Політика й економіка нерозривно пов’язані: кожне резонансне рішення державних лідерів, кожен політичний скандал або міжнародний конфлікт миттєво відгукуються на фінансових ринках і в настроях бізнесу. Вибори у США, торговельні війни, санкції чи навіть чутки про зміни в оподаткуванні — усе це може спричинити обвал акцій, відтік капіталу або ж, навпаки, економічний підйом. Саме тому аналітики пильно стежать за індексом економічної політичної невизначеності — своєрідним «барометром» глобальної стабільності, який допомагає зрозуміти, чи готуватися до нових криз, чи, навпаки, очікувати періоду економічного зростання.
Глобальна економічна невизначеність на піку: що відбувається?
Наразі світова економічна політика вступила у фазу суттєвої невизначеності – її рівень сягнув максимуму з 2020 року. Однією з головних причин цього є загострення торговельних суперечок, насамперед через митну політику Дональда Трампа, який знову робить протекціонізм і торговельні обмеження ключовими елементами своєї економічної стратегії.
Нові тарифи, які США планують запровадити на імпортні товари, можуть спричинити серйозні зміни у глобальних ланцюгах поставок. Бізнес змушений адаптуватися: виробники шукають альтернативні ринки збуту, інвестори переглядають свої ризики, а держави готуються до можливих економічних ударів.
Ця невизначеність уже має відчутні наслідки: фондові ринки демонструють підвищену волатильність, а великі компанії переглядають свої інвестиційні стратегії. Наприклад, у відповідь на торговельні бар’єри китайські підприємства активніше вкладають у виробничі потужності в Мексиці, щоб зберегти доступ до американського ринку, обходячи мита.
Окрім торговельної політики США, на глобальну економічну стабільність впливають і інші фактори: напруженість у відносинах між Китаєм і Тайванем, коливання енергетичних ринків та побоювання рецесії у великих економіках, таких як Німеччина. Все це створює додаткові виклики для бізнесу та урядів у всьому світі.
Наслідки підвищення мит
Як зазначає видання Visual Capitalist, торговельна війна набирає обертів: Трамп знову завдає удару митами по Канаді, ЄС, Мексиці та Китаю.
Своєю чергою Європейський Союз відповідає 50% митом на американський віскі, а Трамп у відповідь погрожує 200% митами на алкоголь з Європи. Брюссель, своєю чергою, розглядає додаткові заходи проти американського експорту сталі, алюмінію, яловичини та горіхів.
Німецькі автовиробники, які й без того опинилися під тиском, дедалі активніше шукають нові ринки за межами США, які є їхнім найбільшим ринком збуту.
Канада також готується до удару у відповідь після 25% мита на сталь і алюміній. Як найбільший постачальник цих металів до США — із загальним експортом на 16,5 мільярда доларів у 2024 році — Оттава планує ввести 25% мито на американські інструменти, комп’ютери та спортивне обладнання, що зачепить експорт США на 28,9 мільярда доларів.
За деякими оцінками, якщо тарифна війна продовжиться й США накладуть 25% мито на Канаду та Мексику, вартість позашляховиків, зібраних у Північній Америці, може зрости на 9000 доларів.
Як розраховується індекс?
Індекс EPU базується на аналізі текстів новин у провідних ЗМІ 21 країни. Він підраховує частоту появи статей, у яких одночасно згадуються терміни, пов’язані з економікою (economy), політикою (policy) та невизначеністю (uncertainty). Після цього отримані дані зважують відповідно до частки кожної країни у світовому ВВП, щоб надати індексу глобального масштабу.
Чим більше в новинах матеріалів про нестабільність економічної політики, тим вищий показник індексу. Водночас, якщо економічна ситуація стабільна, а політичні рішення прогнозовані, рівень індексу знижується.
Ідея створення такого інструменту виникла після фінансової кризи 2008 року, коли стало очевидно, що нестабільність у політичних рішеннях може мати серйозний вплив на ринки та економічну активність. Автори індексу прагнули знайти спосіб кількісно оцінювати цю невизначеність, щоб економісти та політики могли прогнозувати її наслідки.
Згодом дослідження підтвердили, що високий рівень EPU корелює зі зниженням рівня інвестицій, уповільненням економічного зростання та коливаннями на фінансових ринках. Сьогодні цей індекс використовують аналітики, центральні банки та уряди для оцінки ризиків, пов’язаних із політичними рішеннями.
Наприклад, у 2016 році індекс різко підскочив після референдуму щодо Brexit, а у 2020 році – досяг історичного максимуму через пандемію COVID-19. Нині він знову на підйомі через торговельну політику США, що свідчить про зростання глобальних економічних ризиків.
