Коли в неділю у шотландському маєтку Трампа в Тернберрі Урсула фон дер Ляєн та Дональд Трамп підписали нову трансатлантичну торговельну угоду, у Брюсселі зітхнули з полегшенням: вдалося уникнути повномасштабної торгової війни зі США. У перші години після підписання європейські політики називали домовленість «врівноваженою» та «прагматичною». Але вже наступного дня риторика кардинально змінилася – аналітики, парламентарі та частина урядів відкрито говорять про капітуляцію.
Угода, яка мала запобігти ескалації, насправді узаконила асиметрію: ЄС погодився на мита в 15% майже на весь експорт до США, тоді як американські товари заходять на європейський ринок здебільшого безперешкодно. Вашингтон отримав доступ до ключових ринків – енергетики, агросектора, фармацевтики, мікрочипів – у той час як Європа зобов’язалася до рекордних обсягів імпорту без чітких юридичних гарантій компенсації. Усе це на тлі того, що Єврокомісія вела переговори з позиції оборони, а Трамп – з позиції сили.
Чи була у Брюсселя альтернатива? Чому Франція вже готується до контрзаходів, а частина експертів називає угоду «парадною капітуляцією»? І головне – чи має ЄС ще важелі, щоб виправити баланс? Розбираємо ключові елементи скандальної угоди і стратегічні прорахунки Єврокомісії.
Що передбачає нова угода
За даними The Wall Street Journal та Bloomberg, мито у 15% стосуватиметься більшості товарів з ЄС, включно з автомобілями, напівпровідниками та фармацевтичними препаратами. Винятки – лише для вузького переліку стратегічних товарів: літаків, обладнання для виробництва мікрочипів, деяких хімікатів і окремих агропродуктів. Мита набудуть чинності вже з 1 серпня 2025 року.
Європа натомість взяла на себе зобов’язання закупити американські енергоресурси на $750 млрд і вкласти ще $600 млрд у США протягом п’яти років. На тлі жорсткої риторики Трампа у червні, коли він погрожував 50% митом на імпорт з ЄС, ці умови у Брюсселі подають як “врівноважене рішення”. Втім, критики вказують: ЄС погодився на мита з надією уникнути ще гіршого сценарію, фактично легалізувавши тиск з боку Вашингтона.
Угода також залишає чинними 50% мита на європейську сталь і алюміній. Часткова система квот дає змогу знизити ставку для обмежених обсягів експорту, але надлишкові обсяги оподатковуються за максимальною ставкою. Питання щодо вин та алкоголю залишається відкритим, як і остаточна інтерпретація охоплення фармацевтичної продукції.
Реакція: від “стабільності” до “фатального сигналу”
Попри початкові заяви Урсули фон дер Ляєн про “стабільність і передбачуваність” та “уникнення хаосу”, європейські інституції вже відчувають тиск з боку бізнесу. Німецьке промислове лобі назвало угоду “фатальним сигналом” для експортерів. Франція готує обмежувальні заходи у відповідь. Тим часом у США Дональд Трамп назвав домовленість “історичною перемогою” і похвалив усунення нетарифних бар’єрів, зокрема цифрових податків та європейських регуляторних норм.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц та прем’єр Італії Джорджія Мелоні висловили стриману підтримку угоді. Але аналітики прогнозують зниження ВВП ЄС на 0,3%, причому найбільше постраждає Німеччина. Bloomberg Economics зазначає, що США знизили середню ефективну ставку мита до 16% – проти потенційних 18% у разі провалу переговорів.
Автомобільна шахівниця: хто виграв і програв у нових тарифних правилах
Попри зменшення мит на європейські автомобілі з 27,5% до 15%, нові умови гри для німецької автопромисловості – радше поразка, ніж перемога. Автомобілі є одним із ключових експортних продуктів ЄС до США, а Німеччина – головний експортер, завдяки таким брендам як VW, Mercedes-Benz та BMW.
Канцлер Фрідріх Мерц утримався від критики, обмежившись обережним коментарем про бажання «подальшого полегшення торгівлі». Але в самій галузі песимізм відчутно глибший. Потужна галузева асоціація VDA прямо заявила: навіть ставка 15% означатиме мільярдні втрати для німецьких автовиробників щороку. За нових умов ЄС фактично погодився на довгострокову неконкурентну позицію у секторі, де раніше був беззаперечним лідером. У той час, як німці рахує збитки, американські автовиробники тішаться новими можливостями. Скасування європейського мита на американські автомобілі – з 10% до 2,5% – відкриває для США привабливий експортний ринок. Це особливо важливо для адміністрації Трампа, яка робить ставку на зростання промислового виробництва.
