Мала приватизація в Україні вже не обмежується продажем занедбаного майна. Вона перетворюється на своєрідний “тест на зрілість” економіки та державних інституцій, адже демонструє здатність країни проводити чесні й прозорі ринкові процеси навіть у час війни. Вона стала одним із важливих інструментів наповнення бюджету у воєнних умовах.
Кожен аукціон приносить додаткові надходження державі та громадам, робить процес відкритим і зменшує можливості для корупційних схем. Для суспільства це означає більше коштів на армію та соціальні програми, нові робочі місця і підтвердження того, що навіть під час війни країна зберігає курс на реформи та готує основу для відновлення.
Мала приватизація в умовах війни: прозорі аукціони, зростаюча конкуренція та реальні гроші для місцевих бюджетів
У 2023 році через систему “Прозорро.Продажі” було отримано понад 3,3 млрд грн, з яких 2,6 млрд надійшло до держбюджету, а понад 650 млн – до місцевих. За два роки, з вересня 2022-го до вересня 2024-го, скарбниця країни отримала 6,65 млрд грн прямих доходів, що з урахуванням ПДВ становить 7,85 млрд, а з додаванням погашених боргів новими власниками загальний ефект склав 9,58 млрд грн.
Ці гроші використовуються на конкретні потреби громад. Минулоріч на Львівщині реалізували 62 об’єкти малої приватизації на суму 66,2 млн грн, з яких 36,6 млн отримала Львівська міська рада. Кошти пішли на ремонт доріг, оновлення шкіл і лікарень. У Коростені Житомирської області бюджет поповнився майже на 33 млн грн, що для невеликого міста є суттєвим ресурсом. У Чернівцях отримані гроші спрямували на підтримку переселенців та розвиток інфраструктури. У Хмельницькій області громади продали кілька колишніх адмінбудівель, які перетворили на бізнес-центри, а в Сумах приватизація занедбаного гуртожитку дозволила запустити виробництво з понад сотнею нових робочих місць.
Продаж через відкриті аукціони дає в середньому на 45% більше надходжень, ніж прямий викуп, що дозволяє бюджетам уникати значних втрат.
На торги виставляють державні та комунальні об’єкти вартістю до 250 мільйонів гривень. Це можуть бути підприємства, нерухомість, окремі будівлі й споруди, незавершене чи законсервоване будівництво, а також цілі майнові комплекси. Серед них є як непрацюючі склади чи адмінбудівлі, так і об’єкти з реальним економічним потенціалом.
З вересня 2022-го до вересня 2024-го відбулося 839 успішних аукціонів – у середньому півтора на день. За цей час реалізували 99 пакетів активів держпідприємств на понад 3,79 млрд грн. Лише у 2023 році пройшов 371 аукціон, що приніс національному бюджету 2,69 млрд грн. Додатково більше мільярда гривень сформували ПДВ та погашення боргів, у підсумку економічний ефект склав 3,83 млрд. Загалом від 2018 року приватизація забезпечила понад 18,5 млрд грн, з яких понад 7,8 млрд надійшло після початку повномасштабної війни тільки від малої приватизації.
Варто відзначити, що кількість учасників аукціонів зростає. Якщо у 2022 році охочих було небагато, то вже в середині 2023-го їхня кількість перевищила тисячу, а навесні 2024-го – понад дві тисячі. Торік на один лот у середньому припадало 3,2 учасника, а стартові ціни зростали у 2,6 раза. Бували й винятки: під час продажу будівлі в Києві з історичним фасадом участь взяли 19 учасників, і ціна піднялася у 14 разів! Це показує, що конкуренція на аукціонах справді формує ринкову вартість і стимулює інтерес до об’єктів.
Приватизація під час війни: від “швидких аукціонів” до мільярдних надходжень і зростання інтересу інвесторів
Приватизація просунулась завдяки ухваленню закону про “швидку приватизацію” у серпні–вересні 2022 року. Він спростив і прискорив процедури, що дало можливість малим і середнім підприємцям активніше заходити в регіони та запускати там нові проєкти.
Паралельно з цим важливу роль відігравав суспільний контроль і робота судів. Верховний Суд у жовтні 2023-го підтвердив, що стратегічні підприємства під час війни приватизації не підлягають. Також були рішення про зупинку угод, якщо об’єкти мали статус укриттів або належали до культурної спадщини, як у випадку з садибою Терещенків. Окремим прикладом стала історія з Житнім ринком у Києві, де після тиску громадськості замість напівзакритої оренди провели відкритий аукціон.
