Призначено нового постійного представника МВФ в Україні
Варган Степанян після трьох років перебування на цій посаді повертається до головного офісу фонду.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) оголосив про призначення італійки Прішили Тофано постійним представником в Україні, повідомило представництво МВФ в Україні.
З 1 серпня 2024 року Тофано замінить Ваграма Степаняна, який після трьох років на цій посаді повертається до центрального офісу МВФ.
Тофано працює у МВФ з 2013 року. З вересня 2013 до травня 2023 року вона працювала економістом, а після цього була підвищена до старшого економіста. Раніше вона була стажистом-докторантом у Європейському центральному банку та Банку Англії, а у 2017-2019 роках — запрошеним науковим співробітником Лондонської школи економіки (LSE).
“Зміна постійних представників є усталеною практикою в МВФ для забезпечення ротації своїх співробітників“, — зазначили у Фонді.
16 липня команда Міжнародного валютного фонду (МВФ) розпочне роботу в Києві. Про це раніше заявив постійний представник МВФ в Україні Ваграм Степанян. Основна увага дискусій буде зосереджена на податково-бюджетних планах української влади на друге півріччя поточного року та середньострокову перспективу.
Україна отримала транш у розмірі 2,2 мільярда доларів від МВФ, який був схвалений 28 червня. Цей транш став результатом четвертого перегляду чотирирічної кредитної програми фінансової допомоги на загальну суму 15,6 мільярда доларів.
Бажано, щоб пані Тоффано звернула увагу на те що сам по собі факт наявності зростання кредитування і зростання економіки не повинен заколисувати і затуляти проблему загальмованості цих процесів. Не випадково МВФ наприкінці минулого року дав задачу мобілізовувати і розширити комерційне кредитування для задоволення величезних потреб у інвестиціях для відновлення. Проте НБУ обмежився косметичними удосконаленнями.
Пора визнати, що, присвоївши відсотковій ставці за депозитні сертифікати НБУ найвищий рівень серед ключових ставок, Нацбанк надав їй статус точки відсічі від кредитування величезної групи підприємств котрим не під силу брати кредити за сертифікатною ставкою і вище. І ті гроші, які могли б бути надані таким підприємствам потрібним економіці, банки оголошують “зайвими” і перекидають їх у більш дохідні конкуруючі сертифікати.
Це призвело до макрофінансової стабілізації на дні, де обмежене зростання забезпечується лише тим обмеженим сегментом економіки котрий може собі дозволити брати кредити у районі сертифікатної ставки.
НБУ запевняє, що це є необхідною жертвою заради стерилізації ліквідності, проте такий чисто-український унікальний сертифікаційний механізм стерилізації є небезпечним сурогатом загальноприйнятого держоблігаційного методу. Лише тільки у нас прийняття рішення про те, яка ліквідність є зайвою, віддано на відкуп корисливим інтересам комерційних банків. І не виключено, що в Україні має місце міжнародно-визнане явище “захоплення регулятора тими, кого він регулює” (regulatory capture); і що саме до такого типу відноситься встановлення контролю над Національним банком колишніми банкірам і фінансистами.
Задача негайної відмови від шкідливого сурогатного механізму стерилізації через сертифікати навіть не ставиться.
І так само не ставиться задача приведення високих ставок у відповідність з низькою інфляцією, де сертифікатна ставка посіла б не найвище а належне їй найнижче місто як це у всьому світі, і як це добре відомо шановній пані Тоффано.
У Вас цікаві пропозиції.