Як вилікувати хребет і суглоби без операцій: інтерв’ю з автором унікальної методики “Остеоритміка Спайн” Сергієм Орловим

У сучасному світі проблеми з хребтом і суглобами стали майже нормою для багатьох людей. Сидячий спосіб життя, стреси, неправильні навантаження та навіть психологічний стан — усе це непомітно, але наполегливо шкодить нашому здоров’ю. Саме тому особливо цінними є те, що знаходяться фахівці, які не лише допомагають людям полегшити біль, але й дарують нову якість життя. Одним із таких майстрів своєї справи є Сергій Орлов — харківський мануальний терапевт, кінезіотерапевт і остеопат. Завдяки його знанням і методам лікування люди відчувають, що повноцінне життя — це не мрія, а реальність.
Сергій Орлов створив унікальну запатентовану методику “Остеоритміка Спайн”, яка перевертає уявлення про лікування хребта і суглобів. Ця інноваційна техніка вже допомогла тисячам пацієнтів повернутися до активного і здорового життя. Його підхід допомагає відновити здоров’я хребта й суглобів як у дорослих, так і дітей, а також став справжнім порятунком для багатьох військових, які пережили поранення та травми.
В ексклюзивному інтерв’ю для ІА “ФАКТ” Сергій Орлов відкриває завісу над мистецтвом оздоровлення, розповідаючи про свою методику. Він ділиться власним баченням здоров’я хребта і суглобів, надає корисні поради, розкриває секрети профілактики захворювань опорно-рухового апарату та пояснює, чому своєчасний догляд за тілом є інвестицією в довголіття.
Сергій Ігорович, як ви прийшли до створення своєї методики лікування? Це був довгий шлях чи натхнення прийшло одразу?
Створення моєї методики – це справжній марафон, а не спринт. Цей шлях був і залишається тривалим процесом, де я постійно навчаюся, експериментую та вдосконалююся. З одного боку, певні ідеї виникали швидко, ніби натхнення саме знаходило мене. Але з іншого – кожен новий етап був результатом глибокого аналізу, практики і бажання досягти кращих результатів для своїх пацієнтів.
Я постійно вивчаю різні підходи до лікування і реабілітації, слідкую за новими дослідженнями, а головне – уважно аналізую результати своєї практичної роботи. Деякі прийоми додаю, інші з часом відкидаю, але в цілому в мене існує свій унікальний “протокол”, який я б назвав радше шаблоном або алгоритмом. Він ефективно працює, і я впевнений, що аналогів йому немає. Можливо, є схожі підходи, але точно не ідентичні.
Важливим є те, що свою методику я створив також і завдяки досвіду власного лікування. Колись я переніс закриту черепно-мозкову травму, п’ять днів був без свідомості. І як не дивно, саме мануальний терапевт допоміг мені повернутися до життя. Пізніше у мене були проблеми зі спиною та п’ятками, через що я не міг нормально ходити та працювати. Ніяке лікування не допомагало, тому я почав шукати вихід самостійно. В результаті я реабілітував себе і знайшов власний шлях лікування пацієнтів.
Кажуть, що попасти до Вас на прийом — це велика вдача. Про Вашу методику лікування і реабілітації пацієнтів ходять справжні легенди. У чому полягає її унікальність?
Її унікальність у творчому підході. Я об’єднав елементи кількох потужних технік – масажу, мануальної терапії, кінезіотерапії та остеопатії – в єдиний цілісний підхід. Цей мікс дозволяє досягти вражаючих результатів, адже я беру найкраще з кожного напряму й адаптую під конкретну людину. Це не просто методика, а результат постійного раціоналізаторства. Для мене важливо, щоб кожен прийом працював не лише теоретично, але й показував довготривалу практичну ефективність. Тому я продовжую вдосконалювати свій підхід, залишаючись відкритим до нових ідей.
