Штурми на Запоріжжі — тактика чи прелюдія до масштабного удару: пояснює Костянтин Машовець

Останніми тижнями в українському суспільстві зростає тривога через активізацію російських військ на Запорізькому напрямку. Бої поблизу Степового, Щербаків і П’ятихаток, спроби ворога прорвати оборону та просування на кілька кілометрів у глиб українських позицій — усе це викликає дедалі більше запитань як у громадян, так і в аналітиків. Чи йдеться про чергову локальну фазу війни, чи про початок ширшої операції? Чи може ця активність бути відволікаючим маневром, за яким ховається більш масштабний задум? Військовий експерт Костянтин Машовець проаналізував ситуацію й припустив кілька можливих сценаріїв дій противника. У своїх висновках він намагається дати відповідь на ключове питання — що саме намагається досягти Росія під Запоріжжям, і чи пов’язана ця активізація з підготовкою до нового великого наступу, зокрема на Придніпров’ї.

Костянтин Машовець вважає, що загалом від російської армії можна очікувати спроби стрибка за Дніпро в напрямку Херсона та Миколаєва. Саме цим, за його словами, можна частково пояснити зростання активності росіян у Запорізькій області. Але для такого сценарію російське угруповання військ повинне бути різко посилене — і наразі не зрозуміло, ким і як саме це може бути реалізовано. У своєму огляді Машовець зазначає, що сьогодні він повертається до старого формату аналізу — розгляду ситуації лише на одному напрямку, а саме Запорізькому, оскільки значна частина читачів ставить питання саме про цю ділянку фронту.

Станом на зараз, за його даними, 58-ма загальновійськова армія (ОВА) РФ веде позиційну оборону на більшості своєї смуги, за винятком району між П’ятихатками та північніше від села Долинка. Саме там російські сили вже майже два тижні — починаючи приблизно з 13–15 березня — намагаються просунутися в тактичній зоні в двох напрямках: Долинка — Щербаки та П’ятихатки — Степове.

У цих штурмових діях, за словами Машовця, задіяні до двох батальйонів 108-го десантно-штурмового полку (входить до складу 7-ї десантно-штурмової дивізії), кілька підрозділів 503-го мотострілецького полку (зі складу 19-ї мотострілецької дивізії) та до одного батальйону 70-го мотострілецького полку (зі складу 42-ї мотострілецької дивізії).

Військовий експерт зазначає, що безпосереднім завданням цих передових російських підрозділів є просування до траси Кам’янське — Оріхів на ділянці Степове — Щербаки, а також захоплення українських опорних пунктів у районах цих двох сіл. Зараз в результаті активних штурмових дій та інтенсивного вогню по позиціях передових українських підрозділів росіянам вдалося просунутися на глибину до 2 км (у бік дороги й села Щербаки) та до 1,5 км (у напрямку села Степове).

Попри те, що противник продовжує атакувати в зазначених напрямках, він явно стикається з труднощами у підтриманні високої інтенсивності наступу. Темпи просування, як зазначає експерт, мінімальні навіть у межах так званого «тактичного поліпшення» передових позицій. Крім того, передові підрозділи росіян зазнають значних втрат під час спроб подальшого просування.

Машовець вказує, що наразі передові підрозділи противника, ймовірно, намагаються закріпитися на південних околицях села Малі Щербаки, впритул підійшли до згаданої вище дороги (на ділянці приблизно 3 км фронту між Степовим і Малими Щербаками), а також вступили в бої за залишки хутора Лобкове, що на південний захід від села Степове. Попередньо, за словами аналітика, росіяни вже зайняли село П’ятихатки, що лежить південніше.

Він підкреслює, що російському командуванню вдалося сконцентрувати переважні сили й засоби на цій ділянці, передусім за чисельністю особового складу, придатного для активних штурмових дій у складі штурмових груп і підрозділів. Використовуючи тактику малих піхотних груп із потужною вогневою підтримкою (включаючи артилерію та тактичні ударні безпілотники), їм вдалося досягти певних результатів на тактичному рівні.

