Правовий захист неповнолітніх під час війни: у Верховному Суді обговорили досвід і перспективи запровадження спеціалізації суддів в справах сім’ї та дітей

Після того, як війна змінила життя мільйонів українських родин, суди дедалі частіше розглядають справи, в яких рішення впливає на безпеку, місце проживання, виховання та подальшу стабільність дитини. Вимушене переселення, розлука з батьками, втрата житла, окупація, евакуація та інші наслідки російської агресії перетворили багато сімейних спорів на складні провадження, де юридичний підхід має поєднуватися з уважним ставленням до дитячого досвіду.

Війна збільшила кількість справ, пов’язаних з дітьми

У Верховному Суді 15 червня 2026 року обговорили запровадження спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей. Круглий стіл зібрав представників Верховного Суду, Міністерства юстиції, Національної школи суддів України, Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх та ЮНІСЕФ, які зосередилися на практичному питанні: як зробити розгляд таких справ послідовним, професійним і чутливим до потреб дітей, особливо тих, чиє дитинство проходить під час війни.

Оскільки судова статистика фіксує щорічне зростання кількості справ щодо прав та інтересів дітей, питання спеціалізації суддів перестало бути вузькопрофесійною дискусією. Повномасштабна війна додала до звичних сімейних спорів нові обставини: переміщення родин між регіонами, виїзд одного з батьків за кордон, втрату документів, складнощі з опікою, визначенням місця проживання дитини та захистом її інтересів у ситуаціях, де попереднє сімейне середовище було зруйноване.

Голова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Марина Червинська під час відкриття заходу наголосила, що захист прав дітей в умовах війни належить до найважливіших завдань держави. Вона звернула увагу на потребу в спеціалізації суддів, яка має допомогти сформувати сталі підходи до розгляду таких справ і забезпечити врахування найкращих інтересів дитини.

Для дітей війни судове рішення може визначати подальше життя

Коли дитина вже пережила евакуацію, втрату дому, розрив зв’язків із близькими або тривале перебування в небезпеці, судовий процес не повинен ставати для неї ще одним джерелом психологічного тиску. Саме тому справи цієї категорії потребують суддів, які розуміють не лише норми права, а й особливості становища дітей, що опинилися в кризових життєвих обставинах.

У таких провадженнях суд має оцінювати не лише позиції дорослих, документи та пояснення сторін. Значення мають вік дитини, її прив’язаність до близьких людей, умови проживання, попередній травматичний досвід, потреба в стабільному середовищі та ризик повторного психологічного травмування. Для дітей війни ці фактори часто стають вирішальними, бо за кожною справою стоїть не абстрактний конфлікт, а конкретна дитина з уже порушеним відчуттям безпеки.

Як зазначила заступник Міністра юстиції України Людмила Кравченко, розвиток правосуддя, дружнього до дитини, підтримується через роботу Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх, створеної у 2017 році. Цей орган координує взаємодію між державними інституціями, щоб підходи до захисту дітей у судовій сфері були узгодженими та відповідали сучасним стандартам.

У межах Дорожньої карти з питань верховенства права та Національної стратегії захисту прав дитини у сфері юстиції до 2028 року окрему увагу приділено цивільному правосуддю. За словами Людмили Кравченко, пілотний проєкт із запровадження спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей уже охоплює 11 судів, а до роботи з цією категорією справ залучені 64 судді.

Підготовка суддів має враховувати психологію дитини

Оскільки справи щодо дітей часто поєднують юридичний конфлікт із глибокою емоційною напругою, спеціалізація потребує системного навчання суддів. Проректор Національної школи суддів України Наталія Шукліна звернула увагу, що міжнародний досвід підтверджує ефективність такого підходу: у США сімейні та ювенальні суди працюють понад століття, а в низці європейських країн діють спеціалізовані сімейні підрозділи або судді з додатковою підготовкою.

Для України важливими кроками вона назвала створення спеціалізованих складів суддів, постійне професійне навчання, залучення психологів і соціальних працівників, а також процедури, які зменшують ризик повторної травматизації дитини. Така модель особливо потрібна у справах дітей війни, де навіть спосіб спілкування з дитиною, кількість контактів із процесом і атмосфера розгляду можуть впливати на її психологічний стан.

Міжнародна підтримка залишається важливою

Оскільки запровадження спеціалізації потребує взаємодії судів, державних органів, освітніх установ і фахівців із захисту дітей, до цього процесу долучаються міжнародні партнери. Представниця ЮНІСЕФ в Україні Ван Чі Фам відзначила значення спільної роботи Верховного Суду, Міжвідомчої координаційної ради, Національної школи суддів України та інших учасників, які працюють над посиленням захисту інтересів дитини.

За її словами, ЮНІСЕФ готовий і надалі підтримувати Україну, зокрема технічно та експертно, у розвитку спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей. Для судової системи така підтримка важлива, адже мова про побудову практики, у якій дитина не губиться між процесуальними документами, позиціями дорослих і складністю воєнних обставин.

Якщо спеціалізація суддів у справах сім’ї та дітей отримає подальший розвиток і законодавче закріплення, українські суди зможуть послідовніше розглядати справи, де зачіпаються права неповнолітніх. Для дітей війни це означатиме більшу увагу до їхнього реального становища, обережніше поводження в межах процесу та вищу якість рішень, від яких залежить їхня безпека, виховання і майбутнє середовище життя.

Учасники круглого столу у Верховному Суді фактично зосередилися на практичному завданні: перетворити захист інтересів дитини з декларації на повсякденний стандарт судової роботи. У воєнних умовах, коли діти стали однією з найбільш вразливих груп, така спеціалізація набуває особливого значення для всієї системи правосуддя.