Телефон як головний свідок: коли особисте листування стає доказом у кримінальній справі

У пам’яті сучасного смартфона зберігається майже повна цифрова історія людини: приватне й ділове листування, фотографії, банківські операції, документи, контакти, маршрути, записи розмов і повідомлення в месенджерах. Саме тому телефон у кримінальному провадженні може виявитися значно ціннішим за звичайний речовий доказ, адже одна переписка, фотографія або історія переказів здатні підтвердити версію слідства, спростувати алібі чи пов’язати особу з певними подіями. Водночас доступ до такого обсягу інформації неминуче порушує питання про межі приватності, необхідність судового дозволу та наслідки добровільної передачі пристрою правоохоронцям.

Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», до яких звернулася наша редакція, розповіли, як кримінальне процесуальне законодавство регулює вилучення і огляд мобільних телефонів, за яких умов інформація зі смартфона може бути використана як доказ та яке значення має добровільна згода власника на передачу пристрою, розблокування екрана чи повідомлення пароля.

Життя сучасної людини приблизно на 80% зосереджене в смартфоні. У ньому зберігаються ділове й особисте листування електронною поштою, банківські застосунки, історія розрахунків і платежів, фотографії та відеозаписи за багато років, документи, відомості із застосунку «Дія», контакти, розмови з друзями та колегами, а також великі обсяги переписки в месенджерах. Отримавши доступ до телефона, стороння особа фактично отримує доступ до значної частини приватного життя його власника. За цієї причини мобільні пристрої становлять особливий інтерес для правоохоронних органів, а під час кримінального провадження телефон можуть вимагати для огляду, вилучення або подальшого дослідження.

Питання використання смартфона як доказу в кримінальному провадженні безпосередньо пов’язане із захистом приватного життя та таємницею спілкування. Кримінальне процесуальне законодавство встановлює, що ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді, крім випадків, передбачених законом. Спілкуванням вважається передання інформації в будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв’язку будь-якого типу. Воно є приватним, якщо інформація передається або зберігається за умов, за яких учасники можуть розраховувати на її захист від втручання інших осіб.

У разі, коли проведення слідчої або розшукової дії передбачає втручання у приватне спілкування, прокурор або слідчий за погодженням із прокурором зобов’язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про надання відповідного дозволу. Такий порядок має забезпечити судовий контроль за діями правоохоронних органів і не допустити безпідставного доступу до приватної інформації.

Зазначимо, що втручанням у приватне спілкування визнається доступ до його змісту за обставин, коли учасники мали достатні підстави вважати таке спілкування конфіденційним. До різновидів такого втручання належать аудіоконтроль і відеоконтроль особи, арешт, огляд та виїмка кореспонденції, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, а також зняття інформації з електронних інформаційних систем.

За таких обставин особливого значення набуває питання, наскільки законними є вилучення та огляд мобільного телефона без ухвали слідчого судді. У даному випадку мова йде не лише про можливе втручання у приватне життя, а й про допустимість отриманих доказів у кримінальному провадженні.

У кримінальному процесі застосовується підхід, відомий як доктрина «плодів отруєного дерева». Її зміст полягає в тому, що доказ, отриманий незаконним способом, може спричинити визнання недопустимими й інших доказів, здобутих завдяки йому або на його підставі. Водночас питання допустимості кожного доказу оцінюється судом з урахуванням конкретних обставин його отримання, характеру порушення та вимог кримінального процесуального закону.

Варто знати, що згідно закону доказ є допустимим лише тоді, коли його отримано у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Недопустимий доказ не може використовуватися під час прийняття процесуальних рішень, а суд не має права посилатися на нього, ухвалюючи судове рішення.

На практиці ситуація залежить від того, яким чином правоохоронці отримали телефон і доступ до інформації в ньому. Людина може добровільно передати пристрій, відмовитися це зробити або надати сам телефон, але не повідомити пароль і не погодитися на розблокування. Саме добровільність передачі, наявність згоди на огляд, спосіб доступу до вмісту пристрою та правильність оформлення процесуальних документів можуть мати вирішальне значення для подальшої оцінки доказів судом.

Зняття інформації з електронних комунікаційних мереж є одним з різновидів втручання у приватне спілкування. До таких мереж належить комплекс технічних засобів і споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг, зокрема мережі мобільного зв’язку. Таке втручання проводиться без відома осіб, які використовують засоби електронних комунікацій для передавання інформації, і потребує ухвали слідчого судді, якщо отримані відомості можуть мати значення для кримінального провадження. При цьому в ухвалі про дозвіл на втручання у приватне спілкування мають бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дають змогу однозначно встановити абонента, електронну комунікаційну мережу та кінцеве обладнання, щодо якого здійснюватиметься втручання. Така конкретизація необхідна для того, щоб доступ правоохоронних органів не виходив за межі дозволу, наданого судом.

Водночас дозвіл слідчого судді не потрібний у випадках, коли доступ до відомостей в електронній інформаційній системі не обмежений її власником, володільцем або утримувачем чи не пов’язаний із подоланням системи логічного захисту. Водночас застосування цього правила залежить від конкретної ситуації, зокрема від того, чи була інформація відкрита добровільно, чи мав місце доступ без згоди особи та чи довелося правоохоронцям обходити пароль, код або інші засоби захисту.

Наведені нами положення переважно стосуються негласних слідчих розшукових дій, під час яких доступ до інформації здійснюється без відома особи. У звичайному порядку кримінального провадження телефон може бути отриманий і досліджений шляхом огляду або через процедуру тимчасового доступу до речей і документів.

Під час огляду слідчий або прокурор виявляє та фіксує відомості, які можуть стосуватися обставин кримінального правопорушення. Об’єктами такої слідчої дії можуть бути місцевість, приміщення, речі, документи та комп’ютерні дані. Інформацію, що міститься в комп’ютерних даних, відображають у протоколі огляду у формі, придатній для сприйняття її змісту. Для цього можуть використовувати електронні засоби, фотографування, відеозапис, знімки або відеозапис екрана, а також відтворення інформації на папері.

До участі в огляді можуть запросити потерпілого, підозрюваного, захисника, законного представника та інших учасників кримінального провадження. Якщо під час огляду виникають питання, для вирішення яких потрібні спеціальні знання, слідчий або прокурор має право залучити спеціаліста. Особи, присутні під час проведення цієї слідчої дії, можуть робити заяви та зауваження. Такі заяви мають бути внесені до протоколу огляду, тому важливо стежити, щоб їхній зміст був зафіксований повністю й точно.

Іншим способом отримання інформації з телефона є тимчасовий доступ до речей і документів. Такий доступ полягає в тому, що особа, у володінні якої перебувають відповідні речі або документи, надає стороні кримінального провадження можливість ознайомитися з ними, виготовити копії, а в передбачених законом випадках — вилучити їх.

Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем, комп’ютерних систем, їхніх окремих частин і мобільних терміналів систем зв’язку має здійснюватися шляхом копіювання інформації без вилучення самого пристрою або системи. Отже, за загальним правилом, коли йдеться саме про тимчасовий доступ до даних у смартфоні, правоохоронці повинні зняти копію потрібної інформації, а не забирати телефон.

Варто пам’ятати, що підставою для тимчасового доступу до речей і документів є ухвала слідчого судді або суду. Якщо сторона кримінального провадження доведе, що існує реальна загроза зміни або знищення відповідних речей чи документів, клопотання може бути розглянуте без виклику особи, у володінні якої вони перебувають. При цьому слідчий суддя або суд надає дозвіл на тимчасовий доступ лише за умови, що сторона кримінального провадження обґрунтує кілька важливих обставин. Речі або документи повинні перебувати чи ймовірно перебувати у володінні конкретної фізичної або юридичної особи. Вони мають самостійно або разом з іншими матеріалами провадження мати суттєве значення для встановлення важливих обставин. Крім того, вони не повинні належати до речей і документів, доступ до яких заборонений законом, або містити охоронювану законом таємницю без належного обґрунтування можливості такого доступу.

Особа, зазначена в ухвалі як володілець речей або документів, зобов’язана надати доступ саме тій особі, яку вказано в судовому рішенні. Представник сторони кримінального провадження, який пред’являє ухвалу та вилучає оригінали або копії документів чи інші речі, повинен залишити їхньому володільцю опис усього вилученого. Такий опис дає змогу перевірити, чи не вийшли правоохоронці за межі дозволу, наданого судом.

Втім, на практиці все набагато цікавіше. Існує ряд рішень Верховного Суду України де залежно від ситуації яка склалась з телефоном вирішується питання допустимості доказів. Наприклад, у постанові від 23.01.2025 у справі № 127/28980/23 Верховний Суд зазначив, що зняття інформації з електронних інформаційних систем або їхніх частин можливе без дозволу слідчого судді, якщо доступ до них не обмежений власником, володільцем чи утримувачем або не пов’язаний із подоланням системи логічного захисту.

У цій справі сторона захисту наполягала, що протокол огляду мобільного телефона «Xiaomi Redmi 4А» від 22.06.2023 та протокол огляду ноутбука «Asus» від 28.06.2023 є недопустимими доказами. Захист обґрунтовував свою позицію тим, що огляд пристроїв провели без ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів.

Оцінюючи ці доводи, суд врахував не лише наявність дозволу апеляційного суду на проведення негласної слідчої розшукової дії зі зняття інформації з електронних інформаційних систем за мобільним номером засудженого. Важливе значення мала й та обставина, що обвинувачений добровільно передав правоохоронцям свої пристрої.

За таких умов Верховний Суд погодився з висновком про відсутність потреби додатково звертатися до слідчого судді для отримання тимчасового доступу до речей і документів. Протоколи огляду від 22.06.2023 та 28.06.2023 були визнані належними й допустимими доказами, а зафіксована в них інформація — такою, що отримана у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством.

У ще одній аналогічній постанові від 21.11.2024 року по справі № 639/3093/23 Верховний Суд звернув увагу на зміст частини 3 статті 258 Кримінального процесуального кодексу України. Ця норма захищає право людини на таємницю спілкування та встановлює гарантії від незаконного втручання правоохоронних органів. Водночас, якщо учасник спілкування сам не бажає зберігати його таємницю і добровільно відкриває інформацію, зокрема державним органам, таке розкриття не вважається втручанням у приватне спілкування. У такій ситуації правоохоронці лише фіксують відомості, які особа відкрила з власної волі.

У цій справі під час огляду місця події засуджена дозволила працівникам поліції оглянути належний їй мобільний телефон. Доступ до інформації не потребував подолання пароля чи іншої системи логічного захисту, оскільки був наданий добровільно. За результатами огляду склали протокол огляду електронних інформаційних систем, який засуджена підписала без зауважень. З огляду на це колегія суддів Касаційного кримінального суду дійшла висновку, що інформацію з телефона отримали без порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Подібний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 13.11.2024 у справі № 202/2174/23. Суд зазначив, що інформацію з електронної інформаційної системи або її частини можна отримати без дозволу слідчого судді, якщо власник чи володілець не обмежує доступ або якщо для доступу не потрібно долати систему логічного захисту. У цій справі йшлося про огляд телефона, який особа передала добровільно.

З протоколу огляду речей від 09.09.2022 випливало, що під час огляду мобільного телефона обвинувачений сам повідомив цифровий пароль. За таких обставин доступ до пристрою не був пов’язаний із примусовим подоланням захисту. Верховний Суд визнав, що такі дії не суперечили частині 2 статті 264 Кримінального процесуального кодексу України, яка допускає отримання інформації без дозволу слідчого судді, якщо доступ не обмежений власником або не потребує обходу системи логічного захисту.

У постанові від 09.04.2024 у справі № 369/4929/19 Верховний Суд дійшов висновку, що огляд інформації, яка міститься в телефоні, не завжди є негласним втручанням у приватне спілкування. Окремий дозвіл у порядку тимчасового доступу до речей і документів не потрібний, якщо сторона обвинувачення законно отримала телефон під час обшуку, а обставини вилучення не дають підстав вважати сам пристрій недопустимим доказом.

У постанові від 22.02.2024 у справі № 208/3704/22 суд також визнав допустимими результати огляду телефона. Інформацію дослідили шляхом увімкнення пристрою та перегляду фотографій і текстових повідомлень, доступ до яких власник надав добровільно. Орган досудового розслідування оформив таку дію протоколом огляду, складеним із дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Ми навели судову практику для того, щоб показати, що для оцінки допустимості інформації з телефона вирішальне значення мають спосіб отримання пристрою, наявність добровільної згоди, повідомлення пароля, відсутність примусового подолання захисту та належне оформлення протоколу. Добровільна передача телефона або пароля може істотно вплинути на подальший перебіг кримінального провадження, оскільки відкриті таким способом відомості можуть бути використані як докази.

Тому перед передачею телефона, повідомленням пароля, підписанням протоколу чи наданням згоди на огляд варто отримати консультацію адвоката. Особа має уважно з’ясувати правову підставу дій правоохоронців, перевірити зміст процесуальних документів і зазначити в протоколі всі зауваження. Водночас знищення, приховування або зміна інформації, яка може мати значення для кримінального провадження, є неприпустимими та можуть спричинити додаткові правові наслідки.

Отже, радимо не передавати телефон, не повідомляти пароль, не надавати письмову або усну згоду на огляд його вмісту та не підписувати процесуальні документи без попередньої консультації з адвокатом. Вимога правоохоронців надати пристрій ще не означає, що людина зобов’язана негайно розблокувати його або дозволити перегляд приватної інформації. Перед будь-якими діями варто з’ясувати правову підставу доступу, уважно прочитати протокол, зазначити в ньому свої заперечення та вимагати участі захисника. При цьому видаляти, приховувати чи знищувати інформацію після початку слідчих дій не слід, оскільки такі дії можуть погіршити правове становище особи та отримати окрему оцінку правоохоронних органів і суду.