Окрім цього, я офіційно запатентував свою методику, в мене є Торгова марка “Остеоритміка Спайн”. Це важливий крок, який підкреслює її унікальність. Тобто, аналогів моїй методики дійсно немає, що робить її насправді ексклюзивною у сфері мануальної терапії та кінезіотерапії.
Мій підхід — це застосування різних методик, де я об’єднав усе найкраще, все це працює у гармонії. Він досить тривалий час відпрацьовувався в лікарняних умовах, у спеціальній медицині. Це не просто набір технік чи експерименти, а результат багаторічної практики. Наприклад, коли я поєдную різні техніки масажу, це не робить їх “нетрадиційними”. Усе, що я використовую, має доказову базу та чіткий вплив на організм.
За 30 років через мої руки пройшло понад 100 тисяч людей. І це великий досвід, який я втілив у своєму методі. Це не просто “мікс” технік, а цілісна модель, яка базується на знаннях, практиці та розумінні людського тіла. Я вірю, що поєднання традиційної медицини, сучасних підходів і цього методу має велике майбутнє.

Чи використовуєте ви жорсткі техніки лікувального масажу, мануальної і кінезіотерапії? Адже багато спеціалістів працюють надто агресивно, іноді завдаючи своїм пацієнтам більше шкоди, ніж користі.
Це дуже правильне запитання. Я навіть скажу більше. У дитинстві я багато чув про легендарного лікаря-остеопата Микола Касьяна – родоначальника мануальної терапії в СРСР та Україні. Його ім’я було буквально оточене міфами. Люди розповідали, що він приймав до 250 пацієнтів на день, і відбувалися справжні дива: хтось вставав з інвалідного візка, хтось знову починав ходити. Але разом із цим були й інші історії. Хоча багатьом він дійсно допомагав, деякі скаржилися, що його методика була травмонебезпечною, а в окремих випадках навіть шкодила.
Моя методика принципово інша. Я відмовився від жорсткого підходу, який може лякати пацієнтів або спричиняти додаткові проблеми. Мої пацієнти мені довіряють, і я працюю так, щоб це довір’я було виправданим. Коли я лише починав працювати в лікарні, робив класичний масаж і швидко зрозумів, що цього недостатньо. Лікування потребує комплексного підходу, який враховує індивідуальність кожної людини.
Я вчився у багатьох талановитих фахівців, зокрема у Тамари Павлівни Білоусової, реабілітолога та професора, яка має свої унікальні авторські методики. Вона показала мені, що важливо розглядати лікування як мистецтво, де мануальна терапія, реабілітація та сучасні медичні підходи працюють разом, але ні в якому разі не жорстко.
Реабілітація в мануальній терапії має на меті переналаштування м’язових ланцюгів і відновлення опорно-рухового апарату. Але це лише початок. Без підтримки, такої як лікувальна фізкультура чи фітнес, результат може бути тимчасовим. Тому я завжди наголошую: лікування має бути комплексним. Це руки спеціаліста, медикаментозна терапія, фізичні вправи і головне — бажання людини змінити своє життя. Я переконаний, що маскувати проблему препаратами або постійно приймати ліки — це неправильний шлях до здоров’я. Тільки комплексне лікування може дати стабільний і довготривалий результат.
Пацієнти кажуть, що Ваша унікальна методика дозволяє навіть збільшити зріст. Це дійсно так?
Відразу уточню – я не “підвищую” зріст у буквальному сенсі, але допомагаю людині повернути її тіло до нормального фізіологічного стану. Це відбувається завдяки відновленню правильної роботи опорно-рухового апарату.
Моя методика спрямована на комплексну роботу з м’язами, зв’язками, сухожиллями та фасціями. Я працюю над тим, щоб усунути ротацію або зсув суглобів, які з часом можуть виникати через неправильне навантаження чи хронічні порушення. В результаті людина починає займати правильне положення у просторі, тобто таке, яке відповідає її природній анатомії. Це справді може вплинути на зріст, адже випрямлений хребет або скоригований сколіоз допомагають людині досягти своєї максимально можливої довжини тіла.
