Україна в руках кредиторів: що відбувається з державними запозиченнями та які сценарії розвитку подій
Україна вже багато років перебуває в складному борговому стані, але ситуація за останні роки стала особливо напруженою. У світлі поточних викликів країна вимушена шукати зовнішні та внутрішні джерела фінансування для підтримки свого функціонування. Війна тільки посилила цю залежність від кредиторів, але чи справді є межа для зростання боргу? Міністерство фінансів України повідомляє про суттєве збільшення держборгу на 15% лише за перші вісім місяців 2024 року, при цьому більшість цього боргу спрямована на покриття військових витрат та утримання державного апарату в умовах кризи. Кому ми заборгували і наскільки реалістично повернути ці кошти у найближчі роки? Чи дозволить зростаючий рівень державного боргу уникнути дефолту в 2025 році? Які сценарії нас чекають?
Динаміка розміру держборгу України
Згідно з офіційними даними Міністерства фінансів України, державний борг країни продовжує зростати, і ця тенденція набрала обертів у 2024 році. Попри певні сподівання на стабілізацію економіки в умовах зовнішніх викликів та військової агресії, зростання державних запозичень виявилося надто значним. Важливо звернути увагу на те, що інформація про держборг України оприлюднюється із певним запізненням. Останні дані, які ми маємо, стосуються перших восьми місяців 2024 року, і вони демонструють, що боргове навантаження на економіку залишається на високому рівні.
Станом на 1 вересня 2024 року, загальний державний і гарантований державою борг України досяг 6,37 трлн грн або $154,7 млрд у валютному еквіваленті. Зокрема, державний борг перевищив 6 трлн грн ($147,5 млрд), що свідчить про значне зростання заборгованості країни. Гарантований борг, у свою чергу, склав 293 млрд грн, або $7,1 млрд.
Подивимось на загальну динаміку держборгу України за останні роки:
- 2014 — 73,2 млрд грн
- 2015 — 69,8 млрд грн
- 2016 — 71 млрд грн
- 2017 — 76,3 млрд грн
- 2018 — 78,3 млрд грн
- 2019 — 84,4 млрд грн
- 2020 — 90,3 млрд грн
- 2021 — 98 млрд грн
- 2022 — 111,5 млрд грн
- 2023 — 161,5 млрд грн
Як бачимо, державний борг України з кожним роком зростає. Починаючи з 2014 року, коли борг становив 73,2 млрд доларів, він постійно збільшувався і в вересні 2024 році досяг позначки 154,7 млрд доларів (різниця складає 81,5 млрд доларів). Це свідчить про тенденцію до збільшення боргового навантаження на державу.
Якщо детальніше розглянути структуру боргу, то зовнішні запозичення складають основну частину. Так, зовнішня заборгованість України станом на початок вересня 2024 року становить 4,4 трлн грн, або $106,8 млрд. Цікаво відзначити, що з початку 2024 року цей показник збільшився на 22%. Це значне зростання, враховуючи, що внутрішній державний борг за цей період зріс лише на 6%. Таким чином, залежність України від зовнішніх фінансових ресурсів стає все більш очевидною, що збільшує ризики для фінансової стійкості країни у випадку подальшого погіршення макроекономічних умов або змін на світовому ринку капіталів.
Щодо внутрішнього боргу, найбільші зобов’язання накопичено за облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП). Зокрема, це 30-річні ОВДП на суму 257 млрд грн, 15-річні ОВДП на 237 млрд грн і 2-річні держоблігації, за якими сума зобов’язань складає 231 млрд грн. Важливо також зазначити, що найбільшими власниками цих облігацій є банки. Портфель ОВДП, що належить комерційним банкам, перевищує 784 млрд грн. Окрім того, значну частку тримає Національний банк України, на балансі якого зберігаються облігації внутрішньої державної позики на суму понад 677 млрд грн.
Хто найбільше кредитує Україну
Гарантований державою борг формується, переважно, із зобов’язань, що виникають перед міжнародними організаціями та комерційними структурами. Серед зовнішніх боргових зобов’язань України основними кредиторами є міжнародні організації, що надають Україні фінансову допомогу в рамках програм підтримки економічної стабільності та відновлення. До них належать Міжнародний валютний фонд (МВФ), Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Європейське співтовариство з атомної енергії та Фонд чистих технологій, а також фінансові інституції Європейського Союзу. За станом на вересень 2024 року, загальні зобов’язання перед цими установами становлять 3,1 трлн грн, або $74,4 млрд. Також варто згадати про значні зобов’язання перед урядами країн-партнерів, які надають Україні кредити та гранти для підтримки її фінансової стабільності. Загальна сума боргу перед урядами становила 318,5 млрд грн, або $7,7 млрд. Це свідчить про те, що Україна значною мірою залежить від зовнішньої допомоги для забезпечення поточних фінансових потреб та підтримання макроекономічної стабільності.
