Я пережила війну до війни

291 тисяча заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства надійшли у 2023 році до Національної поліції України.

За статтею про домашнє насильство відкрито 3622 кримінальних проваджень. Це майже вдвічі більше, ніж у 2022 році. Кількість випадків гендерно зумовленого насильства постійно зростає. Нині, в умовах повномасштабного вторгнення, ми часто задаємося питанням: а що зараз на часі, крім війни? Цифри сумної статистики про домашнє насильство свідчать, що ця проблема нині гостро актуальна.

Журналістка Олександра Максименко поспілкувалася з героїнею, яка пройшла шлях від жертви насильства до психологині, яка допомагає скривдженим жінкам.

“Любов це не про контроль, любов це не про ревнощі, не про примус до сексу. І влада над людиною – це не про любов”, – Марина Х., 37 років, мати трьох дітей.

Як це зазвичай відбувається? Спочатку приниження, порівняння з іншими, висміювання. В Марини саме так і було, зневага до особистості, друзів, хобі. Навіть волонтерство, яким вона займалась, чоловік уважав справою, з якої жінка отримує вигоду. Постійний стан емоційних гойдалок. Спочатку «ти неправильно поклала ложку», а потім букет і зізнання в коханні. Жінка зізнається, що виправдовувала таку поведінку, адже “у кого не трапляється поганого настрою”. Проте, коли відповідала кривднику тими ж словами, відчувала провину. Потім, каже, зрозуміла: “Він заслуговує на це, але я не заслуговую, щоб так почуватися”.

• Насилля буває не тільки фізичне, а ще й психологічне – приниження, маніпуляції, шантаж, зневажання, ображання та інше. (ЗУ “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, ст.1)

“Він міг мене замкнути вдома, не пустив з сином до Києва на міжнародну виставку університетів. Зупинив просто перед поїздом і не пустив”.

До цього додалось й фінансове насилля, ті ж самі гойдалки, лише інші слова. Одного разу може сказати, що він і сам нормально заробляє, а іншого:  “хочеш щось купити – іди й працюй”.

• Фінансове насилля – обмеження у можливості працевлаштування, заборона навчатися чи працювати, перешкоджання в доступі до їжі, житла, майна, заборона використовувати власні кошти так, як вважаєте за потрібне (роз’яснення психологічного Центру “Незламна”).

“За куплену ковбасу, не по тій ціні, що влаштовувала, завжди був скандал”.

Не обходилося й без побиття.

У таких “стосунках” жінка провела 17 років з рідкісними моментами радості, коли на емоційних гойдалках він проявляв любов.

Недарма кажуть, все починається з дитинства. Дівчина з неблагополучної родини, де також було насилля, хотіла швидше втекти з родинного кола. Так Марина потрапила до свого першого чоловіка, якого зараз називає «лайтовим» аб’юзером. Що робила така людина? Пила, розпускала руки та забирала з дому всі гроші, а героїні лишалось голодувати разом із дитиною. Довго терпіти це вона не змогла. Повернулась до матері, але й в батьківському домі спокою не було. На руках дитина, тож потрібно було щось вирішувати.

“На той момент обрати його було кращим рішенням. Він же ж заробляв, у нього був будинок, не треба було хвилюватися про те, що буду їсти завтра”.

Такими словами Марина описує те, як зійшлася з другим чоловіком.

Зараз жінка розуміє, що “дзвіночки” тиранії були з перших днів стосунків. Наприклад, коли був на підпитку, поводився грубо з іншими людьми. Одна з показових ситуацій, коли кривдник хотів перевірити Марину на терплячість. Дівчині було лише 19 років, він покликав її відсвяткувати новий рік в іншому місті, з родиною сестри. Здавалося б, що може бути поганого у святкуванні з близькими? Самотня, гарно вбрана дівчина чекала на вокзалі, тільки через 40 хвилин повільним кроком прийшов чоловік. У своє виправдання сказав: “До мене там дівчата приїжджали, прийшлось випроваджувати, ті, з якими раніше секс був”. Весь подальший вечір він просто її ігнорував. Та й домівка сестри нагадала жінці умови, в яких жили її батьки. Враження були жахливі.

