Пияцтво на фронті: нардеп Роман Костенко і парамедикиня Аліна Михайлова про шокуючу реальність
Проблема пияцтва серед військових — це складна й болюча тема, яка довгий час замовчувалася у суспільстві. В умовах війни, коли кожен день на фронті є боротьбою за виживання, пияцтво стає не лише особистою трагедією окремих бійців, але й прямою загрозою для ефективності всієї армії. Останнім часом ця проблема вийшла на поверхню, завдяки заявам військових, журналістським розслідуванням та відкритим дискусіям. Зокрема, секретар парламентського комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, нардеп Роман Костенко, відверто висловився про масштаби цієї проблеми та її наслідки у своєму інтерв’ю для Radio NV.
Роман Костенко про пияцтво у ЗСУ
Роман Костенко назвав пияцтво у Збройних силах України “ганебним явищем”, яке має великий вплив на ведення бойових дій. За його словами, наслідки цього явища часто трагічні.
“Я бачив, як дії людей у стані алкогольного сп’яніння призводили до смертей. Потім вони тверезіли й плакали, але вже нічого не можна було змінити”, — наголосив нардеп.
Костенко закликав суспільство не ідеалізувати армію, визнаючи, що ЗСУ — це частина суспільства, зі своїми проблемами, які не зникають у зоні бойових дій.
“Не потрібно думати, що на полі бою всі правильні й святі, а лише командири погані. У Збройних силах України, як і в усьому суспільстві, кипить своє життя”, — зазначив він.
Роман Костенко також вважає, що пияцтво серед військових — це не лише особисте питання, а й стратегічна проблема, яка може знизити боєздатність армії. Алкоголь впливає на розуміння ситуації, прийняття рішень і взаємодію між військовими, що може призводити до трагічних помилок. попри всі виклики, ця проблема має бути вирішена на системному рівні. Це вимагає як дисциплінарних заходів, так і розуміння психологічного стану військових, які перебувають у постійній напрузі.
Костенко про випадки знущань у ЗСУ
Костенко також прокоментував журналістське розслідування про знущання над військовими 211-ї понтонно-мостової бригади Сил підтримки ЗСУ. Він наголосив, що такі випадки є абсолютно неприпустимими й мають бути ретельно розслідувані правоохоронними органами.
“Ніхто не має права знущатися над військовослужбовцями або застосовувати тортури. Винні повинні бути покарані, і я сподіваюся, що розслідування буде проведено належним чином”, — підкреслив Костенко.
Аліна Михайлова про пияцтво і наркотики в армії
Також проблему пияцтва прокоментувала депутат Київської міської ради Член Постійної комісії з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, парамедикиня-доброволець, засновник фронтової медичної служби. Військовий волонтер “Армії SOS” Аліна Михайлова.
Аліна Михайлова, яка має шестирічний досвід у військовій справі, включаючи три роки офіційної служби в армії та три роки як доброволець у бойовому підрозділі, жорстко висловилася про проблему пияцтва й наркоманії серед військових. Її слова відображають реальність, яку часто замовчують, але яка має безпосередній вплив на життя військових і ефективність Збройних сил України.
Михайлова відкрито говорить про те, що пияцтво і наркотики серед військових — це не просто особиста проблема, а смертельна загроза для підрозділу. Вона наводить приклади, як такі звички можуть призводити до втрати позицій, полонення або навіть смерті.
“Дуже легко сидіти вдома на дивані, попиваючи чай, і кричати про “права” алкоголіків і наркоманів в армії. Але більшість із вас навіть не уявляє, якою смертельною загрозою це є для підрозділу. Я бачила, як солдат на позиції тримає не автомат, а пляшку, або як людина, яка повинна тебе прикривати, шукає чергову дозу чи “стакан”. Це не просто слабкість — це небезпека для життя кожного навколо”, — пояснює вона.
Михайлова також розповіла про випадки, коли ворог проникав на позиції через те, що військові були п’яними:
“Скільки позицій було проспано п’яними? Скільки разів ворог заходив, поки вони спали в калюжі антисептика? Скільки таких забирали в полон чи просто вбивали? Вам про це не скажуть по телевізору, але це відбувається”, — заявляє вона.
Однією з причин поширення пияцтва Михайлова вважає традицію вживання алкоголю як частину військових ритуалів. Вона жорстко критикує цю практику, називаючи її не шаною, а деградацією:
“Чому алкоголь досі є частиною військових традицій? Тягнути стакан за звання, річницю чи загиблого побратима — це не вшанування пам’яті, це деградація”, — наголошує вона.
Натомість Михайлова пропонує запозичити традиції військових країн НАТО, де загиблих побратимів шанують фізичними вправами, такими як віджимання чи біг:
“У НАТО загиблих побратимів шанують віджиманнями прямо на похороні біля труни брата. Це роблять із повною віддачею, відчуваючи кожною клітиною тіла ту силу й єдність, яку вони втратили. Це гідна данина жертві, яку віддав брат”.
Михайлова вказує на те, що проблема пияцтва та наркоманії починається ще на етапі відбору до лав армії:
“Поки військкомати й медкомісії закривають очі, на фронт потрапляють хронічні алкоголіки та наркомани, яких визнають “придатними”. Потім їх кидають на плечі командирів, які змушені ставити їх на позиції, бо немає інших людей”.
Вона також акцентує увагу на тому, що люди із серйозними проблемами зі здоров’ям, такими як цироз, тромбози чи навіть хронічні залежності, проходять медкомісії. Це створює небезпеку для всього підрозділу, адже такі люди не можуть виконувати бойові завдання.
Аліна Михайлова пропонує комплексний підхід для вирішення цієї проблеми:
- Жорсткий відбір. Люди із залежностями або серйозними хворобами не повинні бути допущені до служби. Медкомісії мають бути жорсткішими та безкомпромісними.
- Абсолютна заборона алкоголю та наркотиків. На позиціях має бути запроваджений сухий закон. За порушення — негайне відсторонення, штрафи або виведення з бойового складу.
- Нова культура шанування. Заборонити вживання алкоголю під час ритуалів і замінити його фізичними вправами, які виховують силу та гідність.
- Програми реабілітації. Для залежних необхідно створити реабілітаційні програми поза бойовими підрозділами, що допоможуть їм повернутися до нормального життя.
“Алкоголь і наркотики — це рак армії. Це зрада побратимів, позицій і країни”, — резюмує Михайлова.
На її думку, війна вимагає ясного розуму, дисципліни й сили волі. Ті, хто обирають деградацію, не мають права бути на фронті, адже їхня слабкість може стати причиною смерті інших.
Це потужний заклик до рішучих дій, який має змусити суспільство та військове керівництво замислитися над масштабами цієї проблеми та її наслідками.
