Правові механізми стягнення аліментів з боржника, який проживає за кордоном

Наразі існують непоодинокі випадки, коли хтось з батьків неповнолітньої дитини мешкає за кордоном, але не бажає надавати дитині належну їй допомогу. При цьому якщо до повномасштабного вторгнення РФ на територію України такими «аліментними ухилянтами» були в основному татусі, то зараз є безліч випадків, коли за кордоном знаходиться мати, а дитина з батьком на території України. Втім не залежно від того, хто з батьків знаходиться за кордоном, сутність питання це не змінює. При цьому питання стягнення аліментів значною мірою регулюється нормами міжнародного права, різноманітними угодами та конвенціями стороною яких є як Україна, так й країна в якій перебуває особа з якої стягуються аліменти.

До редакції ІА «ФАКТ» надходить багато запитань: чи можливо в такій ситуації змусити боржника виконувати свій обов’язок, якщо він проживає в іншій країні, не надає про себе відомостей і не має офіційного доходу в Україні? Ми звернулися до юристів адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» з проханням роз’яснити механізми, які можуть застосувати батьки неповнолітньої дитини, щоб захистити інтереси дитини.

Почнемо з того, що в Україні діє Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, вчинена 23 листопада 2007 року в м. Гаазі (далі — Конвенція), яка набрала чинності для України 01 листопада 2013 року. Перше, що потрібно точно знати – це в якій саме державі мешкає та працює боржник. Ніхто, крім вас, не буде з’ясовувати цю інформацію, адже не існує якихось єдиних світових інформаційних баз даних про те, де зараз хто перебуває, якщо звісно боржник не шпигун вищого класу.

Відносно осіб, які перебувають на території РФ. Зараз між Україною та РФ відсутні чинні міжнародні договори, які б регулювали питання співробітництва компетентних органів щодо взаємного визнання та виконання судових рішень у цивільних справах. Всі правові зв’язки розірвано. Навіть якщо отримати рішення суду в РФ через місцевого адвоката, все одно правових підстав для стягнення коштів та перерахування їх на територію України немає. Те ж саме може стосуватися й країни з якою у України відсутні взаємні міжнародні угоди. В такому випадку виконання рішення суду України на території іноземної держави можливо тільки в тому випадку,  якщо це передбачено законодавством іноземної держави.

Зацікавлена особа може звернутись з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України до компетентних органів такої іноземної держави. Справа про визнання і виконання іноземного судового рішення розглядається, якщо на території відповідної держави проживає боржник або знаходиться належне йому майно. Конкретний перелік  необхідних документів, що надаються разом з клопотанням про визнання і виконання, а також вимоги щодо їх засвідчення, за відсутності міжнародного договору визначаються законодавством тієї держави, де вимагається виконання.

Другим головним етапом є отримання рішення суду про стягнення аліментів. Тут є дуже великий нюанс. За законодавством України аліменти можуть бути стягнуті двома шляхами: у порядку наказного провадження та у порядку позовного провадження. Ось в цьому моменті криється підступ. В порядку наказного провадження стягнення проходить досить суд видає судовий наказ протягом 5 днів з дня отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи — боржника. Суд розглядає справу про видачу судового наказу на підставі доданих до заяви документів, без виклику сторін до суду. Здавалось би це чудово, але для міжнародного виконання даний документ категорично не підходить.

До переліку документів, які необхідно подати за міжнародними угодами обов’язково входить:

• довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день судового засідання, та копії документів, що це підтверджують, якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні;
• копія протоколу судового засідання (або журналу судового засідання), під час якого справу про стягнення аліментів було розглянуто по суті.

При розгляді справи в порядку наказного провадження таких документів в матеріалах судової справи не існує та існувати не може. Тому після того, як впевнитесь, що особа з якої потрібно стягувати аліменти дійсно мешкає та працює за кордоном подавайте до суду саме позовну заяву про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. При цьому при завершенні справи попіклуйтеся не тільки про отримання рішення суду, а й про зазначені вище документи.

Оскільки Конвенція не передбачає формулярів вищевказаних документів – можна використати додатки до Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень (далі – Інструкція), а саме:

• довідка про те, що рішення набрало законної сили, якщо це не випливає безпосередньо з тексту рішення за формою згідно додатку 7 Інструкції;
• довідка стосовно виконання частини рішення або не виконання рішення на території України (додаток 8 Інструкції)
• якщо відповідач не брав участі у судовому засіданні – довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день та час судового засідання (додаток 9 Інструкції), та копії документів, що підтверджують повідомлення відповідача належним чином.

