Щастя є категорією не лише суб’єктивною, а й вимірюваною. Принаймні так вважають автори World Happiness Report 2025, який щороку визначає рівень задоволеності життям у різних країнах світу. Україна традиційно не входила до числа лідерів, але останні роки ситуація стала ще гіршою. У новому рейтингу країна опустилася на 111 місце у порівнянні з 2024 роком, коли займала 105. Очікувано, що головною причиною називають війну. Але якщо придивитися уважніше, чи справді українці були щасливими й до неї?
Тривожний спуск у світовому рейтингу щастя
За даними нового рейтингу незмінним лідером за рівнем щастя лишається Фінляндія, яка тримає свою першість уже вісім років поспіль. Україна ж зайняла 111 місце між Нігером та Марокко, отримавши 4,68 бала з 10 можливих, демонструючи невтішну тенденцію до зниження у світовому рейтингу.
Загалом в рейтингу зазначено 147 країн. До топ-10 увійшли:
- Данія
- Ісландія
- Швеція
- Нідерланди
- Коста-Рика
- Норвегія
- Ізраїль
- Люксембург
- Мексика
Примітно, що США в цьому році зайняли 4 сходинку, пояснюючи таке зниження політичними розбіжностями, що присутні в країні. На останньому місці у рейтингу цьогоріч Афганістан, а передують йому африканські Сьєрра-Леоне, Ліван, Малаві, Зімбабве та Ботсвана.
Дослідники встановили шість основних факторів, за якими оцінюють рівень щастя в країнах:
- ВВП на душу населення – рівень економічного добробуту людей;
- соціальна підтримка – чи є в людини хтось, на кого вона може покластися в скрутний момент;
- очікувана тривалість здорового життя – наскільки довго люди живуть без серйозних хвороб;
- свобода вибору – чи відчувають люди, що можуть самі керувати своїм життям;
- щедрість – рівень благодійності, готовність допомагати іншим;
- рівень корупції – наскільки люди довіряють державним інституціям.
У скандинавських країнах ці показники стабільно високі. У них працюють соціальні гарантії, сильний середній клас, відсутність корупції, безкоштовна медицина та освіта, а головне – люди не бояться майбутнього. Українцям з цим пощастило значно менше. Дослідники вказали, що в цьому році все більше людей проявляють песимістичні настрої, а відчувають себе щасливішими, коли про них піклуються. Також у звіті про щастя у світі досліджували, як люди реагують на ситуацію, коли знаходять чужі гаманці. Виявилося, що рівень повернутих гаманців був майже вдвічі вищий, ніж очікували, що свідчить про те, що доброта оточуючих може значно вплинути на рівень щастя.
Результати рейтингу показують цікаву тенденцію: найщасливіші люди, як правило, проживають у країнах з високим рівнем довіри серед громадян, з добробутом і можливістю впливати на власне життя. Однак не тільки високі зарплати чи сонячний клімат впливають на це. Лідерами в рейтингу залишаються скандинавські країни не випадково. Адже саме там, де є важливі складові щастя – стабільність, підтримка суспільства та можливості для самореалізації. Все те, чого завжди так бракувало Україні.
До війни: нещастя за інерцією
Ще до 2022 року Україна не демонструвала високих показників у світовому рейтингу щастя. Постійні економічні кризи, політичні потрясіння, недовіра до державних інституцій – усе це створювало фон для загального відчуття нестабільності. Додайте до цього традиційну культуру песимізму та історично сформовану звичку жити, відкладаючи“на чорний день” – і отримаєте націю, яка навіть у відносно спокійні роки не могла похизуватися надлишком радості.
У 2019 році Україна займала 133 місце з 156 у світовому рейтингу. У 2021-му піднялася до 110, що стало відносним покращенням, але все ще залишало країну серед аутсайдерів. Війна, безумовно, внесла свої корективи, але не можна сказати, що ми впали з якогось “щасливого Олімпу”. Скоріше, просто занурилися ще глибше.
З початком повномасштабного вторгнення структура українського щастя змінилася. Тепер це не стільки про особистий комфорт, скільки про спільну витривалість, підтримку і віру. Дослідження показують, що рівень довіри між людьми зріс, як і відчуття національної єдності. Але навряд чи це компенсує втрату рідних, руйнування домівок і хронічну втому від невизначеності.
Рейтинг 2025 року підтверджує, що навіть на тлі героїзму та згуртованості українці почуваються менш щасливими. Постійна тривога, втома, втрачені можливості – усе це не дає змоги навіть тим, хто в безпеці, почуватися добре.
В чому сенс щастя у зарубіжних країнах
У Японії вже давно почали досліджувати важливість простих радощів життя. У них навіть існують спеціальні “парки щастя” та музеї, присвячені вивченню того, як важливо знаходити радість у найпростішому. Саме в цих місцях розуміють, що щастя не завжди залежить від величезних досягнень, а від здатності помічати маленькі радощі кожного дня. Також японці знають, що щастя полягає не лише у відпочинку, а й у тому, що саме ти робиш. Вони шукають свій “ікіґай” – справу, яка поєднує пристрасть, талант і користь для інших. Це може бути будь-що: від випікання хліба до викладання йоги.
