У Державній прикордонній службі України служать тисячі людей, які щодня сумлінно захищають державний кордон, ризикуючи своїм життям. Однак поряд з ними роками «несуть службу» корупціонери — посадовці беруть хабарі, організовують контрабанду, сприяють незаконному перетину кордону, використовують «зелені коридори», оформлюють фальшиві документи та покривають злочинні канали. Ця ситуація підриває ефективність служби, ставить під загрозу національну безпеку та робить формальні розслідування і кадрові ротації лише імітацією боротьби з корупцією. Відсутність ефективного контролю дозволяє схемам функціонувати роками, що підриває довіру до ДПСУ.
Викриття системної корупції у Державній прикордонній службі України
Нещодавно стало відомо, що Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура викрили групу високопосадовців Державної прикордонної служби України на організації систематичного отримання неправомірної вигоди за сприяння безперешкодному перетину державного кордону. Серед підозрюваних фігурують колишній голова відомства генерал Сергій Дейнеко, начальник відділу пункту пропуску Держприкордонслужби та колишня службова особа цього відомства. За даними слідства, їхні дії кваліфіковано за статтями Кримінального кодексу України, які передбачають організацію злочину та отримання неправомірної вигоди в особливо великих розмірах.
Деталі розслідування свідчать про те, що у 2023 році зазначена група осіб організувала незаконне переправлення тютюнових виробів через державний кордон України до країн Європейського Союзу. Злочинна схема була ретельно спланованою: транспортні засоби, що використовувалися для перевезення контрабанди, були зареєстровані на території Чехії та Австрії й оснащені спеціальними номерними знаками, схожими на дипломатичні, що дозволяло створювати видимість офіційного іноземного транспорту. При цьому пасажирами цих автомобілів ставали власники дипломатичних паспортів, які належали членам родин українських дипломатів, що надавало автомобілям імунітет від перевірок на кордонах країн ЄС.
Слідчі встановили, що топпосадовці прикордонної служби раніше проходили службу разом з дипломатами, родичі яких згодом стали безпосередніми учасниками контрабандної схеми, що дозволило створити надійні особисті зв’язки та довіру між учасниками злочинної діяльності.
Лише протягом періоду з липня по листопад 2023 року прикордонники отримали щонайменше 204 тисячі євро неправомірної вигоди за безперешкодний проїзд 68 автомобілів, що перевозили контрабандні сигарети, із встановленою ставкою у 3000 євро за кожен транспортний засіб. Водночас детективи НАБУ документували чітку логістику та розподіл ролей серед учасників схеми, що дозволяло мінімізувати ризики затримання та забезпечувати регулярний потік доходів для топпосадовців.
Особлива увага слідства була приділена Чопському прикордонному загону, де проводяться обшуки у межах справи щодо контрабанди тютюнових виробів у мікроавтобусах з дипломатичними номерами. Попередні дані свідчили, що ще у лютому 2024 року угорські митники виявили 141 тисячу пачок цигарок у транспортних засобах, які перетинали кордон. Встановлено, що перший мікроавтобус успішно пройшов всі контрольні пункти, тоді як другий був затриманий, що свідчить про добре організовані схеми. Розслідування також звернуло увагу на роль українських митників, що залишається предметом додаткової перевірки. Примітно, що цю схему викрили угорські митники, а не українські державні органи.
Водночас НАБУ розслідує окрему корупційну схему на Волинській митниці, де встановлено, що у 2023–2024 роках відбувалося оформлення транспортних засобів із застосуванням підроблених сертифікатів походження товару EUR.1, що дозволяло зменшити розмір мита з 10% до 1,8%. Причому заступник начальника відділу митного поста «Луцьк» та інші фізичні особи продавали підприємцям бланки сертифікатів та отримували від 200 до 500 доларів неправомірної вигоди за оформлену одиницю транспортного засобу. Встановлено, що у період розслідування відбулося оформлення 1916 транспортних засобів із застосуванням підроблених документів. Це спричинило збитки Державному бюджету понад 105 мільйонів гривень. Крім того, до участі в схемі були залучені компанії-імпортери автомобілів, які системно користувалися послугами корумпованих митників.