Слід зазначити, що міжнародна фінансова підтримка у 2024 році стала для України рятувальним колом у вирі економічних труднощів, спричинених війною. За період із січня по вересень країна отримала $24,5 млрд зовнішнього фінансування, яке надходило від ключових міжнародних партнерів. Це не просто гроші, а запорука стабільності у важкі часи. Однак варто глибше розібратися, хто допомагає Україні, які умови цієї допомоги та що це означає для майбутнього країни.
Найбільшим донором у 2024 році виступив Європейський Союз, який надав Україні $13,1 млрд, що складається як із кредитів, так і грантів. Фактично, підтримка ЄС є найбільшою у загальному міжнародному фінансуванні країни, і це підтверджує стратегічну важливість України для Європи. Ці кошти йдуть на стабілізацію державних фінансів, фінансування соціальних програм та підтримку інфраструктури, що постраждала від війни. Зокрема, частина цих коштів йде на відновлення енергетичної системи після численних ударів по критичній інфраструктурі.
Сполучені Штати також продовжують бути важливим партнером для України, надавши $3,9 млрд виключно у формі грантів. Це означає, що ці гроші не потрібно буде повертати, що є надзвичайно важливим для зменшення боргового навантаження. Гранти від США спрямовані на оборону та гуманітарні потреби, що дозволяє державі підтримувати боєздатність армії та забезпечувати життєво важливі послуги для населення.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) також активно допомагає Україні, надавши $3,1 млрд у формі кредитів. Ці кошти йдуть на підтримку макроекономічної стабільності, яка вкрай важлива в умовах воєнного часу. Проте варто зазначити, що кредити МВФ, на відміну від грантів, необхідно повертати, і це додає навантаження на державний борг.
Інші ключові партнери, такі як Японія ($2,1 млрд), Канада ($1,5 млрд) та Велика Британія ($0,5 млрд), також зробили свій внесок у фінансову підтримку України. Важливо відзначити, що більшість цих коштів надається у формі кредитів, що також накладає певні обов’язки щодо їхнього повернення в майбутньому.
За серпень Україна отримала $8,4 млрд зовнішнього фінансування, з яких гранти склали $5,5 млрд, а позикові кошти — $2,9 млрд. Але у вересні міжнародні надходження припинилися, що показує, як мінливим може бути потік зовнішньої підтримки, залежний від політичних і економічних рішень у країнах-донорах. Загалом із початку 2024 року Україна отримала більше $6,5 млрд грантів і майже $18 млрд позик, що демонструє значну перевагу кредитних ресурсів над безповоротною допомогою.
Для порівняння: у 2023 році гранти становили понад 40% від загальної суми міжнародної допомоги, а у 2024 році ця частка скоротилася до 27%. Це свідчить про те, що донори все частіше надають допомогу у вигляді позик, що підвищує боргове навантаження на Україну.
Щодо питання боргових виплат, то в останньому кварталі 2024 року (жовтень–грудень) Україна повинна виплатити 276,3 млрд грн за своїми зобов’язаннями. Найбільша частка цих виплат припадає на внутрішній борг — 205 млрд грн. Це зобов’язання за ОВДП та іншими інструментами, які випускає держава для фінансування бюджетних витрат. Щодо зовнішнього боргу, Україна має повернути 71 млрд грн, і хоча реструктуризація єврооблігацій дозволила суттєво знизити цей тягар, проблема збереження високого боргового навантаження залишається актуальною. При цьому реструктуризація боргу у серпні 2024 року, яка дозволила скоротити виплати на понад 606 млрд грн, стала тимчасовим полегшенням для України. Це означає, що ці борги були перенесені на майбутні роки, зокрема на період 2029–2035 років. Проте слід розуміти, що перенесення виплат — це не їхнє скасування, і Україна все одно матиме ці зобов’язання у майбутньому.
Важливу частку зовнішніх боргів також складають зобов’язання за українськими єврооблігаціями, випущеними на міжнародних ринках капіталу. Обсяг боргу за єврооблігаціями на 1 вересня 2024 року становив 627 млрд грн, або $15,2 млрд. Крім того, значна частка гарантованого боргу належить державним та комерційним банкам, таким як Ощадбанк, Укргазбанк, ПУМБ та Таскомбанк.