Взагалі, у різних країнах підхід до щастя — це не просто бути позитивним або думати про хороше. Там це ціла система, що працює на рівні суспільства. Наприклад, данці одні з найщасливіших у світі. А їхній секрет криється у гюґе- затишку у всьому, від домашнього світла до посиденьок з друзями. Вони не прагнуть розкішного життя, а цінують прості моменти – чашку гарячого чаю в дощовий день або шерстяні шкарпетки взимку.
Фіни користуються “правом на природу”, згідно з яким будь-хто може піти в ліс, розкласти намет або навіть зібрати ягоди на чужій ділянці. Це допомагає їм зберігати спокій, адже природа є безкоштовною терапією.
У Нідерландах мало хто затримується на роботі. Там вважається нормальним працювати 4 дні на тиждень і багато часу проводити з сім’єю. Роботодавці навіть заохочують такий баланс, бо розуміють, що втомлена людина – не найкращий працівник.
Французи не поспішають. Вони довго п’ють каву вранці, насолоджуються їжею і багато часу проводять у розмовах. У них є правило: “жити для задоволення”, а не просто для досягнень.
Новозеландці живуть у стилі “work to live, not live to work” , що означає працювати, щоб жити, а не навпаки. Вони активно займаються спортом, подорожують країною й цінують час із сім’єю та друзями.
Взагалі, у більшості країн на рівень щастя впливає розвиток ВВП. Але Бутан залишається єдиною країною, де національне щастя стало офіційним пріоритетом. Уряд Бутану щороку проводить спеціальні опитування, щоб виміряти рівень щастя своїх громадян, визнаючи, що справжній добробут не завжди вимірюється лише кількістю грошей чи матеріальних благ. В цьому контексті країна стала яскравим прикладом того, як важливо піклуватися не тільки про економіку, а й про душевний стан людей. Адже науковці вже давно довели, що рівень щастя значною мірою залежить від простих, але важливих речей, як-от спілкування з близькими, вдячність, фізична активність і навіть час, проведений на сонці. І справді, сміх, як виявилося, здатен продовжити життя. Під час сміху в організмі активніше виробляються ендорфіни — гормони щастя, які знижують стрес і зміцнюють імунітет.
Чому українці не дотягують до рівня скандинавів
Середній рівень доходу в Україні все ще залишається низьким. Так, після 2014 року економіка почала зростати, але нерівномірно. Частина українців відчули покращення, тоді як інші продовжували жити від зарплати до зарплати. Додайте сюди війну, і питання добробуту стає ще гострішим.
В Україні традиційно слабкий рівень довіри – і до влади, і між людьми. Коли більшість вважає, що державні інституції працюють не для них, а “для своїх”, загальне відчуття безпеки та справедливості знижується. У Фінляндії ж більшість громадян переконані, якщо станеться біда, держава допоможе.
Безкоштовна медицина в Україні є лише формально. Насправді люди бояться захворіти, бо лікування обійдеться в непідйомні суми. У Швеції чи Данії ця проблема відсутня, адже вони впевнені, що держава подбає про них.
Україна вийшла з радянської системи, яка десятиліттями культивувала нестачу, страх і невизначеність. Навіть через 30 років ці пережитки минулого все ще присутні. У той час як скандинави виховували свої суспільства в умовах демократії, рівності та стабільності, українці жили в реальності постійних криз.
Найважливішим фактором сьогодні лишається війна. Неможливо почуватися щасливим, коли твоє життя під загрозою, а плани на майбутнє розбиваються об ракетні обстріли. Але варто не забувати, що, якщо країна не дбає про своїх громадян, то її місце у рейтингу щастя буде закономірно низьким. Війна може пояснити багато труднощів, але не байдужість до людей, яка існувала ще до неї.
Адже щастя не полягає лише в особистому настрої. Важливі такі чинники як соціальна підтримка, довіра до влади, доступ до якісної медицини, освіти, справедлива оплата праці. Якщо людина постійно живе у стресі через нестабільність, низькі зарплати чи відсутність захисту від держави, то про яке щастя може йтися?
Успішні країни не просто вимагають від громадян витримки й оптимізму, а створюють умови, за яких навіть у складні часи люди не відчувають себе покинутими. В Україні ж люди змушені покладатися тільки на себе або волонтерів, бо державні інституції працюють так, наче допомога — це якась розкіш, а не їхній прямий обов’язок. Зрозуміло, що якщо країна хоче піднятися в рейтингу щастя, варто не шукати виправдань, а змінювати систему. Війна — це виклик, але не причина ігнорувати базові потреби громадян.
Та все ж таки падіння в рейтингу щастя – це не вирок. Досвід інших країн, які переживали війни та глибокі кризи, показує: після важких випробувань відбувається відновлення, а подекуди й несподіваний ріст рівня добробуту. Але для цього потрібні стабільність, економічне відновлення і, головне, відчуття контролю над своїм життям. Сьогодні українське щастя – це не про високі зарплати чи стабільність, а про базові речі: рідних і близьких поруч, безпеку, розуміння того, що завтра наступить. І це той фундамент, на якому, попри все, ще можна будувати майбутнє.