Система Prozorro.Sale отримала помітність не лише в Україні. Її відзначали міжнародні організації, зокрема, нагородою Open Government Award. Принцип повної відкритості аукціонів – від оголошення до визначення переможця – зробив процес більш прозорим і зменшив ризики неформальних домовленостей.
Попри повномасштабну війну приватизацію не призупинили: вона розглядається як один із інструментів підтримки економіки та залучення інвестицій. Уже в 2022 році бюджет отримав понад 1,7 млрд грн, що становило близько п’ятої частини від запланованого обсягу. У наступні роки показники зростали: у 2024-му при плані в 4 млрд грн фактичні надходження склали 10,5 млрд. Це свідчить, що реальні результати можуть значно перевищувати закладені урядом орієнтири.
Інвестори теж демонструють інтерес. Цьогоріч прямі іноземні інвестиції зростають на 12%, а ринок злиттів і поглинань у першій половині минулого року додав 31% за обсягом угод і понад 4% за кількістю. ЄБРР з початку війни вклав понад 6,2 млрд євро, з яких 2,4 млрд торік, і повідомив, що після завершення війни може збільшити щорічну підтримку до трьох мільярдів євро. У другому кварталі 2023 року приріст прямих іноземних інвестицій склав ще 629 млн доларів.
Станом на липень у переліку Фонду держмайна є 21 об’єкт великої приватизації та понад 1280 об’єктів малої. За перші сім місяців цього року продажі принесли 974 млн грн, а понад пів мільярда надійшло від оренди держмайна. Мінекономіки прогнозує, що за підсумками року надходження можуть скласти близько 12 млрд грн, тобто утричі більше від плану у 3,2 млрд. Якщо врахувати, що за 2022–2024 роки приватизація дала державі близько 14,8 млрд грн, стає зрозуміло, що цей механізм має стабільний потенціал для наповнення бюджету.
Міжнародні уроки малої приватизації: від революції в Чехії до прозорості в Україні
Подібна логіка – використання непотрібних державних об’єктів для розвитку економіки та громад – працювала і за кордоном. У 1990-х країни Центральної та Східної Європи проходили подібний шлях. Так, у Чехії лише у перші п’ять років трансформації понад 22 тисячі невеликих магазинів, кафе, майстерень і складів були передані у приватні руки. Це дало швидкий поштовх для дрібного бізнесу й формування середнього класу: вже до кінця десятиліття приватний сектор створював понад 70% ВВП країни.
У Польщі у 1990-1995-х відбулося близько 25 тисяч аукціонів малої приватизації, що дозволило громадам отримати понад 2 мільярди доларів і закласти основу для розбудови муніципальної інфраструктури.
Приклади можна знайти й у Німеччині після об’єднання. Агентство Treuhandanstalt відповідало за передачу підприємств і будівель у східних землях: було приватизовано понад 14 тисяч невеликих підприємств і понад 2 мільйони об’єктів нерухомості. Часто їх продавали за символічною ціною, але з умовою збереження робочих місць чи модернізації виробництва. Так, у Лейпцигу частина старих фабричних корпусів була передана інвесторам, які перетворили їх на сучасні офіси та креативні простори, що згодом дали кілька тисяч робочих місць.
У Великій Британії мала приватизація розгорталася у 1980-х, коли уряд Маргарет Тетчер дозволив масовий викуп муніципального житла його мешканцями. Це мало колосальний соціальний ефект: понад 1,5 мільйона британців отримали власне житло, а муніципалітети – додаткові ресурси для розвитку. Хоча механізм відрізнявся від українського, логіка залишалася спільною: непотрібні державі активи ставали базою для економічного зростання та зміцнення громад.
У порівнянні з цими країнами Україна має перевагу завдяки сучасним інструментам прозорості. Якщо у Польщі чи Чехії приватизація нерідко супроводжувалася скандалами через непрозорі угоди, то в Україні електронна система Prozorro.Sale унеможливлює приховані домовленості: вся інформація про лоти та учасників відкрита. Додатково процес стимулює конкуренцію.
Отже, міжнародний досвід підтверджує: мала приватизація – це не розпродаж залишків, а реальний механізм економічного оновлення. У Чехії вона дала поштовх підприємництву, у Німеччині модернізувала занедбані регіони, у Великій Британії змінила соціальну структуру суспільства. Україна поєднує ці моделі, додаючи сучасні інструменти контролю й прозорості. І саме тому, попри воєнні умови, мала приватизація вже сьогодні виступає як фінансовий щит та фундамент для майбутньої відбудови.
Тетяна Вікторова
