Питання судового збору часто здається простим і зрозумілим для тих, хто лише раз стикається із судовою системою. Проте на практиці його розрахунок, порядок сплати та можливі пільги можуть викликати значні складнощі навіть у професійних юристів. Законодавство передбачає конкретні ставки збору для різних категорій позовів та скарг, а також визначає осіб, які можуть скористатися пільгами або відстрочкою сплати, проте нюанси застосування цих норм інколи призводять до помилок і непорозумінь. Фактично, судовий збір стає важливим фінансовим елементом судового процесу, що потребує уважного аналізу та чіткого дотримання процедур.
У зв’язку з цим наша редакція звернулася до юристів адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», які розповіли про ключові питання порядку визначення та сплати судового збору, умови пільгового звільнення від нього або розстрочки.
В попередньому коментарі ми розповіли про ставки судового збору та їх розмір у 2026 році, а також про те, хто має пільги зі сплати судового збору. Втім не все так просто з вирахуванням даного збору та навіть професіонали іноді плутаються в питаннях скільки та за що потрібно сплачувати.
Згідно з вимогами чинного законодавства, судовий збір справляється у таких випадках:
- за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та Кодексом України з процедур банкрутства;
- за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом;
- за видачу судами документів;
- у разі ухвалення судового рішення.
Судовий збір сплачується або у відділенні банку за наданими реквізитами, або онлайн через банківські за стосунки чи сайти або ще простіше – через сайт відповідного суду до якого будуть подаватися документи. В останньому випадку система автоматично формує квитанцію та дозволяє швидко та зручно здійснити платіж. Єдине що не зовсім зручно при оплаті не через відділення банку – квитанцію про сплату судового збору обов’язково потрібно буде роздрукувати аби долучити до документів, які подаються до суду.
Зазначимо, що порядок визначення суми та факт сплати судового збору контролюється майже як сплата податку.
Якщо судовий збір сплачується під час подання позовної заяви з урахуванням ціни позову, важливим є те, наскільки точно ця ціна відповідає реальній вартості спірного майна. Адже у випадках, коли позивач визначає її умовно або ж на момент звернення до суду об’єктивно неможливо встановити остаточну суму, закон передбачає окремий механізм коригування. У такій ситуації суд має право попередньо визначити розмір судового збору, а вже під час розгляду справи, після встановлення фактичної ціни позову, ухвалити рішення про необхідність доплати або, навпаки, про повернення надмірно сплаченої суми відповідно до дійсної вартості предмета спору.
Окрему увагу закон приділяє випадкам, коли в процесі розгляду справи змінюється обсяг позовних вимог, адже збільшення заявленої суми або подання нових вимог тягне за собою обов’язок доплатити судовий збір до моменту звернення до суду з відповідною заявою. Якщо ж позивач, навпаки, зменшує розмір позовних вимог, закон дозволяє повернути частину судового збору, сплачену понад необхідний розмір, що має бути оформлено у встановленому процесуальному порядку.
У випадках, коли позовна заява поєднує у собі як майнові, так і немайнові вимоги, судовий збір розраховується окремо за кожним видом вимог відповідно до ставок, встановлених для позовів майнового та немайнового характеру. Такий підхід пояснюється тим, що кожна з цих вимог має самостійне юридичне значення та окремий порядок оцінки, а отже не може розглядатися як єдине ціле з точки зору фінансових витрат на звернення до суду.
Якщо у межах однієї позовної заяви об’єднано дві або більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну з них окремо, незалежно від того, чи стосуються вони одного правовідношення або взаємопов’язаних обставин. Аналогічний принцип застосовується і до справ про розірвання шлюбу, в яких одночасно заявляється вимога про поділ майна, адже в такому разі судовий збір справляється як за сам факт припинення шлюбу, так і за розгляд майнового спору між подружжям, що має власну цінову оцінку та процесуальні наслідки.
У ситуаціях, коли скарга або заява подається з метою перегляду судового рішення лише в окремій його частині, зокрема щодо конкретних позовних вимог або сум, які підлягають стягненню за рішенням суду, закон встановлює чітке правило обчислення судового збору. У такому разі він визначається і сплачується виключно з урахуванням тієї частини рішення, яка оскаржується, тобто лише в межах спірних сум або вимог, а не від повного обсягу позову, що був предметом розгляду раніше.
