В Україні впроваджують Реєстр відомостей щодо депортованих або примусово переміщених дітей

Війна в Україні має багато облич, і це не лише обстріли, зруйновані будинки та окуповані території. Однією з найтрагічніших її граней стала масова депортація дітей до Росії. Сотні українських родин досі не знають, де їхні сини й доньки, у яких умовах вони перебувають, що з ними відбувається. Росія не просто вивозить дітей, вона намагається стерти їхню національну пам’ять, відірвати від родинного коріння, позбавити української ідентичності. Депортація дітей є особливою формою злочину, порушенням гуманітарного права, цілеспрямованою спробою використати дитинство як інструмент у війні. І саме тому запуск українського Реєстру відомостей  щодо депортованих або примусово переміщених дітей є не лише кроком у бюрократичній процедурі, а потужною заявою про те, що кожна дитина для держави важлива і за кожну буде боротьба.

Для чого створено Реєстр відомостей щодо депортованих дітей або примусово переміщених дітей

1 травня Міністерство юстиції України оголосило про завершення технічного створення Реєстру відомостей щодо депортованих або примусово переміщених дітей. Це цифрова база, яка дозволяє фіксувати, об’єднувати й упорядковувати інформацію про дітей, яких вивезли за межі України проти їхньої волі.

Реєстр формується на основі даних, отриманих від державних установ, місцевих органів влади, міжнародних структур, громадських організацій, а також від самих громадян. Інформація про кожну дитину збирається в особову справу — з максимальною деталізацією. Це дозволяє не тільки бачити масштаб проблеми, а й ефективно координувати дії різних служб.

Система має стати головним інструментом у справі повернення дітей. Вона забезпечує верифікацію фактів, взаємодію між структурами, збереження доказової бази. Головне завдання — ідентифікувати кожну депортовану дитину, підтвердити обставини вивезення та, найголовніше, створити умови для її повернення.

Механізм повернення: міжвідомча комісія та дипломатичні канали

Як повідомило Міністерство юстиції, перші справи вже надійшли до міжвідомчої комісії, яка має розглянути їх та розпочати процес супроводу. Це означає, що з етапу збору інформації система переходить до практичних дій — юридичних, правозахисних і дипломатичних.

Україна закликає міжнародних партнерів активно долучатися до процесу — допомагати з пошуком дітей, сприяти розкриттю інформації про їхнє місце перебування, домагатися доступу до них на території Росії та окупованих нею регіонів. Особлива увага приділяється фіксації випадків усиновлення українських дітей у третіх країнах, що часто є наслідком непрозорих або незаконних процедур.

Реєстр має стати не лише базою даних, а й юридичним інструментом, що дозволить готувати звернення до міжнародних судів, створювати механізми правового захисту дітей і доводити факти порушень на рівні міжнародного гуманітарного права.

Небезпеки, які загрожують депортованим дітям

Ситуація ускладнюється тим, що після вивезення діти опиняються у повній інформаційній та правовій ізоляції. Їх поміщають у закриті установи, переміщують по території Росії, іноді навіть змінюють прізвища та особисті дані. Деякі потрапляють до таборів з так званими «військово-патріотичними» програмами, інші — до прийомних родин, де відбувається їхня системна русифікація.

Йдеться не лише про психологічну травму чи розрив із біологічною родиною. В умовах авторитарної держави дитина може стати об’єктом політичного використання, засобом шантажу чи навіть інструментом військової пропаганди. Додаткову загрозу створює ризик сексуального або фізичного насильства, адже діти, відірвані від родини й захисного середовища, стають вразливими до будь-якої форми експлуатації.

Особливо небезпечним є перетворення літніх таборів на інструмент впливу. Росія готується до нового масового етапу вивезення дітей — планується відправити до таборів 50 тисяч українських неповнолітніх. За зовнішньою оболонкою «оздоровлення» ховається прагнення повністю викорінити українську ідентичність і сформувати лояльних до російського режиму громадян.

Реєстр — це лише початок

Запуск Реєстру є не остаточним рішенням, а фундаментом для подальших дій. Для того, щоб кожен запис у цьому Реєстрі перетворився на історію повернення дитини додому, потрібна злагоджена робота багатьох структур: дипломатичних служб, правоохоронних органів, міжнародних організацій, судів, журналістів і самих громадян.

Держава закладає основу для системного й професійного процесу повернення, але кожна справа є окремою драмою. І жодна технічна система не замінить реальної волі повернути кожну дитину, витягнути її з чужого інформаційного простору, відновити зв’язок із родиною, повернути їй майбутнє.