Служби у справах дітей перевірять по всій Україні: лише 2,1% громад надають повний пакет соцпослуг для неповнолітніх

Повномасштабна війна зробила систему захисту дітей однією з найуразливіших частин соціальної політики, бо до звичних проблем сімейного неблагополуччя, сирітства, інвалідності та бідності додалися евакуація, втрата житла, загибель батьків, поранення, психологічні травми й розрив зв’язків із навчанням, медициною та соціальними службами. У таких умовах кожна громада має швидко бачити дитину в небезпеці, підтримувати родину до поглиблення кризи й забезпечувати послуги, без яких права дитини залишаються лише записом у документах.

Мінсоцполітики починає перевірки по всій країні

Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності доручило Національній соціальній сервісній службі провести комплексні перевірки служб у справах дітей в усіх регіонах України. Рішення стосується не окремої локальної проблеми, а стану всієї системи, яка під час війни працює під значно більшим навантаженням.

Окремим напрямом стане моніторинг мінімального пакета соціальних послуг у громадах. Перевірятимуть, чи можуть діти та родини отримати базову підтримку за місцем проживання, чи служби реагують на кризові випадки вчасно, чи вистачає фахівців для роботи з сім’ями, де є ризики для безпеки дитини.

Підставою для масштабної перевірки став аналіз моніторингів і позапланових перевірок Нацсоцслужби за 2025–2026 роки. Результати показали системні проблеми: частина громад має обмежений набір соціальних послуг, у службах бракує кадрів, у роботі з дітьми фіксуються порушення, а сім’ї в кризі не завжди потрапляють у поле зору фахівців вчасно.

Найбільш промовистими стали дані щодо доступності допомоги. За інформацією Мінсоцполітики, 58,6% громад надають лише одну-дві послуги з мінімального пакета, тоді як повний пакет доступний тільки у 2,1% громад. Для дитини, яка пережила війну, така статистика означає реальну різницю між своєчасною підтримкою та самотнім проходженням через травму, бідність або сімейну кризу.

Діти війни як найуразливіша група

Дитина, яка пережила обстріл, втратила дім, переїхала в чужу громаду або залишилася без одного з батьків, потребує комплексної допомоги. Їй може бути потрібен психолог, соціальний супровід, медична реабілітація, допомога з документами, підтримка в навчанні, контроль умов проживання й захист від насильства або занедбаності.

Для дітей з інвалідністю війна створила ще складніші бар’єри. Втрата звичних лікарів, реабілітаційних маршрутів, транспорту, спеціалістів раннього втручання та стабільного догляду може зупинити розвиток дитини або погіршити її стан. Якщо громада має тільки одну-дві базові послуги, така дитина часто залишається залежною від виснажених батьків, волонтерів або випадкової допомоги.

Порушення прав дітей під час війни часто накопичуються поступово. Спочатку родина втрачає житло або дохід, потім дитина випадає зі звичного навчального середовища, далі з’являються психологічні проблеми, проблеми з лікуванням, доглядом або безпекою вдома. Якщо служба у справах дітей не помічає таку родину на ранньому етапі, криза переходить у стан, де дитині вже потрібне термінове втручання.

Під загрозою опиняються право на безпеку, сімейне виховання, освіту, медичну допомогу, реабілітацію, соціальний захист і захист від насильства. У воєнних умовах ці права мають дуже конкретний зміст: дитину повинні знайти, почути, підтримати й захистити до того, як травма або небезпека стане глибшою.

Чому кадровий дефіцит б’є по дітях

Брак фахівців у службах у справах дітей означає, що один працівник може одночасно вести десятки складних випадків. Серед них є діти-сироти, діти без батьківського піклування, родини переселенців, діти з інвалідністю, випадки домашнього насильства, опікунські питання, підліткові кризи й сім’ї, які втратили опору через війну.

За такого навантаження служба може запізнюватися з відвідуванням родини, оцінкою умов проживання, підготовкою документів, комунікацією зі школами, лікарями, поліцією та соціальними центрами. Найбільше від цього страждають діти, які не можуть самі повідомити про небезпеку: малюки, діти з інвалідністю, діти в ізольованих сім’ях і підлітки, які приховують травму або насильство.

Що мають показати перевірки

Комплексні перевірки мають виявити, як служби у справах дітей працюють із реальними випадками, а не лише з документацією. Важливо встановити, чи громади знають своїх дітей у складних життєвих обставинах, чи реагують на повідомлення про небезпеку, чи забезпечують соціальний супровід родин, чи мають механізм роботи з дітьми війни, які втратили стабільне середовище.

Окремої уваги потребує взаємодія між установами. Школа може першою побачити зміни в поведінці дитини, лікар може помітити ознаки занедбаності або травми, поліція може отримати повідомлення про насильство, соціальний працівник може знати про сімейну кризу. Якщо ці сигнали не поєднуються в єдину систему реагування, дитина залишається непоміченою навіть тоді, коли ознаки небезпеки вже очевидні.

Міністр соціальної політики, сім’ї та єдності Денис Улютін наголосив, що завдання перевірок полягає у виявленні слабких місць і посиленні їх ресурсами, фахівцями, підтримкою уряду та міжнародних партнерів. За результатами перевірок мають ухвалити рішення, які стосуватимуться роботи служб, доступності послуг і підтримки громад.

Для дітей війни важливо, щоб ці рішення дали практичний результат: більше фахівців на місцях, ширший набір соціальних послуг, швидшу реакцію на кризові випадки, доступ до раннього втручання, психологічної допомоги, реабілітації та сімейного супроводу. Без цього перевірки залишаться черговим адміністративним етапом, хоча проблема потребує реального виправлення.

Масштабний контроль служб у справах дітей має показати, наскільки громади здатні захищати дитину в умовах війни, коли кожна затримка може поглибити травму або поставити під загрозу безпеку. Питання полягає не в кількості звітів, а в тому, чи отримує конкретна дитина допомогу тоді, коли вона їй потрібна.