Проте елемент парадокса не зникає: багато «американських» машин фактично збираються не у США, а в Канаді або Мексиці. Для таких автомобілів діють окремі, вищі тарифи при ввезенні до США – до 25%. В результаті самі американські виробники можуть опинитися у конкурентному зашморгу: більш дешеві європейські машини тепер можуть легше потрапляти на американський ринок, у той час як американські моделі, збирані за межами США, обкладаються додатковими митами.
Таким чином, нова угода не лише посилила структурні переваги для американських компаній на європейському ринку, але й створила потенційні пастки всередині самого США. Європейські бренди втрачають маржу, а американські – стабільність. Але саме Трамп диктує правила гри.
Фармацевтична дилема: європейські ліки у тарифній тіні
Попри очікування фармацевтичного сектору ЄС на лібералізацію, реальність нової тарифної угоди виявилася розчаруванням. Сподівання на повне скасування мит для ліків не виправдалися, щонайменше через брак прозорості.
Угода, оголошена адміністрацією Трампа, передбачає зниження мит на низку імпортованих товарів до 15%, однак президент США публічно заявив, що це не стосується фармацевтики. Водночас голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн стверджує протилежне: ліки входять до переліку товарів зі зниженими митами. Джерела в Білому домі, за інформацією BBC, підтверджують версію Брюсселя, але офіційного роз’яснення все ще немає.
Ця правова невизначеність вже б’є по ключових гравцях європейської фармацевтики. Компанії, які очікували нової хвилі зростання на американському ринку, тепер змушені переглядати прогнози. Особливо це стосується гучних флагманів, таких як Ozempic – популярного препарату для лікування діабету 2 типу, що виробляється в Данії і є одним із найприбутковіших експортних продуктів ЄС у сфері охорони здоров’я.
Сектор, що вже мав міцні позиції на ринку США, ризикує втратити конкурентну перевагу. Для фармацевтичної галузі, яка працює в довгостроковій перспективі, навіть часткове збереження мит або тарифна непевність можуть виявитися стримувальним фактором для інвестицій у виробництво та експорт.
ЄС наполягає на зниженні ставок до мінімуму. Але на тлі протекціоністської риторики з боку Вашингтона, фармацевтичний фронт стає ще одним майданчиком, де геоекономічні інтереси сторін не збігаються.
США перетворюються на енергетичний тил Європи
Нові домовленості між ЄС та адміністрацією Трампа відкривають нову сторінку у сфері трансатлантичної енергетики, і ця сторінка явно написана у Вашингтоні. За словами Дональда Трампа, обсяг імпорту американських енергоресурсів до Євросоюзу сягне $750 мільярдів. Окрім того, європейські інвестиції в енергетичну інфраструктуру США збільшаться на $600 мільярдів.
На тлі геополітичної переорієнтації ЄС ці цифри є красномовними. Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн прямо заявила про намір замінити російський газ і нафту на постачання з США, включно зі скрапленим природним газом (СПГ), нафтою та навіть ядерним паливом.
Таким чином, Вашингтон не лише зміцнює економічну позицію власного енергетичного сектору – він дедалі глибше інтегрується в систему енергетичної безпеки ЄС. Відмова Європи від російських енергоносіїв, що стала критично важливою після вторгнення РФ в Україну, трансформується в довгострокову залежність від американських поставок.
Виграє і американська індустрія, і геополітична вага США в Європі. Виграє ЄС у плані диверсифікації. Та чи не стане нова енергетична прив’язаність новим видом залежності – питання, що залишатиметься в центрі стратегічного діалогу ще довгі роки.
Частина ширшої гри
Укладена угода є елементом більш масштабнішої стратегії адміністрації Трампа з переформатування глобальної торгової системи через силу. Раніше США уклали торговельні домовленості з Японією (15% мита), В’єтнамом (20%), Філіппінами та Індонезією (19%). Переговори з Великою Британією, яка має шанси отримати найнижчу ставку (10%), відбудуться вже 28 липня.
Очевидно, що Європа більше не є рівноправним гравцем у трансатлантичній торгівлі, принаймні не за цією угодою. Але чи матиме Брюссель сили та ресурси, аби змінити дисбаланс у середньостроковій перспективі – питання відкрите.
Попри позитивну реакцію на досягнення нової торговельної угоди між ЄС та США, її зміст викликає певне розчарування. Текст угоди ще не фіналізовано – попереду юридичне оформлення та затвердження на рівні урядів країн-членів ЄС і Європарламенту. Водночас експертна спільнота вже почала аналізувати умови домовленостей, і частина оцінок дає підстави для обережного оптимізму, зокрема щодо потенційних вигод для України. Для нашої країни ця угода є позитивним сигналом, який відкриває додаткові можливості для поступової інтеграції в західні економічні та політичні структури.