Слідство наразі визначає запобіжні заходи для підозрюваних, включно з колишнім головою Державної прикордонної служби Сергієм Дейнеком та начальником відділу пункту пропуску, враховуючи масштаби справи, організованість схеми та значні суми отриманої неправомірної вигоди. Матеріали справи свідчать про системний характер корупційних дій високопосадовців, використання службового становища для організації контрабанди та забезпечення регулярного доходу через дипломатичне прикриття, що свідчить про наявність широкої мережі співучасників та ретельне планування злочинної діяльності на різних рівнях державних органів.
Корупція як усталена система та механізми її відтворення на державному кордоні
Впродовж багатьох років корупція в Україні перестала сприйматися як виняткова поведінка окремих посадовців, вона стала системною у всіх органах державної влади, незалежно від кадрових змін, гучних заяв про боротьбу з нею і періодичних викриттів. Під час війни, коли держава змушена концентрувати ресурси на виживанні та обороні, ця система отримала нові стимули для розвитку.
Корупція на державному кордоні України у цій системі посідає особливе місце, оскільки поєднує доступ до фізичного контролю території, митних процедур і міжнародного транзиту з високою концентрацією дискреційних повноважень конкретних посадових осіб. Однак механізми незаконного переправлення товарів і осіб не можуть існувати у вигляді спонтанних домовленостей, адже перетин кордону передбачає чітку координацію дій між змінами, пунктами пропуску та різними службами. Функціонування злочинних схем на кордоні неможливе без активної участі посадовців Державної прикордонної служби України, зокрема начальників відділів пунктів пропуску, колишніх службових осіб і топпосадовців, які мають сталі особисті та професійні зв’язки з «потрібними людьми». Саме тому корупція на кордоні майже завжди має вертикальний характер і рідко обмежується рівнем рядових виконавців.
Однак Державна прикордонна служба України з гордістю заявляє про «системну протидію корупційним проявам», наводячи розгорнуту статистику, яка демонструє «ефективність» внутрішнього контролю. Зокрема, в грудні 2025 року прикордонники повідомили про припинення 51 спроби надання неправомірної вигоди на загальну суму 227,5 тисячі гривень, а також про фіксацію трьох фактів можливого порушення норм антикорупційного законодавства. В результаті один військовослужбовець був притягнутий до кримінальної відповідальності, а матеріали за іншими епізодами передано до правоохоронних органів.
Крім того, Державна прикордонна служба повідомила, що за підсумками 2025 року офіційно задекларовано припинення 609 спроб підкупу на суму 7,1 мільйона гривень, тоді як з початку дії воєнного стану кількість таких спроб сягнула 1929 випадків на загальну суму понад 23,2 мільйона гривень. Окремо наголошується, що у Чопському прикордонному загоні протягом року було вручено корупційні підозри 13 прикордонникам і зафіксовано 75 випадків відмови їхніх колег від отримання хабарів, тоді як у Мукачівському загоні задокументовано шість аналогічних епізодів. Від початку поточного року в Чопському загоні повідомлено про підозри семи військовослужбовцям, а щодо ще одного набрав чинності обвинувальний вирок суду.
Водночас зіставлення цієї статистики з викриттями масштабних корупційних схем на рівні керівництва свідчить про розрив між формальними показниками боротьби з корупцією та реальним станом речей. Фіксація сотень спроб підкупу на низовому рівні не запобігає існуванню складних схем, до яких залучені керівники ДПСУ. Вони приносять значно більші прибутки, ніж суми, відображені у щомісячних звітах.
Попри регулярні викриття та гучні заяви про «очищення системи», практика реагування держави на корупційні злочини демонструє сталий і майже незмінний алгоритм, який з року в рік відтворюється, незалежно від масштабу справи або статусу фігурантів. Щойно корупційна історія набуває широкого резонансу і стає токсичною для репутації відомства, відповідальні особи проходять через етап публічного осуду. Він супроводжується показовими заявами про нетерпимість до порушень, після чого їх формально звільняють або відсторонюють, нерідко заднім числом, створюючи ілюзію оперативної реакції та внутрішнього очищення. На іншому етапі після затримання і судового процесу корупціонери вносять заставу та виходять на свободу. Згодом вони з’являються в системі на інших посадах у суміжних структурах, що лише зміцнює циклічність корупційної системи та безкарність злочинців.