Ці довідки надає суд, який розглядав справу, вони засвідчуються підписом судді і скріплюються гербовою печаткою суду України.

Виникає закономірне питання – а що робити тим, хто раніше вже звернувся до суду в порядку наказного провадження та отримав саме судовий наказ про стягнення аліментів, а не рішення суду? Радимо знову звернутися до суду, але вже в порядку позовного провадження керуючись тією можливістю, що особа може подати позов про збільшення аліментів, їх зменшення.

Після отримання рішення суду наступним кроком є подання заяви відповідно до Конвенції. Відповідно до статті 25 Конвенції до заяви додаються такі документи:

• повний текст рішення;
• документ, у якому зазначається, що рішення є таким, що підлягає виконанню в державі походження;
• якщо відповідач не з’явився та не був представлений у провадженні в державі походження, документ або документи, які засвідчують, залежно від обставин, що відповідач був належним чином повідомлений про провадження та мав можливість бути заслуханим, або що відповідач був належним чином повідомлений про рішення та мав можливість оскаржити або подати апеляцію на підставі неправильного встановлення обставин справи та застосування закону;
• у разі необхідності документ про суму будь-яких заборгованостей і дату, на яку ця сума нарахована;
• у разі необхідності стосовно рішення, яке передбачає автоматичне корегування шляхом індексації, документ з інформацією, необхідною для проведення відповідних розрахунків;
• у разі необхідності документація, яка показує обсяг безоплатної правової допомоги в державі походження, яку отримав заявник.

Готовий пакет документів, можна подати напряму через Міністерство юстиції України або через Міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (у цьому випадку необхідно окремо скласти заяву до Міжрегіонального управління на ім’я начальника Міжрегіонального управління.

Заява та документи, які направляються з України до запитуваної Договірної держави відповідно до Конвенції, складені українською мовою, мають супроводжуватися перекладом офіційною мовою запитуваної Договірної держави або іншою мовою, яку запитувана Договірна держава визначила у своїй заяві відповідно до статті 63 Конвенції як прийнятну для всієї своєї території або тієї її частини, на якій проживає боржник. При цьому переклад документів відповідно до цього пункту забезпечує заявник.

Зазначимо, що згідно з Конвенцією кредитор з метою стягнення аліментів на утримання дитини віком до 18 років може подати:

1. заяву про визнання та/або виконання іноземного рішення про стягнення аліментів відповідно до статті 24 Конвенції;
2. заяву про виконання рішення, прийнятого або визнаного в запитуваній Договірній державі;
3. заяву про вирішення питання про  стягнення аліментів у запитуваній Договірній державі, у тому числі (у разі потреби) з вимогою про встановлення батьківства;
4. заяву про вирішення питання про  стягнення аліментів у запитуваній Договірній державі у випадках, коли визнання та виконання іноземного рішення є неможливим або у визнанні та виконанні відмовлено у зв’язку з недостатністю підстав для визнання та виконання згідно зі статтею 20 Конвенції або з підстав, зазначених у підпунктах “b” або “e” статті 22 Конвенції;
5. заяву про зміну рішення, винесеного в запитуваній Договірній державі;
6. заяву про зміну рішення, винесеного в Договірній державі іншій, ніж запитувана Договірна держава.

Відповідно норм Конвенції, боржник, стосовно якого винесено рішення про стягнення аліментів, може подати:

1. заяву про визнання рішення щодо утримання, у тому числі рішення, яке змінює попереднє;
2. заяву про зміну рішення, винесеного в запитуваній Договірній державі;
3. заяву про зміну рішення, винесеного в Договірній державі іншій, ніж запитувана Договірна держава.

