Після початку повномасштабного вторгнення одним із ключових джерел інформації про події в Білорусі став ресурс «Беларускі Гаюн» — незалежний моніторинговий проєкт, заснований білоруськими активістами. Особливо популярним він став у перші місяці війни завдяки оперативному висвітленню пересування російських військ, запусків ракет і військової активності. Проєкт отримав символічну назву «Гаюн» — на честь міфічного персонажа білоруської міфології, який стежить за тим, щоб у лісах не було чужинців.
«Беларускі Гаюн» почав роботу на початку січня 2022 року. У квітні 2022 року канал налічував понад 360 тисяч підписників, з яких 90% складали українці, а решта – білоруси. Станом на 25 лютого 2023 року кількість підписників Telegram-каналу проєкту перевищила пів мільйона.
Канал зламано і зупинено
Учора стало відомо, що «Беларускі Гаюн» припинив своє існування. Про зупинку роботи моніторингового проєкту можна прочитати в самому каналі. Мотиви рішення не розголошуються, однак раніше засновник проєкту Антон Мотолько повідомив про його злам. За його словами, рано вранці 5 лютого невідомі отримали несанкціонований доступ до чату з ботом, куди надходила інформація від користувачів.
Антон Мотолько наголосив, що точно невідомо, який обсяг даних міг бути завантажений за час, поки сторонній обліковий запис мав доступ. Він визнав, що помилка, яка спричинила цю ситуацію, була виключно його власною та стала результатом дії людського чинника. Прикметно, що два тижні тому Антон Мотолько дав розлоге інтерв’ю каналу РБК, де розповів про репресії в Білорусі, антилюдські дії режиму Лукашенка, пропаганду та роботу свого телеграм-каналу. Можливо, майже двогодинне інтерв’ю, в якому Мотолько дуже жорстко говорив про використання російських військових об’єктів на території країни та допомогу режиму Лукашенка в агресії проти України і спричинило підвищений інтерес до його каналу з боку відповідних структур.
Загроза з Білорусі
За ці роки «Беларускі Гаюн» став важливим джерелом інформації не лише для білорусів, а й для українських медіа. Проєкт регулярно надавав оперативні дані про військову активність на території Білорусі, які допомагали висвітлювати ситуацію на північному напрямку та аналізувати загрози для України. Завдяки точності та швидкості повідомлень «Гаюн» здобув довіру як журналістів, так і широкої аудиторії.
Засновники розповідають, що ідея створити канал виникла після помітного скупчення російських військ на території Білорусі, зокрема кадирівців та Росгвардії, які зазвичай не беруть участі у навчаннях. Спершу інформацію збирали через повідомлення від місцевих жителів. Думали, що обійдеться, каже засновник каналу Антон Мотолько в інтерв’ю РБК, утім, на жаль, не обійшлося. Тоді засновники офіційно оголосили про запуск каналу для моніторингу військової активності.
Білоруси, які у переважній більшості не підтримують війну, активно допомагали проєкту. Десятки тисяч людей надсилали повідомлення про пересування військ і будь-яку підозрілу активність. Канал швидко набув популярності серед білоруських користувачів, що мали антивоєнну позицію. А також серед українців, які цінували інформацію від каналу, що став для них джерелом раннього оповіщення про небезпеку. Саме завдяки білорусам жителі північних областей України могли дізнатися про запуск ракет ще до ввімкнення повітряної тривоги. Канал отримував повідомлення від вдячних українських підписників, які розповідали, що завдяки оперативній інформації вчасно спустились в укриття і не стали жертвами ворожого обстрілу. Загалом, усе, що відбувалося на території Білорусі цікавило українців, що проживають у безпосередній близькості до неї – чи є там концентрація військ? Чи помічені пересування військових і зброї? Канал надавав таку інформацію, одночасно виконуючи роль фактчекера, оскільки всю інформацію потрібно було перевіряти. «Гаюн» боровся з дезінформацією і давав українським підписникам уявлення про реальну ситуацію в Білорусі в контексті повномасштабного вторгнення.
Однак через посилення репресій отримувати інформацію стало значно важче. У перші тижні війни люди надсилали у чат-бот величезний обсяг повідомлень, близько 5-10 меседжів на хвилину. Їх потрібно було оперативно опрацювати й перевірити, перш ніж оприлюднювати на каналі.
