У Міністерстві юстиції спростували міф про автоматичне блокування всього майна через 1 гривню боргу

Питання щодо примусового стягнення боргу знову опинилася в центрі уваги після ухвалення законопроєкту №14005, оскільки навколо нього швидко з’явилися гучні трактування про нібито автоматичне блокування всіх рахунків і майна через мінімальну заборгованість. Через це Міністерство юстиції надало пояснення, що в документі дійсно змінюється, які правила залишаються чинними, і чому поширене твердження про арешт усього майна за одну гривню боргу не відповідає змісту виконавчої процедури.

Що пояснюють у Міністерстві юстиції

Ключове роз’яснення стосується найпоширенішого міфу про одну гривню боргу. У Мін’юсті наголошують, що  факт існування заборгованості не означає довільного арешту всіх коштів, рахунків і майна безвідносно до її розміру. Логіка виконавчого провадження полягає в тому, що стягнення звертають у межах суми боргу, тому, якщо за виконавчим документом підлягає стягненню одна гривня, обмеження накладається в межах цієї суми, а не на весь обсяг майна боржника.

Крім того, в міністерстві окремо спростували й інше поширене твердження про нібито нові необмежені повноваження виконавців. Їхня позиція зводиться до того, що закон про цифровізацію не створює нової моделі примусового стягнення, а переводить окремі процеси в електронну форму, щоб пришвидшити обмін даними та зменшити кількість паперових дій.

У роз’ясненні Мін’юсту особливу увагу звернули на чинну послідовність стягнення. Передусім воно здійснюється за рахунок коштів боржника, які перебувають на банківських рахунках, а також інших активів, що можуть бути використані для виконання рішення. Лише після цього виконавчі дії можуть поширюватися на інше майно, зокрема на транспортні засоби, якщо коштів на рахунках недостатньо для погашення заборгованості.

Ця деталь має принципове значення, оскільки саме навколо неї виникло найбільше спотворень. У публічних дискусіях створювалося враження, що будь-який борг одразу запускає механізм тотального арешту майна, хоча Міністерство юстиції наголошує на зовсім іншому: процедура має визначену черговість, а розмір втручання пов’язаний із сумою стягнення.

Що відомо про єдине житло боржника

Окремий блок роз’яснень стосується житла, бо саме ця тема викликає найбільшу суспільну тривогу. У Міністерстві юстиції нагадали, що виконавчі дії щодо єдиного житла не застосовують, якщо сума боргу менша за встановлений законом поріг. У повідомленні міністерства названо межу в 50 мінімальних заробітних плат, що станом на 1 січня 2026 року становить 432 350 гривень.

Це означає, що дрібна або помірна заборгованість сама по собі не створює підстав для звернення стягнення на єдине житло. У практичному вимірі таке роз’яснення важливе через те, що навколо законопроєкту виникло багато емоційних трактувань, у яких технічні зміни в процедурі намагалися подати як загрозу негайної втрати житла через незначний борг.

Що дає цифровізація виконавчого провадження

Суть законопроєкту 14005 Міністерство юстиції пов’язує передусім із технічним оновленням самої процедури. Мова про швидший обмін інформацією, електронну взаємодію між учасниками виконавчого провадження, спрощення окремих дій виконавця і зменшення обсягу паперового документообігу. Через це в Мін’юсті й наголошують, що предмет змін лежить у площині адміністрування та цифрових інструментів, тоді як засадничі правила стягнення заборгованості залишаються чинними.

Причина резонансу в суспільстві щодо примусового стягнення боргу полягає в тому, що тема арешту рахунків і майна завжди сприймається гостро, а будь-які законодавчі новації в цій сфері легко стають підставою для перебільшень. У випадку з законопроєктом 14005 публічна дискусія швидко звела складну юридичну тему до спрощеної формули про одну гривню боргу і повне блокування всього, що має людина. Міністерство юстиції у відповідь на це намагається повернути обговорення до змісту норми, де немає положення про автоматичний тотальний арешт майна через символічну суму боргу.

З пояснень міністерства випливає, що цифровізація виконавчого провадження не змінює межу стягнення, не скасовує послідовність виконавчих дій і не створює підстав для довільного блокування всіх активів боржника через мінімальну суму. У центрі цього роз’яснення стоїть одна теза, яку в Мін’юсті повторюють найпослідовніше: розмір арешту пов’язаний з розміром боргу, а захист єдиного житла для заборгованості нижче встановленого порога зберігається.