Які країни охоплює індекс?
Індекс економічної політичної невизначеності (Economic Policy Uncertainty Index, EPU) охоплює 21 країну. Вважається, що такого набору держав достатньо для репрезентативного аналізу світової економіки.
Чому саме 21? Перш за все, з огляду на частку в світовому ВВП. Індекс враховує країни, які мають найбільший вплив на глобальну економіку. Вони охоплюють понад 80% світового ВВП, що робить розрахунок індексу релевантним для оцінки глобальних тенденцій. Важливо також, що індекс охоплює різні типи ринків. Йдеться як про економічно розвинені країни (США, Німеччина, Велика Британія, Франція, Японія), так і про великі економіки, що розвиваються (Китай, Індія, Бразилія, Мексика). Оскільки розрахунок індексу базується на аналізі ЗМІ, важливо мати доступ до великої кількості новинних статей у кожній країні. Автори індексу відібрали держави, де є надійні новинні архіви з достатньою кількістю публікацій.
Крім того, у розрахунку враховуються країни, політичні рішення яких можуть мати глобальні економічні наслідки. Наприклад, США формують торговельну політику, яка впливає на весь світ, а Китай відіграє ключову роль у виробничих ланцюгах.
Загалом, набір з 21 країни дозволяє створити максимально точний і збалансований індекс, що відображає глобальні тенденції економічної невизначеності.
Які потрясіння минулих років змусили EPU різко зростати?
Азійська фінансова криза (1998).
Йдеться про ланцюгову реакцію обвалів фондових ринків, банкрутств і валютних катастроф, що почалася в Таїланді та поширилася на всю Південно-Східну Азію. Світ побачив, як швидко глобалізована економіка може перетворити регіональний шторм на глобальну бурю.
Dot-Com Bubble (2001)
Дотком-бульбашка — це фінансова бульбашка на ринку інтернет-компаній, яка виникла наприкінці 1990-х – на початку 2000-х років, коли стрімке зростання популярності Інтернету спровокувало масовий наплив інвестицій у так звані доткоми — компанії, які працювали виключно в Інтернеті й мали у назві домен “.com”. Інвестори вкладали гроші в будь-який стартап, пов’язаний із Інтернетом, сподіваючись на стрімке зростання прибутків. Багато компаній виходили на біржу (IPO), не маючи ані бізнес-моделі, ані реальних доходів — лише гучну назву та вебсайт.
У період з 1995 по 2000 рік індекс Nasdaq, де зосереджувалися технологічні акції, виріс у кілька разів. Але вже у 2000-2001 роках стало зрозуміло, що більшість таких компаній ніколи не стане прибутковою. Почався масовий обвал акцій — бульбашка луснула.
Інтернет-бум перетворився на гучний крах: компанії, які ще вчора здавалися майбутнім, лопалися як мильні бульбашки. Фондовий ринок пережив жорстке приземлення, показавши, що навіть технологічний прогрес не рятує від фінансових ілюзій.
Глобальна фінансова криза (2008)
Крах Lehman Brothers, що стався 15 вересня 2008 року, був однією з ключових подій фінансової кризи 2007–2008 років, яка вразила світову економіку. Lehman Brothers — одна з найбільших інвестиційних банківських компаній США, що існувала понад 150 років, оголосила про банкрутство через неможливість виконати свої фінансові зобов’язання. Банкрутство Lehman Brothers стало символом фінансової надмірної ризикованості, жадібності та недостатнього контролю за кредитними ринками, що призвело до найглибшої економічної кризи з Великої депресії 1930-х років. Уряди та центральні банки були змушені вжити безпрецедентних заходів підтримки фінансової системи, включаючи великі пакети порятунку банків та інших компаній.
Перемога Трампа (2016)
Трамп увірвався в Білий дім і сколихнув ринки. Його протекціонізм, обіцянки торгових війн і різка зміна політичного курсу викликали хвилю невизначеності, змусивши бізнес рахувати ризики, а союзників – переглядати свої стратегії.
COVID-19 (2020)
Світ завмер. Кордони закрилися, економіка зупинилася, біржі панікували. Те, що здавалося сюжетом фантастичного фільму, стало реальністю, яка перевернула глобальні фінансові процеси з ніг на голову.
Хоча EPU не є класичним індикатором прогнозування рецесій, він допомагає аналітикам, бізнесу та урядам оцінювати ризики і готує їх до потенційних економічних потрясінь. Його різке зростання — це сигнал про підвищену економічну турбулентність, що може впливати на фінансові ринки, інвестиції та політику центральних банків.
