Українці вважають корупцію у владних структурах головною загрозою для стабільності та безпеки країни: результати опитування

Тема корупції в Україні не зникає з порядку денного, а навпаки, набуває ще більшого суспільного резонансу. Українці, які щодня стикаються з загрозами війни, втратами, вимушеною еміграцією та соціальним навантаженням, дедалі глибше усвідомлюють: внутрішня ерозія державності через корупцію не менш небезпечна, ніж ракети й дрони. Суспільна толерантність до зловживань владою знижується, а запит на прозорість і справедливість звучить гостріше, ніж будь-коли. Саме такий результат демонструє дослідження центру Socis, проведене у червні 2025 року: понад половина опитаних українців назвала корупцію головною внутрішньою загрозою для країни.

Корупція як головний дестабілізуючий фактор: цифри і порівняння

За даними опитування, 48,5% респондентів вважають саме корупцію у владних структурах головною загрозою для стабільності та безпеки країни. Ця оцінка перевищила навіть згадки про збройну агресію Росії (41,7%) та економічне падіння рівня життя (41,1%). Важливо, що серед варіантів відповіді були також втрата територій (34,9%), політика мобілізації (26,4%) і перебої з електропостачанням (3,1%) — всі ці чинники виявилися менш значущими в очах громадян, ніж системна корупція.

Дослідники вважають, що такі оцінки вказують на загострення сприйняття корупції не як побічної проблеми, а як безпосередньої загрози самому існуванню держави, що в умовах війни звучить особливо промовисто. Наголошується, що українці дедалі більше ототожнюють корупцію з внутрішньою зрадою, яка не менш небезпечна, ніж зовнішній ворог.

Ступінь корумпованості: як громадяни бачать масштаби проблеми

Соціологічні оцінки загального рівня корупції свідчать про глибоке розчарування та недовіру до інституцій. 44,2% опитаних назвали рівень корупції «дуже високим», ще 38,4% — просто «високим». Таким чином, понад 82% громадян вважають, що проблема набула масштабного й системного характеру. Водночас лише 1% респондентів погодився з тим, що рівень корупції в Україні є низьким.

Експерти з політичної соціології зазначають, що така оцінка є не лише індикатором втрати довіри до держави, а й ознакою моральної фрустрації: в умовах війни, коли суспільство щодня демонструє стійкість, жертовність і взаємодопомогу, будь-який прояв корупції сприймається не як «звичайне» порушення, а як моральний злочин проти солідарності й виживання.

Відповідальні за корупцію: громадська думка чітко структурована

Окремий блок дослідження стосувався сприйняття джерел та носіїв відповідальності за корупцію. Відповіді були багаторівневими, але загалом розподілилися наступним чином:

55,1% — вважають відповідальною загалом владу,

40,3% — вказують на антикорупційні органи,

31,2% — називають президента,

31% — вважають відповідальним саме суспільство,

25,4% — згадують Верховну Раду,

20,7% — покладають вину на уряд.

Аналітики трактують такі результати як високий рівень критичного мислення, оскільки респонденти не обмежуються звинуваченням лише абстрактної “влади”, а виокремлюють конкретні інститути, включно з тими, які мали б протидіяти корупції, але не виправдали очікувань. Наявність відповідальності, покладеної й на суспільство, також свідчить про часткове усвідомлення спільної вини, хоча й у меншій пропорції.

Попередні дослідження, які фокусувалися на формі бажаних покарань за корупцію, демонстрували чіткий запит на реальні строки позбавлення волі, конфіскацію майна та публічну відповідальність. Ці настрої зберігаються й посилюються у 2025 році, що, на думку політологів, є реакцією на відсутність системної відповідальності за корупційні злочини навіть у критичний період для країни.

Побутова і державна корупція: чітке розрізнення

Ще одним важливим результатом опитування стало чітке розмежування між побутовою та системною корупцією. Лише 14,4% респондентів вказали на побутову корупцію (в лікарнях, школах, органах місцевого самоврядування) як основну загрозу. Дослідники вважають, що це свідчить про зміщення фокусу уваги з дрібних побутових практик на верхній ешелон влади, де громадяни бачать головне джерело корупційного тиску.

На думку фахівців, це також вказує на розрив між персональною поведінкою громадян і їх очікуваннями від держави: люди готові бути толерантнішими до побутових практик у кризі, але не приймають збагачення можновладців під час війни.

У 2025 році, в умовах затяжної війни, суспільство дедалі виразніше формулює запит не лише на перемогу, але й на справедливість як внутрішню основу державності. Дослідження Socis демонструє, що для мільйонів українців корупція стала особистою травмою, яка перешкоджає довірі, згуртованості та вірі в майбутнє.