Усиновлення дитини одним із подружжя: як закріпити родинний зв’язок на законодавчому рівні

Уявіть собі родину, де дитина щасливо грається на подвір’ї зі своїм татом або мамою. Вона не знає, що один із батьків не є її біологічним родичем. Але для неї це не має значення, адже вони є її справжніми батьками, які люблять, піклуються та підтримують у всьому. Коли у сім’ї все гармонійно, єдине, що може додати цій ідилії юридичної впевненості, — це усиновлення дитини одним із подружжя. Така процедура дозволяє офіційно закріпити сімейні відносини, захистити права дитини та забезпечити її майбутнє.

Юристи адвокатського об’єднання “Репешко і партнери” коментують нюанси, які супроводжують цей процес, і рекомендують, як зробити так, щоб усиновлення стало не лише юридичною, але й душевною перемогою для всієї родини.

Сучасні реалії формують попит на деякі окремі юридичні послуги. Так, одними з “хітових” справ, які останні два роки розглядають суди є справи за якими один з подружжя – зазвичай чоловік, всиновлює дитину чи декількох дітей другого подружжя – зазвичай жінки. На наш погляд, від даної ситуації виграють абсолютно усі сторони! Державі не потрібно сплачувати пенсію по втраті годувальника  чи соціальні виплати матері-одиначки, чоловік іноді у сумі отримує трьох дітей одразу, що дає йому право на відстрочку від мобілізації, або наближає до відстрочки на останній крок – народження третьої дитини, а жінка отримує члена родини, на якого гарантовано можна покласти обов’язки батька – від морально фізичного розвитку до сплати аліментів.

Почнемо з того, що усиновити можливо лише ту дитину, у якої батько відсутній. Такими випадками можуть бути наступні:

• Батько дитини помер чи оголошений померлим про що є відповідне свідоцтво про смерть;
• Батько дитини визнаний безвісно відсутніми або недієздатними за наявності відповідного рішення суду;
• Батько дитини позбавлений батьківських прав, про що є відповідне рішення суду та зроблена відмітка у актовому записі про народження дитини;
• Коли актовий запис про батька зроблений в свідоцтві про народження згідно з вимогами Сімейного Кодексу України, в якому вказано: “При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою”. В такому випадку на руках потрібно мати повний витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, який береться в відділі державної РАЦС (зараз можна замовити в любому, а не тільки в тому де була зареєстрована дитина).

У разі якщо батько існує тільки як запис у свідоцтві про народження дитини, а є людина, яка хоче та готова взяти відповідальність за маленьке життя, почати потрібно з позбавлення батьківських прав рідного батька дитини. Процедура ця виключно судова через позовну заяву про позбавлення батьківських прав та з висновком служби про справи дітей про доцільність такого кроку.

Сама процедура усиновлення відбувається виключно в судовому порядку, при цьому справа розглядається судом виключно за місцем проживання дитини. Усиновленою може бути тільки саме дитина, а правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Це загальне правило, але з нього може бути виключення.

Зацікавленою особою обов’язково до участі у справі притягується служба у справах дітей відповідної територіальної громади в якій мешкає (зареєстрована) дитина, яку бажають усиновити. Орган опіки та піклування повинен подати суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

До висновку органу опіки та піклування мають бути додані:

1. акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання;
2. свідоцтво про народження дитини;
3. медичний висновок про стан здоров’я дитини, про її фізичний і розумовий розвиток;
4. у випадках, встановлених законом, згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров’я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення.

Потрібно зазначити, що процедура усиновлення дитини одним з подружжя відрізняється від процедури усиновлення дітей-сиріт з державних будинків та проходить за звичай набагато швидше, при чому як суд, так й служба у справах дітей в основному раді надати дитині повноцінну родину. Але, перш ніж йти до суду, потрібно зібрати певний перелік документів, при чому деякі з них зазначені в обов’язковому переліку Цивільно-процесуальним кодексом.

