Російсько-українську війну, особливо її гарячу фазу після 24 лютого 2022 року, не дарма охрестили “війною артилерії”. Ворог, маючи перевагу у кількості зброї та боєприпасів, під час наступу засипав українські міста й села різноманітними калібрами.
Українська армія мужньо протистояла цьому вогневому натиску, демонструючи високий рівень професіоналізму та стійкості. Брак артилерійської підтримки гостро відчувався на певних ділянках фронту, але завдяки мужності та винахідливості українських військових, ситуацію вдається стабілізувати.
Журналістка ІА “ФАКТ” Юлія Хоменко дізналася про роботу артбатареї 95-окремої десантно-штурмової бригади від її командира Романа, який розповів про особливості роботи артилерії у сучасній війні, героїзм та самопожертву українських артилеристів, а також про те, як важливо підтримувати їх у цей складний час.
Як ви потрапили до 95-ї бригади, і які події передували вашому призначенню на цю посаду?
Мій шлях до 95-ї бригади розпочався у 2019-2020 роках, коли я, навчаючись у Національній академії сухопутних військ ім. Гетьмана П.Сагайдачного на факультеті ракетних військ та артилерії, наполегливо готувався до майбутньої служби, прагнучи стати справжнім професіоналом своєї справи. Після закінчення навчання відбувся розподіл, під час якого кожен випускник, згідно з рейтингом успішності, мав можливість обрати військову частину для подальшої служби. Опинившись на першому місці у рейтингу, я отримав широкий вибір частин, серед яких була і та, що дислокувалася у моєму рідному місті. Там я і вирішив продовжити свою військову кар’єру, сподіваючись на цікаву службу.
Розкажіть про ваш перший бій. Які думки вас охоплювали?
Найбільш напруженим і страшним моментом виявився не сам перший бій з початком повномасштабної війни, а період очікування наступу. У своїй уяві я вже попрощався з життям, але реальність виявилася зовсім іншою. У нас була інтенсивна, виснажлива, але водночас захоплююча робота, яка вимагала повної самовіддачі та концентрації. Ми майже не відпочивали, і перші три дні я взагалі не спав, але адреналін та усвідомлення важливості нашої місії допомагали долати втому, а кожен обстріл з нового виду озброєння чи боєприпасів ставав своєрідним випробуванням та уроком, який ми засвоювали на льоту. Ми почали потихеньку вивчати слабкі місця та переваги ворога і пристосуватися до нових реалій.
Які новітні технології використовуються або плануються до впровадження в артилерійських підрозділах? Як вони змінюють тактику ведення бою?
До початку повномасштабної війни використання безпілотних літальних апаратів (БПЛА) в артилерії було обмеженим, як за кількістю, так і за видами. Проте з початком бойових дій ситуація докорінно змінилася, і активне застосування “весільних дронів” (Mavic) відкрило нові можливості для ведення постійної розвідки та спостереження за противником, що суттєво підвищило ефективність нашої роботи.
Щодо впровадження штучного інтелекту в артилерійські системи скажу що, це складний та довготривалий процес. Якщо це станеться, то суттєво полегшить нашу роботу, звільнивши командирів від багатьох рутинних завдань та дозволивши зосередитися на стратегічному плануванні та управлінні.
У країн членів НАТО основним вогневим впливом на противника є авіація. Спочатку працює авіація, а артилерія має другорядну роль. У нас навпаки через особливості війни – артилерія є значно вагомим засобом знищення противника. Артилерія і зараз FPV-дрони. Ми наносимо основне ураження для ворога. В більшості з нашої та ворожої сторони втрати йдуть від артилерії, FPV, та скидів боєприпасів з квадрокоптерів. До стрілецьких боїв піхоті ще потрібно дійти, хіба що вже під час боїв у містах з високими будівлями, там артилерія не має можливості ефективно працювати, тому за таких умов більше йдуть стрілецькі та танкові бої.
Які особливості підготовки артилеристів для успішного виконання бойових завдань?
Підготовка артилеристів в Україні складається з двох основних етапів – спочатку військовослужбовці отримують загальну військову підготовку, яка охоплює опановування навичками володіння стрілецькою зброєю та тактикою піхотного бою. Потім вони проходять спеціалізовану підготовку з артилерійської справи, яка охоплює вивчення різних видів озброєння, боєприпасів, а також навичок наведення на ціль. У нашому підрозділі військовослужбовець допускається до виконання бойових завдань лише після того, як головний сержант батареї чи взводу проведе особисто підготовку на штатному озброєнні та підтвердить його готовність, оскільки ми розуміємо, що від професіоналізму та відповідальності кожного артилериста залежить успіх всієї операції. Ми постійно вдосконалюємо свої навички та тактику, адже ворог також навчається й адаптується до наших дій, тому важливо бути гнучкими та готовими до нестандартних рішень, щоб завжди бути на крок попереду.
На яких напрямках ви воювали, які з них були найскладнішими та найбільш запам’яталися?