Як ви знаходите підхід до кожного пацієнта залежно від захворювання чи травми?
Кожна людина є унікальною, і це основа мого підходу. Я спеціалізуюся на лікуванні опорно-рухового апарату: грижі, протрузії, сколіоз, вегетосудинні порушення тощо — це те, з чим я працюю щодня. Проте навіть якщо діагнози здаються схожими, у кожного пацієнта є свої особливості, які потребують індивідуального підходу.
Якщо хребет здоровий, людина загалом теж здорова. Хвороби виникають тоді, коли порушується його функціональність. Моє завдання полягає у відновленні цієї функціональності, але я не зосереджуюсь лише на конкретних симптомах. Для мене важливо повернути загальне здоров’я пацієнта, налаштувати його тіло так, щоб воно могло у подальшому ефективно працювати саме. Мій принцип полягає в тому, щоб працювати комплексно. Я не обмежуюся якоюсь однією методикою чи технікою. Часом мануальний терапевт, який суворо дотримується лише одного напряму, ризикує не досягти необхідного результату. Тому я використовую весь арсенал технік, адаптуючи їх до конкретної ситуації пацієнта.
При роботі з пацієнтом я обов’язково враховую індивідуальні особливості організму. Усі ми різні, і одна й та сама методика може давати різні результати. Також я враховую тривалість й тяжкість захворювання. Травми або хвороби, що накопичувались роками, потребують іншого підходу, ніж недавні проблеми. Крім того, важливим для мене є загальний стан здоров’я людини.
Хребет впливає на всі системи організму – нервову, травну, серцево-судинну. Працюючи з опорно-руховим апаратом, я налагоджую їхній баланс. Наприклад, коли мова йде про сколіоз, то часто вважають, що з ним нічого не можна вдіяти, особливо якщо це третя або четверта стадія. Але я переконаний, що навіть у таких випадках є можливості для покращення. Звичайно, на третій і четвертій стадії сколіоз може потребувати хірургічного втручання. Але якщо ми говоримо про другу чи першу стадію, то їх можна коригувати. Другу стадію ми можемо перевести на першу, а з першої — практично вийти до нормального стану. Навіть із третьої стадії, якщо працювати комплексно, можна досягти значного покращення й знизити її до другої.
Такі результати, особливо з важкими випадками, не даються швидко. Це тривалий процес, який може тривати рік і більше. Він включає не лише мануальну терапію, але й роботу в залі, реабілітацію та виконання спеціально розробленої програми. Важливо, що це не просто виправлення хребта чи суглобів, а відновлення гармонії всього організму, що в результаті робить людину здоровішою та енергійнішою. І найголовніше — це можливо. Все залежить від системного підходу та бажання самої людини.
Люди часто думають, що лікування завершується після зняття болю. Але справжній результат — це коли тіло повертається до гармонії, і всі внутрішні органи працюють злагоджено. Тому моє завдання не лише усунути проблему, а й допомогти людині відновити здоров’я повністю.
Я вірю, що комплексний підхід із застосуванням різних технік, відновленням хребта та роботою з усім тілом є ключем до довготривалого ефекту. І саме тому моя методика працює. Вона не маскує симптоми, а усуває причини проблеми. Моя кінцева мета — це загальне здоров’я пацієнта.
Тобто, Ви вважаєте, що основною причиною більшості проблем із суглобами є нездоровий хребет? Можете розповісти детальніше, які ознаки вказують на те, що пора звернути увагу на стан спини і суглобів?
Так, я впевнений, що більшість проблем із суглобами у людей насправді беруть початок із хребта, якщо ми не беремо травми і переломи у визначеному місці. Наш спосіб життя далекий від ідеального: постійне сидіння, робота за комп’ютером, тривале перебування за кермом, недостатня фізична активність — усе це створює ґрунт для порушень у роботі опорно-рухового апарату. М’язи слабшають, кровопостачання погіршується, і організм поступово починає старіти раніше, ніж хотілося б. До цього додаються травми, шкідливі звички, відсутність регулярного руху — і ми маємо цілу картину дисфункцій.
