В Україні зафіксовано понад 300 випадків зникнення іноземців і людей без громадянства: Артур Добросердов
Війна, яку Росія розв’язала проти України, змінила не лише карту Європи, а й уявлення про зникнення під час бойових дій. Відтепер зниклий безвісти — це не лише солдат, який потрапив у полон або загинув на полі бою, а й цивільна особа, волонтер, журналіст, водій чи медик. І все частіше до списків зниклих потрапляють іноземці, а також люди без громадянства.
Іноземці серед зниклих: військові й цивільні
1 липня 2025 року стало відомо, що в офіційному державному реєстрі таких осіб понад 300. Саме ця категорія фігурує в Єдиному реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин, який адмініструє МВС. Ці дані озвучив Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти Артур Добросердов під час презентації нової державної ініціативи — Єдиної інформаційної платформи, яка покликана систематизувати всю інформацію для родин зниклих.
За словами Артура Добросердова, у категорії понад 300 зниклих іноземців і осіб без громадянства є як військовослужбовці, так і цивільні. Можна припустити, що йдеться не лише про добровольців, які вступили до лав Сил оборони, а й про працівників міжнародних організацій, журналістів, капеланів, водіїв гуманітарних місій, медиків — усіх тих, хто опинився на територіях активних бойових дій і перестав виходити на зв’язок.
Хоча офіційна інформація про громадянство цих осіб не розголошується, можна з упевненістю сказати, що ця цифра включає як громадян країн ЄС, так і волонтерів з США, Канади, Латинської Америки, а також біженців без громадянства, які проживали в Україні до повномасштабного вторгнення.
Єдина інформаційна платформа: як вона працює
Однією з ключових проблем, з якими стикалися родини зниклих, була відсутність координації між державними структурами. Людей відправляли від поліції до СБУ, від прокуратури до військових частин. Тепер цю проблему намагаються вирішити за допомогою централізованого ресурсу — Єдиної інформаційної платформи з питань зниклих безвісти за особливих обставин.
Платформа має декілька цілей:
– забезпечити родинам чіткий і зручний доступ до інформації;
– дати покроковий алгоритм дій у разі зникнення близької людини;
– об’єднати всі державні й недержавні структури, що займаються пошуком, на одному ресурсі;
– спростити доступ до перевірки даних про можливе перебування зниклої особи в полоні.
Як зазначила директорка Департаменту комунікації МВС України, цей портал має зменшити психологічне навантаження на рідних, які раніше не знали, з чого почати пошук і до кого звертатися. Тепер за допомогою однієї платформи можна отримати базову інструкцію і контакти відповідальних органів.
Спільна база для держави й міжнародних партнерів
Особливість нової системи полягає в тому, що вона інтегрує не тільки дані від структур МВС, а й інформацію від усіх причетних до пошуку — зокрема міжнародних партнерів. Йдеться, зокрема, про Міжнародний комітет Червоного Хреста, місії ООН, правозахисні організації, що ведуть облік полонених і зниклих у гарячих зонах.
Платформа також має функцію перевірки, чи не потрапила людина у полон — це особливо важливо в умовах гібридної війни, коли російська сторона систематично затримує не тільки військових, а й цивільних, журналістів, волонтерів і просто мешканців окупованих територій.
Сайт znykli-bezvisti.mvs.gov.ua створений так, щоб бути доступним для найширшої аудиторії. Найближчим часом очікується запуск англійської та іспанської версій — це дозволить родинам іноземних зниклих безперешкодно орієнтуватися в системі, перевіряти статус справи й ініціювати пошук.
Державна стратегія в цьому випадку виглядає цілеспрямованою: забезпечити юридичну прозорість, зняти зайві бар’єри, зменшити хаос і дати можливість кожній родині діяти швидко й правильно.
Понад 300 зниклих іноземців — це сотні історій, у яких родини не знають, де їхні рідні, чи живі вони, чи не стали жертвами війни або полону. Україна намагається системно відповісти на цей виклик — створення платформи є важливим кроком у напрямку гуманності, прозорості та міждержавної співпраці. Проте пошук зниклих є завжди спільною роботою. І в умовах війни вона потребує не лише алгоритмів, а й емпатії, рішучості й міжнародної солідарності.