Героїня каже, що тоді сильно образилась. А він, зрозумівши, що його покинуть, почав завіряти, що ніколи їй не зраджував. Зараз жінка сміється і не вірить. Хоча тоді, каже, повірила, бо думала, що любить.

“Якщо вас не годували в дитинстві любов’ю з ложечки, ви  навчитеся злизувати цю любов з руки”.

Чоловік з презирством ставився до родини жінки, мовляв, пам’ятай, з якої ти сім’ї. Але як тільки героїня вказувала на сестру насильника, яка так само жила в антисанітарії, він “закипав”. Привчав до того, що жінці не можна перечити чоловікові.

Марина вважає помилкою, що нікому, через сором, не розповідала про те, що відбувається. А ще давалася взнаки проблема нашого суспільства – толерантність до насилля та звичка «не лізти в чужу сім’ю». Так сталося і в цій історії. Брати та подруги відчували й бачили, що жінка потерпає від домашнього насилля, але боялись зруйнувати стосунки. Марина згадує випадок, коли подруга прийшла в гості і після цього спитала, чи не б’є її чоловік. Певно, тривога й страх читались на обличчі. Втім з близькими героїні все ж пощастило, подруга постійно її захищала. Брати допомогли фінансово та з переїздом. Була в житті Марини й жінка, яка прихистила героїню з дітьми, коли вони вирішили втекти від аб’юзера. Маринина рятівниця свого часу теж пережила домашнє насильство, тому добре розуміла її стан. За цю підтримку Марина дуже вдячна.

По допомогу потерпілим від домашнього насильства варто звернутися до поліції на лінію 102, до “гарячих ліній” соціально-психологічної підтримки, знайти тимчасовий цілодобовий прихисток у кімнаті кризового реагування.

“Якщо бачите насилля, про нього не можна мовчати!”

Суспільство засуджує, ви боїтесь, що не буде, куди піти, не зможете забезпечити себе та дітей, не впевнені в собі – історія Марини показує, що вихід із замкненого кола є, хоча шлях до нього тернистий. Проблем, не зважаючи на виграний суд і заборону наближатися до Марини, все одно було достатньо. Аліменти чоловік не платив, ліжка дітей, коли Марина переїхала, не віддавав. Героїня сподівалась, що сестра чоловіка зможе достукатися до нього, але відповіддю стало: “Сама встань з дивана, а дітей поклади”. З початком війни судовий процес завершився, і героїня з дітьми поїхала.

Порятунком для постраждалої стала психотерапія. Психологію Марина вивчала з 17 років, бо хотіла розібратися в тому, чому їй боляче, але через невпевненість у собі обрала іншу спеціальність. Перший досвід з психологинею Марина здобула у 30 років, але й з цим не все було так просто. Фахівчині, що не пережили домашнього насилля, не могли повністю зрозуміти скривджену жінку. «Свою» психотерапевтку Марина знайшла тільки з третьої спроби, і саме вона дала героїні здоровий погляд на ситуацію.

Тепер, у розмові, Марина сміється й радить перейменувати аб’юзера на щось, що не прив’язує. Жодних “мій колишній” або імен. Наголошує, якщо вирішили йти, будьте жорсткою максимально, бо кривдник може маніпулювати. А після того, як пробачите, аб’юз стане ще гіршим.

Все це поради з її власного досвіду. Коли Марина пішла, то знайшла квартиру й віддалену роботу. А кривдник в цей час став, як каже героїня, “м’яким котиком” і з різних причин намагався потрапити до її нового помешкання. Одного разу так і сталося, жінка радіє, що в цей день до неї прийшла подруга. Адже кривдник її побив. Ще й намагався зробити винною, штовхнув зі словами: “Диви, яка вона істеричка”.

Зараз Марина працює психотерапевткою і допомагає таким самим дівчатам, як і вона. Каже, що у неї вдало склалося життя, нині вона стала здоровішою й гарнішою. Є і нові стосунки. Вони, наголошує Марина, з емпатичною людиною і головне з “людиною”. 