Ознаки порушень можуть проявлятися поступово: слабкість, втрата настрою, апетиту, головні болі, оніміння кінцівок, хрускіт у суглобах, а також гострий біль. Часто люди починають лікувати, наприклад, коліна, коли вони болять. Але в більшості випадків, приблизно у 70-80%, проблеми з колінами пов’язані з неправильним навантаженням, яке йде від порушень у роботі саме хребта, особливо поперекового відділу.
Коли порушується робота глибоких м’язів, навантаження розподіляється неправильно, і це буквально “вбиває” суглоби. Навіть травми менісків у футболістів або артрози, які виникають з часом, це здебільшого наслідок проблем із поперековим відділом хребта. Саме він є основою всього тіла, він відповідає не лише за рух, але й за функціювання всіх внутрішніх органів, координацію процесів і навіть загальний стан здоров’я. Його можна порівняти з головним контролером організму. Якщо хребет здоровий, то й тіло функціонує правильно. Але щойно в ньому виникають порушення виникає збій всієї системи, який впливає на все: від мозку до кінчиків пальців.
Хребет можна назвати “царем життя”, і саме тому його стан потребує особливої уваги. Лікування лише суглобів без відновлення здоров’я хребта часто не приносить довготривалого результату. Тож якщо ви відчуваєте біль, оніміння, хрускіт або інші неприємні симптоми, варто спершу звернути увагу саме на стан вашого хребта, адже саме від нього залежить, наскільки гармонійно працює весь ваш організм.
Яке найскладніше захворювання вам вдалося вилікувати і це Вам запам’яталося особливо?
Складно однозначно сказати, що саме є “особливо складним захворюванням”, адже спектр проблем, з якими мені доводиться працювати, є дуже широким. Але є випадки, які дійсно запам’яталися. Наприклад, у мене був пацієнт з грижею розміром 24 міліметри. Такий розмір зазвичай вважається не просто показанням до операції, а категоричним вироком — “з речами на операцію вже завтра”. Але мені вдалося впоратися з цією проблемою. Для мене грижі розміром 9-12 міліметрів – це вже звична практика, і я до таких випадків ставлюся спокійно.
Окрім роботи з грижами, я також застосовую елементи остеопатичних технік. Наприклад, у мене хороші результати в роботі з головою, зокрема у правці атланта (атлант – це перший шийний хребець, який тримає на собі голову — ред.), хоча підходжу до цього по-своєму. Особливо це важливо у випадках із дітьми, коли вдається “загасити” епіактивність і запобігти розвитку епілепсії, викликаної родовими травмами. Це індивідуальна і дуже делікатна робота, адже діти потребують особливого підходу. Але найяскравіше запам’ятовується, коли ти допомагаєш дитині уникнути епілепсії та гормональної терапії. Коли знаєш, що вчасне втручання врятувало дитину від тяжких наслідків, це надихає продовжувати працювати далі.
Чи більше батьків почало звертатися до вас під час війни з приводу лікування дітей? З якими проблемами їх зараз приводять?
Так, під час війни кількість звернень із дітьми значно зросла. Однак я беру до роботи дітей вибірково: зовсім маленьких — рідко, частіше працюю з підлітками, адже саме в цьому віці проблеми проявляються найяскравіше.
На жаль, війна сильно вплинула на стан здоров’я дітей. Одним із головних наслідків є страх і депресивний стан, стреси, які буквально “стискають” їхні м’язи. Через це дуже швидко розвивається сколіоз, навіть у тих, хто раніше не мав схильності до нього. Ситуацію ускладнює домашнє навчання, малорухливий спосіб життя та постійна психологічна напруга.
