Порожня зала парламенту і повні декларації: криза інституційної спроможності Верховної Ради у воєнний час

Порожня сесійна зала, народні депутати у відпустках або за кордоном. І це в той час, коли країна щодня живе під тиском війни, регулярно зазнає ракетних і дронових атак, втрачає людей на фронті й у тилу, переживає блекаути та перебої з теплом і водою. Поки військові тримають оборону, цивільні виживають, медики без відпочинку борються за життя людей, а енергетики героїчно відновлюють зруйновану інфраструктуру, депутати вирішили відпочити. При цьому в їхніх деклараціях з’являються сотні тисяч гривень компенсацій за невикористані відпустки.

Парламент без кворуму: як Верховна Рада поставила законодавчий процес на паузу під час війни

12 лютого Верховна Рада достроково завершила пленарний тиждень і оголосила, що до 24 лютого голосувань не проводитиме, оскільки в залі не вистачило народних депутатів для ухвалення рішень. Через відсутність кворуму парламент не зміг розглянути жодного питання порядку денного, навіть проголосувати за нього. І після цього законодавчий процес фактично зупинився на два тижні.

Причинами порожньої зали стали перебування частини народних депутатів за кордоном, а також випадки отруєння після відвідування парламентської їдальні напередодні. Ці обставини пояснюють ситуацію процедурно, однак вони не знімають запитань щодо відповідальності вищого законодавчого органу держави в умовах воєнного часу.

Відсутність кворуму означає, що парламент не може ухвалювати закони, ратифікувати міжнародні угоди, вносити зміни до Держбюджету чи розглядати ініціативи, які мають прямий вплив на оборону, економіку та соціальну сферу. У країні, яка живе під щоденним тиском війни, де критична інфраструктура регулярно зазнає атак, а державні інституції працюють у режимі постійної адаптації до нових викликів, пауза в роботі Верховної Ради виглядає як сигнал, що політична система не витримує навіть внутрішньої дисципліни.

На тлі того, що військові безперервно утримують позиції, прифронтові громади функціонують під обстрілами, а енергетики, рятувальники та медики працюють у режимі цілодобових змін, відсутність народних депутатів у залі засідань створює контраст, який важко пояснити суто технічними причинами. Українські родини й підприємці пристосовуються до відключень світла, перебоїв з теплом і водою, продовжують працювати в умовах постійних повітряних тривог, тоді як парламент, який має бути майданчиком для критично важливих рішень, опиняється неспроможним забезпечити навіть мінімальну присутність для голосування.

Посилання на перебування депутатів за кордоном не знімає питання планування та координації, адже графік пленарних тижнів затверджується заздалегідь, а ключові законодавчі процеси не виникають раптово. Навіть якщо частина народних обранців тимчасово не може бути присутньою через об’єктивні причини, організація роботи парламенту передбачає відповідальність за забезпечення кворуму, без якого законодавчий орган перетворюється на символічну структуру без реальної функції.

Посилання на отруєння після відвідування їдальні додає ситуації побутового виміру, однак не пояснює, чому система виявилася настільки вразливою до обставин, які не пов’язані безпосередньо з бойовими діями. У країні, яка перебуває в кризовому стані, стійкість інституцій вимірюється здатністю працювати навіть за несприятливих умов, а не припиняти діяльність через внутрішні збої.

Фактична пауза в роботі Верховної Ради до 24 лютого створює відчуття розриву між «слугами народу» і суспільством. У час, коли держава функціонує на межі можливостей, будь-яка зупинка законодавчого процесу сприймається не як технічний збій, а прояв інституційної слабкості, яка підриває довіру до механізмів ухвалення рішень.

Компенсації за невикористані відпустки народних депутатів: що показали декларації

Історія з припиненням роботи парламенту виглядає ще контрастніше, якщо подивитися на фінансові декларації народних депутатів, які свідчать про отримання сотень тисяч гривень грошових компенсацій за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки. У січні та лютому реєстр НАЗК поповнився інформацією про суттєві нарахування, які стали можливими завдяки змінам у законодавстві, ухваленим нардепами наприкінці 2025 року.