Арешти інформаторів «Гаюн»
Антон Мотолько розповідає, що по їхнім джерелам інформації працювала російська контррозвідка. Білоруські й російські їздили по невеличких містечках, селах, щоб визначити джерела витоку інформації. Арештовували активістів, проводили обшуки та переслідували людей, які могли бути пов’язані з передаванням даних. І це була їхня помилка, адже інформацію передавали зовсім різні люди – від співробітника міліції до прибиральника виконкому, який мав що повідомити і знав, куди про це написати. Разом з тим, декого з перших інформаторів «Гаюн» арештували, і в цьому Антон Мотолько вбачає власну помилку. Задля підтвердження правдивості даних канал на початку свого існування давав багато фото й відео, за якими реально було ідентифікувати адресанта повідомлення. Пізніше засновники каналу зрозуміли, що в Білорусі навіть на кіоску з газетами стоїть відеокамера, яка може дозволити ідентифікувати людей. Їхня інформаційна політика змінилася: «Гаюн» став дбати про безпеку своїх інформаторів, орієнтуючись на сумний досвід викриттів і арештів.
Незважаючи на загрози, активісти продовжували збирати інформацію. Частина людей виїхала за кордон, але продовжувала підтримувати зв’язок із друзями та родичами в Білорусі. Отримані дані передавалися через довірені канали до Польщі, Литви чи Чехії, щоб уникнути переслідувань.
Ризики для учасників проєкту були серйозними. Засновника каналу внесли до списку терористів, а сам проєкт білоруська влада визнала екстремістським формуванням. Попри це, проєкт «Беларускі Гаюн» залишається важливим джерелом інформації для моніторингу ситуації в Білорусі й допомагає українцям та міжнародній спільноті стежити за військовою активністю.
«Гаюн» визнали «екстремістським формуванням»
На території Білорусі за будь-яку взаємодію з так званими «екстремістськими формуваннями» можна отримати до шести років ув’язнення. Ба більше, навіть просте відкриття телеграм-бота, без жодних дій, вважається фактом взаємодії, за які послідує покарання.
Якщо ж йдеться про фото- або відеофіксацію військових дій чи передачу інформації про них, це вже можуть класифікувати як шпигунство, за яке передбачено набагато суворіше покарання — від 10 до 15 років позбавлення волі.
Це створює ситуацію, коли білоруси стають дуже обережними. Вони намагаються уникати зайвих контактів і максимально захищати себе та свої родини. Проте багато з них усе ще передають інформацію українським військовим та медіа, а також незалежним білоруським виданням.
Особливо яскраво це стало помітно після прибуття «вагнерівців» у Білорусь. Коли перша група найманців прибула в середині липня після невдалого заколоту Євгена Пригожина, кількість повідомлень від місцевих жителів різко зросла. Люди передавали фотографії, креслення двоярусних і триярусних ліжок, світлини наметів та іншу інформацію.
Тоді Олександр Лукашенко заявляв, що найманці будуть «безкоштовно навчати» білоруських солдатів, водночас сусідні країни висловлювали занепокоєння через їхню присутність. Спочатку ситуація виглядала як фейкова, адже Пригожин відомий своїми вкидами. Але в результаті все, що повідомили білоруси, виявилося правдою.
Для «Гаюн» було важливо пересвідчитися, що люди знають, куди писати і як передавати інформацію, щойно щось відбувається. Наприклад, під час падіння шахеда в Калинковичах спостерігався різкий сплеск повідомлень. Це показало, наскільки важливо мати довіру до незалежних платформ, куди можна повідомити про критичні події.
Контент-аналіз повідомлень Telegram-каналу показує, які теми найчастіше згадують інформатори проєкту. Зокрема, це дані про переміщення авіації, польоти російських військових літаків, заходи безпілотників-камікадзе, а також ротації військових підрозділів.
«Беларускі Гаюн» ретельно фіксує маршрути польотів, можливі вибухи та «коментарі» місцевої влади. Завдяки цій роботі проєкт став важливим джерелом інформації для медіа та аналітичних центрів.