Війна зачепила дітей емоційно. Всі ці переживання відкладаються у вигляді м’язових блоків та затискачів. Організм дітей намагається “розвантажити” психіку, переносячи напругу на тіло. Це працює як захисний механізм, але в результаті з’являються хвороби опорно-рухового апарату та проблеми зі здоров’ям загалом.
Ще одне, що сильно змінилося, — це поширення панічних атак серед дітей. Раніше це було здебільшого “дорослою” проблемою, але зараз дедалі більше дітей переживають подібні стани. Ці емоційні й фізичні труднощі потребують комплексного підходу до лікування, оскільки просто усунути симптоми недостатньо — важливо допомогти дитині відновити як фізичне, так і психологічне здоров’я.
Діти отримують найсильніший удар, і моїм завданням є зробити все, щоб допомогти їм повернутися до гармонійного стану, незважаючи на складні умови, у яких ми всі опинилися.
Чи бачите ви пряму залежність між психоемоційним станом людини та здоров’ям її суглобів і хребта?
Так, це абсолютно пряма залежність. І навіть якщо не брати до уваги війну, сам по собі соціум має колосальний вплив на здоров’я людини. Наш спосіб життя, постійний стрес, швидкий темп — усе це залишає свій відбиток не лише на психіці, а й на тілі. Хребет, як основа опорно-рухового апарату, теж страждає.
Війна — це, звісно, найгостріший соціальний фактор. Вона суттєво посилює всі наявні проблеми. Але навіть без війни багато людей не вміють правильно відновлювати свої сили, розподіляти ресурси та адаптуватися до сучасного ритму життя. В таких умовах організм починає “здавати”, і цей процес нерідко проявляється через порушення в роботі опорно-рухового апарату.
Ми всі, в певному сенсі, “хворі війною”. Ми вже не ті, якими були раніше. Радості в нашому житті стало значно менше, а стресу та напруги — набагато більше. Як ми будемо виходити з цього стану — поки що питання відкрите. Але зрозуміло одне: тіло і психіка нерозривно пов’язані, і працювати з цими проблемами треба комплексно. Здоров’я хребта, суглобів та всього тіла напряму залежить від нашого внутрішнього стану, а емоційне здоров’я — від фізичного. Це два боки однієї медалі, і лише гармонія між ними дає справжній результат.
Ви багато допомагаєте багатьом військовим, за що Вам велика вдячність. З якими травмами та пораненнями вони до вас звертаються? Як відбувається їхня реабілітація?
Я вважаю своїм обов’язком допомагати нашим захисникам. Військові приходять з різними діагнозами, часто викликаними великим фізичним навантаженням і важкими умовами служби. Це можуть бути порушення іннервації після хірургічних втручань, глибокі травми спини, ущемлення нервів, грижі, проблеми з опорно-руховим апаратом через бронежилети, тривале перебування в окопах, стрибки, біг під навантаженням.
Реабілітація військових — це завжди проблема, бо в них немає часу на повноцінне відновлення. Наприклад, якщо військовий приходить із гострим болем або грижами в хребті, зазвичай я ставлю його на ноги за 10 днів інтенсивних сеансів. Після цього він уже може знову повернутися до виконання своїх обов’язків, навіть вдягнути бронежилет і йти в атаку. Але про довготривалу реабілітацію часто не йдеться, бо на війні кожен день має значення.
З одного боку, радісно, коли бачу, як людина пройшла курс, знову повернулася до служби й щаслива. Наприклад, військовий, який після лікування буквально “злетів” — повернувся в стрій, повний сил і навіть почав займатися чимось позитивним. Але є й моменти, які залишають сумний відбиток. Один із пацієнтів, який пройшов у мене курс і відновився, через два місяці після повернення на службу отримав важке поранення в спину, що потребувало встановлення металоконструкцій. Інший випадок — військовий, який лише закінчив лікування, радів життю, але невдовзі потрапив під вибух і отримав осколкові поранення. Такі історії для мене дуже болісні, але вони підкреслюють важливість навіть короткочасної допомоги. Однак кожен день, коли військовий може відчувати себе краще й діяти ефективніше, звичайно радує. І якщо я можу хоча б трохи сприяти цьому — це для мене найкраща нагорода.

