Тема мобілізації жінок періодично спливає на поверхню суспільних дискусій, але в останній час лунає все частіше і гучніше. Деякі політики, військові, активісти один за одним закликають до обов’язкового призову жінок, переконуючи в необхідності залучення жіночого ресурсу для оборони країни. При цьому майже не чутно пропозицій про активну мобілізацію професійних військових, які служать в ТЦК, або про призов представників “недоторканих” каст – дітей чиновників, суддів, багатіїв та інших “мажорів”.
Складається враження, що в українському суспільстві жінки раптом стали головним ресурсом для вирішення мобілізаційних потреб, тоді як ті, хто має реальний вплив і доступ до ресурсів, залишаються осторонь, у своїх комфортних зонах. Що ж, жінки комусь не дають спокою? Чи ті, хто активно просуває ідею їх мобілізації, замислюються над наслідками? Чому замість пошуку більш обґрунтованих рішень знову під прицілом – саме жінки?
Історія питання
Питання мобілізації жінок в Україні періодично виникає в суспільних обговореннях, але воно має певний підтекст і викликає неоднозначні погляди. Станом на кінець вересня 2024 року, у лавах Збройних Сил України вже служить 68 тисяч жінок, з яких 48 тисяч є військовослужбовцями. При цьому близько 5 тисяч жінок перебувають безпосередньо на передовій. Ця статистика демонструє, що жінки вже активно залучені в оборону країни, проте політики, деякі представники військових і громадськості неодноразово повертаються до питання обов’язкової мобілізації жінок.
7 жовтня 2022 року Верховна Рада ухвалила закон, який зробив військовий облік для жінок добровільним. Президент Володимир Зеленський підписав його, закріпивши норму про добровільність для жінок, чия професія наближена до військово-облікових спеціальностей, за умови відповідності віковим і медичним вимогам. При цьому жінки, які мають медичну або фармацевтичну освіту, як і раніше, зобов’язані ставати на військовий облік. Варто відзначити, що постановка на облік не означає автоматичну мобілізацію медичних працівниць, але відкриває можливість їхнього призову на військову службу або залучення до робіт із забезпечення обороноздатності в разі потреби.
Попри це, секретар комітету Верховної Ради з національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко 25 грудня 2023 року заявив, що 90% членів профільного комітету проти повернення до питання обов’язкової мобілізації жінок. Таке рішення виглядає як компроміс між необхідністю збереження оборонного потенціалу та соціальною чутливістю до теми мобілізації жінок.
Прихильники ідеї мобілізації жінок часто звертаються до ізраїльського досвіду, як прикладу ефективної інтеграції жінок у військову сферу. В Ізраїлі, де жінки проходять обов’язкову військову службу нарівні з чоловіками, це виправдано високим рівнем загрози для держави. Через оточення численними ворогами Ізраїль зробив жінок невід’ємною частиною своєї армії, забезпечуючи їх підготовкою для участі в обороні країни. Прихильники мобілізації в Україні вбачають в цьому модель, яку можна застосувати й на українських теренах, аргументуючи це необхідністю консолідації всіх громадян задля захисту від російської агресії.
Однак критики зазначають, що ізраїльський контекст, де армія та обороноздатність є ключовими елементами національної ідентичності, значно відрізняється від українських реалій. Попри це, посилання на ізраїльську модель стало своєрідним аргументом для тих, хто виступає за розширення ролі жінок у Збройних Силах України, вказуючи на необхідність максимальної мобілізації всіх ресурсів у часи довготривалого конфлікту.
Висловлювання політиків і військових щодо мобілізації жінок
Тема мобілізації жінок в Україні в останній тиждень знову набувала гостроти й підняла чимало питань у суспільстві. Так, посол України у Великій Британії Валерій Залужний нещодавно заявив, що в разі крайньої потреби Збройні Сили України будуть змушені мобілізувати жінок для захисту не тільки України, але й усієї Європи від війни. Його слова звучать як попередження: якщо ситуація на фронті погіршиться, питання мобілізації жінок більше не буде гіпотетичним.
Голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко висловився на підтримку військової підготовки жінок, підкресливши, що суспільство має бути готовим до оборони.
“Чи потрібно це буде зараз призивати жінок? А чому не варто підготувати їх, навчати? Це ж не обов’язково призвати”, – зауважує військовий, наполягаючи на важливості загальної навченості населення до спротиву, його консолідації та вміння працювати злагоджено.
На його думку, чим більше українці будуть готові до оборони, тим меншою буде мотивація у Росії продовжувати агресію.
“Чим більше ми будемо мати планів дій, чим більше ми будемо мати підготовлених людей до спротиву, чим краще ми будемо озброєні, – тим менше мотивації у Росії воювати й нападати на нас… План дій треба мати такий, щоб розраховувати найгіршу ситуацію, а краща – прийде сама. Тобто завжди виклики і проблеми потрібно розглядати з найгіршої сторони. Так як військові операції розглядаються. Вони завжди розглядаються з найскладнішого варіанту і з найнегативніших результатів її проведення. Для того, щоб убезпечити й мінімізувати ризики”, – вважає Тимочко.