Якщо ж позовна заява подається повторно після того, як попередній позов був залишений судом без розгляду, обов’язок зі сплати судового збору виникає на загальних підставах, незалежно від того, чи сплачувався такий збір під час попереднього звернення до суду. Аналогічний підхід застосовується і до зустрічних позовних заяв, а також до заяв третіх осіб, які вступають у справу із самостійними позовними вимогами, оскільки кожне таке звернення вважається окремою процесуальною дією, що потребує сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
У разі вибуття позивача зі справи, наприклад у зв’язку з переданням прав чи обов’язків іншій особі, обов’язок щодо сплати судового збору переходить до його правонаступника, якщо на момент такого переходу збір не був сплачений. Це правило забезпечує безперервність процесуальних обов’язків та унеможливлює ухилення від фінансових зобов’язань у межах судового провадження.
Окремо закон регулює ситуації, коли суд ухвалює рішення про роз’єднання позовних вимог, які спочатку були заявлені в межах одного позову. У таких випадках судовий збір, сплачений за подання первинної позовної заяви, не повертається і не підлягає перерахунку, водночас після роз’єднання вимог обов’язку повторно сплачувати судовий збір не виникає, оскільки він уже був внесений на стадії подання позову.
У випадку, коли позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів і має майновий характер, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову, проте сплачується кожним позивачем окремо, пропорційно до частки вимог, які заявляє кожен з них, із оформленням окремих платіжних документів. У випадках подання немайнового позову кількома позивачами правило залишається подібним за процедурою, однак кожен із позивачів сплачує судовий збір у повному розмірі, встановленому законом для позовів немайнового характеру, також окремим платіжним документом.
Слід зазначити, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, якщо:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У випадках, встановлених пунктом 1 з цього переліку, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, а в інших випадках – повністю.
Варто знати, що у випадках, коли сторони доходять згоди ще на стадії розгляду справи судом першої інстанції та укладають мирову угоду до ухвалення рішення, або ж коли позивач добровільно відмовляється від позову, чи відповідач визнає заявлені вимоги до початку розгляду справи по суті, закон передбачає можливість часткового повернення судового збору. У такій ситуації суд у відповідній ухвалі або рішенні, дотримуючись установленої процедури, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету половини суми судового збору, сплаченої при поданні позовної заяви.
Якщо ж досягнення домовленостей між сторонами стало результатом проведення процедури медіації, розмір коштів, що підлягають поверненню, збільшується до шістдесяти відсотків від суми сплаченого судового збору.
Аналогічний підхід застосовується і на стадії перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, коли сторони укладають мирову угоду, позивач відмовляється від позову або відповідач визнає позов уже після ухвалення рішення судом першої інстанції. У такому разі суд у відповідній ухвалі вирішує питання про повернення заявнику або скаржнику з Державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні апеляційної чи касаційної скарги. Якщо досягнення згоди між сторонами відбулося за результатами медіації, закон передбачає можливість повернення 60% сплаченої суми судового збору, що стимулює сторони до позасудового врегулювання спорів навіть на пізніх стадіях судового процесу.
Як бачимо, з урахуванням норм закону, судовий збір може складати суттєву статтю витрат в судовій тяганині. Наведемо конкретний приклад. Позовна заява містить наступні вимоги:
- встановлення факту родинних відносин померлого спадкодавця зі спадкоємцями;
- визнання права власності на частину спадкового будинку за одним спадкоємцем при загальній вартості спадкового будинку 630 000 грн;
- визнання права власності на частину спадкового будинку за другим спадкоємцем при загальній вартості спадкового будинку 630 000 грн;
У такому випадку судовий збір буде складати 665,60 + 3 150 + 3 150 = 6 965,60 грн.
У зв’язку з цим у багатьох наших клієнтів виникає питання: чи може особа, яка не є пільговою категорією, встановленою законом, при відсутності коштів на сплату судового збору знайти якісь варіанти аби все ж таки подати позов чи заяву до суду?
В Законі України «Про судовий збір» існує стаття, яка визначає порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Закон зазначає, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням вчинити наступні дії:
- відстрочити сплату судового збору;
- розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі;
- звільнити від сплати судового збору.
Однак це відбудеться за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу;
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю;
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа – підприємець, яка перебуває в судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Перераховані нами умови не діють автоматично, а застосовуються виключно за клопотанням сторони з наданням нею відповідних доказів.
При визначенні майнового стану особи для цілей звільнення від сплати судового збору, суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім’ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Хочемо зазначити, що суди вкрай рідко йдуть на звільнення від судового збору – майже ніколи. Більш реалістичною є відстрочка або розстрочка його сплати, але при наявності відповідних підтверджуючих обставин які перелічені вище.
На останок закцентуємо увагу на тому, що судовий збір є витратою та покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме:
1) у разі задоволення позову – на відповідача;
2) у разі відмови в позові – на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