Які найпоширеніші помилки людей, що призводять до проблем із хребтом і суглобами?
Якщо говорити коротко, то основні причини криються у неправильному способі життя. Якщо ми не беремо спортсменів, які працюють “на знос” і часто страждають через травми, то звичайні люди самі створюють собі проблеми через звички, які руйнують їхній опорно-руховий апарат.
Перше — це гіподинамія, або недостатність руху. Люди мало рухаються, а сучасний спосіб життя сприяє цьому. Постійне сидіння за комп’ютером, тривале перебування за кермом — усе це викликає порушення в роботі м’язових груп. Організм поступово починає старіти швидше, ніж мав би.
Друге — неправильне харчування. Якщо тіло не отримує необхідних поживних речовин, це впливає на якість роботи суглобів, зв’язок і м’язів.
Третє — психоемоційний стан. Постійний стрес, напруження, невміння розподіляти свої ресурси та адаптуватися до ритму життя створюють додаткові м’язові блоки й затиски, які впливають на хребет і суглоби.
Якщо людина рухається правильно й має здорові звички, її м’язові групи працюють гармонійно, і організм функціонує оптимально. Але якщо її життя складається з постійного сидіння, мінімуму фізичної активності та незбалансованого навантаження, вона неминуче стикається з проблемами хребта, суглобів та раннім старінням організму.
Вихід простий: більше руху, зайняття фізкультурою, правильна постава, здорове харчування та робота над своїм емоційним станом. Це основа здорового тіла і довгого життя без болю.
Що потрібно робити, щоб правильно рухатися? Які поради ви можете дати людям, особливо тим, хто багато часу проводить за комп’ютером?
Давайте я поясню це просто. Умовно здоровими більшість із нас залишаються лише до другого класу школи. Народившись без патологій, ми потрапляємо в садочок, а потім у школу. Два роки за партою — і починаються проблеми. Спочатку дитина сутулиться, потім формується сколіоз, а далі — цілий букет проблем зі спиною та суглобами. До випуску зі школи більшість дітей вже мають хронічні порушення.
Проблема в тому, що в сучасному житті бракує правильного руху й збалансованого навантаження. Наші м’язи працюють як ланцюги, вони повинні правильно скорочуватися, розтягуватися та розвантажуватися. Але через постійне сидіння, неправильну поставу та відсутність руху цей баланс порушується.
Тож що робити? Перше й головне — навчити людину правильному руху ще з дитинства. І це не спорт. Спорт — це виснаження організму та травми. Мова йде про базові навички: як правильно сидіти, стояти, вставати та лягати. Це має стати звичкою.
Друге — як я вже казав, регулярна фізична активність. Людині не потрібно перевантажувати себе, але регулярні вправи допоможуть підтримувати здоров’я хребта й суглобів. Звичайно, існує кілька простих, але ефективних вправ, які допоможуть підтримувати здоров’я хребта та запобігти багатьом проблемам. Тричі на тиждень слід виконувати зарядку, орієнтовану на внутрішні м’язи, особливо на м’язи-стабілізатори. Ці вправи допомагають утримувати хребет у правильному положенні та знімати зайве навантаження.
Одним із цікавих способів активувати м’язи-стабілізатори є використання гімнастичного м’яча. Якщо навчитися правильно сидіти на ньому або виконувати базові вправи, це допоможе зміцнити глибокі м’язи й покращити рівновагу.