“Як це не парадоксально звучить, але я почуваюся нині набагато краще попри небезпеки війни та стрес. Це ліпше, ніж я б залишилась з ним. Я фактично пережила війну до війни”.

Стверджує, що дівчатам, які знаходяться в аб’юзивних стосунках, не варто боятися того, що навколо війна, а вони збираються піти. Без насилля, хоч і в гірших умовах, вони почуватимуться краще. А тим, хто планує стосунки, або тільки почав зустрічатися, радить не поспішати, а глибше дізнаватись людину.

“Я нарешті зрозуміла, навіщо весь цей треш був потрібен у моєму житті. Щоб я стала такою, якою я є зараз і максимально допомагала максимальній кількості людей”.

Олександра Максименко відвідала і благодійну організацію в Дніпрі, яка допомагає жінкам знайти свою професію та вирішити економічні проблеми.

Олена Кучерук, координаторка “Вона Хаб Дніпро” розповідає:

Хаб працює вже другий рік задля того, щоб допомогти жінкам, які знаходяться в складних життєвих обставинах. Проте це лише одна ланка, один із складників великої роботи, яку проводить UNFPA в цьому полі. Хаб допомагає жінкам здобути впевненість, зокрема й економічну, знайти роботу, навчитись новій професії, підтримує їх на певному етапі.

• UNFPA – це агенція ООН у галузі народонаселення, яка зосереджує свою роботу на ділянках гендерної рівності, репродуктивного здоров’я та розбудови потенціалу молоді.

Олена каже, що дуже часто люди звертаються за роботою і лише під час бесіди з’ясовується, що вони потерпають від домашнього насильства. Зокрема й від психологічного, коли жінці говорять “ти ні на що не здатна, ти без мене нічого не зможеш”. Економічного, коли батьки не дають гроші на навчання або “я плачу – я буду обирати тобі напрямок освіти”. Такі випадки є, вони не такі складні, як фізичне і сексуальне насилля, але вони так само руйнують особистість. Людей, які знаходяться в кризовому стані після фізичного і сексуального насилля, в хабі дуже мало. Адже спочатку треба подолати наслідки від того, що вони пережили. І вже коли вони впоралися з цим, повертаються з бажанням працювати, і звертаються по допомогу у працевлаштуванні.

В організації постійно проводять кар’єрні заходи на різні теми. Наприклад, як створити резюме і куди його подати, щоб знайти свою роботу. Є й практичні воркшопи, де розказують жінкам про те, як організувати самостійну зайнятість. Якщо ти вмієш щось робити руками, то це можна перетворити на заробіток.

Перші результати вдалої роботи хабу з’явилися вже в перший рік існування. Дівчину, яка мріє створити власну кав’ярню, але в неї немає досвіду і вона дуже боїться це розпочинати, влаштували на навчання з менеджменту кав’ярень до партнерів хабу.

Дівчині 22 років, без досвіду роботи, але закоханій у музику, створили резюме, і вона влаштувалась в дитячий садок музичним працівником.

Якщо ви або ваші близькі потерпають від насилля – зверніться по допомогу!

Національна “‎гаряча лінія” з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації.

0-800-500-335 –  безкоштовний номер з мобільного

116-123 – короткий безкоштовний номер з мобільного

102 – виклик поліції

0-800-213-103 – контакт-центр системи безоплатної правової допомоги

099-632-77-01 – гаряча лінія Пані Патронеси

ЮРФЕМ Безоплатна допомога потерпілим від сексуального насильства, а також від всіх видів гендерної дискримінації. Зателефонуйте за номером 068-145-55-90 (з понеділка по п’ятницю з 9 до 18 години). Можна написати в Telegram, Viber, Signal тощо. Або заповнити заявку на сайті.

Чат-боти:

@police_helpbot – чат-бот створений у співпраці МВС України з ХНУВС та НПУ.

@LegalAidUkraineBot – надання правових консультацій фахівцями системи безоплатної правової допомоги.

@Non_Violence_Bot – правова допомога протидії насильству.

Олександра Максименко