Україна багата на природні ресурси, які мають стратегічне значення для сучасного технологічного світу. У той час як глобальні держави змагаються за доступ до рідкісних елементів, необхідних для розвитку передових технологій, Україна прагне зайняти свою нішу як перспективний постачальник.
На тлі геополітичного суперництва США активно намагаються домінувати в царині розвитку штучного інтелекту та виробництва напівпровідників. Європейський Союз орієнтується на “зелену” енергетику та електромобілі, а Китай намагається зберегти своє технологічне лідерство й уникнути залежності від західних ресурсів. Запаси рідкісних елементів розкидані по всьому світу, і великі держави шукають альтернативу китайській сировині. Україна, маючи значний потенціал у цій галузі, вже тривалий час прагне стати надійним партнером для Заходу.
Ресурси за допомогу: “бартер” у стилі Трампа
Дональд Трамп, який завжди славився своєю прямолінійністю та “бізнесовим” підходом у політиці, має своє бачення українських ресурсів. Він розглядає їх як можливий спосіб компенсації за військову допомогу. Наразі виглядає так, що Трамп готовий використовувати наші надра як козир у геополітичній грі, не особливо переймаючись тим, як це вплине на економічні та безпекові інтереси самої України.
За даними New York Post, Трамп заявив, що США повинні мати доступ до природних ресурсів України, незалежно від можливості мирної угоди з Росією. Він наголосив, що понад $300 мільярдів американської допомоги перевищують внески інших країн, і вимагав від України компенсацію у вигляді рідкісноземельних елементів на суму $500 мільярдів. Президент Зеленський погодився на пропозицію, де ресурси України підуть в обмін на західні гарантії безпеки, підкресливши, що для захисту стратегічних багатств, зокрема в районі Дніпра, Україна готова йти на будь-які домовленості.
Чого саме хоче Трамп?
У різних медіа можемо зустріти різні трактування забаганок Трампа, що наводить на думку, що американський президент і сам точно не розуміє, на які українські ресурси він поклав око. З огляду на потреби технологічного прогресу, у якому США прагнуть тримати пальму першості, американцям потрібні рідкісноземельні елементи. Таку назву використовують більшість журналістів. При цьому геологи наполягають на тому, що правильна назва “рідкісні” або “розсіяні елементи”. “Рідкісні елементи зустрічаються в малих концентраціях, але вони здатні утворювати родовища. Натомість розсіяні елементи можуть бути широко розповсюджені, але рідко формують родовища. Зазвичай вони присутні як домішки в інших мінералах, і ці мікродомішки часто можуть бути набагато ціннішими, ніж основний елемент. Ймовірно, саме ці цінні домішки привернули увагу американців”, – такий коментар Суспільному дає доктор геолого-мінералогічних наук, професор Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна Василь Суярко.
17 елементів з унікальними властивостями
Загалом йдеться про групу з 17 хімічних елементів, які мають вирішальне значення для цифрових технологій і переходу до відновлюваної енергетики. Попри назву, ці елементи зовсім не є рідкісними в земній корі. Проблема в тому, що їх важко видобувати та обробляти.
Рідкісні і розсіяні елементи мають унікальні магнітні, оптичні й електронні властивості, тому їх використовують у численних сучасних технологіях:
- вітрових турбінах і сонячних панелях,
- електромобілях,
- екранах LED та LCD,
- жорстких дисках і волоконно-оптичних кабелів,
- каталізаторах і сталевих сплавах,
- водневих технологіях і електродвигунах.
Ці елементи також мають стратегічне значення для оборонної й аерокосмічної галузей: їх застосовують у виробництві літаків, ракет, супутників та систем зв’язку.
У 2023 році Європейська комісія підкреслила критичну потребу у рідкісних елементах для розвитку «зеленої» економіки та зміцнення обороноздатності. Зі свого боку, Міжнародне енергетичне агентство прогнозує, що для досягнення цілей Net Zero до 2030 року видобуток рідкісноземельних елементів (REEs) має зрости в 10 разів. Видобуток рідкісних елементів не стоїть на місці. Є дані, що між 2017 і 2020 роками його обсяги зросли більш ніж на 85% переважно через попит на постійні магніти для вітрових електростанцій та електромобілів.
Як розподіляється видобуток рідкісних елементів по різних країнах?
Не вся інформація про запаси рідкісних елементів є у відкритому доступі. Більше того, вона варіюється залежно від методології підрахунків. Прийнято оперувати даними Геологічної служби США. Згідно з ними, у 2022 році Китай відповідав за 70% (210 000 метричних тонн) світового виробництва рідкісних елементів, за ним йшли США (14,3%), Австралія (6%), М’янма (4%), Таїланд (2,4%), В’єтнам (1,4%), Індія (0,96%), Росія (0,86%), Мадагаскар (0,32%) та Бразилія. Резерви рідкісних елементів задокументовані у понад 34 країнах. У представленій інфографіці Україна взагалі не фігурує, оскільки видобуток цих елементів на комерційному рівні не ведеться.
