсім недавно Лукашенко звинувачував Україну в тому, що вона нібито намагається підштовхнути Росію до застосування ядерної зброї. Військовий наступ України в Курському регіоні Росії, за словами Лукашенка в інтерв’ю російському державному телеканалу “Росія-1”, є спробою викликати радикальну відповідь з боку Росії. Berliner Zeitung цитує експерта з білоруських питань, який волів залишитися анонімним. Той зазначає, що Лукашенко використовує подвійні стандарти, змінюючи свою риторику залежно від аудиторії, до якої він звертається. Це є частиною його стратегічної гри, де він намагається маневрувати між різними політичними інтересами.

Голуб миру?

Німецький новинний ресурс “ND Aktuell” пише про спроби Лукашенка виступити на дипломатичному фронті і позиціонувати себе як “голуба миру”. Видання наголошує, що своїм нинішнім закликом до переговорів Лукашенко одночасно підтримує кілька наративів російської пропаганди. Є посилання на таємні джерела, які називають поточні події змовою анонімних владних осіб. Є ідея про «братні народи», які насправді мають однакові інтереси і лише зовнішні сили намагаються їх посварити. Однак є й певні відхилення від відомого московського наративу. Росія розглядає Україну лише як інструмент НАТО. Тому тривалий час Кремль артикулює думку про, що перемовини про мир можливі лише зі Сполученими штатами. Натомість Лукашенко нещодавно почав апелювати до власних інтересів України. Офіційне обґрунтування війни, «денацифікацію», білоруський лідер також обережно ставить під сумнів. 

Чому риторика Лукашенка останнім часом демонструє таку миротворчу активність?

Вибори на носі

Все просто. Лукашенко прагне підтримувати позитивний імідж і публічну увагу до своєї персони, оскільки наступного року в Білорусі відбудуться президентські вибори. Він використовує свою риторику для підкріплення образу гаранта стабільності та миру в країні, намагаючись переконати виборців, що під його керівництвом Білорусь не буде втягнута у військовий конфлікт.

Білоруський лідер час від часу кокетує з Заходом і шукає можливостей потрапити до міжнародного порядку денного. Лукашенко прагне посісти таку позицію, в якій він більше не буде сприйматися як проста маріонетка Москви, а позиціонуватиметься як корисний посередник у війні, що стає усе складнішою. Відповідно до образу доброго й впливового правителя Лукашенко, напевно, звільнив десятки політичних ув’язнених, продемонструвавши знак доброї волі всередині країни. 

Без Лукашенка не було б Бучі

Канадське франкомовне видання “Le Devoir” пише про білоруські витоки війни в Україні. Видання згадує протести 2020 року, які були придушені Лукашенком, що згодом спричинило вторгнення, яке велося, зокрема, з території Білорусі. Широкомасштабна агресія, розпочата Росією в Україні, частково бере свій початок у повороті цієї придушеної мобілізації. Деспот Лукашенко, ізольований і пронизаний санкціями, перетворився на васала Кремля.

Видання переконане, що Лукашенко сприяв російській агресії проти України, перетворивши Білорусь на важливу військову базу для наступу Росії. Хоча білоруські війська безпосередньо не брали участі у військових діях, підтримка Лукашенка дозволила Росії здійснити атаки на Київ і спричинила військові злочини, такі як звірства в Бучі і окупацію навколишніх районів столиці України.

Майстерний еквілібрист?

 Олександр Лукашенко став майстром у мистецтві маневрування між Росією та Заходом. “Росія завжди була фінансистом та політичним захисником цього режиму. Проте Лукашенко, який перебуває при владі вже три десятиліття, іноді використовував інші вектори зовнішньої політики Білорусі, щоб спонукати Москву бути більш щедрою”, — нагадує Артем Шрайбман, дослідник Центру Карнегі Росія-Євразія. «Двічі він починав певну лібералізацію всередині країни, щоб розігріти стосунки з Європою, перш ніж новий цикл репресій покладав цьому край». Так було, зокрема, в 2015 році, коли Мінськ виступив посередником у конфлікті на Донбасі, приймаючи переговори між Росією та Україною.

З якою метою Лукашенко проводить політику балансування? Щоб спробувати компенсувати залежність від Росії, оскільки відносини з Москвою не завжди були безхмарними, зокрема через ціноутворення на російський газ.

Однак після придушення протестів 2020 року та подальша міжнародна ізоляція Білорусі поклали край стратегії еквілібристики. У вересні того ж року Путін надав своєму білоруському партнеру кредит у розмірі 1,5 мільярда доларів, щоб підтримати економіку сусіда, яка зазнала потрясінь. Зв’язки з Заходом були розірвані, Білорусь перетворилася на економічно залежного й вірного військового союзника Москви. Такої думки дотримується А. Шрайбман, якого цитує видання “Le Devoir”.

Іспанське новинне видання “Escenario Mundial” пише про те, що відносини між Білоруссю та Росією стають дедалі тіснішими з початку повномасштабного вторгнення в Україну. Білорусь, яка залежить від російських кредитів і постачання енергії за субсидованими цінами, слугує стратегічною базою для російських військових операцій. З її території російські війська здійснювали атаки на Україну з півночі, використовуючи географічну близькість. Розміщення тактичних ядерних озброєнь у Білорусі в 2023 році додало ще більше напруженості і стурбованості на міжнародному рівні щодо безпеки в регіоні.

Ситуація на білорусько-українському кордоні залишається нестабільною, і міжнародна спільнота уважно стежить за розвитком подій. Посилення військових сил Білорусі, разом з її співпрацею з Росією, підкреслює стратегічну роль Мінська у поточному конфлікті і ставить нові питання про можливий розвиток війни на сході Європи.