Разом з тим, питання ефективності подальших дій противника залишається відкритим. Машовець сумнівається, що російським військам вдасться наростити темпи просування або значно розширити тактичне вклинення в систему оборони ЗСУ на цій ділянці. Просування на 2 км за два тижні, на його думку, не є досягненням, яке може викликати особливий оптимізм у командування. Тим більше, якщо врахувати ту «ціну», яку росіяни змушені були заплатити за таке обмежене просування.

Далі експерт переходить до розгляду потенційних варіантів розвитку подій, ставлячи два основні питання: навіщо росіяни це роблять і що може статися далі. Він виділяє дві гіпотетичні ситуації:

1. якщо дії росіян мають виключно місцевий (тактичний) характер;

2. якщо ці дії свідчать про щось більше — мають глибший зміст і виходять за рамки тактичного рівня.

У першому випадку, пояснює Машовець, усе виглядає логічно: росіяни намагаються відновити положення, яке існувало до українського наступу влітку-осені 2023 року, одночасно спрощуючи завдання собі й ускладнюючи його для ЗСУ. Зокрема, вони намагаються перерізати найближчу рокадну дорогу в українському тактичному тилу (між Степовим і Щербаками), що ускладнить для ЗСУ маневр силами й засобами. За словами Машовця, наразі ворог вже майже виконав цю «мінімальну програму»: дорога де-факто перерізана, а взяття Степового й Щербаків, ймовірно, лише питання часу.

У другому випадку ситуація набагато складніша. Якщо йдеться про подальший розвиток наступу з оперативно-тактичним прицілом — наприклад, у напрямку Кам’янського або для створення умов для нового наступу на сусідньому Оріхівському напрямку — противнику доведеться вводити в бій додаткові сили й засоби саме на цьому або суміжному відтинку фронту. Але, як зазначає Машовець, наразі немає жодних ознак перегрупування великих резервів противника у смугу 58-ї армії.

Окремо експерт звертає увагу на те, що всі ці «локальні» атаки на Запорізькому напрямку можуть мати допоміжну або, простіше кажучи, відволікаючу мету. У цьому контексті, на його думку, варто серйозно розглядати можливість нової спроби стрибка через Дніпро або відновлення активних бойових дій на Оріхівському напрямку. Адже поточна активність на Запоріжжі занадто обмежена, щоб вважати її самодостатнім відволіканням уваги ЗСУ від чогось більшого.

Причому в обох гіпотетичних сценаріях, на думку Машовця, відбувалися б взаємовиключні речі. У випадку з наступом через Дніпро основні сили й засоби з групи військ «Дніпро» мали б бути зосереджені в смузі 18-ї армії, а туди масово стягувалося б обладнання для форсування річки. У другому варіанті, навпаки, командування групи «Дніпро» мало б перекидати додаткові сили з придніпровського напрямку до смуги 58-ї армії — наприклад, 76-ту десантно-штурмову дивізію або одну чи дві бригади 49-ї армії — 34-ту й/або 205-ту мотострілецьку бригаду.

Підсумовуючи, Машовець робить два ключові висновки щодо Запорізького напрямку:

1. «Наступальні дії» (фактично атаки) окремих підрозділів 58-ї армії РФ наразі мають виключно обмежений — тактичний — масштаб. І лише на цьому рівні вони мають певне значення.

2. Говорити про якусь більшу загрозу з боку противника на цій ділянці наразі зарано. Інша справа — якщо одночасно противник активізується на придніпровському чи Оріхівському напрямку, або ж почне різко й суттєво нарощувати розмах та інтенсивність атак саме на Запоріжжі.

Саме тоді, як підкреслює експерт, матиме сенс докладно аналізувати можливі плани та наміри російського командування.