До суду потрібно надати наступні документи:

• Копії паспортів та кодів РНОКПП матері та заявника;
• Копію свідоцтва про шлюб;
• Копію свідоцтва про народження дитини, яка буде усиновлюватися;
• Копію свідоцтва про народження спільної дитини чи дітей (у разі наявності)
• Копії витягів з реєстру територіальної громади про реєстрацію заявника, матері та дитини яка буде усиновлюватися;
• Копії документів, які підтверджують відсутність біологічного батька про які зазначалося вишче: свідоцтво про смерть, рішення суду про визнання безвісно відсутнім або недієздатним, рішення суду про позбавлення батьківських прав, повний витяг з актового запису;
• медичний висновок про стан здоров’я заявника;
• копію довідка заявника з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи;
• копію трудової книжки заявника;
• копії усіх дипломів про освіту (спеціальну та вишчу),
• копію документа, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням заявника;
• нотаріально посвідчена заява матері на згоду що до усиновлення дитини;
• копія довідки заявника про наявність/відсутність судимості;
• копія довідки заявника про наявність/відсутність перебування на диспансерному обліку у нарко та психо диспасері;
• копію медичного висновку про стан здоров’я дитини, яка буде усиновлюватися;

Даний перелік не є вичерпним та залежить від конкретної ситуації.

Законом чітко встановлені випадки, коли не можуть бути усиновлювачами особи, які:

1. обмежені у дієздатності;
2. визнані недієздатними;
3. позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
4. були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
5. перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
6. зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
7. не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
8. страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;
9. є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
10. були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150^-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень;
11. за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду;
12. є особами без громадянства;
13. перебувають у шлюбі з особою, яка не може бути усиновлювачем.

У законі є й інші обмеження, які стосуються усиновлення:

1. Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.
2. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років.
3. Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.
4. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі. Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі.

Ще один обов’язковий момент – згода дитини, яку мають намір усиновити. Для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров’я. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв’язку з віком або станом здоров’я не усвідомлює факту усиновлення.  Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім’ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками. Зазвичай з’ясуванням думки дитини займається безпосередньо служба у справах дітей, але крім цього суд може також виявити бажання залежно  від наявної ситуації вислухати думку дитини що до її усиновлення.

Заява про усиновлення дитини повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім’я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім’я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров’я дитини. Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір’ю або батьком дитини.

Резолютивна частина рішення суду буде виглядати приблизно наступним чином:

“Дозволити   Сидоренку Петру Івановичу  11 квітня 1984 року народження, громадянину України усиновити неповнолітню Квітко Ганну Анатоліївну 03 жовтня  2019 року народження, та внести до актового запису про народження 23 жовтня 2019 року Квітко Ганни Анатоліївни  зробленого 23 жовтня 2019  року за № 310 Виконавчим комітетом Веселівської міської ради Любимого району Київської області  наступні зміни: в графі “прізвище” замість “Квітко” записати “Сидоренко” в графі “по батькові” замість “Анатоліївна” записати “Петрівна”, ім’я дитини “Ганна” та дату народження “03 жовтня 20198 року” залишити без змін, в графі “відомості про батька” замість “Квітко Анатолій Олександрович”  записати: батько – “Сидоренко Петро Іванович”, інші записи залишити без змін”.

Щодо кінцевого оформлення усієї процедури, то усиновлення вважається здійсненим із дня набрання законної сили рішенням суду. Для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення

Після цього видається нове Свідоцтво про народження дитини з урахуванням усіх цих змін – органом державної реєстрації актів цивільного стану України. При цьому Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.

Документи щодо усиновлення одним з подружжя дитини другого з подружжя зберігаються службою у справах дітей до досягнення усиновленою дитиною 18 років, після чого знищуються, про що складається відповідний акт.

Зазначимо, потенційному усиновлювачу потрібно обов’язково пам’ятати, що зважуючись на цей крок, ви отримуєте дитину в повному юридичному сенсі – при розлученні потрібно сплачувати аліменти та додаткові витрати, у разі смерті майно буде спадкуватися такою дитиною на рівні з кровними та й відповідальність за невиконання батьківських обов’язків та за шкоду заподіяну дитиною буде також як з рідного батька.