Отже, ризики для високопосадовців зводяться не до втрати свободи чи майна, а до тимчасових репутаційних втрат і короткострокової паузи у кар’єрі. За таких умов корупція сприймається як керований ризик, який можна «перечекати», використовуючи лояльність системи до власних учасників. У довгостроковій перспективі це підриває саму ідею антикорупційної боротьби, оскільки суспільство бачить не розірвані ланцюги відповідальності, а замкнене коло, в якому викриття стає лише черговим етапом адаптації корупційної системи до нового рівня публічності.
Зараз Міністерства внутрішніх справ заявило про кадрові зміни у структурах Державної прикордонної служби в західних регіонах, що в черговий раз виглядає спробою реагування на публічний розголос. Однак це не знімає ключового питання про рівень обізнаності керівництва МВС з реальними процесами на кордоні. У силових органах, де діє жорстка вертикаль управління, тривале функціонування корупційних схем без погодження або щонайменше мовчазної згоди вищих рівнів виглядає малоймовірним.
Типові корупційні схеми на державному кордоні України
Зараз корупція на державному кордоні, яка має системний характер, зосереджується навколо двох ключових напрямів: перетину кордону особами призовного віку та контрабанди підакцизних товарів. Причому в більшості випадків прикордонники виступають як елемент організованих схем з чітким розподілом ролей, фінансовими потоками та інституційним покриванням. Однією з найбільш масштабних форм є систематичне хабарництво за сприяння контрабанді підакцизних товарів, зокрема, контрабанді сигарет через «дрібні партії» та регулярні «вікна».
На західному кордоні України (Закарпатська, Львівська, Чернівецька області) широко застосовується схема дроблення контрабанди тютюнових виробів на малі партії, які систематично переміщуються через пункти пропуску або «зелений кордон». Прикордонники заздалегідь погоджують часові «вікна», під час яких огляд транспортних засобів або осіб має формальний характер. Контрабанда оформлюється як особисті речі, дрібний багаж або гуманітарні вантажі, а платежі за сприяння мають фіксовані «тарифи» за зміну, ділянку або маршрут.
На ділянках «зеленого кордону» прикордонники залучені до схем, пов’язаних з переправленням тютюнових виробів, алкоголю та пального через річки, лісові масиви та тимчасові переправи. Вони забезпечують відсутність патрулів у визначений час, передають інформацію про маршрути та координують дії з іншими підрозділами. У низці випадків контрабанда здійснюється із застосуванням човнів, дронів або схованок поблизу лінії кордону.
Після 2022 року отримала поширення схема незаконного переміщення сигарет, алкоголю та пального під виглядом гуманітарної допомоги або вантажів для потреб ЗСУ. Прикордонники забезпечують прискорений пропуск таких транспортних засобів без повноцінного огляду, причому попереджають про перевірки або вносять неправдиві відомості до супровідних документів. Частина таких вантажів навіть не доїжджає до заявлених отримувачів і реалізується на території ЄС або в Україні.
На окремих пунктах пропуску діє схема, за якої контрабандні вантажі пропускаються під час нічних змін або у дні ротації особового складу. Прикордонники заздалегідь знають номерні знаки, тип вантажу та маршрут руху. Огляд або не проводиться, або зводиться до формального візуального контролю. Оплата за такі «послуги» надходить готівкою або через посередників, а частина коштів передається старшим зміни.
Водночас окремі підрозділи ДПСУ працюють за моделлю постійної «абонплати», коли контрабандисти сплачують фіксовану суму за місяць або за напрямок. Це дає їм гарантований пропуск без додаткових погоджень. Такі системи передбачають чітку ієрархію збору коштів та їх розподіл між рядовими прикордонниками, керівниками змін та вищим начальством, що свідчить про організований і довготривалий характер корупції.
