Точка зору

У Румунії просили мовчати: Валерій Залужний розповів про політичну чутливість до атак “Шахедів”, безсилу роль НАТО та JEF (відео)

Під час виступу у Львові перед студентами Українського католицького університету посол України у Великій Британії та колишній Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний поділився розповіддю про роль та довіру до Північноатлантичного альянсу, замовчування Румунією ситуації з “Шахедами”, які впали на її території, а також перспективу вступу України до JEF.

“НАТО – це найпростіший варіант виходу зі сьогоднішньої ситуації. Однак на жаль, як військова інституція НАТО сьогодні немає ніякої сили або якщо і має цю силу вона закінчиться ну на протязі місяця. Привожу маленький приклад: Україна отримує десь в середньому за моїми підрахунками 3000 повітряних цілей вагою від 100 кг і вище – це ті повітряні цілі, для боротьби з якими необхідно залучати зенітно-ракетні комплекси.

По натівській доктрині, яку я абсолютно поважаю, і про яку окрім мене в НАТО знає ще пару чоловік – колишній начальник комітету об’єднаних штабів США не знав і дивувався, що я знаю. Та ось, для того, щоб збити 3000 повітряних цілей потрібно 10 500 зенітних керованих ракет. Ракета IRIS-T коштує 800 тис. доларів, а ПАТРІОТ – 10 млн доларів. При таких цінах, по-перше, якщо вони є, то закінчаться завтра, їх неможливо виробити і будь-яка країна через місяць вона впаде на коліна та скаже: ми здаємося, бо витратили всі гроші на це.

Ось воно – НАТО. На жаль, воно обслуговує інтереси в основному політичних членів альянсу, вибудувало собі в умовах абсолютної демократії, виробило собі доктрину, яка дозволяє вести боротьбу з повстанськими загонами в Західній Сахарі, можуть провести якусь акцію у Тихому океані, але подалі від берега Ємена, тому що вони показали як вони можуть боротися. Вони вже не підходять туди. І, що для мене більш характерне – вони штовхнули свій військово-промисловий комплекс в безумну нашими мірками корупцію. Вони на 10 років вперед позаключали контракти на будівництво авіаносців, на будівництво якихось міфічних F-35 і так далі. Тобто, держави їм винні гроші за повітря і вони ніколи не підуть тим шляхом, щоб зробити себе ефективними, але вони існують от в тій парадигмі, в якій вони існують”.

Залужний згадав, як під час одного з обстрілів півдня України Росія запустила ударні дрони “Шахед”, які, змінивши курс, упали на території Румунії — держави-члена НАТО. Однак замість того, щоб офіційно зафіксувати факт агресії і, можливо, порушити питання про колективну відповідь, з Румунії надійшов дзвінок з чітким проханням: не говорити про це публічно.

“Румунія взагалі все розуміє, тільки мовчить. Іноді телефонують мені й кажуть: “Мовчи”. Ну, впали два “Шахеди” в порт до вас, чого ви мовчите, а вони: “Мовчи, я тебе прошу”. Розумієте?

Кажуть мені:” навіщо ви включили свої РЕБи, по все полетіло на нас”. Я їм відповідаю: “то збивайте їх. У вас 40 F-16 стоїть”. Тобто НАТО і морально, і фізично застаріло, і окрім якогось політичного захисту нам нічого не дасть”, — розповів Залужний.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  Розповідь матері українського військового: втрата дому, полон та підрив сина на міні (відео)

За його словами, мова йде не лише про Румунію. Подібне ставлення він спостерігав і з боку інших держав-членів НАТО, які межують з Україною і відчувають на собі наслідки повномасштабної війни. Він навів приклад країн Балтії та Польщі, куди періодично залітають або українські, або російські ракети — випадково чи через порушення траєкторії. Однак, як зауважив Залужний, політична реальність є такою, що навіть при очевидному порушенні територіальної цілісності діє принцип “не провокувати”. Цей підхід, за словами Залужного, пояснюється тим, що всередині Альянсу деякі держави фактично не вірять в ефективність статті 5 Статуту НАТО. Ця стаття передбачає, що напад на одного члена Альянсу вважається нападом на всіх.

“Немає ніякої там п’ятої статті і ніколи не буде. Країни Балтії розуміють, що немає жодної п’ятої статті НАТО і ніколи не було. Польща це розуміє, куди періодично падають то наші ракети, то російські. Румунія все розуміє, тільки мовчить”, – наголосив Залужний.