Перераховані нами заяви, які подаються, мають містити таку інформацію:

• суть прохання;
• повне ім’я та дату народження заявника, контактну інформацію, у тому числі адресу для листування, електронну адресу та номер телефону (за наявності);
• повне ім’я та, якщо відомо, контактні дані (адресу, електронну адресу, номер телефону), дату і місце народження боржника (у заяві боржника – кредитора), за наявності також адресу проживання, місце роботи, іншу інформацію, яка може допомогти в ідентифікації особи;
• повне ім’я та дату народження кожної дитини, на утримання якої вимагаються аліменти;
• обставини, на яких ґрунтуються вимоги;
• реквізити банківського рахунку, на який слід перераховувати аліментні платежі (у заяві кредитора);
• будь-яку інформацію або документ, зазначені у заяві запитуваної Договірної держави, наданій відповідно до статті 63 Конвенції.

Важливо знати, що заява додатково повинна містити інформацію про:

• майновий стан кредитора;
• майновий стан боржника, ім’я та місцезнаходження роботодавця боржника, вид і місцезнаходження майна боржника;
• будь-яку іншу інформацію, яка може допомогти в ідентифікації і встановленні місця перебування відповідача (кредитора або боржника) або місцезнаходження його майна.

Своєю чергою Міністерства юстиції України отримує заяву та додані до неї документи і перевіряє наявність в ній необхідної інформації та документів.

У разі відсутності необхідної інформації або документів Міністерство юстиції України може запитати додаткову інформацію або документи, встановивши строк для їх надання, та відкласти розгляд заяви до отримання необхідної інформації або документів, повідомивши про це запитуючий центральний орган. У разі, якщо запитувані документи або інформація не були надані протягом трьох місяців чи іншого більш тривалого часу, визначеного Міністерством юстиції України, може повернути заяву без розгляду.

Якщо з заявою та доданими до неї документами все гаразд, вона передається далі в країну в якій знаходиться особа з якої належить стягнути аліменти. Надалі мова йде про звернення до суду іноземної держави з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України.

Існує ще один варіант  вирішення питання – у разі відсутності судового рішення винесеного в Україні можна звернутись до компетентних органів держави, де проживає боржник через Міністерство юстиції України. Для чого необхідно подати заяву, яка згідно Конвенції про стягнення аліментів за кордоном 1956 року має містити:

• повне ім’я відповідача (боржника), дату народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу, його місця проживання протягом останніх п’яти років, рід занять і місце роботи, фотокартку (за наявності);
• відомості про фінансові та сімейні обставини відповідача, у тому числі інформацію про належне йому майно;
• відомості про фінансові та сімейні обставини позивача (заявника), у тому числі довідку про доходи;
• засвідчену копію документа, що підтверджує ступінь родинних зв’язків між відповідачем та особою, на користь якої вимагаються аліменти (наприклад, свідоцтва про народження, рішення суду про встановлення батьківства тощо);
• фотокартку позивача;
• будь-яку іншу інформацію, що може сприяти встановленню місцезнаходження відповідача (боржника) чи виконанню клопотання, або яка визначена відповідною Договірною Стороною як необхідна;
• нотаріально засвідчене доручення, яке уповноважує орган, що приймає, відповідної Договірної Сторони діяти від імені позивача, або інформацію  про будь-яку іншу особу, уповноважену діяти від імені позивача.

Згідно з вимогами Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року необхідно вказати:

• суть прохання;
• повне ім’я та дату народження заявника, контактну інформацію, у тому числі адресу для листування, електронну адресу та номер телефону (за наявності);
• повне ім’я та, якщо відомо, контактні дані (адресу, електронну адресу, номер телефону), дату і місце народження боржника (у заяві боржника – кредитора), за наявності також адресу проживання, місце роботи, іншу інформацію, яка може допомогти в ідентифікації особи;
• повне ім’я та дату народження кожної дитини, на утримання якої вимагаються аліменти;
• обставини, на яких ґрунтуються вимоги;
• реквізити банківського рахунку, на який слід перераховувати аліментні платежі (у заяві кредитора);
• будь-яку інформацію або документ, зазначені у заяві запитуваної Договірної держави.

У випадках, коли один з батьків мешкає за кордоном і не бере участі в утриманні дитини, радимо не зволікати з оформленням юридичних документів: звертатися до суду в Україні для встановлення аліментного зобов’язання, фіксувати ухилення, збирати підтвердження місця проживання платника, а після отримання рішення — ініціювати процедуру міжнародного виконання через механізми правової допомоги або відповідні міжнародні угоди. Це тривалий процес, але за належної правової підтримки він є дієвим навіть тоді, коли боржник перебуває поза межами країни.