У Польщі зростає кількість злочинів проти українців: професор Варшавського університету назвав причини

Польське суспільство, яке у перші місяці після початку російського вторгнення 2022 року виявляло безпрецедентну солідарність з українцями, переживає складну трансформацію. Те, що спочатку виглядало як зразок гуманності та сусідської підтримки, з часом почало змінюватися під тиском економічних труднощів, політичних суперечок і впливу інформаційних маніпуляцій.

Останні статистичні дані свідчать про те, що за січень–липень 2025 року в Польщі зафіксовано 543 злочини на ґрунті ненависті до українців — на 41% більше, ніж за той самий період 2024 року. Ця цифра є  тривожним сигналом про зміну суспільних настроїв у країні, яка досі залишалася одним із головних прихистків для громадян України.

За інформацією польської поліції, найчастішими порушеннями залишаються погрози насильством. У 2024 році їх було 479, тоді як у 2022-му — 317. Вже за перші вісім місяців 2025 року зареєстровано 322 подібні випадки, що дає підстави прогнозувати новий антирекорд.

Зростає і кількість випадків фізичного чи психологічного насильства — майже на 73% за два роки. Якщо у 2022 році їх було 160, то у 2024 році — вже 278. Фізичні напади із заподіянням шкоди здоров’ю почастішали більш ніж на 43%, а злочини, що мають ксенофобське, расистське чи релігійно-нетерпиме підґрунтя, фактично подвоїлися — зі 113 випадків у 2022 році до 188 у 2024-му.

Зросла також кількість пограбувань, у яких жертвами ставали українці, — на 57%, а разом із цим — випадки переслідування, крадіжки особистих даних, примусу та вимагання.

Речниця польської поліції Віолетта Шубська наголошує, що злочини на ґрунті ненависті є однією з найнебезпечніших форм дискримінації, оскільки вони посягають не лише на конкретну людину, а й на її право належати до певної групи без страху бути покараною за свою ідентичність. Вона підкреслює, що під час розслідування таких справ особливо важливо довести, що нападник керувався негативним ставленням до групи, до якої належить або вважається, що належить жертва. Цей нюанс часто визначає не лише кваліфікацію злочину, а й ставлення суспільства до проблеми, яку воно нерідко воліє не помічати.

Водночас соціолог Варшавського університету професор Пшемислав Садура пояснює сплеск антиукраїнських настроїв поєднанням кількох чинників. На його думку, економічна нестабільність, що посилюється зростанням цін і безробіття, створила ґрунт для роздратування, яке політики та популісти навчилися спрямовувати в бік найуразливіших груп.

Додатковим каталізатором, на думку професора, стала дезінформація — потік неправдивих повідомлень у соціальних мережах, які переконують поляків у тому, що українці нібито отримують необґрунтовані пільги або “відбирають ресурси”. Багато людей почали відчувати, що присутність великої кількості українців ставить під загрозу їхній власний добробут.

«Люди бояться, що українці займають їхнє місце в черзі — у кабінеті лікаря, у дошкільних закладах чи на ринку праці», — зазначає Садура, додаючи, що ці страхи не мають реального підґрунтя, однак у періоди соціальної напруги саме вони стають основою для агресії.

Він вважає, що перша хвиля співчуття, яка об’єднала польське суспільство у 2022 році, поступово згасла, поступившись місцем втомі й обуренню, яке часто підігрівається політичними гаслами напередодні виборів.

«Ми живемо у часи, коли платформи функціонують як цифрові плітки», — вважає Садура.

Він має на увазі широко розповсюджені історії про «претензійних» українців, які відмовляються оплачувати послуги.

Крім того, професор попереджає, що Польща може наближатися до небезпечної точки:

«Ми вже спостерігаємо перехід від поодиноких проявів агресії до організованої ворожості. Так починаються погроми — із заміщенням ролей жертви та злочинця та дегуманізацією цільової групи».

Садура закликав до негайних заходів проти ксенофобії та захисту демократичних цінностей:

«Держава повинна припинити поступатися екстремістським групам і взяти на себе відповідальність за безпеку публічного дискурсу».

Він переконаний, що подолати цю тенденцію можливо лише через системну роботу державних інституцій — насамперед освіти, правоохоронної системи та медіа. На його думку, Польща потребує не просто жорсткішого покарання за злочини на ґрунті ненависті, а широкої просвітницької кампанії, яка допоможе пояснити суспільству, що інтеграція українців — це не загроза, а можливість для розвитку. Без таких кроків зростання ксенофобії може перерости у відкрите протистояння, що завдасть шкоди як полякам, так і українцям.