Новий навчальний рік принесе з собою чимало нововведень в українські школи, серед яких “Уроки щастя”. Лише уявіть собі класи, де школярі вивчають не лише звичні предмети, а ще й вчаться бути щасливими. Такий підхід до навчання використовується багатьма країнами світу, тому Україна вирішила бути з усіма на рівні.
Що саме вивчають на таких уроках та наскільки вони ефективні
Українські “Уроки щастя” – це еквівалент американського курсу з соціально-емоційного навчання Well-Being. Під час вивчення даного курсу торкатимуться наступних тем:
- вміння будувати здорові відносини;
- творчість та вміння бути “творцем свого життя”;
- “людинознавство” – розуміння того, що означає бути людиною;
- вміння любити, проявляти емпатію, жити гідно та бути вільним;
- вміння осмислювати життя та досвід;
- цінності та те, як важливо знайти сенс життя;
- вміння розуміти емоційні потреби та почуття – власні та оточуючих;
- ментальне здоров’я та розуміння того, як про нього дбати.
“Живемо в часи, коли подібні навички не менш важливі, ніж знання математики чи біології. Особливо навички піклування про ментальне здоров’я”, – зазначила з цього приводу Олена Зеленська.
Впевнений в ефективності “Уроків щастя” і міністр освіти та науки Оксен Лісовий, який вважає, що цей курс надасть школярам уміння необхідні, аби “розкрити увесь потенціал, що означає бути людиною вповні”.
Американська програма буде адаптована до українських школярів доповненням “українського контексту”. Також з учнями обговорюватимуть важливі саме для них у сучасних реаліях теми вимушеного переміщення на тлі війни, булінгу в школах, переживання втрат та вміння справлятися зі стресовими ситуаціями.
Курс складатиметься з чотирьох рівнів:
- для дошкільнят та першокласників;
- для 2-3 класів;
- для 4-5 класів;
- для 6-7 класів.
Для кожного рівня буде розроблено спеціальний зошит. А от домашніх завдань не передбачено. Натомість, будуть рефлексивні практики, що дадуть змогу відстежити прогрес учнів з набутих вмінь.
Що в “уроках щастя” викликає сумніви
Попри таку ідеальну картину навчальної програми, новий курс все-таки викликає сумніви в освітянської спільноти. Багато кого турбує перевантаження дітей ще одним зайвим предметом.
Дехто вважає такий предмет недоречним і цинічним у воєнний час: “якому щастю можна зараз навчати дітей, які зазнали і зазнають горе, біль від втрат батьків, родичів та житла?”, “як вчителі можуть навчати щастю, якщо самі понад 2 роки живуть в нещасті?”.
Хтось впевнений, що зараз в освіті є важливіші питання для вирішення, наприклад, збільшення заробітної плати вчителям, освітній процес під час тривалого відключення світла тощо.
Антон, вчитель з Черкащини:
“Щасливі вчителі будуть “задоволені”. На зарплату жебрака зображати щастя ще те завдання. Лісовий просто знущається.”
Світлана, вчителька з Харкова:
“Просто цікаво, хто з учителів наразі настільки в ресурсі, що зможе викладати “Уроки щастя”? І яким уроком за розкладом буде цей курс – 8-м, 9-м чи нульовим?”.
Наталія, вчителька з Одеси:
“А викладати будуть ті вчителі, яких наказ МОН номер 850 позбавив роботи. Ото вже “щасливі” люди…”.
Олена, вчителька з Чернігівщини:
“А я та мої колеги проти таких уроків. Дайте вже спокій вчителям, не видумуйте велосипед. Про яке щастя можна говорити, коли ти маєш зарплату біля 150 євро, кожен день ховаєшся з дітьми в бомбосховищі, чуєш усі ті прильоти…. До того ж, вчителів не вистачає, школи закривають, діти (з батьками) виїжджають за кордон”.
Зарубіжний досвід
Заняття на кшталт “уроків щастя” дуже популярні в країнах ЄС та США. Вони мають на меті навчити дітей та молодь навичкам, які сприяють добробуту і позитивному мисленню.
Так, у Фінляндії “Уроки щастя” входять до складу загального навчального плану. Учні вчаться розпізнавати і керувати своїми емоціями, працюють над розвитком соціальних навичок та взаємодією з суспільством. Уроки включають ігри, обговорення життєвих ситуацій та різні вправи для розвитку емоційного інтелекту.
В Данії проводять уроки емпатії, на яких вчать дітей обговорювати свої почуття, співчувати та підтримувати інших.
У Німеччині на “уроках щастя” учні вчаться ставити перед собою мету та намагаються втілити її в життя, записуючи всі етапи в щоденники спостережень. Робота над такими проєктами дає можливість учням з’ясувати свої сильні та слабкі сторони, знайти мотиви для виконання цілей у житті та навчитися оцінювати відповідність таких проєктів їх життєвим пріоритетам.