Окрім вправ, важливо правильно організувати своє робоче місце. Комп’ютер має бути розташований на рівні очей під кутом 90 градусів. Руки та лікті — на зручній висоті, а стілець — з анатомічною підтримкою спини. Необхідно регулярно вставати, розтягуватися та змінювати положення тіла — це обов’язкова частина дня. Якщо ви сидите більше ніж 4 години поспіль, це вже “червоний прапор” для організму.
Водночас необхідне правильне харчування, яке впливає на стан суглобів, м’язів і внутрішніх органів. Воно має бути збалансованим, щоб забезпечувати організм усіма необхідними елементами. Харчування напряму впливає на стан хребта та суглобів. Люди, які харчуються одноманітно, наприклад, тільки гречкою, часто не отримують необхідних поживних речовин і не почуваються добре. Харчування має бути збалансованим і різноманітним, включати білки, жири, вуглеводи, вітаміни та мінерали. Ідеально, якщо організм отримує всі необхідні речовини з продуктів харчування. Якщо чогось бракує, варто здати аналізи й додати потрібні вітаміни чи мікроелементи. У комплексі з фізіотерапією, масажами, сонцем, свіжим повітрям і правильною гідратацією це допоможе підтримувати здоров’я.
Гідратація організму є теж вкрай важливим фактором. Категорично шкідливим є зневоднення. Вода — це основа життя, і вона надзвичайно важлива для здоров’я суглобів та хрящів. Якщо організму бракує води, хрящова тканина втрачає еластичність, порушується робота суглобів, і це поступово призводить до їх руйнування. Людина повинна споживати щонайменше 30 мілілітрів води на кілограм своєї ваги щодня. А за умови фізичних навантажень чи тренувань цей показник збільшується ще на літр. На жаль, більшість людей цього правила не дотримуються. Ми часто п’ємо чай або каву, які, навпаки, сприяють зневодненню, і не забезпечуємо організм достатньою кількістю чистої води. Це повільний, але руйнівний процес, який призводить до деградації суглобів і хребта. Отже, щоб підтримувати їх здоров’я, насамперед потрібно звернути увагу на правильну гідратацію. Без води навіть найздоровіше харчування не допоможе зберегти суглоби та хребет у належному стані.
Здоровий сон також відіграє ключову роль, він допомагає відновлювати сили, знімати напруження та підтримувати баланс у тілі. Прогулянки на свіжому повітрі та підтримання правильної постави теж мають величезне значення.
Наше тіло створене для руху, і без цього воно поступово втрачає свій потенціал. Мінімальні зусилля, вкладені в правильні звички, зберігають здоров’я на роки. Якщо ці прості звички не допомагають або проблема вже розвинулася, тоді підключаються медикаменти чи, у крайньому випадку, хірургія. Але найкращий шляхом є профілактика, яка дозволяє уникнути складних втручань.
Чи планували Ви створити курс для дистанційного навчання, щоб люди могли дізнатися, як уникнути проблем із хребтом і суглобами та як їх лікувати?
Ідея створити курс профілактики завжди була для мене цікавою. Але, чесно кажучи, я не зовсім розумію, як до цього підійти. До війни я проводив індивідуальні курси, де навчав невеликі групи людей. Це був формат, коли ти буквально передаєш техніку “з рук у руки”. Це дуже ефективно, адже навчання відбувається безпосередньо, ти бачиш людину, відчуваєш її реакцію та можеш відразу скоригувати її рухи чи підхід. Така взаємодія “обличчям до обличчя” дуже близька до передачі ремесла. Це не просто теорія, а мистецтво, яке потребує практичного контакту. І тут виникає складність: як передати всі ці нюанси дистанційно? Як пояснити, як відчути власне тіло чи правильно виконати той чи інший рух, якщо ти не поруч із людиною?
Проте я розумію, що сучасні реалії змушують адаптуватися. Можливо, дистанційний курс може включати базові знання про профілактику, правильний рух, здорову поставу та мінімальні вправи для підтримки здоров’я хребта й суглобів. А от більш складні речі, які потребують тонкого налаштування, варто залишити для очних занять, коли це стане можливим. Якщо знайти правильний формат, я б із задоволенням поділився своїм досвідом, адже моя головна мета — допомогти людям уникнути проблем і жити здоровим, повноцінним життям.
