Право на догляд: юридичні питання щодо влаштування родича до будинку престарілих чи інтернату (частина 2)

Людське життя є непередбачуваним, і кожен може опинитися у ситуації, коли самостійно подбати про себе стає дедалі складніше. Вік, хвороби, фізична слабкість, відсутність близьких поруч чи їхня нездатність допомогти — все це робить людей особливо вразливими.

У попередньому матеріалі юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» розповіли про юридичні аспекти влаштування літньої людини до державного чи комунального закладу, а також про порядок подачі заяви й перелік необхідних документів.

Тепер ми продовжуємо цю тему, адже після першого кроку — оформлення та поселення — виникає чимало нових запитань. Які умови проживання очікують на людину? Чи буде забезпечене належне харчування й медичний догляд? Хто дбатиме про неї у випадку погіршення здоров’я, і навіть — як відбувається організація поховання? Ці аспекти й визначають, чи відчуватиме літня людина захищеність і турботу на схилі літ.

Чинним законодавством закріплено, що кожен підопічний у державному чи комунальному інтернаті має гарантоване забезпечення за встановленими нормами. Насамперед це житлове приміщення для проживання або перебування разом з усіма необхідними комунальними послугами.

Держава також визначає перелік речей та матеріалів, які повинні надаватися кожній людині. Йдеться про одяг, взуття, постільну білизну, засоби особистої гігієни, столовий посуд, а також м’який і твердий інвентар, без яких неможливо забезпечити гідні умови повсякденного життя.

Окремо регламентується харчування. Підопічні отримують раціональне чотириразове харчування, у тому числі дієтичне. Встановлено, що проміжки між прийомами їжі не можуть перевищувати чотирьох годин, а останній прийом їжі має бути організований за дві години до сну. Ці норми базуються на натуральних добових нормах харчування в інтернатних установах, навчальних та санаторних закладах сфери управління Міністерства соціальної політики України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 324. При цьому враховуються затверджені Міністерством охорони здоров’я норми фізіологічних потреб організму в основних харчових речовинах та енергії залежно від вікових і статевих особливостей.

Не менш важливою є сфера охорони здоров’я. Підопічні забезпечуються лікарськими засобами, технічними та іншими засобами реабілітації, а також виробами медичного призначення у порядку, визначеному чинним законодавством.

Крім того, підопічним інтернату гарантуються створення належних умов проживання та соціально-побутового обслуговування, що включає весь комплекс заходів, необхідних для забезпечення їхнього повсякденного життя. У випадках, коли виникає потреба у медичному втручанні, здійснюється направлення в установленому законодавством порядку до закладу охорони здоров’я, що надає медичну допомогу відповідного виду, і таке направлення є обов’язковою гарантією. Поряд з цим передбачається створення умов для участі підопічних у культурно-дозвільних заходах, які організовуються з урахуванням їхніх побажань, що дозволяє людині відчувати себе включеною в життя колективу та реалізовувати власні інтереси.

Важливою частиною гарантій є проведення комплексу реабілітаційних заходів, які повинні бути доступними кожному підопічному відповідно до його стану здоров’я. Також адміністрація інтернату зобов’язана забезпечити залучення підопічних до заходів, спрямованих на ведення активного способу життя, що здійснюється з урахуванням стану здоров’я та побажань кожної особи, і створити для цього відповідні умови, які дають змогу підтримувати активність навіть у літньому віці.

Також гарантується забезпечення захисту і підтримки підопічних, здійснення представництва їхніх інтересів, а також обов’язок адміністрації надавати їм повну поінформованість про їхні права. Передбачається організація спеціальних заходів, метою яких є залучення підопічних до життєдіяльності місцевої громади, щоб вони не залишалися відірваними від суспільства, а мали змогу брати участь у його житті. Також закріплюється право підопічних на цілодобовий доступ до засобів зв’язку, що дозволяє підтримувати контакт із зовнішнім світом.

Окремою гарантією є можливість використання особистих речей, що створює для підопічних атмосферу домашності та збереження особистого простору. Обов’язковим принципом діяльності інтернату є забезпечення поваги до честі та гідності кожної людини й запобігання будь-яким проявам дискримінації, що прямо закріплено у законодавстві.

У випадках, визначених законом, здійснюється опіка та піклування над підопічними. Якщо обоє із подружжя проживають в інтернаті та обидва погоджуються на спільне проживання, їм гарантується отримання спільної кімнати, що дозволяє зберігати сімейні стосунки. Додатково забезпечується право підопічних на доступ до перегляду особистих документів та особової справи, а також можливість виготовлення їх фотокопій, що є важливим елементом захисту прав людини.

Також передбачено, що підопічні мають можливість зустрічатися зі своїми рідними та друзями безпосередньо в інтернаті, причому для цього обладнується окрема спеціально пристосована кімната. І нарешті, одним із найважливіших прав є право на захист від катувань, а також від інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, способів поводження та покарання, і ця гарантія є абсолютною та не підлягає жодним обмеженням.

