Володимир Путін знову вирішив підняти ставки на геополітичній шахівниці, погрожуючи змінити правила гри, які сам же і встановив. Зміна ядерної доктрини Росії, яку він анонсував, відтепер передбачає, що військова агресія з боку будь-якої держави, яка не має ядерного арсеналу, але користується військовою підтримкою з боку ядерної держави, буде розцінюватися як напад самої ядерної держави на Росію. На перший погляд, це черговий акт шантажу з боку Кремля, який вдається до риторики «останнього попередження», намагаючись налякати Захід і примусити його згорнути підтримку України. Однак за цим кроком приховується набагато більше, ніж просто бажання знову привернути увагу до власних «червоних ліній».
Путін неодноразово використовував ядерний шантаж як інструмент для створення напруженості у відносинах із Заходом, але щоразу його слова залишалися порожніми, не переростаючи у реальні дії. Тож чи це дійсно зміна стратегії, яка може перетворити будь-яку військову допомогу Україні на потенційно небезпечний крок для всієї Європи, чи це всього лише черговий акт політичного блефу, спрямований на те, щоб посіяти паніку серед західних країн і змусити їх задуматися над відмовою від подальшої підтримки Києва? Важливо також врахувати, що заява про зміну ядерної доктрини прозвучала в момент, коли російська армія стикається з серйозними проблемами на полі бою і вже не здатна ефективно вести бойові дії традиційними методами. В такій ситуації загроза застосування ядерної зброї стає чи не єдиним засобом тиску на світову спільноту.
Західні аналітики та експерти розходяться в оцінках можливих наслідків цього кроку Кремля. Одні вважають, що це лише спроба залякати НАТО і таким чином змусити Вашингтон та Брюссель скоротити військову підтримку України. Інші ж стверджують, що подібні заяви можуть вказувати на зростаючу нервозність і відчай у Кремлі, що може призвести до непередбачуваних дій, особливо якщо Путін відчує, що втрачає контроль над ситуацією. Якою б не була справжня мотивація російського лідера, очевидно одне: цей хід Кремля не тільки ставить на кін долю України, а й загрожує розхитати безпекову архітектуру всієї Європи.
Що пишуть зарубіжні ЗМІ з цього приводу
The Spectator – Великобританія. Не варто лякатися Путіна, – заспокоює лондонський тижневик The Spectator:
“Ядерні доктрини не є непереборними законами, які визначають, коли та чи інша держава вирішується на застосування ядерної зброї. Рішення натискати або не натискати на горезвісну червону кнопку все ж таки залишається за главою держави. …По-друге, ядерні доктрини навмисно формулюються туманно. Іншими словами: важливо залишити супротивника лише здогадуватися про те, в якій саме точці буде перейдено рубікон ядерної відповіді. … Тому оголошена зміна доктрини – це не так фундаментальна зміна російської ядерної політики, як спроба відправити сигнал західній аудиторії”.
https://www.eurotopics.net/kurz/m7a
Відлуння – Росія. У своєму посту в Telegram, який процитував портал Echo, політолог Володимир Пастухов говорить про те, що в діях Путіна помітна ознака нервозності:
“Сама собою ця штука нешкідлива. Всі ці доктрини важливі, якщо в тебе держава правова з поділом влади та іншими демократичними прибамбасами. А в мафіозній тоталітарній державі давно вже вбивають без жодних доктрин. Тобто з практичної точки зору внесення поправок до доктрини не означає в Росії зовсім нічого, а з психологічної – швидше демонструє зростаючу нервозність Кремля: мовляв, вони що там, зовсім оглухли, у нас же бомба, б-о-м-б- а? Чи це означає, що Кремль не застосує ядерну зброю? Зовсім, в істеричному стані найбільше шансів його застосувати”.
De Standaard – Бельгія. Брюссельська De Standaard аналізує ймовірність застосування Путіним ядерної зброї:
“Експерти кажуть, що тактична ядерна зброя з військової точки зору мало що дасть у цій фазі війни, оскільки довжина лінії фронту надто велика. Якщо воно буде застосовано проти таких міст, як Харків чи Київ, то, звісно, буде багато жертв. Але наслідки будуть варті Путіну тієї відносно малої переваги, якої він зміг досягти на сьогоднішній день. Поза всяким сумнівом, він це теж прорахував. Тому поки що йому вигідніше загрожувати атомною зброєю”.
Neatkarīgā – Латвія. Ризька Neatkarīgā аналізує мотиви глави Кремля:
“Путін намагається потрафити Трампу тим, що загрожує світові ядерною катастрофою у тому випадку, якщо Захід продовжить підтримувати Україну або, гірше за те, – збільшить свою військову допомогу. …А головною причиною може бути те, що на 10-12 жовтня заплановано візит Байдена до Берліна. … Демонстративна зміна Путіним ядерної доктрини, зважаючи на все, має запобігти надмірній запопадливості з боку західних лідерів щодо нарощування військової допомоги Україні. …Треба визнати, що досі метод Путіна відносно непогано спрацьовував. Однак у нього є один великий недолік: його дієвість щоразу слабшає”.
Yeni Mesaj – Туреччина. Портал Yeni Mesaj вважає, що зміна ядерної доктрини є небезпечною тенденцією:
“Чи реалізується найгірший сценарій? Вже багато років тому, під час іншої кризи, Путін описував це так, що «якщо під час вистави на сцені висить рушниця, то вона колись обов’язково вистрілить». Так само вірно і те, що якщо західні країни продовжуватимуть політику розпалювання все більш запеклої війни, це означає, що їхні руки вже стосуються ядерної кнопки. … Обидві світові війни почалися в менш напруженому світі, ніж сьогодні. Ця нова війна, іскра якої спалахнула в Україні, тепер біля нашого порога. Вона може перерости як у третю світову, так і в першу ядерну”.
