Уже четвертий рік поспіль Великдень в Україні проходить під виття сирен, але попри страх і втому, українці не відмовляються від головного: духовного піднесення. Ми звикли зустрічати свято у храмах, з кошиком, зі щирим «Христос воскрес!» — і навіть у найтемніші часи не зраджуємо цим звичаям.
З 2021-го року кількість людей, які йдуть до церкви на Великдень, зросла вчетверо. Якщо тоді лише кожен п’ятий українець планував відвідати богослужіння, то у 2024-му таких було вже 77 відсотків. Страх перед обстрілами, комендантська година, евакуація — усе це не зупиняє людей від того, щоб нести до храму свою надію.
Інфографіка нижче показує не лише суху статистику — вона фіксує те, що відновлює й тримає країну. Відвідування церков, участь у богослужіннях, освячення пасхального кошика — це вже не просто релігійний обряд, це жест єдності й віри в життя. Як бачимо, кількість вірян, які вдаються до духовних практик у Великдень, зростає.
У тінях війни, де кожен світанок приносить непевність, а кожен звук може бути передвісником біди, навіть паски печуться з відчуттям тривоги. Ці суворі паски війни – символ пам’яті про наші втрати, мовчазна молитва за упокій душ. Можливо, вони не такі пишні й солодкі, як колись. Але це надія й сподівання в найважчі часи.
Надія в кошику
Звичайний великодній кошик, який ще кілька років тому здавався символом стабільності, у 2025-му перетворився на розкіш. Якщо у 2021 році зібрати паску, яйця, ковбаску й хрін можна було за 780 гривень, то цього року доведеться викласти понад дві тисячі. Це зростання — не просто у відсотках, а в ударах по гаманцю. Понад 21 % за рік. Понад 157% за чотири роки.
І це не лише про економіку. Це — про війну, яка триває вже четверту Пасху поспіль. Про ринки, які втрачають постачання. Про фермерів, які сіють під обстрілами. Про виробників, які намагаються втриматися на плаву попри всі ризики. І про звичайну родину, яка обирає: повний кошик чи половина — а решта «після свят».
Великодні рекорди
Великдень в Україні — це не лише традиції, а й цікаві факти, які справді вражають. Писанки заввишки з людину, паски вагою у кілька тонн, розпис сотень яєць за кілька годин і кошики, які змінюються разом із цінами в магазинах.
Ця інфографіка зібрала кілька рекордів останніх років — різних за масштабом, але однаково показових. Вони нагадують, що попри всі обставини українці зберігають святковий настрій, винахідливість і любов до своїх звичаїв.
Святкувати всупереч
Українці все рідше уникають церкви та по-новому сприймають віру.
У четвертий рік повномасштабної війни мешканці України починають переосмислювати власну релігійну ідентичність і спосіб відзначення духовних свят. Напередодні Великодня компанія Gradus Research провела опитування, щоб дізнатися, як змінюються вірування та святкові традиції українців.
З’ясувалося, що попри війну та повсякденні виклики, українці залишаються вірними традиціям: 90% опитаних святкують Великдень. Цьогоріч найбільше людей — 37% — планують відвідати храм саме в неділю, на Великдень. Це на 2% більше, ніж у 2023-му. Зросла й кількість охочих прийти до церкви у Великий четвер (9%) і на Велику п’ятницю (6%). Водночас на 11% поменшало тих, хто зовсім не збирається до храму — таких 29%. Війна змінює ритм життя, але не викорінює потребу в спільній молитві, світлій надії та духовному єднанні.
Попри всі труднощі — війну, зростання цін і щоденну тривогу — Великдень для українців залишається не просто святом, а моментом єднання, сили й віри. І поки лунає «Христос воскрес!», живе й надія, що Пасха принесе мир.