Зазначимо, що інтернат у разі потреби сприяє в оформленні документів та організовує проведення оцінювання повсякденного функціонування особи підопічного для встановлення групи інвалідності або продовження її строку, в оформленні індивідуальної програми реабілітації або її коригуванні, здійснює контроль за її виконанням і продовженням строку дії, а також у реєстрації органом опіки та піклування помічника за вибором дієздатного підопічного.

До призначення недієздатним підопічним та підопічним, цивільна дієздатність яких обмежена, опікунів та піклувальників опіку та піклування над такими особами здійснює інтернат, у тому числі шляхом вжиття заходів до поновлення або обмеження цивільної дієздатності підопічних. При цьому інтернат у разі потреби вживає заходів для вирішення питань, пов’язаних з недієздатністю чи обмеженням цивільної дієздатності підопічних, які потребують опіки та піклування, та призначення їм опікунів або піклувальників.

Враховуючи те, що до інтернату можуть попадати особи різного ступеня дієздатності та розумового розвитку, в інтернаті для надання соціальних послуг в умовах цілодобового проживання (перебування) можуть діяти такі відділення:

• стаціонарного догляду – для громадян похилого віку, які мають психоневрологічні розлади (деменція, хвороба Альцгеймера);
• стаціонарного догляду – для підопічних, які втратили здатність до самообслуговування чи не набули такої здатності;
• стаціонарного догляду за ліжковими хворими – для підопічних, яким установлено діагноз невиліковного прогресуючого захворювання, з метою забезпечення їм максимально можливої якості життя шляхом задоволення фізичних, психологічних і духовних потреб;
• підтриманого проживання – для підопічних із високим рівнем адаптації та автономної активності (з можливим подальшим їх працевлаштуванням поза межами інтернату або в інтернаті без повного державного забезпечення (організація харчування, забезпечення предметами, матеріалами, м’яким і твердим інвентарем (одягом, взуттям, постільною білизною, засобами особистої гігієни, столовим посудом), комунальними послугами);
• денного догляду – для підопічних, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (без цілодобового проживання);
• тимчасового відпочинку для осіб, що здійснюють догляд за особами з інвалідністю, особами, які мають невиліковні хвороби, що потребують тривалого лікування, – для підопічних, які потребують тимчасового догляду, на період відсутності осіб, що здійснюють догляд за ними;
• соціальної реабілітації.

Отже, при наявності перелічених хвороб уточнюйте про наявність відділень, які опікуються саме особами з зазначеними вадами.

Щодо осіб з інвалідністю існують окремі вимоги, які передбачені для того, щоб забезпечити максимально комфортне та безпечне перебування цієї категорії людей у закладах. Для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення в установленому порядку створюється безперешкодне життєве середовище, яке включає низку спеціальних умов і вимог. Житлові кімнати, де проживають дві і більше особи, облаштовуються ширмами, які забезпечують приватність під час переодягання та проведення санітарно-гігієнічних процедур. При цьому всі житлові кімнати додатково обладнуються кнопками виклику персоналу, і при цьому інтернат зобов’язаний забезпечувати їх обов’язкове цілодобове функціонування, щоб підопічний у будь-який момент мав можливість звернутися по допомогу.

Особлива увага приділяється організації простору між загальними, обслуговуючими та житловими приміщеннями: повинні бути забезпечені короткі та зручні шляхи сполучення, які обладнані нічним освітленням для безпеки пересування підопічних у темний час доби. Розміщення людей у житлових приміщеннях чи відділеннях проводиться медичним або соціальним працівником, і при цьому обов’язково враховуються побажання підопічних щодо кімнати та сусіда. Водночас береться до уваги наявність вільних місць, індивідуальні особливості, вік, діагноз, фізичний стан, пов’язаний з основним захворюванням, а також психологічна сумісність, що дозволяє формувати гармонійні умови проживання.

Переміщення підопічних у межах житлових приміщень або відділень відповідного спрямування проводиться лише з об’єктивних причин і на підставі рекомендації лікаря. При цьому враховується згода підопічного та його стан здоров’я, а сама процедура супроводжується обов’язковим внесенням відповідних записів у медичну документацію. На вимогу підопічного житлове приміщення, у якому він проживає, може бути замінене на інше житлове приміщення за рішенням інтернату. При цьому беруться до уваги рекомендації громадської ради інтернату, що забезпечує додатковий елемент громадського контролю.

Окремо регламентується і порядок користування особистими речами. Власний одяг та інші речі підопічного за його бажанням повертаються йому особисто, або його законному представнику, родичам чи іншим особам. Якщо підопічний, його законний представник, родичі або інші особи не забирають особистих речей, такі речі підлягають здачі до камери схову інтернату. Видача речей із камери схову здійснюється на вимогу самого підопічного або його законного представника.