Чи плануєте Ви відкрити власний навчальний центр? У Вас багато учнів?
Так, у мене є в планах відкрити свій навчальний центр. Учнів у мене не тисячі, але вони є. Це ті, хто прагне вчитися та переймати знання. На жаль, не всі вони в ресурсі, але я все одно планую відновити викладацьку діяльність. Метод, який я розробив, не повинен зникнути. Якщо мене колись не стане, це не означає, що має зникнути й підхід, який я створив і вдосконалював роками.
Мій метод передається, так би мовити, “з рук у руки”. Це не просто набір технік, а розуміння, відчуття та досвід, які я прагну передати тим, хто готовий вчитися.
Чи були у вас моменти, коли хотілося все покинути через важкість роботи? Чи завжди лише вперед?
Чесно кажучи, такі моменти бувають. Періодично “перегораєш”. Фізично це дуже важко, психоемоційно теж нелегко. Робота з людьми — це завжди велике навантаження, адже ти не лише лікуєш тіло, але й приймаєш їхні емоції, біль, історії.
Знаю багатьох своїх колег, які через це втратили здоров’я. У 50 років працювати по 14-16 годин на день — це вже для мене велике досягнення. І тут я не кажу про психоемоційну складову, лише про фізичне навантаження. Для порівняння: звичайний масажист у поліклініці працює свою зміну, яка триває 5-6 годин, робить записи, іноді має час для перерви на чай. А в мене робочий день починається о 7 ранку й закінчується о 11 вечора. Звісно, є обідня перерва, але навантаження все одно величезне.
Та попри це я підтримую своє здоров’я, бо воно є частиною того, що я віддаю людям. І це мене мотивує. Адже коли ти бачиш, як допомагаєш, як люди тобі вдячні, це додає сил. Напевно, це і є найкраща нагорода за всі зусилля.
Чим ви займаєтеся поза роботою, щоб підтримати себе та відновитися?
Як би банально це не звучало, але я люблю гарну книгу, риболовлю, легкі походи з наметом. Час із друзями — це також важлива частина життя, іноді навіть зі звичними застіллями. Це ті моменти, коли можна відволіктися від буденних турбот і зарядитися енергією.
Що спонукало вас залишитися в Харкові? Адже у вас було багато можливостей виїхати з міста, яке страждає від війни.
Це дуже поширене запитання, яке мені часто ставлять. Так, я міг виїхати, коли в будинку не було ні світла, ні води. Тоді я дійсно тимчасово залишив місто. Але щойно ситуація стабілізувалася, я повернувся.
Чому я залишився? Харків — це мій рідний дім, моя зона комфорту, навіть попри війну. Це місто, де я виріс, де залишилися мої дитячі спогади, сім’я, родинні зв’язки, знайомі вулиці.
Я знаю, що міг би знайти роботу будь-де, адже моя професія це дозволяє зробити. Завдяки “сарафанному радіо” моя робота знайде мене в будь-якому місці. Але Харків — це інше. Це не просто місце для роботи, це місто, яке я люблю всім серцем. Коли я їду, наприклад, до Києва, то все одно відчуваю, як мене тягне назад до Харкова. Це місто заряджає мене, і я хочу допомагати саме харків’янам, нашим пораненим, нашим людям.
Так, війна зробила наше життя складним. Постійні обстріли, коли ти їдеш вулицею, а поруч вибух. Ти йдеш пішки, і розумієш, що цього разу тобі пощастило. Будинки з вибитими вікнами, тріщинами і постійне питання: ремонтувати чи ні, адже завтра може знову прилетіти. Але попри все, Харків є моїм рідним любимим містом, і воно завжди буде частиною мене.
Оксана Іщенко