Зеленський заявив, що виробники дронів-перехоплювачів будувалися за спиною держави: як цю ситуацію оцінюють парламентарі

Виробництво дронів-перехоплювачів давно вийшло за межі суто технологічної теми, оскільки в цій сфері перетинаються оборонні потреби країни, державний контроль, експортні обмеження і комерційні інтереси виробників. Через це будь-яка публічна розмова про продаж таких розробок за кордон або про перенесення виробництва в інші юрисдикції одразу відкриває ширший конфлікт поглядів: влада наполягає на безпековій логіці, частина ринку говорить про втрату можливостей, а депутати по-різному оцінюють, де проходить межа між захистом державних інтересів і надмірним регулюванням.

Що повідомив Володимир Зеленський

Президент України Володимир Зеленський під час відеоспілкування з журналістами повідомив, що йому відомо про десяток заводів з виробництва перехоплювачів, які будувалися в різних частинах світу за спиною держави.

“Мені відомо десь, я вам так скажу чесно, десь про 10 заводів, які за спиною держави будувались в різних куточках світу тільки для того, щоб, не дай Боже, нічого не втратити. Я вважаю, що вони втратять”, – зазначив президент.

Окремо Зеленський навів приклад продажу партії перехоплювачів іншій країні. За його словами, одна компанія поставила тисячу таких дронів за 3,5 млн доларів, хоча, як вважає президент, Україна могла б передати таку продукцію партнеру і без комерційної схеми.

«Доларів, щоб було зрозуміло, що яка країна і куди попали ці перехоплювачі. Це немає проблем. Ми могли б цьому партнеру просто так віддати ці перехоплювачі», – наголосив він.

У президентській оцінці проблема виходить далеко за межі однієї угоди, оскільки компанії, які скаржаться на втрату експортних можливостей, на його переконання, власними діями підривають український експорт.

Зеленський також розповів, що країна, яка придбала перехоплювачі, згодом звернулася до України через відсутність бойових частин у поставлених дронах. Подібну історію він описав і після візиту до однієї з європейських держав, яка теж отримала частину перехоплювачів без вибухових компонентів і просила направити операторів, проте Україна відмовила в такій допомозі.

“Так само я був в іншій європейській державі. Тут нещодавно був з офіційним візитом. Їм також продали деяку частину перехоплювачів. Знов без вибухівки. І мене просять, а можна відправити ще операторів? Я кажу – ні”, – наголосив Зеленський.

Додатковий акцент президент зробив на співвідношенні приватних продажів і державних замовлень. За його словами, компанія, яка реалізувала дрони на 3,5 млн доларів, водночас отримала державний контракт на 300 млн євро, і таку ситуацію він назвав «досить несерйозним».

Як ситуацію пояснює Сергій Рахманін

Народний депутат Сергій Рахманін запропонував іншу рамку для оцінки ситуації, змістивши увагу з тверджень про повну заборону на фактичний режим обмежень. За його словами, тотальної заборони немає, проте діє «обмежений режим» з дозволами через комісію і ліцензіями від Держекспортконтролю.

У цій позиції важливий не лише перелік бюрократичних процедур, а й сумнів щодо їхньої ефективності, оскільки, за словами депутата, МКВТС щойно відновила роботу, а результативність цього механізму поки лишається відкритим питанням.

У підході Рахманіна ключовою виглядає думка про те, що виробник шукає вихід там, де система дозволяє рухатися швидше і зрозуміліше. Для пояснення цієї логіки він наводить приклад із виробництвом 20 тисяч дронів, із яких держава купує 15 тисяч, тоді як на решту є іноземний попит. За такої моделі, як пояснює депутат, компанія отримує ресурс для масштабування і спроможність відвантажити більше продукції для ЗСУ, проте в умовах, де навіть такий механізм не працює, бізнес починає переносити рішення в інші країни.

Що критикує Ярослав Железняк

Народний депутат Ярослав Железняк оцінює ситуацію ще жорсткіше і пов’язує винос виробництва за кордон з надмірною зарегульованістю галузі. У його інтерпретації причина полягає не в окремих винятках чи точкових збоях, а в моделі управління, за якої держава намагається тримати під особистим контролем надто багато процесів.

“Однією з величезних, я б сказав катастрофічних багів системи, було те, що як тільки у нас зʼявляється хоч щось технологічне і прогресивне (а таких прикладів багато) – то одразу переїжджає в іншу юрисдикцію. Де:
▪️легко не прийде до тебе будь-який СБУшник і не попросить доляху;
▪️де податкові правила не змінюються кожен рік
▪️де можна захистити у судді свої права
▪️де можна нормально структурувати бізнес та залучити фінансування.

Та хоча б де є фондовий ринок.  І ось історія з дронами, які вперше були потрібні десь, окрім України, все це продемонструвало. Можна було ще 100500 різних “….City” настворювати, але якщо ти два роки обіцяєш відкрити експорт зброї…. А потім різко його зупиняєш і хочеш, як Трамп або Мухаммед ібн Салман, сидіти і геополітично сам вирішувати куди і де хто буде постачати… то треба для цього спочатку бути президентом США… або краще спадкоємним принцом арабської держави))) Чи хоча б мати когось поруч, хто думає, не як прикурити на цьому, а чи взагалі це можливо технічно.

Переконаний, що як колись маскі-шоу з айтішниками, так і зараз ця ситуація чітко дала сигнал всьому нашому мілтеху, як воно буде насправді. Не на красивих слайдах, а в реальності.

Але проблема навіть глибше. За 7-м років абсолютно не зʼявилось жодного стимулу залишати бізнес в Україні, якщо є можливість його перевести в іншу юрисдикцію. Як мінімум, щоб потім режисер «Слуги народу» та інші кулебаєві у тебе різко в структурі власності не зʼявилися.

І тому, навіть там де ми очевидно маємо супер перевагу і унікальну можливість взяти лідерство (а все ж таки тут є чим пишатися), то втрачаємо через неефективність системи і бажання рулити на рівні з арабськими монархами, призводить рівно до зворотнього результату…. Де втрачаєм і можливості зараз, і на багато років вперед”, – вважає Железняк.

У цій позиції головний висновок зводиться до того, що надлишковий контроль, замість утримання технологій усередині країни, штовхає виробників до перенесення компетенцій, команд і виробничих майданчиків за межі України. Железняк розглядає цей процес як втрату однієї з небагатьох переваг, яку країна отримала в умовах війни завдяки швидкому розвитку оборонних технологій.

Ситуація навколо дронів-перехоплювачів показує, наскільки гостро в Україні стикаються дві логіки — безпекова і ринкова, причому кожна з них спирається на власний набір аргументів і власне бачення ризиків. З одного боку, президент говорить про відповідальність перед державою, сумнівні продажі і втрачену керованість процесом, з іншого — депутати вказують на зарегульованість, повільні дозволи і середовище, в якому бізнес виносить виробництво туди, де правила зрозуміліші.