Не менш гостро ситуацію прокоментував журналіст Віталій Портніков. Він прогнозує, що у наступні роки війни Україна може опинитися перед неминучим рішенням – знизити мобілізаційний вік і розпочати призов жінок.
“Я вже неодноразово говорив: буде зменшуватися призовний вік. Не треба мати ілюзій, що цього не буде відбуватися”, – наголошує Портніков.
Він попереджає, що якщо війна триватиме ще два-три роки, Україна буде змушена знизити призовний вік, а у разі продовження конфлікту на п’ять років жінок таки призиватимуть. Портніков наголошує, що це не просто прогноз, а реалістичний розвиток подій, базований на досвіді Ізраїлю, де через постійні загрози для країни жінки мобілізуються нарівні з чоловіками.
“Треба розуміти, що по розвитку війни це все буде більш жорстким ставати. Треба обʼєктивно це розуміти, якщо ми погоджуємося з парадигмою довгої війни, з якої немає виходу, буде потрібна додаткова мобілізація”, – говорить Портніков, додаючи, що суспільству слід бути готовим до нового реалістичного погляду на комфортне життя в країні, яка воює.
Він підкреслює, що ситуація вимагатиме жорстких рішень, які змінять уявлення про звичне життя, адже війна вимагає абсолютної мобілізації всіх ресурсів.
Водночас військовий експерт і ексречник Генерального штабу ЗСУ Владислав Селезньов прокоментував можливість мобілізації жінок в Україні в ефірі “Еспресо”. Він зазначив, що в Україні вже є значна кількість жінок у ЗСУ, які служать на різних посадах, включаючи командирські ролі в бойових підрозділах. На його думку, в цьому питанні важливішим є професіоналізм та навички, ніж гендерні аспекти.
Селезньов звернув увагу на те, що український контекст може відрізнятися від ізраїльського досвіду, де жінки мобілізуються на загальних підставах:
“Ми маємо розуміти, що Російська Федерація нікуди в перспективі не дінеться, а це значить, що питання ресурсні, людські залишаються актуальними”.
Він додав, що, попри відмінності, Україна може зіткнутися з ситуацією, коли мобілізація жінок стане неминучою, якщо цього вимагатимуть обставини на фронті.
“Значить тут питання має бути не стільки пов’язане з гендерною політикою, скільки щодо професійних навичок, фахових здібностей та професіоналізму громадян нашої країни, які готові зі зброєю захищати нашу землю”, – заявив Селезньов.
За його словами, загроза, яку несе Росія, є безкомпромісною, і у разі погіршення ситуації на фронті кожен громадянин України повинен бути готовий взяти зброю, оскільки окупація для українців означатиме втрату свободи і шансів на виживання.
Нещодавно на офіційному сайті Президента України з’явилася петиція, автор якої закликає до обов’язкової мобілізації жінок для усунення гендерної нерівності. Автор петиції, Андрій Рудницький, звернувся до Президента із заявою, що Конституція України покладає обов’язок захисту Батьківщини на всіх громадян, незалежно від статі, і нинішня мобілізаційна політика обмежує права жінок на виконання цього “священного обов’язку”. Він наполягає, що мобілізація тільки чоловіків є дискримінаційною, позбавляє жінок можливості виконати свій конституційний обов’язок та порушує принцип рівності. У петиції наголошується, що українські жінки вже працюють у ЗСУ, займаючи посади медичних працівників, операторів безпілотників, аналітиків та інших важливих спеціальностей, і ця практика є підтвердженням їхньої здатності та готовності служити на рівних умовах.
“Мобілізація тільки чоловіків у час, коли жінкам не надається аналогічне зобов’язання, протирічить принципам рівності і справедливості. У цьому бачиться антиконституційний і дискримінаційний підхід, який фактично позбавляє жінок права на виконання свого конституційного обов’язку. Така ситуація є не тільки проявом дискримінації, але й порушенням їхніх прав як повноправних громадян України”, – зазначає Рудницький.
Проте, попри гучність питання, петиція наразі зібрала лише 178 голосів із 25 тисяч необхідних.
На пропозиції щодо мобілізації жінок також відреагував народний депутат Максим Бужанський, який у своєму Телеграм-каналі написав:
“Мені здається, що пропозицію мобілізувати жінок можна озвучувати лише стоячи серед жінок. Ось прямо на ринку на будь-якому підійти до прилавків, і сказати, збирайтеся, подруги, вам час. А з телеекрану, фейсбуку та телеграма це трошки не те. На ринку, певен, жінки оцінять ідею”.
Отже, питання мобілізації жінок – це не просто юридичний чи військовий аспект, а глибока політична і суспільна дискусія, яка підіймає фундаментальні питання про рівноправність, обов’язок і здатність кожного громадянина захищати свою країну. Чи готові українці прийняти нову реальність, у якій мобілізація жінок стане частиною оборонної політики? Чи справді цей крок зміцнить обороноздатність країни, або ж це лише питання рівності, яке насправді матиме радикальні соціальні наслідки? Ці питання поки що залишаються відкритими.