У школах Польщі уроки присвячені почуттям та емоціям проводять в рамках навчальної програми для молодших школярів. На уроках “Етика” та ”Виховання до життя в сім’ї” учні вчаться розуміти та виражати свої почуття, розвивають соціальні навички та емпатію.
На уроках у Великій Британії застосовують медитації, майндфулнес та йогу. Учнів навчають технікам релаксації та саморефлексії, що допомагає знижувати стрес і підвищувати рівень задоволення життям.
У США існує ціла низка навчальних програм, націлених на вивчення емоцій та почуттів. Найпопулярніша програма Social and Emotional Learning (SEL). Сферою вивчення SEL є п’ять ключових областей самопізнання: самоусвідомлення, самоконтроль, соціальна обізнаність, навички взаємодії з суспільством, відповідальне прийняття рішень. Програма Second Step охоплює учнів від дитячого садочка до 8 класу. Метою програми є розвиток емпатії, уміння вирішувати конфлікти, управління емоціями. Приділяє увагу розвитку емоційної грамотності програма RULER. Ця абревіатура розшифровується як “Розпізнавання, Розуміння, Маркування, Вираження та Регулювання емоцій (від англ. Recognizing, Understanding, Labeling, Expressing, Regulating emotions). Програми реалізують або в рамках навчального плану, або проводять як окремі заняття.
Проаналізуємо статистичні дані, щоб з’ясувати, як впливають такі заняття на школярів у країнах Європи та США. Так, за даними досліджень, вважають себе щасливими:
- фінські учні – 80%;
- данські учні – 70%;
- німецькі учні – 65%;
- польські учні – 60%;
- британські учні – 36%;
- американські учні – 50%.
Незважаючи на те, що учні США вказують на високий рівень щастя, проте 30-40% учнів підтверджують, що часто стикаються з проблеми з академічним тиском, відчувають постійний стрес та потерпають від булінгу та майнової нерівності у школі. В свою чергу у країнах ЄС загальний рівень соціального забезпечення та програми підтримки сприяють досить високому рівню щастя.
Водночас, якщо вивчити ситуацію з булінгу та суїцидальних випадків у школах Європи та США, можна отримати наступні дані:
Потерпають від булінгу:
- у Фінляндії – 10-15% учнів;
- у Данії – 5-10% учнів;
- у Німеччині – 10-15% учнів;
- у Польщі – 15-20% учнів;
- у Великій Британії – 20-23% учнів;
- у США – 28% учнів.
Суїцидальні випадки:
- у Фінляндії – 13-15 випадків на 100 000 осіб;
- у Німеччині та Данії- 10-13 випадків на 100 000 осіб;
- у Польщі та Великій Британії – 10 -12 випадків на 100 000 осіб;
- у США – 25 випадків на 100 000 осіб
США також відомі своїм анти – рекордом за кількістю випадків масових розстрілів у школах. За даними 2023 року було зафіксовано 130 масових розстрілів, що вже стало звичною практикою проявів щоденного насильства із використанням вогнепальної зброї в американських школах. Підлітки приходять озброєними до школи в агресивному стані. А далі незначна сварка може стати причиною смертельної стрілянини.
Ймовірно, основні причини, що призводять до таких сумних наслідків як булінг, шутінг та суїцидальні випадки, витікають з проблем з психічним здоров’ям, негативним впливом соціальних та економічних факторів, необмеженого доступу до вогнепальної зброї, і найголовніше, відсутності підтримки з боку сім’ї та школи. Сумнівно, що щасливі люди, які живуть у гармонії з собою та суспільством, будуть цькувати інших або стріляти по своїм однокласникам. А про який рівень емпатії можна говорити, коли дані досліджень ЮНЕСКО стверджують, що 1/3 підлітків в усьому світі потерпає від цькувань на національному та етнічному грунті.
Отже, в європейських країнах та США, де дітей систематично навчають бути щасливими, складається уявна маска щастя, за якою приховані серйозні проблеми суспільства. І це при тому, що рівень та умови життя в цих країнах набагато кращий, ніж в Україні.
Та і взагалі, як можна навчити щастю? Тут на пам’ять мимоволі спадає образ казкового героя Бармалея, який говорив:
“У мене за два дні всі стануть щасливими! А хто не стане, я того у баранячий ріг зігну, зітру в порошок.”
Було б весело, як би не було так сумно… Адже, як можна навчити бути щасливими українських дітей, які зазирнули в очі горю, втратили своїх рідних, були вирвані з рідної домівки, від улюблених речей, свого оточення? Постійні масовані обстріли та атаки вкрали дитячий спокій, нагородили багатьох інвалідністю, як фізичною, так і моральною.
На перший погляд “Уроки щастя” здаються такою позитивною ініціативою. Але, насправді, чи не є це спробою держави приховати тяжкі проблеми, що спіткали наше суспільство. Навряд чи щастя за примусом допоможе нашим дітям впоратися з тяжкими випробуваннями, що випали на їхню долю. Ймовірно, треба направити зусилля на досягнення миру та впевненості у завтрашньому дні, щоб повернути нашим дітям щасливе дитинство, а не створювати його штучно.