Наша бригада пройшла бойове хрещення на різних ділянках фронту. Спочатку ми тримали оборону на Горловському напрямку, згодон Ізюму та Слов’янська, потім брали участь у контрнаступі на Ізюм та Сватівській операції. Після цього були запеклі бої у Серебрянському лісі, на Куп’янському та Лиманському напрямках, а саме поблизу населених пунтків Вільшана, Лиман Перший, Синьківка, Терни та Ямполівка, Невське. Кожен з цих напрямків відрізнявся своїми особливостями та вимагав від нас максимальної зосередженості та професіоналізму. Найбільш виснажливими та складними, мабуть, були бої у Серебрянському лісі, де густа рослинність надавала ворогу численні природні укриття, що значно ускладнювало нашу бойову задачу. Рельєф місцевості вносить свої корективи до військової тактики. У лісистій місцевості в першу чергу для артилерії важливим є те, що відстань розльоту уламків снарядів значно зменшується через густу насадженість дерев, що значно збільшує витрату боєприпасів для знищення ворога.
Розкажіть про свої поранення. Як вони вплинули на ваше фізичне та психологічне здоров’я? Як ви змогли подолати труднощі та повернутися до служби?
Під час висування на вогневі позиції я потрапив під обстріл і отримав осколкові поранення обличчя, мінно-вибухову травму, контузію, осколкові поранення рук та травматичний розрив барабанних перетинок. Ці поранення суттєво вплинули на моє фізичне та психологічне здоров’я, але завдяки підтримці побратимів та медичного персоналу, я зміг подолати труднощі та повернутися до служби. Однак деякі наслідки нагадують про ті важкі часи. Після поранення, мабуть, завжди виникає психологічний бар’єр у вигляді страху пережити це ще раз. Але цей страх зникає з першим боєм та обстрілом. В цілому, вживаєш усі можливі заходи, щоб цього не сталося знову.
Як ви оцінюєте роль артилерії у цій війні? Які її переваги та недоліки порівняно з іншими видами озброєння, такими як дрони?
Артилерія відіграє ключову роль у знищенні та ураженні цілей противника, здійснюючи основний вогневий вплив на підступах до наших піхотних позицій так і в глибину на відстань максимальної дальності стрільби того чи іншого зразку озброєння. Протягом останніх років суттєво модернізувалися засоби розвідки, цілевказання та управління вогнем. Підвищилася точність, зменшилася швидкість реагування по виявлених цілях. Як наслідок, ефективність артилерії навіть старих систем зросла в рази. Засоби ближнього бою, стрілецька зброя не втратили актуальності, але відійшли на другий план – за різними оцінками, щонайменше 85% втрат противника у цій війні завдає саме артилерія. Хоча дрони також надають важливу підтримку, артилерія має свої переваги, такі як більша вогнева міць та дальність дії, але водночас вона є більш вразливою для виявлення та протидії з боку противника.
Як ви справляєтеся з психологічним навантаженням, яке неминуче супроводжує військову службу, особливо в умовах тривалої відсутності ротації?
Два з половиною роки безперервної служби на передовій – це надзвичайно важкий тягар, який несе кожен військовий. Постійне перебування у зоні бойових дій, де смерть чатує на кожному кроці, виснажливі бої, втрата побратимів, відсутність нормального сну та відпочинку – все це не може не залишити слід на психіці. Психологічне навантаження зростає з кожним днем, і часом здається, що сили вже на межі. Звісно в мене була відпустка, але коли я повертаюся сюди то все повторюється по колу. У такі моменти мене рятують думки про майбутнє, про те, заради чого ми боремося. Я уявляю собі мирну Україну, де наші діти зможуть зростати у безпеці та щасті, де не буде звуків вибухів та сирен повітряної тривоги. Ця мрія про світле майбутнє, про щасливі посмішки наших дітей – це те, що дає мені сили продовжувати боротьбу, попри всі труднощі та випробування.
Я все більше чую таку фразу від бійців: якщо наші чоловіки не підуть воювати в українську армію, то їм доведеться воювати в російській. На вашу думку, ми можемо виграти цю війну лише тоді, коли воюватимуть усі?
Ця фраза, яку ви чуєте від бійців, відображає реалії, з якими ми стикаємося. Російська агресія загрожує всім нам, і кожен українець має бути готовим захищати свою землю. Але війна не для всіх, воювати повинні вмотивовані люди та які мають певні навички. Звісно на жаль нам дуже бракує людей, але повторюся воювати мають люди, які дійсно цього хочуть. Важлива ефективність армії, її професіоналізм, мотивація та забезпечення. Кожен громадянин може зробити свій внесок у перемогу, підтримуючи армію та вірячи в нашу спільну справу. Волонтери забезпечують нас необхідними речами, платники податків фінансують армію, а військові захищають країну на передовій. Тільки разом ми зможемо досягти перемоги.
Яким ви бачите закінчення війни в Україні та що, на вашу думку, необхідно зробити для досягнення перемоги?
Я бачу закінчення війни, як повне визволення території України від ворожих військ та відновлення контролю над державним кордоном. Це означатиме, що наші військові та цивільні більше не гинуть від обстрілів та бойових дій. Для досягнення перемоги необхідно збільшити кількість військовослужбовців та забезпечити їх усім необхідним. Це означає збільшення чисельності Збройних Сил України, забезпечення їх сучасним озброєнням, технікою та достатньою кількістю боєприпасів для проведення ефективних наступальних операцій на кількох напрямках одночасно. Також необхідно завдавати росіянам якомога більших втрат в озброєнні та особовому складі у максимально стислі терміни, перевищуючи їхні можливості з відновлення. Слід систематично знищувати артилерію, ракетні установки, літаки та вертольоти противника, а також його склади з боєприпасами, пальним та продовольством. Ці кроки є ключовими для досягнення перемоги та відновлення миру в Україні.