Народні депутати не забувають про власні інтереси: на тлі розмов про відсутність кворуму в сесійній залі суспільство регулярно спостерігає новини про закордонні поїздки, гучні корупційні провадження, розкішний спосіб життя окремих обранців і водночас — про додаткові виплати.

Окремої уваги набувають виплати тим депутатам, чиї прізвища фігурують в резонансних розслідуваннях. Андрій Клочко, щодо якого НАБУ та САП у 2024 році скерували до суду справу про незаконне збагачення на понад 11 млн грн, задекларував 547,8 тис. грн компенсації за невикористану відпустку. Юрій Кісєль, фігурант провадження НАБУ, повідомив про 403,9 тис. грн нарахувань, з яких після утримання податків отримав 311 тис. грн. Ігор Негулевський, якому в грудні 2025 року було вручено підозру в справі про отримання хабарів за голосування, задекларував 400 тис. грн відшкодування.

Серед тих, хто задекларував суттєві суми, опинилися представники різних фракцій і депутатських груп. Позафракційна Вікторія Гриб повідомила про 497 тис. грн компенсації за 261 день невикористаної відпустки за період із серпня 2019 року по грудень 2025 року, з яких після сплати податків отримала 382,7 тис. грн. Народний депутат Михайло Папієв (група «Платформа за життя та мир») задекларував 487,6 тис. грн відшкодування, тоді як його колеги Микола Скорик і Дмитро Ісаєнко, обрані від забороненої ОПЗЖ, вказали відповідно 395 тис. грн і 443,4 тис. грн.

Представники монобільшості також скористалися новою нормою. Валерію Божику було нараховано 527,7 тис. грн, Володимиру Козаку — 380 тис. грн, а Олені Криворучкіній — 433,7 тис. грн. Володимир Крейденко задекларував фактично отримані 324,1 тис. грн після сплати 96,8 тис. грн податків, тоді як Андрій Осадчук з «Голосу» вказав 413,9 тис. грн компенсації.

Колишній актор студії «Квартал 95» та депутат від «Слуги народу» Юрій Корявченков повідомив про 371,1 тис. грн компенсації з урахуванням податків і зборів.

Ще один представник президентської фракції — Георгій Мазурашу — також повідомив у декларації про отримання компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку, зазначивши суму 319 тис. грн.

Не залишився осторонь і Олександр Фельдман з групи «Відновлення України», який отримав 429,5 тис. грн компенсації, попри те що, за даними руху «Чесно», він входить до переліку найбільших прогульників парламенту IX скликання, пропустивши 68% голосувань у період з початку 2022 року до травня 2023 року. По близько чотири сотні тисяч гривень отримали також Олександр Горобець, Сергій Колебошин і Сергій Штепа.

Перелік обранців, які скористалися правом на грошове відшкодування за накопичені дні відпочинку, продовжує зростати, а суми нарахувань для кожного з них вимірюються сотнями тисяч гривень. Загалом йдеться про десятки повідомлень у реєстрі НАЗК за перші місяці 2026 року, що свідчить про системний характер виплат, передбачених законодавчими змінами.

На початку грудня нардепи прийняли корисний для себе Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до страхового стажу періоду незаконного звільнення працівника», у прикінцевих положеннях якого з’явилася норма про виплату в 2026 році грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної оплачуваної відпустки з моменту складення присяги.

Отже, всі ці виплати нардепи отримують цілком законно, однак питання полягає більше в моральної і політичній площині, аніж юридичній. На тлі зупинки пленарних засідань через відсутність кворуму та загальної критичної ситуації в країні такі виплати сприймаються як ще один приклад розриву між очікуваннями від роботи парламенту та реальними пріоритетами частини народних обранців.

Якщо Верховна Рада не спроможна забезпечити кворум для ухвалення рішень, не має бажання працювати на користь своїх виборців, і водночас її члени отримують значні зарплати та компенсації з Держбюджету, виникає питання, чи відповідає рівень організації роботи вищого законодавчого органу масштабам викликів, з якими зараз стикається держава. В цій ситуації мова йде про кризу відповідальності та політичної дисципліни, пріоритетів та моральних принципів, що в умовах масштабних викликів для держави виглядає як небезпечна ознака втрати керованості на рівні вищого законодавчого органу.