Наша країна має значні поклади рідкісних елементів, особливо в межах українського щита – у Кіровоградській, Житомирській та Дніпропетровській областях. Однак говорити про рівень фактичного видобутку таких елементів не можна, оскільки він відсутній у промислових масштабах.
У чому причини цього “ресурсно-видобувного розриву”?
Назвемо основні:
- Відсутність достатніх інвестицій у геологорозвідку та видобуток.
- Технологічні бар’єри – переробка рідкісноземельних руд складна й потребує сучасних технологій.
- Регуляторні та екологічні обмеження, які ускладнюють запуск нових проєктів.
- Конкуренція з боку Китаю, який домінує на ринку рідкісних елементів, забезпечуючи їхній видобуток і переробку з низькою собівартістю.
Україна має потенціал змінити ситуацію, особливо з огляду на зростаючий попит на рідкісні елементи в світі та стратегічну важливість цих металів для оборонної, електронної та “зеленої” енергетики. Але для цього потрібні серйозні державні програми, залучення інвесторів і технологічна модернізація.
Стратегічно важливий ресурс для США
Після Другої світової війни Сполучені Штати Америки усвідомили стратегічну важливість рідкісних елементів для національної безпеки, оборонної промисловості та високотехнологічного виробництва. У 1979 році, на тлі зростаючого попиту на ці ресурси та ризиків залежності від іноземних постачальників, у США було ухвалено закон, який зобов’язував країну підтримувати стратегічний запас рідкісних елементів, достатній для забезпечення внутрішніх потреб протягом принаймні трьох років.
Це рішення було зумовлене низкою глобальних подій, зокрема нафтовими кризами 1973 та 1979 років, які продемонстрували вразливість США до перебоїв у постачанні критично важливих ресурсів. На той час США були лідером у видобутку рідкісних елементів завдяки шахті Маунтін-Пасс у Каліфорнії, яка забезпечувала значну частину світового виробництва рідкісних елементів. Однак уряд прагнув створити резерви, щоб гарантувати безперебійне постачання матеріалів для військової техніки, авіакосмічної промисловості, електроніки та інших високотехнологічних секторів.
Закон передбачав формування запасів рідкісних елементів у рамках Національного стратегічного резерву, а також визначав механізми їхнього оновлення та використання в разі загрози для економічної чи оборонної стабільності країни. У наступні десятиліття США продовжували нарощувати власне виробництво та контролювати стратегічні запаси, однак ситуація почала змінюватися наприкінці XX століття.
У 1990-х роках, після зниження собівартості видобутку рідкісноземельних елементів в Китаї та агресивної політики Пекіна щодо домінування у цій сфері, США поступово втратили свої позиції. Видобуток у Маунтін-Пасс був згорнутий у 2002 році через економічну нерентабельність і екологічні проблеми, а залежність США від імпорту РЗЕ, зокрема з Китаю, різко зросла.
У XXI столітті стратегічне значення рідкісних елементів стало ще більш очевидним через їхню критичну роль у виробництві електромобілів, відновлюваної енергетики та військових технологій. На цьому тлі Сполучені Штати відновили політику щодо створення стратегічних запасів та розвитку власної видобувної та переробної інфраструктури, прагнучи зменшити залежність від китайського ринку.
Американська діаграма використання рідкісних елементів
Рідкісноземельні елементи в США використовуються в різних галузях промисловості, зокрема у виробництві каталізаторів, металургії, оптиці, електроніці та чистій енергетиці. Найбільша частка, 62%, припадає на каталізатори, які застосовуються для очищення промислових викидів, роботи каталітичних нейтралізаторів у транспорті та нафтопереробки, зокрема у виробництві бензину, дизельного та авіаційного пального.
Близько 13% рідкісних елементів використовують у металургії, де вони слугують добавками до сталі, а також входять до складу компонентів для комп’ютерів і гібридних автомобілів.
Ще 9% застосовують в обробці скла та кераміки – це необхідно для виготовлення оптичного скла, високоточної оптики, а також захисних окулярів.
На 7% ресурсів припадає виробництво магнітів, які використовуються в супутниковій електроніці та інших високотехнологічних сферах.
Близько 3% рідкісних елементів іде на створення люмінофорів, які забезпечують роботу дисплеїв, ламп, а також застосовуються в чистій енергетиці та системах радіаційного моніторингу.
Ще 6% використовується в інших галузях, зокрема в очищенні стічних вод, що є важливим для екологічної безпеки та сталого розвитку.
Таким чином, рідкісні елементи є критично важливими для сучасної промисловості, зокрема для високотехнологічного виробництва, екологічних ініціатив і національної безпеки США.