Він додав, що іноді з боку румунської сторони лунали навіть скарги — нібито українські засоби радіоелектронної боротьби змінюють траєкторію дронів, і ті, замість того щоб влучити в ціль в Україні, падають на території Румунії. Таким чином, питання вже не лише в наслідках агресії, а й у політичній небажаності піднімати незручні теми в контексті Альянсу. Крім того, Залужний заявив, що, з його точки зору, навіть вступ України в НАТО не є гарантією реальної безпеки.

“НАТО і морально, і фізично застаріло, і окрім якогось політичного захисту нам нічого не дасть”, — підсумував він.

Також Валерій Залужний висловився з приводу миротворчого контингенту. Він заявив:

“На мою особисту думку, як і НАТО, таким же самим примарним варіантом є завести в Україну якийсь контингент. Звертаю увагу, що доктрина з миротворцями була розроблена в середині 90-х років, коли в країни заводились “круті парні”, роліки знімали про них, транслювали по CNN. Але військові розповідали, що там за війна була. Там тільки цей ролік покажуть натівському солдату, і в нього відпаде не тільки бажання служити, але й ще щось. Тобто є страшні речі, до яких вони на сьогодні не готові.

Тому це ймовірніше за все, виходить так, що найкращі гарантії безпеки закладені у нас самих. Єдине, що нам важко буде зробити — це надходження нас до нової архітектури європейської безпеки, яку ще слід побудувати. І тут дуже корисним у цьому плані є JEF. Але в ньому є дві проблеми, які заважають Україні до нього приєднатися. Проблема насамперед у самій Великій Британії, тому що її додаткові проблеми не потрібні, а також тому, що в Британії армії немає. І не зрозуміло, скільки їм потрібно часу для того, щоб побудувати цю армію. Плюс в армії в Британії є підводні човни, у яких є конкретна задача європейська, від якої вони відійти не можуть в рамках договору НАТО — ось проблема номер один.

Ми отримуємо відповідь, що Україна не є Північно-західною країною, тобто вони об’єднуються навколо Північного моря. А друга проблема, як не дивно, полягає у Польщі, яку також у JEF не беруть. І вона буде все робити, щоб спочатку прийняли її, а потім вже вели мову про Україну. Я намагаюсь переконати британців, що створення нової архітектури європейської безпеки саме на базі JEF є найреалістичнішим сценарієм, тому що там уже створена система управління, яку можна нарощувати. Крім того, є ще один величезний плюс — в JEF є Норвегія, яка має шикарні природні запаси, яка має свій флот, який може стати основою морської компоненти, багатий людський капітал. Але знову ж таки сьогодні це проблема, тому що розглядати Європу, яка побудувала свою безпеку на новій архітектурі, вони поки що не хочуть”.

Для довідки: Об’єднані експедиційні сили Сполученого Королівства (англ. Joint Expeditionary Force — JEF) — це багатонаціональні експедиційні сили, створені у 2015 році під проводом Великої Британії. До їх складу входять дев’ять північноєвропейських союзників: Данія, Фінляндія, Естонія, Ісландія, Латвія, Литва, Нідерланди, Швеція та Норвегія. У разі потреби JEF можуть розгорнути понад 10 000 військових для участі в гуманітарних місіях або бойових операціях високої інтенсивності. JEF можуть діяти самостійно, незалежно від НАТО, але також можуть підтримувати місії Альянсу або працювати в рамках миротворчих ініціатив ООН. Всі десять країн-учасниць JEF також є членами НАТО, однак ці сили мають власну структуру командування та гнучкість у прийнятті рішень.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  Асадівські застінки: світові ЗМІ шоковані масштабом жаху

Варто нагадати, що 1 березня 2025 року Румунія офіційно підтвердила, що уламки безпілотника, знайдені поблизу українського міста Рені, належали російському дрону. Той впав у ненаселеній місцевості поблизу кордону з Молдовою. Боєголовку довелося знешкоджувати на місці. Це був не перший випадок падіння російських дронів на територію держави-члена НАТО, однак щоразу реакція Бухареста залишалася максимально обережною.

Розповідь Залужного проливає світло на напругу між політичною риторикою про “єдність Альянсу” і реальною поведінкою його членів у кризових ситуаціях. І водночас ставить незручне запитання — чи можна покладатися на захист НАТО, якщо навіть його держави не завжди готові визнати, що стали жертвами агресії.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі статті

Кнопка "Повернутися до початку