Повернення до мирного життя після служби на фронті є складним і багаторівневим процесом, який вимагає більшого, ніж медичне лікування. Багато ветеранів стикаються з психологічними труднощами, соціальною ізоляцією та втратою відчуття приналежності. У цьому контексті фізична активність і участь у спортивних заходах розглядаються як дієвий інструмент відновлення. Спорт допомагає не лише покращити фізичний стан, а й поступово відновити внутрішню рівновагу, соціальні зв’язки та віру в особисті можливості. Саме тому питання ветеранського спорту поступово переходить у сферу державної політики — не як жест підтримки, а як частина системного підходу до реабілітації. Заступник міністра у справах ветеранів України Руслан Приходько висловив свою позицію про те, як спорт інтегрується в державну підтримку ветеранів.
Руслан Приходько вважає, що повернення до цивільного життя після війни є викликом, який вимагає системної відповіді. Ветерани та ветеранки стикаються не лише з фізичними наслідками бойових дій, а часто з набагато глибшими емоційними, психологічними та соціальними травмами. У цьому контексті він розглядає спорт як ефективний інструмент не тільки фізичної, а й ментальної та соціальної реабілітації.
Він зазначає, що спорт є першим “містком” між травматичним досвідом і новою якістю життя. Як підкреслює, це не теоретичне припущення — він особисто бачив трансформаційну силу спорту на тренуваннях, у спортивних таборах, у спілкуванні з ветеранами, які пройшли через ці практики. Саме тому ветеранський спорт не є додатковим проєктом чи побічною ініціативою, а має статус повноцінної складової державної політики відновлення.
Говорячи про історію становлення цієї політики, Приходько наголошує, що довгий час ветеранський спорт в Україні існував лише завдяки зусиллям громадських організацій, тренерів і волонтерів. Такі точкові ініціативи, за його словами, не могли забезпечити сталого доступу до реабілітації для тисяч військових. Він вважає переломним моментом ухвалення Верховною Радою України у 2025 році закону, який закріпив за Міністерством у справах ветеранів повноваження щодо розвитку ветеранського спорту.
Приходько звертає увагу на те, що вперше на законодавчому рівні спорт ветеранів війни визначено як окремий напрям, що охоплює фізичну, психологічну та соціальну реабілітацію. Мова йде не про змагання заради перемог, а про створення можливості для кожного ветерана й ветеранки відчути підтримку, відновити тіло й ментальне здоров’я та включитися у повноцінне життя.
Заступник міністра також розповідає про державну програму «Ветеранський спорт», яка стартувала в січні 2025 року. Він пояснює, що вона побудована за принципом: мінімум бар’єрів – максимум користі. Ветерани та ветеранки зі статусом УБД або з інвалідністю внаслідок війни отримують 1500 гривень щоквартально на спортивні заняття. За його словами, заявку можна подати через застосунок «Дія», а кошти витрачати у спортзалах, секціях, басейнах, які мають відповідний код MCC.
Він підкреслює, що лише за два квартали програмою скористалися майже 100 тисяч осіб, а до неї приєдналися понад 443 спортивні заклади по всій Україні. Це не просто статистика, а тисячі конкретних історій повернення до активності, сили та мотивації.
Окремо він зупинився на започаткованих у 2024 році «Іграх ветеранів» — всеукраїнському форматі спортивних змагань, ініційованому Міністерством. Метою цих ігор є не лише визначити переможців, а створити спільноту підтримки, де кожен учасник відчуває свою цінність. Учасниками змагань є ветерани, військові, представники силових структур, які зазнали поранень.
Приходько перелічує, що до програми змагань входять кросфіт, кіберспорт, волейбол сидячи, настільний теніс, баскетбол на візках, стрільба з лука, пауерліфтинг, веслування. У 2025 році вже проведено два регіональні етапи, а фінал заплановано на листопад. Це приклад того, як спорт може бути простором для мотивації, взаємопідтримки й реабілітації. У 2025 році міністерство також запустило проєкт «Ліга ветеранів». Це простір, де спорт стає центром сімейної реінтеграції. У межах цього проєкту проходять змагання, родинні активності, працюють дитячі зони, що створює атмосферу довіри, безпеки й спільного відновлення.
Приходько розповів, що перший захід — турнір із баскетболу на візках — зібрав 12 команд із різних регіонів. Високий попит і позитивний зворотний зв’язок засвідчили: формат потрібен. Міністерство має на меті зробити подібні заходи регулярними, із залученням як самих ветеранів, так і їхніх родин. Він наголошує: реабілітація вимагає командної роботи.
Приходько також звертає увагу на участь українських ветеранів на міжнародній арені. Вони гідно представляють країну на змаганнях на кшталт Invictus Games, Warrior Games, Air Force Trials. За його словами, ці змагання — не лише про медалі, а про демонстрацію внутрішньої стійкості, сили й духу.
Заступник міністра повідомляє, що у 2024 році команда України здобула 32 медалі й третє командне місце на Invictus Games у Ванкувері. На Air Force Trials ветерани вибороли 76 медалей у 11 дисциплінах. Ці результати — це свідчення не лише повернення до активності, а й приклад для інших як в Україні, так і за її межами.
Говорячи про доступність, Приходько зазначає, що Мінветеранів розширює можливості для занять спортом не тільки у великих містах, а й у громадах по всій країні. Це є ключем до реальної інклюзії. Міністерство, за його словами, співпрацює з громадами, впроваджує нові напрями, такі як ампфутбол, регбі на візках, бразильське джиу-джитсу, і активно залучає родини. Він звертає увагу на те, що на багатьох заходах присутні діти, родичі, друзі: хтось бере участь, хтось вболіває, хтось допомагає з організацією. Йдеться не про спорт заради спорту, а про довіру, взаємопідтримку та спільне відновлення.
Він зазначає, що для міністерства спорт є частиною повноцінної моделі підтримки ветеранів. Це не короткострокова ініціатива, а інституційна політика. Людина, як вважає посадовець, має відчувати, що держава з нею не лише в момент поранення чи нагороди, а й у момент повернення, коли починається справжній шлях до нового життя.
Приходько пояснює, що міністерство не нав’язує участь, а створює простір, де спорт стає усвідомленим і бажаним вибором. Завдання держави — зробити цей вибір доступним, безпечним і мотивуючим. Адже саме через фізичну активність, за його словами, відновлюються ресурси, повертається впевненість, формуються нові соціальні зв’язки. Ветеранський спорт є реальним інструментом реінтеграції, важливою інвестицією в здоров’я, силу та майбутнє. Якщо ми хочемо мати стійке суспільство, ми маємо розвивати такі інструменти на всіх рівнях.