Право користуватися власними речами закріплено законодавством, але воно має здійснюватися з урахуванням вимог безпеки: речі не повинні заважати іншим підопічним, порушувати правила протипожежної безпеки, протиепідемічного режиму чи охорони праці. Крім того, закон прямо передбачає, що родичі, опікуни, піклувальники, а також громадські об’єднання, благодійні чи релігійні організації, інші фізичні та юридичні особи можуть забезпечувати підопічних особистими речами. Єдина умова полягає в тому, що такі речі повинні передаватися в належному стані, відповідати законодавству про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення і не заважати іншим підопічним.

Варто зазначити, що інтернат у разі потреби та за заявою підопічного приймає на зберігання гроші, коштовності та цінні папери підопічних (далі – цінні речі), про що складається акт-опис приймання. Цінні речі зберігаються у сейфах. Облік цінних речей веде матеріально-відповідальна особа. Цінні речі видаються підопічному на його першу вимогу за поданою ним заявою, про що складається відповідний акт-опис.

Крім того, інтернат сприяє підопічним в отриманні пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), державної соціальної допомоги, що виплачується відповідно до законодавства. Якщо пенсії, державна соціальна допомога доставляються працівниками національного оператора поштового зв’язку, інтернат створює належні умови для їх виплати підопічним в окремому приміщенні інтернату в присутності відповідальних представників.

Дієздатні підопічні витрачають належні їм кошти на власний розсуд. У разі потреби (відповідно до заяви підопічного) інтернат забезпечує підопічному допомогу у придбанні необхідних товарів, послуг. Для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, опіку/піклування над якими здійснює інтернат, порядок використання сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та/або державної соціальної допомоги, нарахованих відповідно до законодавства, встановлюється Мінсоцполітики.

У доступному для підопічних місці, яке водночас забезпечує умови приватності, адміністрація інтернату зобов’язана розміщувати телефонний апарат, а також контактні дані Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, структурного підрозділу з питань соціального захисту населення та Національної поліції. Така вимога спрямована на те, щоб кожен підопічний мав реальну можливість у будь-який момент звернутися до компетентних органів для захисту своїх прав чи отримання допомоги.

Разом з тим, у межах діяльності інтернату врегульовані й питання, пов’язані з констатацією смерті підопічного та діями закладу після цього. Констатація смерті та видача лікарського свідоцтва про смерть здійснюються в установленому законодавством порядку. Інтернат зобов’язаний забезпечити організацію транспортування тіла померлого підопічного до спеціального приміщення, а також може укласти із закладом охорони здоров’я договір про тимчасове зберігання тіла.

Порядок інформування про смерть також чітко визначений. Якщо у померлого є родичі чи законний представник, інтернат повідомляє їх про цю подію у телефонному режимі за наявності телефонного зв’язку, а в разі його відсутності — направляє рекомендоване поштове відправлення з повідомленням про вручення, якщо є інформація про місце проживання чи перебування цих осіб. Якщо телефонний зв’язок з родичами чи законним представником відсутній, але є дані про їхнє місце проживання або перебування, інтернат зобов’язаний протягом шести годин повідомити про смерть виконавчий орган сільської, селищної, міської або районної у місті ради.

У випадку, коли немає ні телефонного зв’язку, ні інформації про місце проживання чи перебування родичів або законного представника, інтернат у той самий шестигодинний строк інформує виконавчий орган сільської, селищної, міської чи районної у місті ради, повноваження якого поширюються на територію, де підопічний проживав чи перебував до влаштування до інтернату.

Окремо законодавство передбачає норму щодо смерті підопічних, яких було визнано недієздатними або цивільна дієздатність яких була обмежена. У такому випадку інтернат письмово інформує орган опіки та піклування, на обліку в якому перебувала відповідна особа.

Водночас родичі, законні представники померлого підопічного протягом 72 годин з дати відправлення повідомлення повинні поінформувати (засобами електронного, поштового або телефонного зв’язку) інтернат про прийняте рішення щодо поховання померлого підопічного, який проживав в інтернаті. Якщо вони проживають або тимчасово перебувають за кордоном, інтернат за домовленістю з ними забезпечує зберігання тіла померлого протягом періоду, визначеного законодавством.

Зазначимо, що державна реєстрація смерті підопічного проводиться на загальних підставах в установленому законодавством порядку. Про факт смерті органами державної реєстрації актів цивільного стану видається свідоцтво про смерть. У разі поховання підопічного працівниками інтернату свідоцтво про смерть зберігається в інтернаті.

Якщо родичі, законний представник померлого підопічного відмовилися (засобами електронного, поштового або телефонного зв’язку) від його поховання або не прибули до інтернату протягом 72 годин з дати відправлення повідомлення про смерть підопічного, відповідно організацію поховання померлого підопічного забезпечує інтернат. Для організації поховання померлих, які проживали в інтернаті, надаються ритуальні послуги з урахуванням необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг.