Зустріч Дональда Трампа і Володимира Зеленського, яку напередодні намагалися подати як потенційний переломний момент у війні, завершилася саме так, як часто закінчуються великі очікування у великій політиці: багато слів, високопарні інтонації – і жодного рішення по суті. Гора народила мишу – так відреагували у соцмережах українці на подію, з якою вони пов’язували найбільші свої сподівання.
Український президент прибув до Флориди з мирною рамкою, яку самі учасники переговорів називали погодженою “на 90 %”. З цими ж 90 % він і поїхав назад. Два ключові – і, по суті, єдині – питання так і залишилися без відповіді: так званий територіальний блок, що стосується майбутнього контрольованої ЗСУ частини Донецької області, та питання статусу, власності й управління Запорізькою атомною електростанцією.
Усе інше – від «платинових» гарантій безпеки до механізмів післявоєнного врегулювання – залишилося в площині переговорів про переговори. Чуда не сталося. Війна не закінчилася і навіть не наблизилася до завершення.
Попри це, майже всі учасники процесу – від американської сторони до європейських лідерів, які напередодні долучалися до онлайн-консультацій, – синхронно випромінювали оптимізм. Головний аргумент звучав просто: мовляв, ключове – це гарантії безпеки для України, а все інше є другорядним. Раз гарантії нібито погоджені, отже, головне питання вирішене.
Однак у цій логіці є принципова вада. Будь-які гарантії починають діяти лише після припинення бойових дій. Поки війна триває, гарантій не існує. А припинення війни напряму пов’язане саме з тим, що так і не було вирішено: з територіальним питанням і контролем над ЗАЕС. Якщо ці вузли не розв’язані, то й кінця війни не видно, а отже, не видно й реальної безпеки.
Характерно, що підсумок зустрічі фактично підвів сам Дональд Трамп, визнавши: якщо домовитися не вдасться, “доведеться воювати і вмирати”. Фраза, яка різко контрастує з атмосферою світського оптимізму і добре сервірованої вечері в маєтку на березі океану.
Саме ця розбіжність – між тональністю заяв і реальністю війни – стала головним об’єктом уваги світових медіа. У перші години після зустрічі міжнародна преса намагалася зрозуміти: чи був це крок до миру, чи лише пауза, замаскована під дипломатичний успіх. І відповіді, які пролунали з різних столиць, виявилися значно стриманішими, ніж офіційні комюніке.
Український внутрішній контекст: дипломатична пауза та перспективи Донбасу через референдум
В Україні зустріч Дональда Трампа та Володимира Зеленського сприйняли здебільшого як дипломатичну подію без суттєвих результатів. Головні питання – території Донбасу та контроль над Запорізькою АЕС – залишилися невирішеними, тож реального просування до завершення війни не відбулося.
Як зазначають експерти, саміт у Флориді швидше став дипломатичною «паузою», ніж проривом. Водночас, проведення переговорів у мар-а-Лаго дало можливість Україні зберегти політичний баланс та уникнути прямого тиску з боку США чи Росії.
“Нічого дивного не сталося – це був черговий діалог. До тих пір, поки тривають бойові дії, а ключові гравці – США, Росія, Китай – мислять переважно в термінах власної вигоди, війна не закінчиться“, – пояснюють аналітики.
Політики і медіа відзначають, що Трамп більше оперує економічними і політичними сигналами, ніж реальною стратегією примусу Росії до миру на умовах України. Американська сторона, на думку частини українських експертів, демонструє символічний, а не практичний тиск на агресора, тоді як Росія продовжує експлуатувати війну для власних стратегічних і економічних цілей, а Китай у цей час використовує ситуацію для просування своїх інтересів на Далекому Сході та в Сибіру.
“Складні пазли минулих років наклалися на сьогоднішню ситуацію: Україна опинилася в капкані, який частково сформували попередні політичні еліти протягом останніх 35 років“, – відзначають політичні коментатори.
Суспільна реакція переважно стримана, із певним скепсисом. Українці розуміють, що гарантії безпеки, про які говорять у Вашингтоні та на саміті, на практиці можуть почати діяти лише після завершення війни, а цього моменту поки немає. Медіа та аналітики прогнозують, що теми зустрічі та її деталі ще протягом тижня будуть активно обговорюватися: як серед експертів, так і в політичних і публічних дискусіях.
“У чергове українські ЗМІ, політичні експерти та аналітики матимуть що обсмоктувати з цього “дипломатичного шоу”з Мар-а-Лаго“, – констатують оглядачі, підкреслюючи, що поки конкретного прогресу немає, а обговорення більше відбувається на рівні риторики.
Але є й інші оцінки, що актуалізують питання референдуму. Якщо РФ і США дійдуть згоди, Україну можуть змусити піти на поступки щодо Донбасу. Поки що формат і умови такого рішення залишаються невизначеними, але не виключено, що йтиметься про проведення референдуму з доволі розмитими формулюваннями. Суспільство наразі розділене: 44 % підтримують ідею, 35 % проти, 21 % – не визначилися. У парламенті поки неясно, чи вдасться зібрати достатню кількість голосів для ратифікації відповідного договору, хоча певні політичні процеси, зокрема справа Кіселя, можуть частково вплинути на позиції депутатів.
Реакція американських ЗМІ: оптимістична риторика без прориву
Американські медіа загалом відтворили тон, заданий самим Дональдом Трампом після зустрічі з Володимиром Зеленським: стриманий оптимізм, розмови про “прогрес” і “наближення до миру”, але без конкретних результатів, які можна було б зафіксувати у вигляді політичних рішень або домовленостей. У публікаціях Washington Post, PBS, регіональних американських видань і коментарях, що цитують Білий дім, домінує формула: «переговори були корисними, але складними».
Ключова риса цього медійного наративу – розрив між оцінками і змістом. З одного боку, Трамп наполягає, що сторони “значно просунулися” і що США та Україна “набагато ближче” до мирної угоди. З іншого – ті самі американські журналісти визнають: жодне з двох принципових питань, від яких безпосередньо залежить завершення війни, так і не було вирішене. Ані територіальний аспект, ані майбутнє Запорізької АЕС не вийшли за межі загальних обговорень.
Американські ЗМІ обережно, але послідовно фіксують ще одну проблему: перенесення центру ваги з припинення війни на тему гарантій безпеки. У матеріалах наголошується, що саме гарантії Трамп і його команда подають як головний результат переговорів. Водночас журналісти прямо зазначають – ці гарантії можуть запрацювати лише після завершення бойових дій. А оскільки війна триває і її політичні причини не усунуті, весь блок “гарантій” залишається радше декларативним, ніж практичним.
Показово, що американська преса не приховує скепсису навіть за фасадом дипломатичної ввічливості. Формулювання на кшталт “hurdles remain”, “no breakthrough”, “major issues unresolved” з’являються практично в кожному серйозному матеріалі. Оптимістичний тон заяв не підкріплюється ні рамковою угодою, ні дорожньою картою завершення війни, ні навіть приблизними термінами наступних рішучих кроків.
Окрему увагу американські ЗМІ звертають на контекст: перед зустріччю з Зеленським Трамп публічно наголошував на “дуже продуктивній” телефонній розмові з Путіним. У медіа це читається не як дипломатичний прорив, а як спроба створити фон, у якому відсутність результатів із Києвом можна подати як тимчасову паузу, а не політичну поразку.
У підсумку американська преса, попри зовнішній баланс, фіксує просту річ: зустріч дала багато слів і майже не дала відповідей. Вона не наблизила кінець війни, не зняла ключові суперечності й не змінила реальність на фронті. Саме тому в американських медіа дедалі частіше звучить обережний, але виразний висновок: прогрес, про який говорять лідери, існує насамперед у риториці, тоді як політична й військова реальність залишилася незмінною.
Європа: стриманий оптимізм британських медіа
Британські медіа висвітлюють зустріч у Мар-а-Лаго як важливий дипломатичний сигнал солідарності з Україною, але водночас підкреслюють відсутність реальних проривів. The Guardian відзначає, що після саміту відбулося спільне телефонне спілкування Трампа, Зеленського та європейських лідерів, включно з президентом Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн, що мало продемонструвати єдність і координацію заходів щодо України. Проте конкретних результатів мирного процесу це не дало – переговори залишаються на рівні обговорень та декларацій.
Агентство Reuters також нагадує, що зберігаються значні розбіжності щодо ключових пунктів мирної угоди, зокрема територіальних, а війна триває під час дипломатичних обговорень. Британські медіа у своїх матеріалах роблять акцент на реаліях фронту та небажанні Росії йти на серйозні поступки, водночас демонструючи обережну підтримку України.
У підсумку британські ЗМІ транслюють стриманий оптимізм із критичним підґрунтям: переговори важливі як сигнал міжнародної підтримки, але без вирішення ключових питань та участі Росії у згоді на припинення війни мир залишається недосяжним.
Німеччина: найскептичніший погляд
На тлі стриманого оптимізму американських ЗМІ саме німецький медіапростір демонструє найбільш холодну й приземлену оцінку зустрічі Дональда Трампа та Володимира Зеленського. Провідні німецькі видання практично одностайні в головному висновку: зустріч не дала відповідей на ключові питання війни і не наблизила її завершення.
Die Welt формулює це максимально прямо. Видання наголошує, що переговори завершилися без конкретних домовленостей щодо припинення бойових дій, а територіальне питання, насамперед Донбас, так і залишилося відкритим. Особливу увагу журналісти звертають на риторику Трампа, яку описують як розмиту й ухильну: жодних чітких термінів, жодних зобов’язань, жодного сценарію виходу з війни. У цьому контексті зустріч радше фіксує стан переговорного процесу, ніж змінює його.
Таблоїд Bild, традиційно схильний до персоналізованих оцінок, дозволяє собі дещо м’якший тон, але загального висновку не змінює. Коментатори оцінюють зустріч Зеленського та Трампа як невеликий дипломатичний успіх для України: Зеленський уникнув прямого тиску і не віддав Донбас Росії, водночас «задовольнив» Трампа, зберігши політичний баланс. Саміт показав хитрість українського президента – він дозволив американському лідеру зосередитися на власних аргументах, визнавши при цьому роль Європи та необхідність схвалення будь-яких угод українським народом.
Водночас Bild підкреслює гірку правду: реальний мир відкладено, ключові вимоги України – припинення війни та контроль над Запорізькою АЕС – залишаються поза порядком денним. Трамп, за версією видання, переслідує власні інтереси і прагне вигоди для американських компаній, надаючи Путіну додатковий час для продовження війни. Навіть у популярному форматі видання звучить ключове слово німецької реакції — “kein Durchbruch”, тобто “жодного прориву”.
Важливим фоном для цих оцінок є позиція, яку раніше неодноразово озвучували в німецькому політичному та експертному середовищі і яку відображає Der Spiegel. Ще до зустрічі в медіа циркулювали побоювання, що США можуть піти на політичні компроміси в територіальному питанні, не забезпечивши реальних і дієвих гарантій безпеки для України. Саме ця недовіра формує контекст, у якому нинішні результати переговорів виглядають не як крок уперед, а як підтвердження стагнації.
У підсумку німецькі медіа концентруються не на дипломатичному антуражі, а на суті: війна триває, ключові питання не вирішені, гарантії безпеки залишаються теоретичними. Оптимістичні заяви сторін сприймаються радше як політична необхідність, ніж як відображення реального прогресу. Саме тому в німецькому інформаційному полі майже не звучить ейфорія – натомість домінує тверезий скепсис і запит на конкретні рішення, без яких будь-які переговори залишаються лише розмовами.
Контекст із Росії: очікування, реакції та реалії
Хоча саміт у Мар‑а‑Лаго між Дональдом Трампом і Володимиром Зеленським привернув широку міжнародну увагу, у Москві підхід до цих переговорів залишився стриманим і тактичним. Офіційні заяви Кремля не створили враження готовності Росії підтримати мирну угоду в нинішньому вигляді, і це підкреслило фундаментальний розрив між риторикою Заходу та позицією Росії.
Починаючи з самого вечора 28 грудня, реакція російської сторони була виражена не у вигляді схвальних заяв про мирні ініціативи, а, скоріше, у відстороненому підтвердженні власної позиції щодо умов війни та переговорів. Так, представник Кремля Юрій Ушаков повідомив, що Путін і Трамп нібито разом відхилили ідею тимчасового припинення вогню, аргументуючи це ризиком ескалації після паузи. Ушаков також підкреслив, що для завершення війни потрібне “сміливе рішення України щодо Донбасу”, де Росія контролює велику частину території та вимагає від Києва суттєвих поступок.
Ця заява є показовою: вона не лише відображає відсутність готовності Москви підтримати пропозиції Заходу в нинішньому вигляді, а й чітко зміщує акцент на поступки України як передумову завершення війни. У той самий час російські офіційні джерела не пропонують власних домовленостей чи нових ініціатив щодо мирного процесу – радше фіксують і захищають позицію Кремля, уникаючи конкретних кроків.
Позиція Кремля ще більш ясно вимальовується на тлі заяв самого Путіна, які з’явилися у той же день. За повідомленням російських агентств, він попередив, що якщо Київ “не хоче миру”, Москва продовжить свою військову операцію, включно з можливим загостренням на полі бою – це була не дипломатична оцінка, а відкрите нагадування про готовність застосувати силу.