Резонансна заява Берлинської
Марія Берлінська викликала шквал критики та невдоволення у суспільстві своєю нещодавньою радикальною заявою. Колишня військова батальйону “Айдар”, засновниця Центру підтримки аеророзвідки та керівниця проєкту “Невидимий батальйон”, що відстоює права жінок-військових, вона вийшла на телемарафон із вражаючою пропозицією – мобілізувати жінок для захисту України. За словами Берлінської, мобілізація жінок є єдиним шляхом до перемоги, інакше “нам доведеться здатися”.
Вона виступила з тезою, що українське суспільство має вибір – або мобілізувати всіх, включно з жінками, або готуватися до “російського миру”, який “принесе масові вбивства та поховання в братських могилах”. Такі слова не залишили нікого байдужим, але викликали чимало обурення. Багато хто вважає, що її заява переходить межу й несе радше паніку, ніж реалістичний погляд на ситуацію.
Не менш резонансною стала ще одна її ідея – розпочати підготовку дітей до оборони вже з 5-6 класу. На думку Берлінської, діти повинні навчатися управляти дронами та програмувати, аби з юного віку бути готовими протистояти ворогу. Цей підхід також викликав хвилю обурення та нерозуміння у суспільстві, де чимало людей вважають, що дітей слід оберігати від війни, а не готувати до неї. Багато хто поставив під сумнів гуманність та доцільність такої підготовки, вважаючи, що такі радикальні заходи не є виправданими навіть у часи війни.
“Або ми зберігаємо своїх чоловіків, або нам доведеться і мобілізовувати також жінок, або нам доведеться здатися. Ми хочемо здатися і жити за законами “російського миру”, де вся країна буде в братських могилах? Не хочемо. А я точно знаю, що “російський мир” — це не просто про триколор, який може висіти над Києвом. Вони будуть займатися масовими вбивствами.
Якщо вам недостатньо стертих у попіл Маріуполя, Авдіївки, Бахмута та багатьох інших міст, то треба включатися в реальність. Я не хочу, щоб жінки воювали, я не хочу, щоб чоловіки воювали, але я точно знаю, що єдиний спосіб встояти — це підготувати все суспільство до війни: і чоловіків, і жінок, щоб не воювали наші діти”, — заявила Берлінська.
Слід зазначити, що офіційно влада планів щодо мобілізації жінок не підтверджує, проте тривожним сигналом є те, що Берлінська озвучила свої ідеї в інтерв’ю ТСН, яке було показано в ефірі телемарафону.
Також слід згадати, що це не єдиний скандал навколо Берлинської. Він розгорівся після трагедії в Чернігові, яка сталася в серпні 2023 року, коли під час виставки дронів “Люті пташки”, організованої нею у драматичному театрі, в будівлю влучила ракета. Внаслідок цього загинуло семеро людей, включно з шестирічною дівчинкою, а понад 150 осіб отримали поранення. Ця подія залишила безліч запитань до організаторів, зокрема й до Берлінської, щодо відповідальності за такий захід під час війни.
Ймовірні наслідки мобілізації жінок
Ідея мобілізації жінок виглядає як сумнівне рішення, що може мати катастрофічні наслідки для українського суспільства. У той час як економіка країни тримається на волосині, саме жінки складають важливий ресурс для її підтримки. Вони забезпечують трудові ресурси, наповнюють бюджет податками та підтримують сім’ї, особливо в умовах, коли багато чоловіків вже перебувають на фронті. Замість того, щоб зберегти цей фундаментальний ресурс, лобісти ідеї мобілізації жінок фактично готуються підірвати основи економіки, знищуючи баланс між фронтом і тилом.
Однак справжня ціна цієї ідеї ще жорстокіша. Чи враховують вони, що жінки – це, перш за все, матері, відповідальні за виховання майбутнього покоління, часто єдині опікуни для дітей, які вже втратили батьків на війні? Коли мобілізують жінок, країна ризикує залишити тисячі українських дітей сиротами. Чи готове суспільство прийняти це? Адже замість того, щоб зберегти родинне тепло, забезпечити дітям стабільність та підтримку, їх фактично прирікають на втрату і матері, й опори в житті.
Слід згадати, що раніше вже звучали радикальні заяви про відправку жінок на розмінування, які шокували суспільство. Це найбільш смертельне завдання в зоні бойових дій, де кожен крок – на межі життя і смерті. Ініціатори цієї заяви вже готові були кинути жінок на поле, де шанс вижити мінімальний. Чи не забагато від них вимагають у час, коли саме вони тягнуть на собі і тил, і економіку, і родини?
Врешті-решт, замість того, щоб дивитися в бік жінок, слід почати з іншого кінця – з тих, хто має привілеї та можливість уникнути призову. Скільки “недоторканих” чиновників та їх синів, які могли б бути на передовій, все ще залишаються в тилу, забезпечені комфортом і безпекою! Тож чи не перетворюється мобілізація жінок на прикриття для тих, хто насправді повинен бути на фронті, але має можливість уникати служби? Україна може заплатити за це надто високу ціну: зруйнована економіка, розбиті сім’ї, суспільство сиріт і майбутнє покоління, яке постраждає від бездумних рішень.