Окремий блок становлять схеми сприяння незаконному виїзду за кордон осіб призовного віку. Найпростішою цієї схеми формою є прямий хабар прикордоннику в розмірі від 3 000 до 10 000 доларів США за пропуск через кордон без належних документів. Більш складні схеми включають перетин поза пунктами пропуску, де прикордонники виступають консультантами або провідниками: надають інформацію про «вікна», маршрути «зеленого кордону», час відсутності нарядів або координують дії з іншими службовцями.
Широкого поширення набули фіктивні підстави для виїзду, які реалізуються за участі посадовців на місцях. Йдеться про внесення неправдивих даних до системи «Шлях», використання підроблених документів про інвалідність, оформлення фіктивного супроводу осіб з інвалідністю або гуманітарних підстав для перетину кордону. У цих схемах прикордонники не лише «закривають очі», а й перевіряють документи формально або заздалегідь знають, які саме дані є фіктивними.
Окрему категорію злочинних схем становлять шантаж і вимагання, коли прикордонники або пов’язані з ними посередники вимагають значні суми (у зафіксованих випадках — до 355 тисяч доларів США) за нерозголошення інформації, непритягнення до відповідальності або «вирішення питання» щодо незаконного перетину кордону. Крім того, у 2026 році було викрито схеми контролю так званих «чорних кас» на окремих митницях і суміжних прикордонних підрозділах, зокрема на Волині. Системи збору готівки діяли за пропуск вантажів поза чергою, без повноцінного огляду або з ігноруванням порушень. Зібрані кошти акумулювалися та розподілялися між посадовими особами різних рівнів, що свідчить про організований і вертикально інтегрований характер корупції.
У 2023 році широкого резонансу набули події навколо «порому «Кислицький», який вже встиг стати легендою Ізмаїльського району Одеської області. На ділянці державного кордону України в Одеській області (с. Кислиця, Ізмаїльський район) протягом багатьох років функціонувала корупційна схема, побудована навколо незаконної експлуатації порома. Судно використовується на підставі свідомо підроблених документів, виготовлених в Ізмаїльській місцевій прокуратурі, з використанням підпису померлої особи. Згодом пором був рейдерськи захоплений, незаконно перереєстрований і перетворений на інструмент системної контрабанди. Через цю переправу здійснювалося незаконне переміщення товарів, осіб, зброї, а також переправлення на територію України агентів РФ, що в умовах воєнного стану становило пряму загрозу національній безпеці.
Ключовим елементом життєздатності цієї схеми стала активна участь та покривання з боку посадових осіб Державної прикордонної служби України. Незважаючи на встановлені судами факти фальсифікації документів і численні кримінальні провадження, керівництво ДПСУ на центральному та місцевому рівнях забезпечувало безперешкодне функціонування нелегальної поромної переправи. Представники ДПСУ не лише не припиняли роботу незаконного об’єкта, а й фактично виконували роль його юридичного та фізичного захисту, зокрема в судових процесах, публічно легітимізуючи використання документів, підписаних біологічно мертвою особою.
Станом на січень 2026 року справа про пором «Кислицький» (відома як справа про ізмаїльський пором) досі залишається предметом судових розглядів та публічного обговорення. Ця ситуація наочно продемонструє системні й комплексні прояви корупції в ДПСУ, судовій системі, правоохоронних органах, прокуратурі та адвокатському середовищі.
У Державній прикордонній службі України служать тисячі людей, які чесно і сумлінно виконують свій обов’язок. В умовах війни вони отримують поранення і гинуть, захищаючи державний кордон. Однак поруч з ними, в тій самій структурі, роками працюють інші — ті, хто перетворює державний кордон на джерело особистого збагачення. Проблема полягає не в самій службі як інституції, а в тому, що в ній існує інший, паралельний вимір — корупційний, цинічний і глибоко вбудований у систему. У воєнний час це означає не лише економічні втрати, а й реальні ризики для національної безпеки України.
