Нові тарифи та тризонні лічильники: чому ініціатива щодо здешевлення електрики може суттєво збільшити витрати українців

Питання реформування системи оплати послуг з постачання електричної енергії для побутових споживачів сьогодні викликає жваві дискусії як серед політиків, так і в колі провідних фахівців енергетичної галузі. Законодавчі ініціативи щодо впровадження нових тарифних планів спрямовані на те, щоб суттєво знизити вартість ресурсу у денні години, водночас підвищуючи його ціну в моменти найбільшого навантаження на мережу. Проте практична реалізація таких нововведень містить у собі приховані фінансові загрози для пересічних громадян України, які ризикують отримати значно більші рахунки за комунальні послуги через технічну непідготовленість та відсутність державної підтримки.

Аналізуючи запропоновані законодавчі зміни, експерт з житлово-комунального господарства, тарифів та питань комунального господарства експерт з ЖКГ, тарифів та питань комунального господарства,
асновник громадського об’єднання “Союз споживачів комунальних послуг”. Голова комітету з питань ЖКГ, благоустрою, екології та охорони навколишнього середовища Громадської ради при КМДА Олег Попенко зазначає, що ідея народних депутатів щодо здешевлення денної електроенергії для населення парадоксальним чином призведе до того, що люди почнуть платити більше.

За його словами, нова ініціатива передбачає зниження вартості електрики вдень на шістдесят відсотків, зокрема в період з одинадцятої години ранку до сімнадцятої години вечора, проте скасовує колишні вигідні умови для нічного споживання та збільшує тариф удвічі в пікові години. Скористатися цими знижками зможуть лише ті споживачі, які мають спеціальні прилади обліку, вартість і встановлення яких сьогодні коливається від шести тисяч до восьми тисяч двохсот гривень.

Фахівець акцентує увагу на фінансовій неспроможності багатьох громадян самостійно профінансувати цей перехід, додаючи: “якраз же ж питання, де взяти гроші для більшості сімей, якщо ми говоримо про встановлення цих лічильників”.

Досліджуючи аналогічні процеси модернізації енергетичних систем у країнах Європейського Союзу, експерт наголошує на тому, що там перехід на багатоквартирний чи індивідуальний тризонний облік відбувався за зовсім іншими правилами та фінансовими моделями. За кордоном модернізація інфраструктури здійснювалася коштом безпосередніх вигодонабувачів — енергопостачальних компаній та держави, які зацікавлені у збалансуванні всієї системи.

Олег Попенко вказує на цей досвід:”Якщо подивитись на досвід європейських країн, то програма встановлення тризонних лічильників була виключно за кошт або системних операторів, ну, за нашим — операторiв систем розподілу або обленерго, або за кошт держави. Тому що вони насамперед зацікавлені в тому, щоб знизити навантаження на мережі, знизити споживання в пікові години і так далі”.

Порівнюючи європейську практику з вітчизняними реаліями, експерт вважає підхід українських законотворців абсолютно протилежним та соціально несправедливим. Замість стимулювання та допомоги у впровадженні енергоефективних технологій, держава намагається перекласти всі фінансові зобов’язання щодо купівлі обладнання на плечі самих споживачів, караючи тих, хто не має можливості його придбати.

Характеризуючи дії влади, Олег Попенко Ось наголошує на пагубній політиці, яку хоче запровадити Голова Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Гєрус стосовно споживачів комунальних послуг:

“Тому що, в першу чергу, держава повинна профінансувати оці всі ці зміни і дійсно тоді буде величезний вплив на енергетичну систему, який зможе вирішити багато проблем пікових навантажень, коли ми змушені або відключати електроенергію взагалі, або закуповувати імпортну по величезним цінам.
Тому тут, як на прикладі, Колумбії, де виникло питання величезного споживання електроенергії холодильниками, і в людей не було грошей на те щоб поміняти ці холодильники.

І що зробили в Колумбії? Вони створили програму соціальної підтримки людям, коли вони могли здати холодильник, а новий холодильник вони купляли в розстрочку. І при цьому вони мали знижку від держави, компенсацію до 25-30% від вартості холодильника.

Чому б не зробити так державі (хоча б на, рівні програми 5-7-9) якщо ви дуже хочете, щоб люди встановили ці лічильники?

Запропонуйте ці лічильники, знизьте на них ціну, компенсуйте частину, щоб люди могли брати їх в кредит. І тоді, після того, як буде реалізовано 50-60% цих лічильників буде встановлено, і тільки тоді паралельно з цим впроваджуйте цю програму, щоб люди могли окупити, а не враховувати, що в Україні на сьогодні купити такі лічильники зможуть, ну давайте, 5-7% загалом споживачів, а всі інші – ні.

Але їх впровадження приведе тільки до того, що споживач комунальних послуг буде платити більше. Але ви розумієте, що якраз Гєрус цього всього не бачить. Він пропонує збільшення ціни і більше нічого не бачить”.