Яка перспектива і можливі сценарії розвитку подій
Погляд у 2025 рік не приносить великого оптимізму з точки зору боргового навантаження. У проєкті державного бюджету на 2025 рік планується, що обсяг державного та гарантованого боргу зросте до 8,6 трлн грн, що на 35% більше, ніж на 31 серпня 2024 року. Найбільш тривожним є прогноз, що відношення державного боргу до ВВП досягне майже 100%, тобто сума боргу майже дорівнюватиме обсягу всіх товарів і послуг, вироблених в Україні протягом року. Це свідчить про те, що фінансова стійкість України залишатиметься під загрозою, якщо не будуть знайдені нові рішення для управління борговими зобов’язаннями.
У 2025 році передбачається, що загальний обсяг запозичень сягне 2,33 трлн грн, тоді як виплати за боргами становитимуть 0,69 трлн грн. Це означає, що Україна продовжуватиме активно позичати для покриття своїх бюджетних витрат, що збільшуватиме боргове навантаження на економіку.
Ситуація з державними запозиченнями України виглядає як своєрідна фінансова пастка, з якої вихід поки не очевидний. У 2024 році країна отримала величезні суми допомоги від міжнародних партнерів, однак основна частка цієї допомоги – це кредити, а не гранти. Як результат, державний борг продовжує зростати шаленими темпами, а зовнішні зобов’язання стають усе більш важкими для бюджету. Важливо розуміти, що нинішня фінансова підтримка, хоч і дозволяє тримати економіку на плаву, є тимчасовим рішенням. Фактично, Україна “позичає час”, відкладаючи на майбутнє свої головні фінансові проблеми.
На тлі цих боргових обов’язків, країна опинилася в ситуації, коли її економічна стабільність майже цілком залежить від міжнародних кредиторів. Європейський Союз, МВФ, США та інші партнери фактично тримають фінансові важелі України в своїх руках. Так, вони допомагають країні виживати, але за це доведеться заплатити в майбутньому — і не лише грошима, але й політичними рішеннями та зобов’язаннями.
Прогнози на 2025 рік виглядають ще більш загрозливо. Відношення держборгу до ВВП майже досягне 100%, а це означає, що вся українська економіка буде змушена працювати лише для того, щоб виплачувати борги. Якщо не буде проведено структурних реформ і уряд не створить дієві стратегії розвитку, ризики дефолту стануть реальністю. Він може настати, якщо країна не в змозі вчасно виконати свої зобов’язання перед зовнішніми кредиторами через відсутність фінансових ресурсів або несприятливу економічну ситуацію.
Однак є кілька можливих сценаріїв розвитку подій:
- Структурні реформи і міжнародна підтримка. Уряд може продовжувати співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями, такими як МВФ, для отримання нових кредитів або реструктуризації боргу. Це дозволить тимчасово уникнути дефолту, але вимагатиме впровадження суворих економічних реформ, скорочення державних витрат і підвищення податків.
- Реструктуризація боргу. Україна може домовитися про реструктуризацію своїх боргових зобов’язань. Це означає, що виплати будуть розтягнуті на триваліший термін або частково списані. Такий сценарій можливий за умови готовності кредиторів до переговорів та значної міжнародної підтримки.
- Залучення інвестицій та економічне зростання. Якщо Україна зможе активізувати економічне зростання за рахунок залучення інвестицій, розвитку експорту, стабілізації промислового виробництва, це може збільшити надходження до бюджету та полегшити борговий тягар.
- Дефолт. Якщо економічна ситуація не покращиться, і Україна не зможе виконати свої боргові зобов’язання, дефолт може стати реальністю. Це негативно вплине на міжнародну репутацію країни, призведе до зниження кредитного рейтингу, підвищення вартості позик у майбутньому, скорочення інвестицій та значного падіння економіки.
Отже, доля України в 2025 році залежатиме від того, чи вдасться їй знайти баланс між зовнішніми зобов’язаннями та внутрішніми економічними реформами. Великі зовнішні борги України призводять до значного тиску на економіку, обмежуючи можливості для інвестицій у розвиток інфраструктури, соціальні програми та оборону. Борги доведеться повертати майбутнім поколінням, а основний тягар ляже на платників податків, малий і середній бізнес, а також на державні ресурси. Зовнішні кредитори продовжать диктувати свої умови, які підривають економічну і політичну незалежність країни. Відсутність стратегії щодо зменшення боргового навантаження призведе до ще більшої залежності від міжнародної фінансової допомоги та постійного зростання боргових зобов’язань, а зобов’язання, відкладені в результаті реструктуризації єврооблігацій, повернуться бумерангом вже в 2029–2035 роках. Це справжній виклик для уряду, який муситиме знайти баланс між зростаючими витратами на військові дії, соціальну підтримку населення та необхідністю повертати величезні суми боргу. Чи зможе Україна витримати цей фінансовий тиск? Питання залишається ключовим і досі відкритим для політичного та економічного порядку денного.
Оксана Іщенко
